Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №396/1478/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/1478/26

Номер провадження по справі 1-кп/387/197/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121080000137 від 03.05.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Миколаївка Миколаївського району Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з профільною середньою освітою, одруженого, військовозобов`язаного, який проходить службу у Збройних Силах України на посаді водія - електрика - моториста 2 відділення роботизованих систем 2 взводу наземних роботизованих комплексів роти безпілотних наземних систем розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 у званні солдат, утриманців немає, раніше неодноразово судимого, востаннє: - 25.11.2019 Миколаївським районним судом Одеської області за ч.2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на три роки шість місяців. 28.07.2022 на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси звільнений умовно-достроково на невідбутий строк; - 18.04.2023 Миколаївським районним судом Одеської області за ст. 395, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 8 місяців, судимість в установленому порядку не знята та не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України

за участі сторін кримінального провадження :

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану за таких обставин.

03 травня 2026 року, в ранковий час, більш точного часу судом не встановлено, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації і перебуваючи на посаді водія-електрика-моториста 2 відділення роботизованих систем 2 взводу роботизованих комплексів роти безпілотних наземних систем розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 у званні солдат (перебуваючи з 18.04.2026 у відпустці для лікування), діючи умисно в порушення вимог ст.ст.2, 11, 16, 17, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч.4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", достовірно знаючи про введення Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні воєнного стану, дію якого згідно Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 20.10.2025 №794/2025, Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено до 04.05.2026, перебуваючи в продуктовому магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ФОП ОСОБА_6 , квед47.11), де на робочому місці перебувала продавчиня ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, що зазнала нападу (розбій).

Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою власного незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, тримаючи в правій руці складний ніж, демонструючи його, висловлював погрози вчинення насильства з метою безперешкодного переходу майна на його користь, яку потерпіла ОСОБА_7 сприйняла як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю. З метою завершення свого умислу до кінця, зайшов за прилавок у торгівельній залі магазину, продовжуючи тримати в правій руці ніж, демонструючи його з метою психологічного тиску на потерпілу, з полички взяв пляшку горілки "Хортиця" Classic об`ємом 0,7 л., після чого покинув місце вчинення злочину до 11 години 09 хвилин 03 травня 2026 року, а саме до моменту його затримання працівниками поліції Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області за адресою: вулиця Волошкова - вулиця Піщанобрідська, місто Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, визнав повністю та надав показання, що 03 травня 2026 року в ранковий час зайшов до магазину Оленка в м. Новоукраїнка де хотів купити пляшку горілки. В цей час при ньому не було грошових коштів, тому він запропонував продавчині розрахуватись годинником, на що вона відмовила, після чого він вийшов з приміщення магазину. Невдовзі вдруге зайшов до цього магазину, пройшов за прилавок де взяв пляшку горілки, сказав продавчині, щоб вона викликала поліцію та вийшов на вулицю. В цей час перебував у стані алкогольного сп`яніння та в правій руці відкрито тримав розкладний ніж, який продавчиня могла сприймати як загрозу.

Обвинувачений щиро розкаюється у вчиненому, вказав, що у момент скоєння не думав про наслідки, як для себе , так і для потерпілої. Зазначив, що хоче перепросити потерпілу, але не має фізичної можливості, оскільки перебуває у слідчому ізоляторі та не має її контактних даних.

Також ОСОБА_3 зазначив, що проходить військову службу з 2023 року, і під час виконання бойових завдань неодноразово отримував поранення та відповідно проходив лікування, під час яких також отримував допомогу психолога.

Просив суд врахувати наведені обставини під час призначення покарання.

Прокурор ОСОБА_4 підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України. Просив суд, з урахуванням думки обвинуваченого, здійснювати розгляд, враховуючи вимоги ч.3 ст.349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5 підтримали позицію прокурора щодо дослідження доказів в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася. В заяві від 10.09.2026 просила провести судовий розгляд за її відсутності.

У зв`язку з визнанням вини обвинуваченим, оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого.

При цьому судом було роз`яснено, що в цьому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку ці обставини, які не досліджувалися. У відповідності до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 не оспорює пред`явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п.6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, а вина ОСОБА_3 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого в умовах воєнного стану, доведена повністю. Його дії судом кваліфікуються за ч.4 ст.187 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судом були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 : вимога щодо судимостей, відповідно до якої обвинувачений раніше неодноразово судимий, у тому числі за умисні тяжкі кримінальні правопорушення; копія вироку Миколаївського районного суду Одеської області від 25.11.2019, відповідно до якого обвинуваченого було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; копія вироку Миколаївського районного суду Одеської області від 18.04.2024, відповідно до якого обвинуваченого було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на вісім місяців; характеристика з місця служби, відповідно до якої обвинуваченого характеризують посередньо; довідка про не перебування обвинуваченого на обліку у лікаря психіатра; довідка про не перебування обвинуваченого на обліку у лікаря-нарколога.

Також суд враховує, що обвинувачений має профільну середню освіту, одружений, утриманців немає, депутатом будь-яких рад не являється, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість.

У судових дебатах прокурор ОСОБА_4 просив врахувати, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення знайшло своє підтвердження в повному обсязі, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. При призначенні покарання просив врахувати обставини, які пом`якшують покарання, це щире каяття, а також врахувати обставини, що обтяжують покарання, це вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного спяніння та рецедив злочинів. Зазначив, що обвинуваченому доцільно призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_3 розкаявся у вчиненому.

У судових дебатах захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив, призначаючи покарання, зважати на те, що ОСОБА_3 з 2023 року став на захист Батьківщини та приймав безпосереню участь у бойових діях, отримував численні поранення, свою вину визнав та щиро розкаявся, має бажання повернутись до військової служби, а відтак вважав, що для виправлення ОСОБА_3 достатнім буде мінімальне покарання, визначене санкцією ч.4 ст. 187 КК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує характер вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, роль обвинуваченого у вчиненні цього кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його вік, сімейний стан, стан здоров`я. Також при призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення за ч. 4ст. 187 КК України яке, згідно ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, рецедив злочинів.

З урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, способу його вчинення, особи обвинуваченого, наявності обставин, що обтяжують покарання, та відсутності обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливі лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

При цьому, визначаючи конкретний строк покарання, суд не знаходить підстав для призначення покарання у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, з огляду на встановлені судом дані про особу обвинуваченого та інші обставини справи.

Із врахуванням всіх обставин провадження, наявності обставин, що обтяжують покарання, та відсутності обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого, та зважаючи на особу обвинуваченого, який вчинив умисний корисливий особливо тяжкий злочин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.187 КК України з конфіскацією майна належному йому на праві власності, що цілком відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, оскільки його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

Щодо запобіжного заходу, прокурор у судовому засіданні просив продовжити щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, посилаючись на наявність ризику його переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбування покарання.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжний захід застосовується, зокрема, з метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, а відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний у сукупності оцінити, серед іншого, вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, її вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність роботи чи навчання, репутацію, майновий стан, наявність судимостей та дотримання умов раніше застосованих запобіжних заходів.

Суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 8 до 15 років, та за результатами судового розгляду йому призначено покарання в межах санкції ч.4 ст.187 КК України. Зазначені обставини, у сукупності з іншими встановленими судом даними про особу обвинуваченого, дають суду підстави вважати, що ризик його переховування від суду та забезпечення виконання судового рішення не перестав існувати та на цьому етапі кримінального провадження виправдовує подальше застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких обставин суд вважає необхідним залишити щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КПК України, процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів слід покласти на обвинуваченого.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 7, 100, 122, 349, 368-371, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років із конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення з 03.05.2026 до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 3 369 (три тисячі триста шістдесят дев`ять) гривень 52 копійки.

Речові докази:

- викидний ніж з чорним руків`ям, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів при Новоукраїнському РВП ГУНП в Кіровоградській області - знищити;

- пляшку горілки об`ємом 0,7л. марки "Хортиця", яку передано на зберігання до камери зберігання речових доказів при Новоукраїнському РВП ГУНП в Кіровоградській області - повернути власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- оптичний диск DVD "HP" 4,7 Gb s/n MFP603DG26202432, на якому містяться відеозаписи з камер спостереження з домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_3 ; флеш носій Micro SD ємністю 32 Гб з відеозаписами з нагрудних бодікамер від 03.05.2026 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких суд визнав недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_8