Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №178/1231/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4721/26 Справа № 178/1231/25 Головуючий у першій інстанції: Берелет В. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Берелет В.В. від 13 січня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Криничанська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,–

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з онукою, встановлення графіку спілкування з дитиною, посилаючись на те, що він є батьком ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 22 червня 1991 року. 11 серпня 2012 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4 та від даного шлюбу вони мають дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 13 травня 2024 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2024 року, по справі №932/3902/24, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , актовий запис № 18 – розірвано. Позивач вказує, що після розірвання вищезазначеного шлюбу, відповідачка не дає йому можливості бачитись та приймати участь у вихованні онуки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з онукою ОСОБА_5 та повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання онуки; встановити графік участі ОСОБА_1 у вихованні онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з нею, а саме:

- бачитися з онукою Швидкою Златою щотижня, кожної суботи з 09:00 год. до 20:00 год. та неділі з 09:00 год. до 20:00 год., з правом забирати ОСОБА_5 до місця проживання ОСОБА_1 ;

- у разі неможливості спілкування з онукою ОСОБА_6 у визначений час, перенести зустріч на наступні дні за домовленістю з ОСОБА_2 ;

- надавати ОСОБА_1 можливість вільно спілкуватись з ОСОБА_5 засобами телефонного зв`язку та через мобільні додатки “WhatsApp”, “Telegram”, “Viber”;

- встановити побачення позивача з онукою щороку наступного дня після її дня народження у позашкільний час до 20:00 години без присутності ОСОБА_2 ;

- відвідувати з онукою ОСОБА_6 культурно-освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування без супроводу ОСОБА_2 ;

- забирати ОСОБА_7 на відпочинок та оздоровлення з виїздом за межі Дніпропетровської області, за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 , однак без присутності останньої.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Криничанська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, зокрема, рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 13.05.2024 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с. 9).

Батько малолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , в свою чергу, є сином позивача по справі ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 22.06.1991 року (а.с. 8).

Відтак, позивач по справі ОСОБА_1 є дідусем по лінії батька малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2024 року по справі №932/3902/24, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , актовий запис № 18 – розірвано. Змінено прізвище ОСОБА_8 на « ОСОБА_9 » (а.с. 10-12).

Згідно змісту позовної заяви, після розірвання шлюбу з сином позивача, ОСОБА_2 та дитина не підтримують спілкування з позивачем.

Відповідно до копії листа Відділення поліції №6 Кам`янського районного управління поліції, станом на 06.07.2024 ОСОБА_8 разом з донькою ОСОБА_5 , мешкають за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Згідно копії рішення виконавчого комітету Криничанської селищної ради №49 від 12 лютого 2025 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо встановлення днів побачень з малолітньою онукою», розглянувши заяву ОСОБА_1 від 31.01.2025, заслухавши матір дитини ОСОБА_8 , з метою збереження стабільного психоемоційного стану дитини, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, визначених ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, спілкування ОСОБА_1 з малолітньою онукою ОСОБА_5 суперечить інтересам дитини та може завдати їй шкоди, тому спілкування діда та онуки є неможливим. Дане рішення прийнято в інтересах дитини (а.с. 13).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі №761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції – на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.

Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда стосовно до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі №295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється у: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не вирішив заявлений у справі спір з урахуванням вказаних вище норм права, порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі №711/8611/20 (провадження № 61-9806св22) враховано інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини справи, визначено порядок спілкування баби з онуками, оскільки це забезпечує якнайкращі інтереси дітей. Сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами не є доказом, що останні створюють перешкоди позивачу у питаннях, пов`язаних з вихованням дітей.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі №607/1377/22 (провадження № 61-11704св22) зазначено, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками можливе лише у разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача. З урахуванням обставин, встановлених судами та які визнавалися учасниками справи, відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онуками. Тому суди зробили неправильний висновок про задоволення цієї позовної вимоги. З урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні.

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20 (провадження № 61-11621св21) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні онука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини. У зазначеній справі суди попередніх інстанцій у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод відмовили, водночас позовну вимогу про встановлення способу часті у вихованні онука задовольнили.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23) відступив від висновку щодо застосування положень статей 159, 257, 263 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18), про те, що обов`язковою передумовою (підставою) задоволення позову діда та/або баби про встановлення способу та порядку участі у вихованні онуків є наявність перешкод у спілкуванні з онуком, які чинять інші особи, з якими постійно проживає дитина.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом справ даної категорії обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно ч.6 ст.19 Сімейного кодексу України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Криничанської селищної ради №49 від 12 лютого 2025 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо встановлення днів побачень з малолітньою онукою», згідно якого, з метою збереження стабільного психоемоційного стану дитини, в інтересах дитини, визначених ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, спілкування ОСОБА_1 з малолітньою онукою ОСОБА_5 суперечить інтересам дитини та може завдати їй шкоди, тому спілкування діда та онуки є неможливим.

Разом з тим, вказане рішення виконавчого комітету Криничанської селищної ради №49 від 12 лютого 2025 року фактично складається лише з висновку про те, що спілкування ОСОБА_1 з малолітньою онукою нібито суперечить інтересам дитини та може завдати їй шкоди. При цьому жодного належного та обґрунтованого пояснення, з яких саме причин виконавчий комітет дійшов такого висновку, у рішенні не наведено.

Рішення не містить посилань на конкретні фактичні обставини, встановлені під час його прийняття, не зазначає, у чому саме полягає можливість заподіяння шкоди дитині від спілкування з дідом.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач негативно ставиться до своєї онуки та її спілкування з ним шкодить інтересам чи розвитку дитини. Навпаки, позивач зазначає про свою любов до Злати, сумує за нею та хвилюється про долю дитини.

Враховуючи викладене, вказане рішення виконавчого комітету не може бути покладено в основу судового рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Виходячи з інтересів дитини, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши характер спірних правовідносин, вік дитини; приймаючи до уваги бажання позивача спілкуватись з внучкою, підтримувати з нею родинні відносини, приймати участь у її вихованні; враховуючи незлагоджені відносини між матір`ю дитини та позивачем щодо надання дідусеві можливості спілкування з онукою та участі у її вихованні, а також враховуючи відсутність обставин, які б могли бути підставою для усунення позивача від спілкування з внучкою, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні онуки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення:

- зустрічей з онукою ОСОБА_5 кожної першої та третьої суботи з 12:00 години до 16:00 години у населеному пункті за місцем проживання дитини ОСОБА_5 , у присутності матері ОСОБА_2 ;

- у разі неможливості спілкування з онукою ОСОБА_5 у визначений час, переносити зустріч на наступний день за домовленістю з ОСОБА_2 ;

- спілкування з онукою ОСОБА_5 засобами телефонного зв`язку та через мобільні додатки «WhatsApp», «Telegram», «Viber» кожного вівторка та четверга протягом 20 хвилин у період з 18:00 години до 20:00 години, з урахуванням розпорядку дня та графіку навчань ОСОБА_5 ;

- зустрічей з ОСОБА_5 щороку 10 грудня з 16:00 години до 19:00 години у населеному пункті за місцем проживання дитини, у присутності матері ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції, визначаючи порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою, виходить із необхідності забезпечення передусім найкращих інтересів дитини, врахування її віку, потреби у стабільному режимі дня, навчанні та перебуванні у звичному для дівчинки середовищі, а також необхідності забезпечення поступового формування та підтримання її особистих стосунків із дідом.

Колегія суддів вважає, що вказаного часу буде достатньо для реалізації дідом повною мірою своїх сімейних прав та обов”язків щодо спілкування з онукою.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною негативно впливатиме на дитину, буде перешкоджати нормальному її розвитку.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо встановлення порядку спілкування з дитиною в частині надання можливості відвідувати разом з онукою ОСОБА_6 культурно-освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування без супроводу ОСОБА_2 , оскільки, з урахуванням віку дитини та тривалого неспілкування з дідом, є доцільним проводити зустрічі із ділом у присутності матері — відповідачки; крім того, вимога про встановлення вичерпного переліку заходів, які повинна відвідувати дитина під час зустрічей з дідусем, - не відповідає інтересам дитини, така вимога є необгрунтованою та надмірною.

Вимога позивача, згідно якої він просить забирати ОСОБА_7 на відпочинок та оздоровлення з виїздом за межі Дніпропетровської області за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 , без присутності останньої, - також задоволенню не підлягає, оскільки, як зазначено вище, з урахуванням віку дитини та тривалого неспілкування з дідом, є доцільним проводити зустрічі із ділом у присутності матері дівчинки; вказана вимога за своїм змістом є неконкретною, не вказано період та тривалість відпочинку з дитиною; на час подання позову, на час розгляду даної справи апеляційним судом, підстави для задоволення вказаної позовної вимоги - відсутні.

Разом із тим, колегія звертає увагу, що повна відмова у спілкуванні позивача з онукою не відповідала б як правам та інтересам діда, так і найкращим інтересам дитини, яка має право на підтримання особистих стосунків та регулярні контакти з іншими членами сім`ї.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність встановлення чіткого, регулярного та поступового порядку спілкування позивача з онукою, який, з одного боку, забезпечує реальну можливість участі діда у її житті, а з іншого - не створює надмірного втручання у звичний режим життя дитини та враховує її вік і потреби.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у спілкуванні з онукою ОСОБА_5 та повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання онуки.

Встановити графік участі ОСОБА_1 у вихованні онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з нею, а саме:

- зустрічі з онукою ОСОБА_5 кожної першої та третьої суботи з 12:00 години до 16:00 години у населеному пункті за місцем проживання дитини ОСОБА_5 , у присутності матері ОСОБА_2 ;

- у разі неможливості спілкування з онукою ОСОБА_5 у визначений час, переносити зустріч на наступний день за домовленістю з ОСОБА_2 ;

- спілкування з онукою ОСОБА_5 засобами телефонного зв`язку та через мобільні додатки «WhatsApp», «Telegram», «Viber» кожного вівторка та четверга протягом 20 хвилин у період з 18:00 години до 20:00 години, з урахуванням розпорядку дня та графіку навчань ОСОБА_5 ;

- зустрічі з ОСОБА_5 щороку 10 грудня з 16:00 години до 19:00 години у населеному пункті за місцем проживання дитини, у присутності матері ОСОБА_2 .

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк