Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №208/2078/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2159/26 Справа № 208/2078/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (приймає участь в

режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12019040160001444 за апеляційними скаргами заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 , прокурора Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_10 , який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м. Кам`янського від 14 квітня 2026 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, останній раз: - 01.06.2020 року Чутівським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.122 КК України до 1 року позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання: - за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років; відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років; відповідно до ст. 72 КК України у строк призначеного покарання зарахувати повністю відбуте ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік за вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року; - за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та за цим вироком за ч. 2 ст. 190 КК України, остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років; в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до вступної частини вироку ОСОБА_8 засуджений вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення строком на 1 рік. Звільнений 25.02.2021 року за відбуттям строку покарання (судимість погашена відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 89 КК України).

У цьому провадженні кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_8 вчинив 22.07.2019 року, тобто до ухвалення вироку Чутівського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 вчинив 26.11.2024 року - після ухвалення зазначеного вироку та відбутого покарання.

Проте суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_8 не зарахував у строк покарання, визначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання відбуте повністю за попереднім вироком, тобто не застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В апеляційній скарзі прокурор Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_10 , який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання: - за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років; - за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років; відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення день за день, починаючи з 27.11.2024 року до набрання вироком законної сили; в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував, що ОСОБА_8 вчинив, зокрема, тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, заподіявши своїми діями ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому ОСОБА_8 не міг не усвідомлювати, що внаслідок заподіяних ним ножових ударів потерпілому, могла настати смерть останнього, чого не сталося завдяки своєчасному та кваліфікованому медичному втручанню.

Зазначає, що відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_8 притягався до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.121 КК України, звільнився 15.02.2019 року по відбуттю строку покарання, однак вже 22.07.2019 року вчинив нове кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи, що не було належним чином враховано судом.

Також суд першої інстанції, в порушення ч. 5 ст. 72 КК України, не зарахував обвинуваченому ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення день за день, починаючи з 27.11.2024 року до набрання вироком законної сили.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду в частині його засудження за ч. 1 ст. 121 КК України скасувати, кримінальне провадження в цій частині закрити за відсутністю в його діях складу злочину або перекваліфікувати на ст. 125 КК України та пом`якшити остаточне покарання за сукупністю злочинів.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що саме він наніс потерпілому ножові поранення, оскільки він наніс лише два удари руками в область голови, жодного ножа в нього не було.

Звертає увагу на те, що знаряддя злочину не встановлено і не вилучено, на його одязі не виявлено слідів крові потерпілого.

Зазначає, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи поранення потерпілого виникли від двох різних предметів (або предметів з різними характеристиками клинків), що підтверджує його покази, що у бійці брало участь багато осіб і поранення могли бути завдані різними учасниками, що виключає його одноосібну вину.

Стверджує, що вирок грунтується на показаннях свідка ОСОБА_13 , наданих на стадії досудового розслідування, однак в судовому засіданні вказаний свідок допитаний не був, що свідчить про порушення ст. 95 КПК України.

Посилається на те, що протокол впізнання за фотознімками від 22.07.2019 року є недопустимим доказом, оскільки вказана слідча дія була проведена за відсутності понятих, в нічний час доби, при цьому потерпілий був у стані сп`яніння.

Зазначає, що призначене йому покарання є надмірно суворим.

Вироком Заводського районного суду м. Кам`янського від 14 квітня 2026 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання: - за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років; - за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Цим же вироком з ОСОБА_8 стягнуто на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 5006,50 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_8 , будучи раніше неодноразово судимим, звільнивши з місць позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знов вчинив злочин проти життя та здоров`я особи за таких обставин.

Приблизно о 01.00 годині 22.07.2019 року, ОСОБА_8 , вживаючи спиртні напої, знаходився біля магазину «АТБ-Маркет», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Ніколенко, 6, де зустрів раніше незнайомого ОСОБА_12 .

Між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 стався конфлікт, в ході якого у останнього раптово виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_12 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи зазначений протиправний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, наніс ОСОБА_12 два удари рукою в область голови, заподіявши тим самим потерпілому фізичного болю.

З метою уникнення подальшого побиття, ОСОБА_12 почав відходити у бік вулиці М.Грушевського, а ОСОБА_8 , не зупинившись на вчиненому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, наздогнав потерпілого та наніс тому невстановленим в ході слідства предметом, зовні схожим на ніж, не менше 8-ми ударів по тулубу, по верхнім та нижнім кінцівкам, чим заподіяв тілесні пошкодження у вигляді сумісної травми тіла: проникаючого поранення лівої половини грудної клітини з 2-ма ранами на тулубі ліворуч, які ускладнились гемопневатороксом і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та ран на лівому плечі з пошкодженням трьохглавої м`язи, ран на лівому колінному суглобі та стегні з пошкодженням чотирьохглавої м`язи стегна, синці на обличчі та голові.

Крім того, ОСОБА_8 , будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив, та знов вчинив аналогічне кримінальне правопорушення.

Так, приблизно о 09.30 годині 26.11.2024 року, ОСОБА_8 знаходився за місцем мешкання раніше знайомого ОСОБА_14 , в квартирі АДРЕСА_3 , де на столі побачив належний тому мобільний телефон «Vivo 1920 v17».

Реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, приблизно о 10 годині, ОСОБА_8 діючи повторно, керуючись корисливим мотивом, розуміючи, що ОСОБА_14 сприймає його як свого знайомого та довіряє йому, попросив того надати йому для здійснення дзвінка мобільний телефон «Vivo 1920 v17, в дійсності не маючи намір його повертати.

ОСОБА_14 , довіряючи ОСОБА_8 , добровільно передав тому свій мобільний телефон.

Отримавши телефон в користування, ОСОБА_8 вийшов до іншої кімнати, де почав здійснювати телефонний дзвінок, після чого скориставшись тим, що ОСОБА_14 тимчасово втратив контроль за його діями, утримуючи телефон при собі, залишив приміщення квартири, тим самим заволодів чужим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому майнової шкоди в сумі 3 836, 03 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 , частково підтримала апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та заперечували щодо задоволення апеляційних скарг прокурорів, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 підлягає задоволенню, апеляційна скарга прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України судове рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.190 КК України, доведеність його вини та призначене покарання в апеляційних скаргах не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та дослідженим судом першої інстанції доказам, яким у вироку судом надано належну оцінку.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується такими доказами:

- показами потерпілого ОСОБА_12 , який в суді першої інстанції повідомив, що в нічний час доби 22.07.2019 року він йшов додому та проходив поряд з магазином АТБ, що на вул. Ніколенко у м. Кам`янському. Біля магазину АТБ, побачив групу молодих людей, приблизно з восьми осіб, почув розмову на підвищених тонах. Двоє з хлопців конфліктували і в них вже доходило до бійки. Він зробив їм зауваження. До нього підбіг ОСОБА_8 , почав виражатись нецензурною лайкою, після чого наніс два удари кулаком правої руки в обличчя. Він почав захищатись. В цей час, до них підбігли ще 4 хлопця, та почали бити його руками та ногами. Його тримали за шию, потім відчув удар по потилиці, але не бачив вже хто його б`є. Від удару ногою впав. Його тримали за кісті рук. Коли він вивільнив руки, його відпустили. Звільнившись, став відходити від місця події, прямуючи в сторону свого дому. Почув позаду тупіт, озирнувся та побачив хлопця, який наздогнав його та вдарив. Від удару він впав та втратив свідомість. Прийшов до тями від ударів, коли його руками та ногами били п`ятеро осіб з тієї ж компанії. Він став підводитись, але відчув удар по ребрам та гостру ріжучу біль. Озирнувшись, він побачив ОСОБА_8 , який стояв над ним, побачив відблиск ножа. Побачивши у ОСОБА_8 ніж, він прикрився рукою, після чого відчув два удари в ліву руку, два удари ножем в спину, удари в голову, які наносились тим мовчки. Бачив змахи руки обвинуваченого з ножем. Потім він втратив свідомість. Прийшов до тями між лотками, лежачи на боку при слабкому освітленні. ОСОБА_8 стояв поряд, а інші хлопці стояли позаду;

- показами свідка ОСОБА_15 , який в суді першої інстанції повідомив, що у 2019 році він разом зі знайомими перебував біля магазину «АТБ», розташованого за адресою: м. Кам`янське, вул. Ніколенко, 8. Побачив групу осіб, один із яких почав чіплятися до потерпілого – ОСОБА_16 , який проходив повз. Почув вигук: «Це мент!», після чого компанія осіб із вказаної групи наздогнали потерпілого поблизу кіоску «Куряче м`ясо» та стали наносити йому удари. З метою припинення протиправних дій та надання допомоги потерпілому, він зі своїми знайомими втрутився у бійку. Нахилившись до потерпілого, який лежав, він відчув різкий біль у нозі і виявив у себе кровотечу. Він відтягнув потерпілого до освітленого місця. Між присутніми продовжувалась бійка, при цьому на потерпілому перебували інші особи. Зазначив, що серед присутніх бачив обвинуваченого ОСОБА_8 , однак не може вказати, хто саме наносив ножем удари потерпілому та йому особисто.

Також вина обвинуваченого підтверджується письмовими доказами та висновками експерта, а саме:

- протоколом огляду місця події від 22.07.20219 року, яким зафіксована обстановка на місці вчинення злочину, за адресою: м. Кам`янське, вул. Ніколенко, 6, біля магазину АТБ (т.2 а.п. 19-23, 96-103);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.07.2019 року, згідно із яким потерпілий ОСОБА_12 вказав на ОСОБА_8 як на особу, яка 22.07.2029 року близько 01.00 години біля магазину АТБ по вул. Ніколенко у м. Кам`янське, нанесла йому ножові поранення (т.2 а.п. 78-81);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.08.2019 року, згідно із яким свідок ОСОБА_17 вказав на ОСОБА_8 як на особу, яку він бачив 21.07.2019 приблизно о 21.00 годині у дворі будинку № 29 по вул. Айвазовського в м. Кам`янське, та у якої при собі був розкладний ніж. Також вказав на ОСОБА_8 як на особу, яка приблизно о 01.00 годині біля магазину «АТБ», розташованого по вул. Ніколенко в м. Кам`янське, нанесла незнайомому чоловіку, колишньому співробітнику поліції, близько 5 ударів по голові і тулубу. Також зазначив, що біля потерпілого перебував він та ОСОБА_18 , більше нікого не було. Під час коли він ( ОСОБА_19 ) наносив удари чоловіку, він відчув різкий пекучий біль в правій руці, у зв`язку із чим відійшов від ОСОБА_18 . Через декілька хвилин ОСОБА_18 підійшов до нього та сказав: «Не парься, я за тебя отомстил, я его поронул» (т.2 а.п. 139-141);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.07.2019 року, згідно із яким свідок ОСОБА_20 вказав на ОСОБА_8 як на особу, у якого 22.07.2019 року він бачив предмет схожий на ніж (т.2 а.п. 65-69);

- висновком експерта № 791-Е від 25.07.2019 року, згідно із яким у ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла: проникаючі поранення лівої половини грудної клітини з 2-ма ранами на тулубу ліворуч, які ускладнились гемопневатороксом, і відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Враховуючи виявлені тілесні ушкодження, характер ран (відповідно даних медичних документів), переваги глибини ранового каналу над його довжиною, експерт вважає, що пошкодження виникли в наслідок дії колюче-ріжучого предмета, предметів. Синці на голові, обличчі виникли внаслідок дії тупого твердого предмета, предметів, характерологічні властивості котрих не відобразились (т.2 а.п. 91-93);

- протоколами проведення слідчого експерименту від 06.08.2019 року та 24.03.2020 року, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_12 та свідок ОСОБА_15 пояснили та відтворили події вчинення відносно ОСОБА_12 кримінального правопорушення, яке мало місце 22.07.2019 року (т.2 а.п. 121-127, 205-207);

- висновком експерта № 854-Е від 09.08.2019 року, згідно із яким, враховуючи характер та локалізацію, виявлених у ОСОБА_12 пошкоджень, не виключено, що вони могли виникнути при взаємному розташуванні потерпілого і нападників, та за механізмом, як вказано у протоколі проведення слідчого експерименту та фототаблицях від 06.08.2019 року, за участю потерпілого ОСОБА_12 (т.2 а.п. 130-134);

- протоколом слідчого експерименту від 24.03.2020 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_21 пояснив, що 21.07.2019 року, приблизно о 23.00 годині, він знаходився біля магазину «АТБ» на вул. Ніколенка, 6 у м. Кам`янське, де також був ОСОБА_22 . Разом вони вживали спиртні напої. Під час спілкування бачив у ОСОБА_18 на поясі, біля правої кишені, розкладний ніж. Далі він поїхав покататися на мопеді. Через деякий час він приїхав і побачив, що у ОСОБА_19 порізано руку та ногу. ОСОБА_18 також був, але ножа він вже не бачив (т.2 а.п. 202-204);

- висновком експерта № 973-Е від 15.08.2019 року, згідно із яким у ОСОБА_12 виявлені пошкодження у вигляді: проникаючого поранення лівої половини грудної клітини з 2-ма ранами на тулубі на рівні 7,8-го ребер (слідами загоєння котрих є виявлені рубці) по середньо-пахвинній лінії, які ускладнились гемопневатороксом, після травматичною пневмонією; 2 рани на лівому плечі в нижній третині по задньо-внутрішній поверхні з пошкодженням трьохглавої м`язи; рана на лівому колінному суглобі; 3 рани на лівому стегні (по передньо-зовнішній поверхні в верхній третині, на зовнішній поверхні в середній третині та по задній поверхні в верхній третині) з пошкодженням чотирьохглавої м`язи стегна; синці навколо лівого ока та на лівій вушній раковині від завитка до мочки вуха.

Проникаюче поранення лівої половини грудної клітини з 2-ма ранами на тулубі на рівні 7,8-го ребер (слідами загоєння котрих є виявлені рубці) по середньо-пахвинній лінії, які ускладнились гемопневатороксом, після травматичною пневмонією відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю.

Дві рани на лівому плечі в нижній третині по задньо-внутрішній поверхні з пошкодженням трьохглавої м`язи; рана на лівому колінному суглобі; три рани на лівому стегні (по передньо-зовнішній поверхні в верхній третині, на зовнішній поверхні в середній третині та по задній поверхні в верхній третині) з пошкодженням чотирьохглавої м`язи стегна кожна в окремості відносяться до легких тілесних пошкоджень з короткочасним розладом здоров`я, як викликавши розлад здоров`я більше 6, але менш 21 дня.

Синці навколо лівого ока та на лівій вушній раковині від завитка до мочки вуха відносяться до легких тілесних пошкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.

Враховуючи характер ран (відповідно до медичних документів), переваги глибини ранового каналу над його довжиною, експерт вважає, що пошкодження виникли внаслідок дії колюче-ріжучого предмета, предметів. Синці на голові, обличчі виникли внаслідок дії тупого твердого предмета, предметів, характерологічні властивості котрих не відобразились. Видимих пошкоджень, які б свідчили про виникнення при падінні з висоти власного зросту на плоскість, не мається. Експертних даних для конкретного вирішення, в якому положенні знаходився потерпілий та його взаємне розташування з нападниками, не мається.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених пошкоджень, не виключено, що вони могли виникнути при взаємному розташуванні потерпілого та нападників, та за механізмом, як вказано у протоколі проведення слідчого експерименту та фототаблицях від 06.08.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_12 .

Враховуючи кількість та локалізацію ран, експерт вважає, що вони виникли від не менш 8 травматичних дій колюче-ріжучого предмета (предметів), з місцем прикладання травматичної дії предмета в ділянку тулубу ліворуч двічі, в ділянку лівого плеча двічі, в ділянку лівого стегна тричі та один раз в ділянку лівого колінного суглобу. Синці навколо лівого ока та на лівій вушній раковині виникли внаслідок не менш 2-х травматичних дій тупого твердого предмета (предметів) в ділянку лівої вушної раковини та лівого вуха (т.2 а.п. 136-138);

- іншими доказами, зазначеними у вироку, та взятими судом до уваги.

Підстав для того, щоб вважати зазначені докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК України, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Доводи обвинуваченого про те, що він наніс потерпілому лише два удари руками в область голови, жодного ножа в нього не було, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначене спростовується: - показами потерпілого ОСОБА_12 , який стверджував, що він саме у обвинуваченого ОСОБА_8 бачив ніж, а також бачив змахи руки обвинуваченого з ножем; - протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.08.2019 року, згідно із яким свідок ОСОБА_17 вказав на ОСОБА_8 як на особу, у якої він бачив 21.07.2019 приблизно о 21.00 годині розкладний ніж, а також, що від обвинуваченого він дізнався, що ОСОБА_8 наніс потерпілому тілесні ушкодження ножем; - протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.07.2019 року, згідно із яким свідок ОСОБА_20 вказав на ОСОБА_8 як на особу, у якого 22.07.2019 року він бачив предмет, схожий на ніж.

Посилання обвинуваченого на те, що знаряддя злочину не встановлено і не вилучено, на його одязі не виявлено слідів крові потерпілого, - не є слушними, оскільки зазначене жодним чином не спростовує висновків суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, так як потерпілий ОСОБА_12 як під час слідчого експерименту за його участю, так і в суді першої інстанції вказував на спричинення саме обвинуваченим йому тілесних ушкоджень ножем, при цьому покази потерпілого узгоджуються із висновками експертів № 854-Е від 09.08.2019 року та № 973-Е від 15.08.2019 року, відповідно до яких виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження могли утворитися при механізмі, вказаному ОСОБА_12 в ході проведеного з ним слідчого експерименту. Також відповідно до протоколу слідчого експерименту від 24.03.2020 року свідок ОСОБА_21 пояснив, що 21.07.2019 року, приблизно о 23.00 годині, він бачив у ОСОБА_8 розкладний ніж, однак, через деякий час він ножа у обвинуваченого вже не бачив, що свідчить про приховування ОСОБА_8 знаряддя злочину.

Твердження обвинуваченого про те, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи поранення потерпілого виникли від двох різних предметів (або предметів з різними характеристиками клинків), що підтверджує його покази, що у бійці брало участь багато осіб і поранення могли бути завдані різними учасниками, що виключає його одноосібну вину, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначене спростовується висновками експертів № 791-Е від 25.07.2019 року та № 973-Е від 15.08.2019 року, відповідно до яких проникаючі поранення у потерпілого виникли від дій колюче ріжучого предмета (предметів), про те, що проникаючі поранення у потерпілого виникли від двох різних предметів (або предметів з різними характеристиками клинків), у вказаних висновках експертів нічого не зазначено.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що вирок грунтується на показаннях свідка ОСОБА_13 , наданих на стадії досудового розслідування, однак в судовому засіданні вказаний свідок допитаний не був, що свідчить про порушення ст. 95 КПК України, а також, що протокол впізнання за фотознімками від 22.07.2019 року за участі потерпілого є недопустимим доказом, оскільки вказана слідча дія була проведена за відсутності понятих, в нічний час доби, при цьому потерпілий був у стані сп`яніння, - є безпідставними з огляду на таке.

Положення кримінального процесуального закону дозволяють за необхідності, провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у ч. 1, 2 ст. 228 КПК України.

Так, зі змісту протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.08.2019 року вбачається, що 13.08.2019 року в період часу з 10.00 до 10.20 годин слідчий провів пред`явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_17 за фотознімками, у присутності двох понятих. Водночас попередньо свідку було повідомлено про кримінальну відповідальність, передбачену відповідними статтями КК України, опитано, чи може він впізнати особу та за яких обставин. Свідок за обличчям впізнав ОСОБА_8 як особу, який в день події мав при собі ніж та від якого він дізнався, що ОСОБА_8 “поронул” потерпілого (т.2 а.п. 139-141).

Також з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.07.2019 року за участі потерпілого ОСОБА_12 вбачається, що вказана слідча дія була проведена 22.07.2019 року у вечірній час, а саме в період часу з 18.10 до 18.25 годин, у присутності двох понятих (т.2 а.п.78-81).

Всі учасники слідчої дії підписали протоколи та не висловлювали будь-яких зауважень до них.

Колегія суддів не вбачає істотних порушень ст. 223, 228, 231 КПК України при проведенні цієї слідчої дії. Зміст вказаного протоколу свідчить про те, що дана слідча дія проводилась у відповідності до вимог КПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сам факт неможливості, з поважних причин, допиту в судовому засіданні, зокрема свідка ОСОБА_17 , за участі якого було проведено слідчу дію у даному кримінальному провадженні та який відповідно до рапорту працівника поліції перебуває на службі в Збройних Силах України (а.п.55 т.5), у зв`язку з чим прокурор відмовився від його допиту (а.п.59 т.5), не є підставою для визнання недопустимим доказом відповідний протокол, який складений за результатами проведення слідчої дії, оскільки такий доказ був отриманий у передбачений кримінальним процесуальним законом спосіб, є самостійним джерелом доказів відповідно до ст. 84 КПК України та оцінений судом разом з іншими доказами в їх сукупності.

Доводи обвинуваченого щодо наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявні в матеріалах провадження докази, а саме покази потерпілого та відомості, зазначені у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.08.2019 року за участі свідка ОСОБА_17 , свідчать про те, що саме ОСОБА_8 наносив потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження ножем, відповідно до висновків експерта № 791-Е від 25.07.2019 року та № 973-Е від 15.08.2019 року саме проникаюче поранення лівої половини грудної клітини з 2-ма ранами на тулубі відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Також оцінюючи інформацію щодо механізму, послідовності спричинення ударів, повідомлену потерпілим ОСОБА_12 під час слідчого експерименту, в якому розповів щодо кількості, послідовності, механізму та локалізації тілесних ушкоджень, завданих йому обвинуваченим, які узгоджуються з висновками експерта № 854-Е від 09.08.2019 року та № 973-Е від 15.08.2019 року, відповідно до яких виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися при механізмі і розташуванні потерпілого та обвинуваченого, як вказано потерпілим ОСОБА_12 в ході слідчого експерименту від 06.08.2019 року.

Таким чином, докази винуватості ОСОБА_8 за пред`явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 121 КК України перевірені судом та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ознаками ч.1 ст.121 КК України, а саме: умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя у момент заподіяння, а тому апеляційна скарга обвинуваченого в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Як витікає з вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, скарги за місцем проживання відсутні, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, - рецидив злочинів, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння; обставин, що пом`якшують покарання, - не встановлено.

Вимоги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, щодо призначення ОСОБА_8 більш суворого покарання за ч.1 ст.121 КК України та остаточного відповідно до ст.70 КК України, оскільки при призначенні покарання, суд першої інстанції не врахував особу обвинуваченого, який притягався до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.121 КК України, звільнився 15.02.2019 року по відбуттю строку покарання, однак вже 22.07.2019 року вчинив нове кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи, тяжкість та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України призначено відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, з фактичним врахуванням обставин кримінального правопорушення, даних щодо особи обвинуваченого та призначенням обвинуваченому реального покарання у виді позбавлення волі.

Так, судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України призначено у виді позбавлення волі строком на 7 років, тобто у розмірі, наближеному до максимального, що не вказує на невідповідність призначеного покарання, тому апеляційна скарга прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Посилання обвинуваченого на те, що призначене йому покарання є надмірно суворим, - не є слушним, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_23 вчинено, в тому числі, тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, наявні обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, при цьому відсутні обставини, що пом`якшують покарання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого щодо пом`якшення призначеного йому покарання не підлягає задоволенню.

У сукупності наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Водночас, доводи заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.

Частина 4 статті 70 КК України застосовується в разі, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 24.06.2026 року, справа № 607/9097/20, якщо після постановлення вироку у справі (вирок 1) буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушень, одні з яких вчинено до постановлення вироку 1, а інші – після його постановлення, остаточне покарання призначається із застосуванням правил як ст. 70 КК, так і ст. 71 КК:

1) спочатку призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене до постановлення вироку 1;

2) далі – за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, вчинених до постановлення вироку 1; після цього – за правилами ч. 4 ст. 70 КК;

3) потім – призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене після постановлення вироку 1;

4) далі – за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених після постановлення вироку 1;

5) остаточно – за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу, а саме до покарання, визначеного в п.4, повністю або частково приєднується невідбута частина покарання, визначена у п.2.

Якщо стосовно особи було постановлено два вироки (вирок 1 та вирок 2) і буде встановлено, що нею вчинено кримінальні правопорушення до постановлення вироку 1 та після нього, а також після постановлення вироку 2, то покарання призначається з урахуванням дотримання вказаного вище порядку.

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, що міститься у постанові від 02.11.2022 року (справа № 234/17282/17), погашення судимості на підставі п. 21 ч. 1 ст. 89 КК не звільняє суд від обов`язку застосувати положення ч. 4 ст. 70 цього Кодексу та зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних проступків, покарання, відбуте повністю за попереднім вироком.

Виходячи із законодавчих приписів, у разі, якщо порушується хоча б один із принципів кримінального права, то руйнуються окремі елементи відповідної структури, і як наслідок – рішення суду містить помилку.

Цих вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 засуджений вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення строком на 1 рік. Звільнений 25.02.2021 року за відбуттям строку покарання (судимість погашена відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 89 КК України).

У цьому провадженні кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_8 вчинив 22.07.2019 року, тобто до ухвалення вироку Чутівського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 вчинив 26.11.2024 року - після ухвалення зазначеного вироку та відбутого покарання.

За таких обставин у цьому кримінальному провадженні суду першої інстанції спочатку необхідно було призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України, потім – покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року, більш суворим, призначеним цим вироком, зарахувавши відповідно до ст. 72 КК України у строк призначеного покарання повністю відбуте покарання за вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року, далі – покарання за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто за кримінальне правопорушення, яке було вчинене після ухвалення вироку Чутівського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року, після цього остаточно призначити покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та за цим вироком за ч. 2 ст. 190 КК України.

Проте суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_8 не зарахував у строк покарання визначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання відбуте повністю за попереднім вироком, тобто не застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, оскільки в цьому випадку суд не розмежував стадій та порядку призначення покарання, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.

Що стосується доводів прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, про те, що судом першої інстанції в порушення ч. 5 ст. 72 КК України, не зараховано обвинуваченому ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення день за день, починаючи з 27.11.2024 року до набрання вироком законної сили, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

У вироку судом першої інстанції зазначено, що строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту затримання обвинуваченого, тобто з 27.11.2024 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Таким чином, судом фактично зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_8 строк його попереднього ув`язнення відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України.

Колегія суддів вважає, що не зазначення у вироку про зарахування обвинуваченому на підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк покарання строку попереднього ув`язнення до набрання вироком законної сили не тягне за собою суттєвих порушень закону, оскільки вказана обставина жодним чином не потягла за собою негативних наслідків, які слугують безумовними підставами для втручання у вирок шляхом його скасування чи зміни, у зв`язку з чим апеляційні вимоги прокурора в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 409 КПК України підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Тому, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 413 та п. 1 ч. 1 ст. 420 КПК України, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим, апеляційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, в якій ставиться питання скасування вироку в частині призначеного покарання, - частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м. Кам`янського від 14 квітня 2026 року – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_10 , який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Заводського районного суду м. Кам`янського від 14 квітня 2026 року– задовольнити частково.

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Заводського районного суду м. Кам`янського від 14 квітня 2026 року – задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Кам`янського від 14 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання — скасувати.

Призначити ОСОБА_8 покарання:

- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років;

відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та за цим вироком за ч. 2 ст. 190 КК України, остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Відповідно до ст. 72 КК України у строк призначеного покарання зарахувати повністю відбуте ОСОБА_8 покарання виді позбавлення волі строком 1 рік за вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року;

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 10 вересня 2026 року.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_8 перебування під вартою з 27.11.2024 року по 09.09.2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченому, прокурору.

Судді:

_____________ _________ __________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4