Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №196/1119/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2481/26 Справа № 196/1119/26 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 21 липня 2026 року, о 12 год. 30 хв., в с-щі Царичанка по вул. Центральна, 47 Дніпровського району, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем AUDI А4 н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, щоб безпечно керувати транспортним засобом, внаслідок чого виїхав на межі проїзної частини та здійснив наїзд на паркан, чим порушив вимоги п.2.3 б ПДР. Внаслідок ДТП автомобіль зазнав механічних пошкоджень, пошкоджено паркан, тілесних ушкоджень ніхто не отримав.

Також, 21 липня 2026 року, о 12 год. 30 хв., в с-щі Царичанка по вул.Центральна, 47 Дніпровського району, водій ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI А4 н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: хитка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеофіксацію, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

На підставі складених протоколів про адміністративні правопорушення, були сформовані справи: за №196/1119/26 та №196/1120/26, які надійшли до суду першої інстанції 27 липня 2026 року. Так, згідно із ч. 2 ст. 36 КУпАП справи відносно ОСОБА_2 про вчинені ним адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП об`єднано в одне провадження, оскільки вони розглядаються судом одночасно з присвоєнням єдиного унікального номеру 196/1119/26.

Постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування посилається на те, що суддею було допущено спрощений підхід до розгляду цієї справи.

Звертає увагу, що не отримував повний текст постанови, з матеріалами справи не ознайомлений.

Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема:

- протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №725143 та ЕПР1 №725165 від 21.07.2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;

- поясненнями ОСОБА_3 , яка зазначила, що 21.07.2026 року близько 12:30 год. ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, сів за кермо та поїхав, в результаті чого здійснив ДТП, а саме наїзд на паркан її домоволодіння;

- поясненнями ОСОБА_4 , яка зазначила, що 21.07.2026 року близько 12:30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, сів за кермо та здійснив ДТП;

- схемою місця ДТП від 21.07.2026 року.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння проводиться у разі наявності у працівника поліції підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, зокрема за наявності відповідних ознак такого стану.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно із якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.

Судом першої інстанції досліджено протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 725165 та серії ЕПР1 № 725143 від 21 липня 2026 року, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапорт працівника поліції, а також відеозапис, який долучено до матеріалів справи.

Таким чином, твердження про спрощений підхід суду першої інстанції до розгляду справи спростовується самим змістом оскаржуваної постанови, з якої вбачається, що судом було досліджено сукупність доказів, надано їм оцінку та наведено мотиви, з яких суд дійшов висновку про доведеність вини особи.

З дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 від надання письмових пояснень відмовився, факт вживання ним алкогольних напоїв визнавав, однак факт керування транспортним засобом та вчинення дорожньо-транспортної пригоди заперечував.

Апеляційний суд наголошує, що зазначені обставини судом першої інстанції не залишено поза увагою та не проігноровано. Навпаки, заперечення ОСОБА_1 щодо керування автомобілем були перевірені судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відповідно до яких саме ОСОБА_1 21 липня 2026 року близько 12 год. 30 хв. у с-щі Царичанка по вул. Центральній, 47 керував автомобілем AUDI А4 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, сів за кермо та поїхав, в результаті чого здійснив ДТП, а саме наїзд на паркан домоволодіння.

Зазначені пояснення свідків узгоджуються зі схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, відомостями протоколів про адміністративні правопорушення та іншими матеріалами справи.

Отже, заперечення ОСОБА_1 щодо факту керування транспортним засобом спростовуються сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції.

Відмова ОСОБА_1 від надання письмових пояснень не спростовує висновків суду про факт керування ним транспортним засобом, оскільки цей факт підтверджений іншими доказами, насамперед письмовими поясненнями свідків, які узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Крім того, висновок суду першої інстанції про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ґрунтується на безпосередньо дослідженому судом відеозаписі та інших доказах, що узгоджуються між собою.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримував повного тексту постанови суду першої інстанції та не був ознайомлений з матеріалами справи, є необґрунтованими, оскільки як ОСОБА_1 було відомо про складені щодо нього протоколи про адміністративні правопорушення, а тому він не був позбавлений можливості цікавитися розглядом справи, зокрема отримувати інформацію про рух справи та ознайомлюватися з її матеріалами.

Крім того, ОСОБА_1 скористався своїм правом на апеляційне оскарження, його захисником подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції забезпечено можливість ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі.

Також, про судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 09 вересня 2026 року о 10 год. 15 хв., ОСОБА_1 було повідомлено шляхом направлення судової повістки у додаток «Viber», а тому він мав можливість самостійно отримувати інформацію про рух справи та ознайомлюватися з матеріалами справи у встановленому законом порядку. За таких обставин суд апеляційної інстнції не вбачає порушення права ОСОБА_1 на ознайомлення з матеріалами справи чи на доступ до судового рішення, а наведений довід апеляційної скарги не свідчить про незаконність або необґрунтованість постанови суду першої інстанції та не є підставою для її скасування.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 з оцінкою доказів та встановленими судом фактичними обставинами.

Судом обґрунтовано накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко