Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №515/1287/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1287/26

Провадження № 2/515/1984/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Луцюка В.О.,

при секретарі судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Давиденка К.В. до Дивізійської сільської ади Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2026 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Давиденка К.В. звернулася до суду із позовною заявою до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтувала наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Беречино, Кольчугинського району, Володимирівської області, рф, яка незадовго до повномасштабного вторгнення переїхала до своїх родичів до рф з села Жовтий Яр, Білгород-Дністровського району Одеської області. Про її смерть позивачка дізналася через її далеких родичів, а також про існування заповіту на ім`я позивачки, який знайшли в документах ОСОБА_2 родичі. Померлою ОСОБА_2 16 серпня 2018 року було складено заповіт на ім`я позивачки ОСОБА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Білгород -Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Гайдаржи Антоном Антоновичем та зареєстрований в реєстрі за №1248, Відповідно до вказаного заповіту, ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,8691 га, кадастровий номер – 5125082400:01:001:0348, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №064576, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією, що розташована на території Дивізійської сільської ради (за межами села Жовтий Яр) Білгород-Дністровського району Одеської області. Для отримання свідоцтва про смерть та подальшого звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини позивачка звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 . Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року по справі №515/34/26 було встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки Одеської області, громадянки України, в с.Беречино Кольчугинського району Володимирівської області російської федерації, поновлено актовий запис про смерть ОСОБА_2 Саратським відділом ДРАЦСу у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та видано позивачці ОСОБА_1 свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .

Після отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_1 звернулась на адресу приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Гайдаржи А.А. із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено з причини втрати нею шестимісячного строку для прийняття спадщини та порекомендовано звернутись до суду для захисту своїх майнових прав. Позивачка зі спадкодавицею ОСОБА_2 не перебувала в родинних зв`язках, однак завжди підтримувала її матеріально, допомагала їй, у зв`язку з чим остання склала заповіт на її користь. Приблизно в 2021 році через те, що у ОСОБА_3 погіршився стан здоров`я, вона переїхала до своїх дітей, до країни агресора, за декілька місяців до повномасштабного вторгнення рф на територію України. Після її переїзду позивачка втратила з нею зв`язок, та про смерть спадкодавця дізналась випадково вже після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини та одразу зробила кроки для прийняття спадщини (звернулась до суду для встановлення факту смерті). Позивачка вважає, що нею пропущено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 з поважних причин, оскільки між позивачкою та спадкодавицею відсутні родинні зв`язки , а також припинення дипломатичних відносин із країною її проживання через війну унеможливили своєчасне отримання відомостей про смерть спадкодавиці та складений заповіт.

Враховуючи викладене, позивачка просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Беречино, Кольчугинського району, Володимирської області, рф, терміном три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

У підготовче засідання представник позивачки не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його та позивачки відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити. (вх.№ 6729/26 від 09.09.2026-Вх ).

У підготовче засідання представник відповідача Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області С.Міховський не з`явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнав у повному обсязі (вх. №ЕП -1517/26 від 09.09.2026-Вх ).

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року у справі № 515/34/26 провадження №2-о/515/438/26, задоволено заявлені вимоги ОСОБА_1 та встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Беречино Кольчугинського району Володимирівської області, російської федерації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 24 березня 2026 року (а.с.9-12).

02 липня 2026 року Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про смерть 04 вересня 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки Одеської області, про що складено актовий запис №10 від 02 липня 2026 року (а.с.14).

За життя ОСОБА_2 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,8691 га, в межах території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, що належала спадкодавиці на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №064576, виданого Татарбунарського районною державною адміністрацією заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 . Заповіт посвідчено 16 серпня 2018 року приватним нотаріусом Татарбунарського районного округу Одеської області Гайдаржи А.А., зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 1248 (а.с.7,13).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, приватним нотаріусом Білгород-Дністроського районного округу Одеської області № 30/02-31 від 13 липня 2026 року підтверджується факт пропуску позивачкою строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (а.с.15).

За змістом інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 28 серпня 2026 року № 86505342, спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_2 не заведена (а.с.22-23).

Суд вирішуючи спір , приходить до такого.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доведення поважності пропущеного строку покладається на спадкоємця.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008року №7 надано роз`яснення про те, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Також при вирішенні даної справи суд зауважує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Разом з тим, законодавство України не містить вичерпного переліку поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, а також чітко не вказує, які причини є поважними.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав: за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину; на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачка зазначила, що про наявність заповіту їй не було відомо і лише нещодавно від родичів спадкодавці їй стало відомо щодо наявності заповіту на її ім`я. Таким чином, до моменту виявлення заповіту позивачка не була обізнана про волевиявлення спадкодавиці щодо передачі їй спадкового майна та відповідно не знала про наявність у неї права на спадкування за заповітом. Суд також враховує, що перешкодою стало повномасштабне вторгнення рф в Україну, яке призвело до розірвання дипломатичних відносин і повного зупинення міждержавного обміну інформацією, у зв`язку з чим позивачка зверталася до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 та поновленням свідоцтва про смерть для звернення до нотаріуса.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що необізнаність позивачки про наявність заповіту на її ім`я у конкретних обставинах цієї справи була істотною обставиною, яка перешкодила їй своєчасно реалізувати право на прийняття спадщини, та є поважною причиною пропуску встановленого статтею 1270 ЦК України строку. При цьому суд враховує, що позивачка не перебувала у родинних відносинах зі спадкодавцем, не належала до кола спадкоємців за законом відповідної черги та не мала об`єктивних підстав вважати себе особою, яка може бути закликана до спадкування.

Вищенаведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, яка у своїй постанові від 26.06.2024 р. у справі № 686/5757/23 зазначила, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку, якщо спадкоємець не є близьким родичем спадкодавця, не входить до коло спадкоємців за законом перших черг і об`єктивно не міг розраховувати на отримання спадщини чи знати про волевиявлення померлого. Оскільки позивачка не перебувала у родинних зв`язках із померлою, вона не мала законних підстав очікувати на закликання до спадкування за законом, а про існування заповіту на її ім`я їй не було і не могло бути відомо до моменту його випадкового виявлення.

Крім того, суд бере до уваги, що після того, як позивачці стало відомо про існування заповіту, вона вжила заходів щодо реалізації свого спадкового права, що свідчить про її дійсне волевиявлення прийняти спадщину.

З урахуванням викладеного, а також обставин даної справи та поведінки позивачки після того, як їй стало відомо про заповіт, суд вважає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, а тому визначає додатковий строк для її прийняття тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Беречино, Кольчугинського району, Володимирської області, рф, терміном три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 11 вересня 2026 року.

Суддя В.О. Луцюк