Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №522/12171/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/12171/26

Провадження 3/522/4284/26

ПОСТАНОВА

09.09.2026 суддя Приморського районного суду м. Одеси Іоніді К.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з УПП в Одеській області, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 о 23:01, в м. Одеса, вул. Рішельєвська, 2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 535I, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування такими транспортними засобами, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії у сервісному центрі МВС України, правопорушення вчинене повторно протягом року (08.07.2025 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 385613 за ч. 2 ст. 126 КУпАП), чим порушив вимоги пп. а) п.2.1 Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

Під час розгляду справи ОСОБА_1 свою винуватість у вчинені адміністративного правопорушення не визнав, надав пояснення, згідно з якими не заперечував факт керування у зазначені у протоколі дату і час автомобілем BMW 535I, д.н.з. НОМЕР_1 , зазначив, що власником транспортного засобу є його батько. Також ОСОБА_1 не заперечував факт відсутності у нього права керування зазначеним транспортним засобом.

Захисник Боднар М.О. клопотав про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

В обґрунтування клопотання захисник послався на те, що постановою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 08.08.2025 у справі № 521/12697/25 до ОСОБА_1 , який на момент вчинення попереднього правопорушення (08.07.2025) був неповнолітнім, застосовано не адміністративне стягнення, а захід впливу, передбачений статтею 24-1 КУпАП, у вигляді попередження. На переконання захисника, з урахуванням викладеного та положень п. 2 ч. 1 ст. 35 КУпАП попереднє правопорушення не може бути враховане як таке, що утворює ознаку повторності для цілей ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Захисник вважав, що у діях підзахисного вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, проте висловив позицію, згідно з якою суд не вправі самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення. Також на думку захисника, оскільки на момент розгляду цієї справи ОСОБА_1 досяг повноліття, розгляд справи про правопорушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП, щодо повнолітньої особи не віднесено законом до компетенції суду (стаття 221 КУпАП), а належить до компетенції органів Національної поліції (стаття 222 КУпАП), у зв`язку з чим, на думку захисту, після виключення ознаки повторності суд не вправі самостійно вирішувати питання про винуватість ОСОБА_1 за частиною 2 статті 126 КУпАП.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи захисника, дослідивши наявні докази, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2 - 4 цієї статті, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом

Згідно з пп. а) п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, крім даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 695930 від 17.06.2026, підтверджується даними:

-копії постанови судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 08.08.2025 від № 521/12697/25, згідно з яким ОСОБА_1 08.07.2025 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП та до нього застосовано захід впливу у виді попередження.

- довідки уповноваженої особи УПП в Одеській області з відомостями з інформаційного порталу Національної поліції станом на 17.06.2026, згідно з якими ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія;

-копіями доданих відеозаписів, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 , 17.06.2026 близько 23:01 в м. Одеса, вул. Рішельєвська, 2 транспортним засобом BMW 535I, д.н.з. НОМЕР_1 .

Стосовно доводів сторони захисту щодо змісту ознаки повторності, передбаченої частиною п`ятою статті 126 КУпАП слід зазначити наступне.

Суд вважає неспроможним посилання на пункт 2 частини першої статті 35 КУпАП як на норму, яка нібито встановлює загальне визначення поняття повторності для всіх випадків застосування КУпАП.

Стаття 35 КУпАП має назву «Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення» та визначає перелік обставин, які мають враховуватися при призначенні адміністративного стягнення. Пунктом 2 частини першої зазначеної статті до таких обставин віднесено повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином, зазначена норма регулює питання обтяження відповідальності при призначенні адміністративного стягнення, а не встановлює визначення ознаки «повторність» для норм Особливої частини КУпАП.

Як вже зазначалось відповідальність за частиною 5 статті 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2 - 4 цієї статті.

Отже, у диспозиції зазначеної норми законодавець пов`язує настання відповідальності лише з повторним вчиненням відповідного порушення протягом установленого законом строку.

При цьому частина 5 статті 126 КУпАП не передбачає накладення адміністративне стягнення за попереднє порушення, як обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення.

Відтак при застосуванні цієї норми визначальним є встановлення факту попереднього вчинення особою протягом року відповідного порушення, а не виду адміністративної відповідальності, який був застосований державою за попереднє правопорушення.

Такий підхід має істотне значення для правильного застосування закону, оскільки в інших нормах КУпАП законодавець, коли бажає пов`язати підвищену відповідальність саме з попереднім застосуванням адміністративного стягнення, прямо зазначає у диспозиції відповідної норми формулювання особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню (наприклад частина 4 статті 115, частина 2 статті 117, частина 3 статті 121-1, частина 3 статті 127-2, частина 4 статті 156 КУпАП тощо), тим самим визначаючи попереднє накладення адміністративного стягнення, як обов`язкову юридичну ознаку складу відповідного адміністративного правопорушення.

У частині п`ятій статті 126 КУпАП такої умови законодавцем не встановлено.

Також суд виходить з того, що згідно з положеннями статті 24-1 КУпАП, саме встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення є підставою для застосування заходи впливу до неповнолітніх

ОСОБА_2 , що адміністративне стягнення та захід впливу щодо неповнолітнього є різними за своєю правовою природою заходами адміністративної відповідальності. Водночас для вирішення питання про наявність складу правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, необхідно встановити не те, який саме захід був застосований за попереднє правопорушення, а те, чи було попереднє порушення вчинене особою, чи є воно однорідним із новим порушенням та чи вчинене нове порушення протягом одного року.

Інше тлумачення фактично означало б перенесення всіх ознак, передбачених пунктом 2 частини першої статті 35 КУпАП, до складів адміністративних правопорушень, у диспозиціях яких законодавець таких ознак не передбачив.

Таке застосування загальної норми суперечило б принципу законності, оскільки суд фактично доповнював би диспозицію частини п`ятої статті 126 КУпАП додатковою умовою — необхідністю попереднього накладення адміністративного стягнення, — якої законодавець у цій нормі прямо не встановив.

Суд не може розширювати диспозицію спеціальної норми шляхом включення до неї додаткової кваліфікуючої ознаки, якої вона не містить.

Навпаки, при визначенні змісту складу правопорушення суд повинен виходити насамперед із безпосереднього змісту тієї норми Особливої частини КУпАП, за якою особа притягається до адміністративної відповідальності.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про неспроможність усіх доводів сторони захисту, а досліджені судом докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП, та його дії підлягають кваліфікації за частиною 5 статті 126 КУпАП.

Слід зазначити, що вчинення правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, характеризується підвищеним ступенем суспільної шкідливості, оскільки особа, яка вже вчиняла порушення у сфері безпеки дорожнього руху, повторно протягом року допускає керування транспортним засобом без відповідного права. Таке поведінка свідчить про стійке нехтування встановленими правилами дорожнього руху та створює реальну загрозу безпеці інших учасників дорожнього руху, їх життю, здоров`ю та майну.

Отже, враховуючи характер адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь вини, інші обставини справи, вважаю, що необхідним і достатнім буде застосування адміністративного стягнення згідно із санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку із винесенням постанови про накладання адміністративного стягнення, на порушника покладається обов`язок сплати судового збору, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Копію постанови протягом трьох днів вручити або вислати особі, щодо якої її винесено.

Суддя К.В. Іоніді