Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №344/21394/24 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 10 вересня 2026 р.

Справа: №344/21394/24

Суддя: Домбровська Г. В.

Справа № 344/21394/24

Провадження № 2/344/390/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Петришин Р.Р.,

за участі Позивача ОСОБА_1 , представника Позивача ОСОБА_10, представника Відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Бітківської Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зміну розміру аліментів, зміну способу участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 (надалі - «Відповідач»), за участю Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі - «орган опіки та піклування»), в якому просить:

змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з твердої грошової суми в розмірі 2000 грн. на тверду грошову суму у розмірі 5 000 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття;

змінити способи участі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у спілкуванні та вихованні малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та визначити способи участі таким порядком: кожну першу суботу та неділю місяця з 10 до 18:00 без ночівлі з можливістю присутності матері (при бажанні дитини) із обов`язковим врахуванням стану здоров`я, бажання та інтересів дитини. Зустрічі проводити за місцем, визначеним за домовленістю між батьками на території Івано-Франківської області, з обов`язковим повідомленням матері адреси перебування дитини;

зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 враховувати потреби та бажання, інтереси малолітньої дитини: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 не чинити психологічний тиск та не впливати негативно на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , нав`язуючи їй думки щодо її хворобливості, та не чинити психологічний тиск щодо матері.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на даний час донька проживає разом із матір`ю у місті Івано-Франківськ, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Позивач робить все можливе для того, щоб забезпечити належні умови для розвитку та виховання спільної дитини. Проте, у зв`язку із збільшенням витрат, пов`язаних із постійними змінами цін, витрат на повсякденні необхідні продукти харчування, одяг, товари для школи та інші товари для самореалізації дитини, а також для підтримання фізичного, інтелектуального та культурного розвитку дитини Позивачці дуже важко одній нести всі ці витрати. Доходи позивача не можуть забезпечити рівень життя, який необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку їх спільної дитини.

Так як матеріальний стан Відповідача стабільний, то, відповідно, на думку Позивача, дозволяє йому сплачувати аліменти дитині у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 тисяч гривень. Відповідач є молодим та здоровим чоловіком, який протиправно не хоче виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки, окрім визначеного судом мінімального розміру аліментів у сумі 2000 грн., не допомагає більше нічим.

Також посилається на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.07.2022 року ухвалено визначити способи участі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: побачення та спілкування з малолітньою ОСОБА_5 , кожні першу та третю суботу, неділю місяця з 10.00 години до 18:00 години з ночівлею без присутності матері та з урахуванням здоров`я, потреб та інтересів дитини: один літній місяць для оздоровлення дитини (за домовленістю батьків).

В подальшому батько згідно рішення суду зустрічався з донькою у місто Івано-Франківську, однак літом 2023 року захотів забрати на місяць доньку до себе у Дніпро, в той час коли донька не хотіла цього.

Як зазначено у позовній заяві, Відповідач постійно негативно висловлюється при дитині про Позивача та психологічно негативно впливає на малолітню ОСОБА_6 , так як донька переймається за матір. Батько вказує на те, що мама погана, що призводить до неврозів дитини. Відповідач при кожній зустрічі та при кожній можливості створює конфліктні ситуації для того, щоб забрати доньку у матері, пише заяви в поліцію та іншого роду звернення, робить медичні обстеження без узгодження з Позивачем, без вагомої потреби, чим психологічно травмує дитину, та нав`язує їй що вона хвора і в цьому винна тільки Позивач.

Зазначає, що у зв`язку з нестабільною ситуацією в країні Позивач забрала доньку у більш безпечне місце, ніж м. Дніпро, де відбуваються постійні прильоти, що негативно впливає на психоемоційний стан малолітньої ОСОБА_6 . При цьому Відповідач наполягає, щоб неповнолітня ОСОБА_6 переїхала до нього в м. Дніпро. Коли донька була у м. Дніпрі літом 2024 разом з батьком, то в той час відбувались прильоти по центру міста, де загинули люди, а малолітня ОСОБА_6 була в 5 км від цих подій. Проте, незважаючи на такі обставини, Відповідач подав позовну заяву до Позивача про передання дитини для проживання з батьком у м. Дніпро.

В судових засіданнях Позивач та її представник позовні вимоги підтримували в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник Відповідача ОСОБА_3 на адресу суду подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Вважає, що розмір присуджених аліментів є таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 СК України, якою передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, Відповідач сплачує станом на сьогоднішній день аліменти у розмірі більшому, ніж мінімальний розмір визначений законом, що не порушує прав Позивачки.

У відзиві на позов зазначено, що Відповідач має хронічні розлади здоров`я, перебував на стаціонарному лікуванні з 22.05.2024 по 30.05.2024 року, з 06.12.2024 по 13.12.2024 року. Під час лікування йому було встановлено діагноз: хронічна хвороба нирок ІІІ стадія: аномалія розвитку сечовидільної системи - агенезія лівої нирки, пієлонефрит єдиної правої нирки, артеріальна гіпертензія 2 ст., загострення. Гіперурікемія. Ризик дуже високий. Відповідачу призначене лікування: постійний прийом гіпотензивних препаратів, що вимагає матеріальних витрат.

Відповідач працює в Дніпровському фаховому коледжі будівельно-монтажних технологій та архітектури на посаді керівника гуртка. Відповідно до довідки про доходи заробітна плата, яку Відповідач отримав за 2024 рік після вирахування податку з доходу фізичних осіб, склала 152 849,78 - 27 512,95 = 125 336,80 грн., що в середньому за один місяць становить - 10 444,73 грн. У 2024 році відповідач здійснював додатково діяльність як фізична особа підприємець. Проте, у зв`язку з суттєвим погіршенням стану здоров`я вирішив припинити цю діяльність та звернувся до реєстраційної служби із заявою про припинення фізичної особи-підприємця. 08.01.2025 року Відповідач закрив рахунок у банківській установі, на який отримував дохід від підприємницької діяльності, про що видано відповідну довідку.

У відзиві на позов сторона Відповідача також зазначає, що Позивачка всіляко ухилялась від виконання рішення суду про встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, внаслідок чого Відповідач був вимушений неодноразово звертатись до органів поліції, до служби у справах дітей, до державної виконавчої служби із відповідними скаргами. Всі ці організації неодноразово роз`яснювали Позивачці, що відповідач має право на побачення із дитиною, а вона не повинна чинити перешкоди. Проте, вона продовжує чинити перешкоди у спілкуванні Відповідача з донькою.

На виконання рішення суду про встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 передала доньку ОСОБА_6 Відповідачу на літній місяць 2024 року. Отже, весь червень 2024 року ОСОБА_6 жила у Відповідача, після чого, на виконання домовленостей Відповідач повернув ОСОБА_6 її матері в Івано-Франківськ. Після цього Позивачку наче підмінили, вона не змогла змиритись із тим, що донці дійсно сподобалось жити у батька цілий місяць. Позивач почала з новою активністю налаштовувати дитину проти батька, після чого ОСОБА_6 почала казати батькові, що не хоче із ним зустрічатись. Інколи позивачка надсилала із ОСОБА_7 телефону повідомлення, що вона не хоче зустрічатись із батьком, начебто це писала ОСОБА_6 .

Враховуючи викладене, на думку Відповідача, відсутні підстави для зміни графіку спілкування батька з рідною донькою. Графік спілкування, визначений раніше рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року по справі №199/9466/21 повністю влаштовує Відповідача та задовольняє його потреби у спілкуванні з донькою. Проте такий графік не влаштовує Позивача. Але її особисте незадоволення фактом спілкування Відповідача з донькою, як зазначено у відзиві, не може бути підставою для зменшення таких зустрічей.

Відповідач та його представник в судових засіданнях просили в задоволенні позову відмовити.

Представник Служби у справах дітей Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні підтримувала висновок про встановлення порядку участі батькові у вихованні дитини, який на виконання вимог закону надано до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.09.2026 року Судом за участі психолога, представника органу опіки та піклування та законного представника (матері) з`ясовано думку дитини щодо участі батька у її вихованні та спілкуванні з нею.

Так, малолітня ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила суду про те, що вона любить свого батька та хоче з ним спілкуватися. Однак, зазначила, що бажає, щоб таке спілкування відбувалося лише тоді, коли хоче вона, дитина, і щоб батько не наполягав на її обов`язку проводити з ним час. Зазначила, що в неї, окрім школи, є додаткові заняття (уроки англійської мови, танці), а тому вона бажає, щоб це також враховувалося. Наразі їхати у місто Дніпро дитина не хоче, бо там небезпечно. Повідомила про те, що їй було неприємно відвідувати лікарів, зокрема, лікаря-гінеколога у Дніпрі, коли поруч за ширмою оглядової перебував батько.

Проаналізувавши пояснення сторін та їх представників, представника органу опіки та піклування, з`ясувавши думку дитини, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 07.09.2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 840 та видано свідоцтво про народження Серії НОМЕР_3 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2019 року у справі №200/11572/19, яке набрало законної сили 19.12.2019 року, шлюб між сторонами - розірвано. Стягнено з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 06.08.2019 року до досягнення дитиною повноліття.

На даний час донька проживає разом із матір`ю у місті Івано-Франківську, що підтверджується Довідкою № 2615-7001462345 від 29.08.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.07.2022 року у справі №199/9466/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105557727), яке набрало законної сили, визначено способи участі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: побачення та спілкування з малолітньою ОСОБА_5 , кожні першу та третю суботу, неділю місяця з 10.00 години до 18:00 години з ночівлею без присутності матері та з урахуванням здоров`я, потреб та інтересів дитини: один літній місяць для оздоровлення дитини (за домовленістю батьків).

Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною: донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Посилаючись на те, що визначений попереднім рішенням суду розмір аліментів у 2000,00 грн. є недостатнім для покриття потреб дитини, а визначений у 2022 році рішенням суду порядок та спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною - порушує права дитини та спричинює непорозуміння та суперечності між сторонами, Позивач звернулася до суду з даним цивільним позовом.

1) Щодо позовних вимог про збільшення розміру аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати

(постанова Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі №367/10126/19, провадження №61-17218св24).

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру стягнення аліментів, Позивач посилалась на те, що на даний час у неї змінився матеріальний стан, розмір аліментів, який був визначений попереднім судовим рішенням є неспівмірним з умовами збільшення рівня цін; Відповідачем сплачується 2 000,00 грн. щомісяця, однак зазначена сума, за твердженнями Позивача, є недостатньою, оскільки зросли витрати на утримання дитини, у зв`язку з чим раніше встановлений розмір аліментів не відповідає реальним потребам дитини та потребує збільшення.

Отже, позовні вимоги Позивача про збільшення розміру аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини.

Як зазначила в позовній заяві Позивач, станом на сьогоднішній день малолітня дитина перебуває на її утриманні, в той же час Відповідач, як батько дитини, належної, на її думку, участі у її утриманні та вихованні не приймає.

Враховуючи вищевикладене, та те, що Відповідач є працездатним молодим чоловіком, має дохід, у зв`язку із чим Позивач просила змінити розмір аліментів, які стягуються з Відповідача на її користь на утримання дитини, в розмірі 2 000,00 грн. до 5 000,00 грн. щомісячно.

Відповідач у Відзиві на позовну заяву посилався на відсутність підстав для збільшення розміру аліментів та відсутність у нього можливості сплачувати аліменти в розмірі 5000,00 грн., як про це просить Позивач. Покликався на наявність у нього проблем зі здоров`ям (що потребує матеріальних витрат) та недостатність отримуваного доходу. Зазначав, що підприємницьку діяльність припинив, і наразі отримує дохід лише від викладання в коледжі.

Так, як встановлено Судом зі змісту інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, у 2024 році Відповідач отримував дохід у вигляді заробітної плати; дохід, виплачений самозайнятій особі та як фізична особа-підприємець. Загальна сума доходу склала 869 193,78 грн. (без вирахування податків).

У 2025 році ОСОБА_3 отримував дохід у вигляді заробітної плати. Загальна сума доходу склала 151 004,63 грн.

З січня по липень 2026 року ОСОБА_3 отримував дохід у вигляді заробітної плати. Загальна сума доходу склала 111 288,21 грн.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» збільшено прожитковий мінімум на дітей від 6 до 18 років та встановлено його у розмірі 3512 гривень.

Отже, враховуючи положення частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину від 6 до 18 років становить 1 756 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги статей 182,184 СК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що вимоги позову про зміну розміру аліментів, які стягуються згідно Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2019 року у справі №200/11572/19, із 2 000,00 грн. щомісячно на 4 000,00 грн., підлягають до задоволення, оскільки з часу визначення розміру аліментів пройшло вже майже 7 років, потреби дитини збільшилися, а рівень цін збільшився, що є загальновідомим.

В задоволенні решти позовних вимог про збільшення розміру аліментів слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Суд враховує доводи Відповідача про незначний розмір його доходу, порівняно з доходами у 2024 році (що пов`язано з припиненням підприємницької діяльності як ФОП) та наявність потреби в лікуванні, однак при вирішенні позову про збільшення розміру аліментів керується в першу чергу якнайкращими інтересами дитини, які превалюють над інтересами батьків.

На думку Суду, Позивач, як одержувач аліментів, частково довела свої вимоги щодо необхідності зміни розміру стягнення аліментів, оскільки на даний час збільшилися потреби у розвитку, навчанні та вихованні дитини, а витрати на утримання та належне забезпечення не може нести виключно матір дитини.

Відтак, Суд вважає, що збільшення розміру аліментів забезпечить найбільш необхідні потреби дитини, належні умови її проживання та розвитку, і при цьому інтереси дитини будуть захищеними, оскільки малолітня ОСОБА_5 буде забезпечений матеріальним утриманням від батька, з яким не проживає.

Такий розмір буде достатнім для матеріального забезпечення дитини і відповідатиме принципу рівноправності визначених обов`язків кожного з батьків по матеріальному утриманню та забезпеченню дитини в межах своїх здатностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для її гармонійного розвитку.

Враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як батька, так і матері, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у розвитку, навчанні, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про збільшення розміру аліментів слід задовольнити частково та змінити розмір аліментів, визначений Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2019 року у справі №200/11572/19 та стягувати з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 4 000,00 грн., щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

Аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 23 постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

2) Щодо позовних вимог про зміну порядку і способу участі батька у вихованні дитини, зобов`язання вчинити дії

Як встановлено Судом в ході розгляду справи, малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після розлучення батьків та станом на даний час проживає з матір`ю ОСОБА_8 в місті Івано-Франківську.

У 2022 році судом було задоволено позов батька дитини, ОСОБА_3 , який проживає окремо від дитини, а саме у місті Дніпро, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною (рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року у справі № 199/9466/21), та, зокрема: визначено способи участі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: побачення та спілкування з малолітньою ОСОБА_5 , кожні першу та третю суботу, неділю місяця з 10.00 години до 18:00 години з ночівлею без присутності матері та з урахуванням здоров`я, потреб та інтересів дитини: один літній місяць для оздоровлення дитини (за домовленістю батьків). Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною: донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Посилаючись на те, що з часу ухвалення вказаного рішення змінилися обставини, матір з дитиною переїхали до Івано-Франківська, враховуючи наполягання Відповідача на необхідність приїзду дитини до м. Дніпра для виконання рішення суду про його участь у спілкуванні та вихованні дитини, наявність між сторонами суперечок з приводу виконання даного рішення, Позивач звернулася до суду з позовом про зміну способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Згідно з частиною 4 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

За змістом частини 5 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В ході розгляду справи органом опіки та піклування надано до матеріалів справи Висновок про зміну способу участі у спілкуванні та вихованні батька ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №1096 від 07.10.2025 року, відповідно до якого, зокрема, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за доцільне встановити батькові ОСОБА_3 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : проводити зустрічі кожну першу суботу та неділю місяця з 10.00 до 18.00 год.

Вирішуючи спір у цій частині, Суд виходить з наступного.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року).

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (HUNT v. UKRAINE, № 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (стаття 158 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Отже, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди. При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування конкретних обставин справи.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 500/3507/19 (провадження № 61-10654св21) зазначено, що «батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При цьому відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком».

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19 зазначено, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.

Також Верховний Суд у постановах від 10 березня 2021 року у справі № 686/2543/19, від 15 липня 2021 року у справі № 565/1501/19 вказав, що у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком, у випадку доведеності вказаного, мати не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні дитини.

В контексті зазначеної практики суду касаційної інстанції Суд відхиляє доводи представника Відповідача про відсутність у Позивача права ініціювати позов про зміну визначеного судовим рішенням способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, її неналежність, як позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2022 року в справі № 583/1275/21 (провадження № 61-2122св22) вказано, що «суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. […] Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»)».

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року у справі №760/17467/17, провадження № 61-12164св22: «окрім прав батьків щодо дітей, діти також мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.

Стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі «Йогансен проти Норвегії»).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дитиною, як регулярні особисті спілкування, та необхідність визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи, зокрема суд має врахувати, у першу чергу інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану».

Так, обґрунтовуючи позов в частині зміни способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, Позивач посилається на те, що після ухвалення та виконання попереднього рішення про визначення батькові порядку та способів участі у вихованні дитини змінилися відповідні обставини, зокрема, відбувся негативний, на її думку, вплив поведінки батька на дитину. Між сторонами існують розбіжності щодо виконання рішення суду, зокрема, щодо місця його виконання; Відповідач неодноразово звертався до правоохоронних органів, органів ДВС з приводу невиконання Позивачкою даного рішення суду.

На підтвердження зазначених обставин стороною Позивача надано до матеріалів справи:

• Психологічну характеристику психоемоційного стану дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сімейних відносин, виготовлену Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» від 13.06.2023 року (том 1, а.с. 38-40), в якій зазначено: «образ батька є невизначеним, частково позитивним, з негативними конотаціями. батька дівчинка описує як хорошого, доброго, уточнюючи, що для мами він є не дуже добрим чи хорошим. Досліджувана зазначає, що іноді щаслива, іноді ні, коли гуляє з татом. образ тата за іншим описом є відстороненим і замкнутим, таким що переживає кризову ситуацію. Що може бути пов`язано з переживанням стосовно поїздки до тата, або актуальними стосунками з ним чи сімейною ситуацією. Визначено актуальний батьківський конфлікт, на який дитина намагається реагувати відстороненням від нього. щодо бажання їхати до батька, дівчинка зауважила, що не хоче їхати до батька в іншу область, бо немає поряд мами, більше сирен, ближче до війни»;

• Психологічну характеристику психоемоційного стану дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сімейних відносин, виготовлену Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» від 04.10.2023 року (том 1, а.с. 43-45), в якій зазначено: «спостерігається позитивний образ батька, але при цьому наявна емоційна віддаленість, поверхневість стосунків… дитина переживає актуальний батьківський конфлікт, який є стресовим фактором для дитини. було встановлено, що батько дитини при зустрічах без матері забирає телефон. дитина повідомляє, що вона боїться, коли тато забирає телефон. також дівчинка повідомляє, що не хоче їхати до батька без мами, пояснюючи, що там ближче до війни немає мами»;

• Психологічну характеристику психоемоційного стану дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сімейних відносин, виготовлену Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» від 10.10.2024 року (том 1, а.с. 84-92), в якій зазначено: «наявне негативне сприйняття батька та відсутність довірчих стосунків з татом. Є переконання, що батько може змусити її щось зробити. за результатами взаємодії було визначено маніпулятивне ставлення зі сторони батька стосовно вибору дитини щодо перебування її з татом. Та неврахування бажання дитини щодо побачення та комунікації з обома батьками. було визначено факт ігнорування татом дитини її позиції стосовно побачень із ним, ініціатива щодо відвідування дитини не у свій день, примус до зустрічі, психологічні маніпуляції щодо проживання із батьком. що посилює нестійкість психічного стану ОСОБА_9 та призводить до дитячих істерик. така поведінка батька визначає його як небезпечного дорослого для дитини, як такого, що не діє в інтересах дитини. а також, унеможливлює зустрічі ОСОБА_9 з батьком наодинці; та загалом зустріч ОСОБА_9 з батьком за умови відсутності бажання дитини».

Також стороною Позивача до матеріалів справи надано ряд заяв Відповідача та Позивача до правоохоронних органів, письмових пояснень, довідок за результатами розгляду звернень (том 1, а.с. 50-52, 55-57, 61-66, 98-104), зі змісту яких вбачається, що сторони неодноразово зверталися до правоохоронних органів з приводу виконання рішення суду про визначення батькові способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Також до матеріалів справи додано роздруківки телефонного листування між сторонами з приводу організації зустрічей батька з дитиною та щодо дитини, її стану здоров`я (том 1, а.с. 67-76, 92-98, 112-116).

Згідно Характеристики ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі школи (том 1, а.с.105) дитину характеризовано як старанну, дисципліновану, працелюбну, уважну ученицю. Щодо батька ОСОБА_3 в даній характеристиці зазначено наступне: «Батько дитини ОСОБА_3 приходив кілька разів у навчальний заклад. Він принципово розмовляє російською мовою. … Всі його претензії відбуваються в присутності дитини, що не сприяє її комфортному психологічному стану. Так, маніпулюючи своїми правами на те, що він має право на спілкування з дитиною, батько 1 вересня викликав поліцію у ліцей. Виклик він аргументував тим, що йому не дають бачитись з дитиною. Він вимагав дати дитину під час уроку, не надавши ніяких підтверджуючих документів. І знову ж таки це все «дійство» відбувалося у присутності дитини та батьків учнів класу. Дана ситуація є надзвичайно травмуючою для ОСОБА_6 ».

Крім того, до позовної заяви додано позитивні характеристики матері дитини ОСОБА_4 та дитини (том 1, а.с.106-111)

Відповідачем до відзиву на позов також долучено фотокартки із зображенням батька з донькою (том 1, а.с.160-161).

Також в судовому засіданні Судом було з`ясовано думку дитини стосовно порядку та способів участі батька ОСОБА_3 у спілкуванні з нею та їх спілкуванні.

Зокрема, десятирічна дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на свій вік є розвинутою та розумною дівчинкою, в судовому засіданні зазначила, що вона любить батька і разом вони гарно проводять час. Зауваження дитини щодо участі батька у її житті полягають в тому, що вона бажає, щоб батько враховував її бажання, не тиснув на неї та не примушував до зустрічі з ним, а самі зустрічі - щоб відбувалися тоді, коли цього хоче дитина та коли в неї є вільний від навчання та додаткових занять час.

Будь-якого тиску на дитину чи нав`язування їй відповідних думок, зокрема, матір`ю, психологом, яка була присутня в судовому засіданні, не зауважено. На всі запитання Суду дівчинка відповідала чітко і впевнено, не прив`язуючись психологічно до позиції чи думки матері.

Крім того, Суд акцентує увагу на тому, що дитина повідомила, що вона любить свого батька і не висловила категоричного небажання проводити з ним час.

У зв`язку з цим, Суд приходить до висновку про те, що в спірних правовідносинах встановлений попереднім судовим рішенням графік та способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини підлягає зміні, оскільки, за висновком суду, відбулася суттєва зміна обставин (дитина стала дорослішою та здатна самостійно висловити свої бажання; наразі дитина разом з матір`ю на постійній основі проживають у місті Івано-Франківську; попередній встановлений рішенням суду графік побачень батька з дитиною викликає у сторін непорозуміння, з приводу чого Відповідач неодноразово звертався у правоохоронні органи, що, за висновком суду, вкрай негативно впливає на дитину).

Судом встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки, які ускладнюють чи навіть роблять неможливим регулярне спілкування батька із дочкою, а рішення суду, яким визначено порядок спілкування батька з дитиною, належним чином не виконується у зв`язку з наявністю конфлікту між сторонами.

При цьому, Суд особливо наголошує, що першочерговим критерієм при вирішенні даної справи є думка самої дитини, а встановлення відповідного графіку зустрічей батька з донькою повинні базуватися на критерії забезпечення якнайкращих її інтересів.

Суд також виходить з принципу рівності прав батьків у вихованні дитини, пріоритету інтересів дитини над інтересами батьків та враховує при цьому бажання дитини бачитись з батьком, вік дитини та її розпорядок дня.

При цьому, Суд наголошує, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише у присутності матері, а також доказів того, що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні, які б свідчили про можливість зустрічей дитини з батьком виключно у присутності матері.

Навпаки, неприязні відносини між батьком та матір`ю є психотравмуючими для дитини, про що також зазначено у психологічних характеристиках дитини, які містяться в матеріалах справи.

Відтак, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів негативного впливу батька ОСОБА_3 на розвиток доньки та враховуючи те, що між сторонами у справі склалися неприязні стосунки, в тому числі, пов`язані з виконанням даного судового рішення, суд приходить до висновку про необхідність зміни визначеного рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року у справі №199/9466/21 способу участі батька у спілкуванні та вихованні дочки, передбачивши, зокрема, можливість спілкування батька із дочкою другі вихідні кожного місяця (субота та неділя з 10:00 год. до 18:00 год.), без присутності матері, в місті Івано-Франківську, за бажанням дитини - з ночівлею з суботи на неділю за місцем перебування батька, а також два тижні влітку (під час канікул) для оздоровлення дитини (у Івано-Франківській області або за іншим місцем, яке буде визначено за домовленістю обох батьків та з обов`язковим урахуванням бажання самої дитини).

Суд наголошує обом батькам на тому, що вони зобов`язані вжити заходів для мінімізації фактору впливу існуючих між ними неприязних стосунків на психологічний стан дитини.

Суд також зауважує, що неприязні стосунки між батьками дитини, пов`язані з певними причинами, що призвели до їх розлучення, є внутрішніми питаннями батьків, які не повинні зачіпати інтереси дитини чи обмежувати її права.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Крім цього, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року по справі №619/3051/17, судом визнано, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини. Судом касаційної інстанції вказано на те, що законодавством передбачено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 березня 2025 року у справі №487/2960/23:

«74. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції правильно врахували рівність прав батьків щодо виховання та спілкування з дочкою, а також відсутність об`єктивних відомостей, які б підтверджувати факт негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток дочки.

75. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних зв`язків та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком.

76. Подібного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 696/299/23.

77. При цьому апеляційний суд, з урахуванням обставин встановлених у розглядуваній справі, в межах своєї компетенції, з метою врахування найкращих інтересів дитини, відстрочив виконання рішення суду в частині зустрічей батька з дитиною на території України до закінчення дії воєнного стану на території України, передбачивши натомість щоденне спілкування батька з дитиною в режимі відеозв`язку.

78. Судове рішення, яке б свідчило про незаконне перебування дитини у Словаччині і передбачало примусове повернення дитини в Україну відсутнє.

79. Верховний Суд зауважує, що військова агресія росії проти України, воєнний стан та пов`язані з ним обмеження, об`єктивно впливають на обсяг і способи спілкування не лише позивача із дочкою, а й багатьох інших батьків з їх дітьми, які також вимушено, внаслідок війни, опинилися за межами України.

В цій ситуації обов`язок обох батьків полягає в тому, щоб підтримати дитину, мінімізувати психологічний тиск на неї пов`язаний із сімейними конфліктами, налагодити комунікацію та співпрацювати в інтересах дитини.

80. Апеляційний суд правильно зауважив, що особисті неприязні стосунки між батьками, не можуть бути підставою для відмови у спілкуванні з дитиною, тому із батьків, який проживає окремо, а формальний підхід до вирішення вказаного питання є неприпустимим.

81. Той із батьків, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а інший не повинен перешкоджати у цьому, якщо тільки таке спілкування не супроводжується фізичним чи психічним насильством та/або буде доведено його негативний вплив на розвиток дитини (див. постанови Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22, від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23).

82. Верховний Суд також звертає увагу, що розвиток сімейної ситуації може бути динамічним, а отже і визначені у розглядуваній справі способи участі батька у вихованні дитини можуть бути змінені в подальшому, як за домовленістю батьків, з урахуванням інтересів дитини, так і, у разі зміни істотних обставин, за рішенням суду за позовом одного із батьків.

83. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (див. рішення у справі Странд Лоббен та інші проти Норвегії, № 37283/13, 30 листопада 2017 року; рішення у справі Хаддад проти Іспанії, № 16572/17, 18 червня 2019 року).

84. Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

85. Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі Йохансен проти Норвегії», 07 серпня 1996 року).

86. У § 54 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини».

Відтак, виходячи в першу чергу з бажання дитини, яке вона озвучила в судовому засіданні, збалансовуючи найвищі інтереси дитини з врахуванням її права на спілкування та виховання не тільки з боку матері, а й з боку батька (як важливий елемент формування особи жіночої статі), - з правами батька на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, зважаючи на вік дитини у спірних правовідносинах (2016 року народження) та відповідні особливості дітей такого віку (фізіологічні, моральні, психоемоційні, відповідні потреби тощо), Суд, враховуючи висновок органу опіки та піклування, викладений в Рішенні Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від №1096 від 07.10.2025 року, не порушуючи та не обмежуючи розумного й справедливого балансу між інтересами дитини та інтересами батька, пов`язаними з реалізацією його не тільки права, а й обов`язку, на виховання дитини, з огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини, - вважатиме доцільним спілкування Позивача з дитиною та її виховання у наступний спосіб:

другі вихідні кожного місяця (субота та неділя з 10:00 год. до 18:00 год.), без присутності матері, в місті Івано-Франківську, за бажанням дитини - з ночівлею з суботи на неділю за місцем перебування батька; а також два тижні влітку (під час канікул) для оздоровлення дитини у Івано-Франківській області або за іншим місцем, яке буде визначено за домовленістю обох батьків та з обов`язковим урахуванням бажання самої дитини.

При плануванні поїздок батька до м. Івано-Франківська обов`язково повинні враховуватися стан здоров`я та бажання дитини. У разі існування поважних причин неможливості забезпечити спілкування батька з дитиною у визначені судом другі вихідні місяця, такі дні побачень можуть бути змінені за домовленістю між батьками та самою дитиною на інші (наступні тощо) вихідні протягом відповідного місяця.

Вказаний порядок участі сформульований Судом з метою забезпечення фактору стабільності, який надає дитині можливості нормально розвиватись, враховуючи вік дитини, її режим дня, стан здоров`я, та необхідність забезпечення психологічно комфортних умов для дитини, звичайного ритму життя дитини та є таким, що буде сприяти її стабільному та нормальному розвитку.

Наразі визначений спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дочки є таким, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, оскільки особистий конфлікт між сторонами не повинен порушувати інтереси дитини, для якої спілкування з обома батьком є необхідним для гармонійного розвитку.

Отже, позовну вимогу про зміну способу участі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у спілкуванні та вихованні малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - слід задовольнити частково.

Позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_3 враховувати потреби та бажання, інтереси малолітньої дитини: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов`язання ОСОБА_3 не чинити психологічний тиск та не впливати негативно на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , нав`язуючи їй думки щодо її хворобливості, та не чинити психологічний тиск щодо матері - Судом відхиляються як недоведені.

Врахування батьком потреб та бажань, інтересів малолітньої дитини є його обов`язком, закріпленим чинним сімейним законодавством, а тому підстави для зобов`язання його виконувати ці обов`язки - відсутні.

Доводи про чинення батьком психологічного тиску на дитину, саме нав`язування ним дитині думок щодо її хворобливості - не підтверджуються належними доказами.

Обов`язок обох батьків піклуватися про здоров`я дитини - є законодавчо визначеним, а дії щодо реалізації цього обов`язку (зокрема, відвідування лікаря, здача аналізів, профілактичні огляди) - не вважаються нав`язуванням дитині думок щодо її хворобливості.

Аналогічно не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити психологічний тиск щодо матері, як недоведена, оскільки належні докази чинення Відповідачем психологічного тиску щодо Позивача - в матеріалах справи відсутні.

При цьому, в разі вчинення протиправних дій Позивачки вона не позбавлена права звернутися до суду або до правоохоронних органів у встановленому чинним законодавством порядку.

Інші доводи сторін, викладені у їхніх письмових заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Одночасно, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що обом батькам слід шукати шляхи порозуміння в інтересах дитини та керуючись почуттям любові до своєї дитини.

У разі зміни обставини, пов`язаних із віком дитини, при наявності спору між батьками, Позивач не позбавлений можливості згідно вимог ст. 159 СК України звернутись до суду про визначення іншого способу його участі у вихованні дитини.

Частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Судовий збір за слід розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Тому з Відповідача слід стягнути 968,96 грн. судового збору до Державного бюджету України (за позовну вимогу про збільшення розміру аліментів; пропорційно до розміру задоволеної вимоги) та 605,60 грн. на користь Позивача.

На підставі наведеного, керуючись Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (Гаазька Конвенція), ст. 52 Конституції України, ст. ст. 19, 141, 153, 155, 157, 159 Сімейного кодексу України, ст. ст. 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зміну розміру аліментів, зміну способу участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, зобов`язати вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2019 року у справі №200/11572/19 та стягувати із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

3. Стягнення аліментів у збільшеному розмірі розпочати з дня набрання рішенням законної сили.

4. Припинити стягнення аліментів на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2019 року у справі №200/11572/19.

5. Змінити способи участі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у спілкуванні та вихованні малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та встановити наступний порядок і спосіб участі:

При плануванні поїздок батька до м. Івано-Франківська обов`язково повинні враховуватися стан здоров`я та бажання дитини. У разі існування поважних причин неможливості забезпечити спілкування батька з дитиною у визначені судом другі вихідні місяця, такі дні побачень можуть бути змінені за домовленістю між батьками та самою дитиною на інші вихідні відповідного місяця.

6. В задоволенні решти вимог позову відмовити.

7. Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 968,96 грн.

8. Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua