Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №352/578/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/578/26

Провадження № 33/4808/528/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Кузьменко С.В.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю ОСОБА_1 та його захисника Винника Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Винника Ю.Г. на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 , –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору.

Згідно постанови суду, ОСОБА_1 06 березня 2026 року о 20 годині 51 хвилина в с. Драгомирчани, вул. Миру, керував транспортним засобом Таврія Нова, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із використанням газоаналізатора АлкоФор 507 та в лікувальному закладі КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР України, чим порушив ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Винник Ю.Г. вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою. Стверджує, що суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 за відсутності прямих та беззаперечних доказів факту керування ним транспортним засобом, оскільки відеозаписи свідчать, що ОСОБА_1 здійснював рух як пасажир на задньому сидінні, тоді як автомобілем керувала його дружина ОСОБА_2 , яка мала при собі посвідчення водія та неодноразово повідомляла про це поліцейських. Суд першої інстанції не навів мотивів неврахування пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , а також не дав належної оцінки знімкам екрана та відеозаписам щодо розташування автомобілів на паркувальному майданчику, які пояснювали, чому дружина виходила з правого боку автомобіля, а ОСОБА_1 з лівого. Натомість суд на власний розсуд інтерпретував відеозаписи та надав статус «доведеності поза розумним сумнівом» припущенням за наявності розумних пояснень з боку подружжя. Крім того, як на доказ керування суд послався на витяг з постанови серії ЕНА №6781321 від 06.03.2026 за ч.1 ст.121 КУпАП. Вказаний документ є недопустимим доказом, оскільки постанова у паперовій чи електронній формі ОСОБА_1 на місці не вручалася, підписи особи, яка винесла постанову, та відомості про її отримання чи направлення поштою відсутні, а сам витяг здобутий з порушенням закону. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на уповноважених осіб, однак суд першої інстанції перебрав на себе функції обвинувачення, відшукуючи докази вини та беручи до уваги недопустимі докази. Інші долучені матеріали, такі як протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, направлення на огляд, свідоцтво про повірку АлкоФор 507 та розписка, не є належними доказами керування автомобілем конкретною особою. До того ж направлення на медичний огляд не було вручено ОСОБА_1 під підпис, що є порушенням процедури. Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд, проведений з порушенням установленого порядку, вважається недійсним, а відмова від огляду особи, яка не керувала транспортним засобом, не утворює складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо винності особи тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина прирівнюються до доведеної невинуватості.

Просить скасувати постанову суду та закрити провадження щодо ОСОБА_1 у справі через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 та його захисник Винник Ю.Г. в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Верховний Суд України неодноразово звертав увагу місцевих судів на обов`язок проведення якісного розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені ст.130 КУпАП, та ретельної перевірки обставин викладених в протоколі.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції, дотримавшись вимог наведених норм права та позицій ВС, дійшов правильних висновків.

Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №608096 від 06.03.2026 року (а.с.1); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с.7).

Суд дослідив зазначені докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

На відеозаписах працівників поліції (а.с.7), зафіксовано рух автомобіля «Таврія Нова», державний номерний знак НОМЕР_1 , та його зупинку о 21:51:46. Далі на іншу камеру зафіксовано як о 21:51:56 ОСОБА_2 виходить з правої пасажирської двері автомобіля. В цей момент ОСОБА_1 вже вийшов з водійської двері та перебуває біля автомобіля з лівої сторони. Надалі на відеозаписі зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , де останній не заперечував факт керування автомобілем та пред`явив своє посвідчення водія в за стосунку «Дія». Йому повідомили, що зупинила автомобіль через несправність габаритного ліхтаря. Коли поліцейський повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього запаху алкоголю з порожнини рота та висловив вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу або у закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 категорично відмовився. В цей момент ОСОБА_1 почав висловлювати версію, що автомобілем керував не він, а його жінка - ОСОБА_2 . На відеозаписі також зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 його прав, повідомлення про складення відносно нього адміністративних матеріалів та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Під час оформлення матеріалів ОСОБА_1 повторно повідомляє, що автомобілем не керував та що транспортним засобом керувала ОСОБА_2 .

Щодо доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_1 перебував у транспортному засобі виключно як пасажир, а автомобілем керувала ОСОБА_2 , були предметом перевірки суду першої інстанції. Місцевий суд дослідив відеоматеріали, пояснення учасників справи та інші письмові докази й навів мотиви, з яких дійшов висновку про керування автомобілем саме ОСОБА_1 .

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, повторно дослідив докази, та допитав свідка ОСОБА_2 , яка підтвердила факт керування автомобілем нею. При цьому, вона зазначила, що пересіла на пасажирське місце та вийшла з правої двері, а її чоловік, відкинувши спинку водійського сидіння вийшов з лівої двері.

Зазначення показання апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вони не є логічними та суперечать вищенаведеному відеозапису. За логікою показань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони вдвох мали вийти з правої пасажирської двері, щоб не пошкодити інший автомобіль припаркований зліва. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 вже вийшов з лівої водійської двері, коли ОСОБА_2 ще перебувала на правому пасажирському сидінні. Слід врахувати, що до моменту висловлення вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 не заперечував факт керування автомобілем.

Сукупність зазначених обставин вказує на правильну оцінку доказів судом першої інстанції, щодо доведеності факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

Не спростовують висновків місцевого суду й доводи апеляційної скарги щодо неналежності окремих письмових матеріалів, зокрема акта огляду, направлення до закладу охорони здоров`я та документів щодо спеціального технічного засобу, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду зафіксований безпосередньо на відеозаписі. Із нього вбачається, що працівник поліції запропонував пройти огляд як на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, однак ОСОБА_1 від обох запропонованих способів огляду відмовився.

За наявності зафіксованого факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, акт складений працівником поліції та направлення на огляд в медичний заклад не мають вирішального значення.

З цих підстав не спростовують висновків суду першої інстанції і інші апеляційні доводи, зокрема щодо посилання суду першої інстанції на витяг із постанови серії ЕНА №6781321 від 06 березня 2026 року за ч.1 ст.121 КУпАП.

Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт