Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №727/11526/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа №727/11526/26

Провадження №3/727/1686/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Терещенко О.Є., розглянув-ши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопо-рушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, –

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741785 від 10.08.2026, 10.08.2026 о 08 год. 23 хв. у м. Чернівці по вул. Небесної Сотні, біля будинку № 7, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови) та відмо-вився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому зако-ном порядку, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори поліцейських. Своїми дія-ми ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверд-жених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР).

28.08.2026 захисник Новіков О.П. через систему «Електронний суд» подав кло-потання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`яз-ку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Клопотання об-ґрунтоване тим, що: факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не дове-дено; відеозапис з мобільного телефону є недопустимим доказом, оскільки здійснений працівником поліції на власний пристрій у порушення ст. 40 Закону України «Про На-ціональну поліцію» та Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, джерело його походження процесуально не оформлене, відсутні хеш-сума та дані про спосіб передачі файлу, а сам запис змонтований; решта доказів є «плодами отруєного дерева»; відмови від огляду не було, оскільки ОСОБА_1 очікував на командира і в межах двогодинного строку висловив згоду пройти огляд; свідок ОСОБА_2 є заінтересованою особою, оскільки перед цим мав конфлікт із ОСОБА_1 . Захисник просив визнати відеозапис недопустимим доказом та закрити провадження у справі.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Новіков О.П., в судовому засіданні під-тримав заявлене ним клопотання про закриття провадження по справі та просив його задовольнити. Одночасно повідомив, що неявка ОСОБА_1 пов`язана з проход-женням останнім військової служби.

Заслухавши пояснення адвоката Новікова О.П., дослідивши письмові матеріали справи та переглянувши відеозаписи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП суд зобов`язаний своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністра-тивній відповідальності. Згідно зі ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною 1 ст.130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокре-ма, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в уста-новленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Порядок такого огляду визначено ст.266 КУпАП, Порядком направ-лення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану ал-когольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарсь-ких препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок № 1103), та Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікар-ських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735). Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування та-ких засобів – у присутності двох свідків.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується досліджени-ми в судовому засіданні доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741785 від 10.08.2026, у якому зазначено ознаки алкогольного сп`яніння та факт відмови від огляду, а також зафіксовано відмову ОСОБА_1 від підпису та надання пояснень; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10.08.2026, згідно з яким у ОСОБА_1 виявле-но ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови), огляд за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 (ARBL-0625) не проведено, від підпису особа відмовилась, процедуру зафіксо-вано нагрудними відеореєстраторами № 476971 та №476184; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до Чернівецького об-ласного наркологічного диспансеру від 10.08.2026 (09 год. 26 хв.), відповідно до якого огляд не проводився, до закладу охорони здоров`я особу не доставлено; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 10.08.2026, згідно з якими близько 08 год. 20 хв. він під`їжджав з дитиною до дитячого садка по вул. Небесної Сотні, 7, дорогу йому пере-городив автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 , під час суперечки з водієм він ви-явив, що той перебуває в нетверезому стані, після чого було викликано поліцію; відео-записом з мобільного телефону, який починається з моменту, коли ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля Ford Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснює перепарку-вання транспортного засобу, тобто фіксує факт керування ним транспортним засобом; відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських Motorola VB-400 № 476184 та №476971, на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, на неодноразові (близько десяти разів) пропозиції поліцей-ських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння мовчав, повністю ігноруючи їх, а також намагався залишити місце події, однак був зупинений поліцейськими; довідкою УПП в Чернівецькій області від 11.08.2026 про наявність у ОСОБА_1 посвідчен-ня водія категорії «В».

Судом встановлено, що відеозапис на мобільний телефон здійснював працівник поліції, який у той час не перебував при виконанні службових обов`язків, став очевид-цем подій, здійснив виклик поліції та повідомив про перебування водія у стані сп`янін-ня.

Щодо доводів сторони захисту суд зазначає наступне.

Доводи про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, спросто-вуються відеозаписом з мобільного телефону, на якому зафіксовано перепаркування ним автомобіля. Відповідно до п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним за-собом. Суд виходить з того, що керуванням є будь-яке переміщення транспортного за-собу під контролем особи, незалежно від його тривалості та відстані, у тому числі пе-репаркування. Обставини керування узгоджуються також з поясненнями ОСОБА_2 про те, що автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 перегородив йому дорогу. Помил-кове зазначення в цих поясненнях моделі автомобіля («Ford Fusion» замість «Ford Fiesta») при правильно вказаному номерному знаку є очевидною опискою, яка не впливає на встановлення обставин справи.

Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, на який посилається захисник, стосується випадку, коли факт порушення ПДР не був задокументований. У цій справі підставою для вимоги поліцейських прой-ти огляд стали повідомлення очевидця про керування транспортним засобом особою з ознаками сп`яніння та ознаки алкогольного сп`яніння, безпосередньо виявлені полі-цейськими, а факт керування зафіксовано відеозаписом. Отже, вимога поліцейських була законною.

Суд не погоджується з доводами про недопустимість відеозапису з мобільного телефону. Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обставини справи встановлюються, зо-крема, показаннями технічних засобів, що мають функції відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відпові-дальності, або свідками. Отже, закон прямо допускає використання як доказу відео-запису, здійсненого очевидцем на власний пристрій.

Стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкція із засто-сування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеоза-пису, затверджена наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 (далі – Інструкція № 1026), регулюють застосування технічних засобів поліцією під час виконання нею повноважень. Однак особа, яка здійснювала зйомку, у той час при виконанні служ-бових обов`язків не перебувала і поліцейських заходів не вживала. Ставши очевидцем керування транспортним засобом особою з ознаками сп`яніння, вона діяла відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», яка зобов`язує поліцейського незалежно від посади, місцезнаходження і часу доби в разі безпосереднього виявлення подій, що загрожують особистій чи публічній безпеці, повідомити про це найближчий орган поліції, що нею і було зроблено. Відтак здійснений нею відеозапис є записом очевидця, а не результатом застосування поліцією технічних засобів у розумінні ст. 40 цього Закону, тому вимоги Інструкції №1026 щодо обліку табельних відеореєстраторів, безперервності зйомки та вивантаження записів через док-станції на нього не по-ширюються. З цих же підстав не є релевантною постанова Сьомого апеляційного адмі-ністративного суду у справі № 679/625/21, висновки якої стосуються використання приватних пристроїв поліцейськими під час здійснення ними повноважень з фіксації правопорушень.

Та обставина, що очевидець є працівником поліції, сама по собі не свідчить про його заінтересованість і не позбавляє здійсненого ним запису доказового значення. Будь-яких даних про особисту заінтересованість цієї особи в результатах розгляду справи сторона захисту не навела. Більше того, у клопотанні захисник сам підтверд-жує, що особа, яка здійснювала зйомку, перебувала на місці події під час конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто була безпосереднім очевидцем подій.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» не визначає правил допустимості доказів у справах про адміністративні правопорушення, порядок збирання та оцінки яких врегульовано КУпАП. КУпАП не передбачає як умо-ву допустимості відеозапису очевидця обов`язкового складення протоколу добровіль-ної видачі чи огляду мобільного телефону, фіксації хеш-суми файлу або способу його передачі.

Доводи про монтаж відеозапису ґрунтуються на припущеннях. Захисник не за-значив, які саме фрагменти були змінені чи вилучені і яким чином це спотворило відо-браження подій, та не стверджує, що зафіксовані події не відбувалися або відбувалися інакше. Зміст відеозапису з мобільного телефону узгоджується з відеозаписами з на-грудних відео реєстраторів а також з поясненнями ОСОБА_2 щодо місця, часу та перебування ОСОБА_1 на водійському сидінні автомобіля. Положення п. 9 роз-ділу VIII Інструкції № 1026 визначають порядок видачі відеозаписів із серверів збері-гання поліції і не свідчать про недостовірність досліджених судом записів.

За таких обставин підстав для визнання відеозапису недопустимим доказом не-має, а посилання на доктрину «плодів отруєного дерева» є безпідставним.

Відмова від проходження огляду може бути виражена як у прямій словесній формі, так і конклюдентними діями (бездіяльністю), які однозначно свідчать про не-бажання особи виконати законну вимогу поліцейського. Неодноразове ігнорування ОСОБА_1 пропозицій поліцейських пройти огляд, мовчання у відповідь на них у поєднанні із запереченням самого факту керування та спробою залишити місце події суд розцінює саме як відмову від проходження огляду в установленому порядку.

Законодавство не ставить обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського у залежність від присутності чи згоди його командира. Обов`язок військовослужбовця доповідати командирові про події, що з ним сталися, не звільняє його від виконання ПДР і не надає права відкладати виконання законної вимоги поліцейського. Згідно з ч. 1 ст.15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідаль-ність на загальних підставах.

Двогодинний строк, визначений Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735, встановлено з метою забезпечення достовірності результатів огляду. Це граничний строк, протягом якого поліцейський повинен забезпечити доставку водія до закладу охорони здоров`я, а не строк, наданий водієві для вирішення питання, чи виконувати вимогу поліцейського. Правопорушення у формі відмови від огляду вважається закін-ченим з моменту такої відмови.

Твердження про те, що після прибуття командира ОСОБА_1 висловив згоду пройти огляд, не підтверджені жодними доказами. Протокол, акт огляду та направ-лення фіксують відмову від огляду, а сторона захисту будь-яких доказів на підтверд-ження своєї версії, зокрема пояснень командира, не надала. Направлення на огляд оформлено о 09 год. 26 хв., протокол – о 09 год. 39 хв., тобто після тривалого ігнору-вання ОСОБА_1 вимог поліцейських. Навіть висловлена після цього заява про готовність пройти огляд не усуває протиправності вже вчиненої відмови.

Посилання на порушення вимог щодо неупередженості свідків є безпідставним. Ця вимога стосується свідків проведення огляду на стан сп`яніння. У цій справі про-позиції пройти огляд та поведінку ОСОБА_1 зафіксовано нагрудними відеореє-страторами, як того вимагає ст. 266 КУпАП, а ОСОБА_2 як свідок огляду не залу-чався. Він є очевидцем подій, що передували прибуттю поліції, і його письмові пояс-нення є доказом у розумінні ст.ст. 251, 272 КУпАП. Наявність суперечки між ним та ОСОБА_1 сама по собі не робить його пояснення недопустимими, а зумовлює необхідність їх критичної оцінки у сукупності з іншими доказами. Оскільки пояснення ОСОБА_2 узгоджуються з відеозаписом, суд бере їх до уваги.

Питання правомірності постанови серії ЕНА № 7694452 про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП не є предметом розгляду в цій справі.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає доведеним поза розумним сумні-вом, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у вста-новленому порядку. Його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП. Підстав для закриття провадження у справі, передбачених ст.247 КУпАП, немає; строки накла-

дення адміністративного стягнення, визначені ст. 38 КУпАП, не сплинули. Відтак у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

При накладенні адміністративного стягнення суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, яке становить підвищену небезпеку для учасників дорожнього руху, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність. Санкція ч. 1 ст. 130 КУ пАП передбачає накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і не є альтернативною, тому стягнення слід накласти в межах цієї санк-ції.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026 становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 33, 38, 40-1, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 276-280, 283-285, 294, 307, 308 КУпАП,

постановив:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вину-ватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про ад-міністративні правопорушення і застосувати до нього адміністративне стягнення у ви-гляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Отримувач штрафу: Чернівецьке ГУК/Чернівецька область/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37836 095, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Номер рахунку (IBAN) UA118999980313000149000024001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок. Отримувач: Чернівецьке ГУК Чернівецька ТТ 22030101, Код от-римувача (ЄДРПОУ): 37836095, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. по-дат.), Номер рахунку (IBAN): UA828999980313141206000024405, Код класифікації до-ходів бюджету: 22030101, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір Шевченківський райсуд м. Чернівці.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апе-ляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подання апе-ляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: О.Є.Терещенко