Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №206/1496/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/1496/26

Провадження № 2/206/1599/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Штін Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів,

за участю представника позивача ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідач ОСОБА_3 – ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпра від позивача надійшов вищезазначений позов про зменшення розміру аліментів, в якому позивач просить суд:

- зменшити розмір аліментів, які стягнуто з нього, ОСОБА_1 , на підставі судового наказу, виданого 17.10.2025 року Самарським районним судом м. Дніпра у справі № 206/5792/25, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ? частки від усіх видів заробітку, й такий розмір має бути 1/8 частка від усіх видів заробітку, до 1/8 частки від усіх видів заробітку;

- зменшити розмір аліментів, які стягнуто з нього, ОСОБА_1 , на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 року у справі № 179/79/24, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ? частки від усіх видів заробітку, й такий розмір має бути 1/8 частка від усіх видів заробітку, до 1/8 частки від усіх видів заробітку.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до судового наказу, виданого 17.10.2025 року Самарським районним судом м. Дніпра у справі № 206/5792/25 стягнуто з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку.

Одночасно, у відповідності до Постанови про звернення стягнення на заробітну плату, ВП №76246467, на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 року у справі №179/79/24 стягнуто з мене ОСОБА_1 користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку.

При цьому, на його утриманні перебуває мати, пенсіонерка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка у відповідності до довідки серія 12ААД №079987 є інвалідом ІІ групи, яка нездатна до трудової діяльності, виданої на підставі акту огляду МСЕК №1504, яку позивач за законом зобов`язаний утримувати.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У позивача суттєво змінились життєві умови, в зв`язку із хворобою та інвалідністю матері.

Зважаючи на те, що відповідачі отримують аліменти на утримання дітей в надвеликому, порівняно з мінімальним прожитковим мінімумом, встановленим державою розмірі, з огляду на відсутність контролю за витрачанням сплачених коштів на утримання дітей від попередніх шлюбів, зважаючи на інвалідність матері, яку позивач зобов`язаний утримувати, вважаємо, що існують всі підстави та обставини, для зменшення розміру аліментів, які стягнуто з позивача на підставі судового наказу, виданого 17.10.2025 року Самарським районним судом м. Дніпра у справі № 206/5792/25, яким стягнуто з позивача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, й такий розмір має бути 1/8 частка від усіх видів заробітку.

Одночасно, розмір аліментів, стягнутих з позивача на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 року у справі №179/79/24, яким стягнуто з мене ОСОБА_1 користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, повинен бути зменшений до 1/8 частка від усіх видів заробітку.

Крім того, позивач змушений не лише виплачувати аліменти на дітей, а й утримувати свою непрацездатну матір, інваліда ІІ групи, що включає належне харчування, дозвілля, сплату комунальних послуг за житло, а також забезпечення лікування, що є законодавчо визначеними підставами для зменшення встановленого судовим наказом розміру аліментів.

Отже, в разі залишення розміру аліментів на утримання сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) позивача, з урахуванням права дітей отримувати однакове утримання в частці від свого батька, враховуючи витрати на утримання своєї непрацездатної матері, розмір відрахувань із доходів позивача перевищуватиме встановлену максимальну межу стягнень (50 %), що закріплена в статті 70 ЗУ "Про виконавче провадження".

Відтак наявні підстави для зменшення встановленого розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей позивача.

У зв`язку із зазначеним просив зменшити розмір аліментів, які стягнуто з ОСОБА_1 , на підставі судового наказу, виданого 17.10.2025 року Самарським районним судом м. Дніпра у справі № 206/5792/25, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, й такий розмір має бути 1/8 частка від усіх видів заробітку, до 1/8 частки від усіх видів заробітку. Зменшити розмір аліментів, які стягнуто з ОСОБА_1 , на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 року у справі №179/79/24, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, й такий розмір має бути 1/8 частка від усіх видів заробітку, до 1/8 частки від усіх видів заробітку (а.с. 1-4).

25.05.2026,26.05.2026 р. від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву про зменшення аліментів. Відповідач зазначає, що позовні вимоги навіть не містять розміру частки аліментів, які підлягають стягненню з Позивача. Замість частки міститься знак «?».

Згідно тексту позовної заяви на утриманні ОСОБА_1 перебуває мати, пенсіонерка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка у відповідності до довідки серія 12ААД N?079987 є інвалідом ІІ групи, яка нездатна до трудової діяльності, виданої на підставі акту огляду МСЕК N?1504, яку Позивач за законом зобов`язаний утримувати.

Проте, зазначені Позивачем обставини щодо утримання матері не відповідають дійсності та фактичним обставинам, оскільки у матері Позивача, крім ОСОБА_1 є інший дорослий син - брат Позивача ОСОБА_9 , який, як вбачається із Судового наказу від 15.09.2025 у справі N? 202/8160/25 зареєстрований разом із нею та, як їй достеменно відомо, проживає разом із нею та здійснює повний догляд за нею.

Відповідна довідка була видана ще 23.09.2024.

При цьому, на момент винесення наказу Самарського районного суду м. Дніпра від 17.10.2025 у справі N? 206/5792/25 про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКП НОМЕР_2 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 09.10.2025 року, до досягнення дитиною повноліття, його мати вже мала II групу інвалідності згідно доданої до позовної заяви довідки серія 12ААД N?079987, яка була видана 23.09.2024.

Проте, жодних заперечень або зауважень ОСОБА_1 на заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів на утримання дитини: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця не надавав, в тому числі, не посилався на підтвердження факту утримання його матері, яка має є ІІ групу інвалідності згідно довідки серії 12ААД N?079987, виданої 23.09.2024 (тобто, яка вже існувала на момент винесення наказу Самарського районного суду м. Дніпра від 17.10.2025 у справі N? 206/5792/25).

Однак, Позивач, вводячи суд в оману, вказує в своїй позовній заяві наступне: «При цьому, у позивача суттєво змінились життєві умови, в зв`язку із хворобою та інвалідністю матері».

Окрім того, згідно тексту позовної заяви визначається Позивачем наступне; «Крім того, позивач змушений не лише виплачувати аліменти на дітей, а й утримувати свою непрацездатну матір, інваліда II групи, що включає належне харчування, дозвілля, сплату комунальних послуг за житло, а також забезпечення лікування, що є законодавчо визначеними підставами для зменшення встановленого судовим наказом розміру аліментів».

Позивачем до позовної заяви не надано жодного належного та допустимого доказу факту-тримання ним його матері, не надано жодного доказу, що заявник дійсно витрачає більшу частину своїх доходів на задоволення базових потреб матері, в тому числі, не надано жодного документу, який би підтверджував щомісячні обов`язкові витрати на лікування матері, витрати на комунальні послуги, які здійснюються Позивачем.

До того ж, Позивачем не надано жодного офіційного документа, що підтверджує факт перебування матері на його утриманні (зокрема, рішення суду про стягнення аліментів на її користь або висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, або довідка про факт перебування матері на утриманні сина, яка може підтверджувати, що допомога від нього є основним джерелом її існування).

Окрім іншого, Позивачем не додано жодного документу, який би підтверджував відсутність у матері самостійного достатнього доходу (довідка про розмір пенсії), враховуючи, пенсії по інвалідності.

Так само, не додано документів, які б свідчили про отримання доходу його братом - ОСОБА_9 .

Позивачем до позовної заяви не подано жодної довідки про його доходи, що може свідчити не лише про зловживання своїми процесуальними правами, але й свідчити про факт приховування його дійсного офіційно отримуваного доходу.

Натомість, із отриманих ОСОБА_2 при зверненні до суду щодо стягнення аліментів на їх малолітню дитину відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 08.10.2025 загальна сума фактично виплачених грошових коштів ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2023 по 08.10.2025 склала 1485531,04 грн.

Тоді як згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у ОСОБА_2 сума фактично виплачених: грошових коштів за період 1 кварталу 2023 по 04.10.2025 склала 183 540 грн (із них, починаючи з народження ІНФОРМАЦІЯ_1 їх сумісної доньки ОСОБА_6 - 22360,00 грн).

Окрім цього, 25.05.2026 нею було отримано через електронний кабінет платника податків відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору відповідь на запит в електронному вигляді по ОСОБА_2 сума фактично виплачених грошових коштів за період з січня 2025 по березень 2026 склала 23 220,00 грн.

При цьому, на сьогодні, ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та позбавлена самостійно (без отримання аліментів) забезпечувати гідний рівень життя спільній дитині з Позивачем.

Відсутність перелічених документів свідчить про повну відсутність доказової бази з боку Позивача та відсутність будь-яких доказів з його боку про необхідність зменшення аліментів.

Отже, свідчення Позивача про той факт, що батьки дитини зобов`язані приймати участь у вихованні й в утриманні дитини в рівних частках на даний період часу свідчить про однобічний підхід до ситуації, коли мати, на вихованні якої перебуває дитина до досягнення нею трьох років, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та згідно ч. 1, ч. 4 ст. 75 СК України Позивач зобов`язаний матеріально підтримувати.

Посилання ж на той факт, що розмір аліментів, які сплачує Позивач, породжують в останнього обґрунтовані сумніви в тому, що Відповідач-1 хоча б приблизно, витрачає виключно на утримання всі сплачені на утримання дитини кошти, свідчать лише про те, що Позивач намагається, не надаючи суду даних про свої доходи, ухилитись від свого обов`язку на утримання своєї дитини виключно з метою витрачання коштів на комфортне влаштування власного побуту та створює ризик перекладання утримання дитини на мати, яка, на момент перебування у декретній відпустці, не має власної можливості на отримання власного доходу.

Зокрема, згідно даних соціальних мереж, Позивач систематично відвідує мережу фітнес клубів «RDX Gym», де вартість абонементів згідно офіційного сайту зазначеної мережі https://rdxgym.com.ua/ua/zakaz-kart-ua/ становить від 1500,00 грн до 3000,00 грн за абонемент на місяць.

Підсумовуючи вищенаведене, Позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів посилається лише на те, що на його утриманні перебуває мати пенсіонерка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка у відповідності до довідки серія 12ААД N?079987 є інвалідом II групи, яка нездатна до трудової діяльності, виданої на підставі акту огляду МСЕК N?1 504, яку він за законом зобов`язаний утримувати, замовчуючи, при цьому, той факт, що вказана довідка була видана 23.09.2024 та на момент винесення наказу Самарського районного суду м. Дніпра від 17.10.2025 у справі N? 206/5792/25, тобто, вже у період існування даної довідки, Позивач жодних заперечень або зауважень на заяву про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів не надавав, не посилався на підтвердження факту утримання його матері.

Зважаючи на викладені вище обставини, Платник аліментів, Позивач у справі, є здоровою особою працездатного віку, офіційно працевлаштований (військовослужбовець), про що свідчать відрахування аліментів Відповідачу-1 та про інше Позивач не зазначає в позовній заяві, так само, як і не зазначає про зміну сімейного стану.

При цьому, Позивачем не надано належних та допустимих доказів, визначених ст. 192 СК України того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, погіршився його стан здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.

Свідченням же матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї та Позивач має не лише зазначити про зміну матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища.

Враховуючи зазначене, Позивачем не доведено існування передбачених законом підстав для зменшення розміру стягуваних з нього за рішенням суду аліментів.

Інші доводи представника Позивача та Позивача, наведені в позовній заяві не мають бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що Позивач начебто має на утриманні матір, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з Відповідачем-1 - доньки, та суперечитиме її інтересам.

У зв`язку із зазначеним просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, які стягнуто з ОСОБА_1 на підставі судового наказу, 31 виданого 17.10.2025 року Самарським районним судом м. Дніпра у справі N? 206/5792/25, на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з розміру 1/4 частки від усіх видів заробітку, на розмір 1/8 частки від усіх видів заробітку (а.с. 26-31, 69-72).

15.07.2026 від представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Волошиної Крістіни Юріївни надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Позивач просить зменшити розмір аліментів, стягнутих рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року у справі № 179/79/24 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із 1/4 до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу). Одночасно позивач заявив аналогічну вимогу щодо аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Обґрунтування позову фактично зводиться до чотирьох тез: у позивача є двоє дітей; його мати має інвалідність ІІ групи; сукупний розмір відрахувань нібито є надмірним; відповідачі начебто можуть використовувати аліменти не за призначенням. Жодна з цих тез не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами в обсязі, необхідному для застосування статті 192 СК України.

ОСОБА_3 позов у частині заявлених до неї вимог не визнає повністю. Зменшення частки з 1/4 до 1/8 означатиме скорочення участі батька в утриманні ОСОБА_10 удвічі. Позивач просить про такий наслідок без порівняльного аналізу власних доходів і витрат, без визначення фактичної суми аліментів, без розрахунку потреб дитини, без доказів систематичного утримання матері та без доказів будь-якого погіршення свого майнового стану після попереднього рішення.

Цей відзив стосується вимоги до ОСОБА_3 та не є процесуальним представництвом інтересів Відповідача-1. Водночас суд зобов`язаний оцінювати всі докази у справі в сукупності, оскільки позивач обґрунтовує обидві вимоги одним і тим самим сукупним фінансовим навантаженням.

Рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_10 ухвалено 03 жовтня 2024 року. Донька позивача ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто до ухвалення цього рішення. На момент визначення аліментів на ОСОБА_10 позивач уже був батьком двох дітей, а обов`язок утримувати доньку виник із факту її народження та батьківства, а не з моменту видачі судового наказу у 2025 році.

Відповідач-2 не заперечує, що подальше примусове стягнення аліментів на доньку могло вплинути на фактичний рух коштів позивача. Проте сам факт появи другого виконавчого документа не є доказом істотного погіршення матеріального стану. Необхідно встановити, які доходи позивач отримував до і після його видачі, який фактичний розмір відрахувань здійснюється, чи є заборгованість, які інші активи має позивач і який залишок коштів перебуває в його розпорядженні.

Позивач не подав такого порівняльного аналізу. Він не пояснив, чому давно існуюча сімейна обставина, яка могла бути врахована під час розгляду справи № 179/79/24, повинна тепер сама по собі спричинити скорочення аліментів на ОСОБА_10 удвічі.

Більше того, позивач посилається на частину п`яту статті 183 СК України, яка для двох дітей передбачає можливість наказного стягнення однієї третини доходу платника. Натомість запропоновані ним 1/8 + 1/8 сукупно становлять лише 1/4 доходу. Отже, навіть наведена позивачем норма не обґрунтовує заявлений ним результат. Частина п`ята статті 183 СК України регулює стандартний розмір у наказному провадженні, а не встановлює автоматичний механізм перегляду двох самостійних судових рішень на користь різних одержувачів.

До позову додано довідку МСЕК серії 12ААД № 079987 щодо ОСОБА_8 . Із документа вбачається, що ІІ групу інвалідності встановлено з 09 червня 2017 року безстроково, а довідку видано 23 вересня 2024 року. Тобто як стан здоров`я матері, так і його документальне підтвердження існували до ухвалення рішення від 03 жовтня 2024 року.

Твердження позову про те, що життєві умови позивача «суттєво змінилися у зв`язку із хворобою та інвалідністю матері», не узгоджується з датами в його власних доказах. Позивач не надав жодного документа про погіршення стану матері після 03 жовтня 2024 року, виникнення нових витрат, необхідність постійного стороннього догляду або втрату раніше наявного джерела доходу.

Додане пенсійне посвідчення підтверджує, що мати позивача є одержувачкою пенсії по інвалідності. Однак позивач не подав довідки про розмір цієї пенсії та інших соціальних виплат; не надав банківських переказів, чеків на медикаменти, лікування, харчування або реабілітацію; квитанцій про оплату житла чи комунальних послуг; договорів догляду; доказів спільного проживання; розрахунку щомісячної допомоги чи підтвердження того, що саме він є єдиною особою, яка матеріально підтримує матір.

На зворотному боці довідки МСЕК зазначено рекомендацію щодо амбулаторного та диспансерного спостереження. Документ не містить висновку про необхідність постійного стороннього догляду. Отже, висновок про повне утримання матері позивачем не випливає зі змісту поданих документів і залишається припущенням.

Навіть у разі доведення потреби матері в допомозі суд має оцінити наявність інших повнолітніх дітей, власні доходи і майно матері, фактичний внесок кожного з дітей та реальне співвідношення цієї допомоги з доходом позивача. Закон не встановлює презумпції, за якою будь-який обов`язок повнолітньої дитини щодо батьків автоматично має виконуватися за рахунок скорочення утримання неповнолітньої дитини.

Позов не містить фінансової картини, необхідної для застосування статті 192 СК України. Не подано довідки про розмір грошового забезпечення позивача на час ухвалення рішення 03 жовтня 2024 року і на час звернення з позовом; помісячних розрахункових листів; відомостей про посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, премії, додаткову винагороду, матеріальну допомогу, компенсації та одноразові виплати; даних про рухоме й нерухоме майно, грошові кошти або інші доходи.

Натомість додана постанова державного виконавця від 01 грудня 2025 року у ВП № 79572083 підтверджує, що позивач отримує дохід у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) і що стягнення звернено на його грошове забезпечення. Наявність офіційного доходу сама по собі не вирішує спір, але покладає на позивача обов`язок розкрити його реальний розмір, структуру та динаміку, чого він не зробив.

Позивач не зазначив фактичну щомісячну суму аліментів, яка перераховується ОСОБА_3 , не подав актуального розрахунку виконавця, довідки про відсутність або наявність заборгованості та помісячних відомостей про утримання. Без цих даних неможливо встановити реальне, а не припущене фінансове навантаження.

У наданому комплекті міститься постанова у ВП № 79572083 про стягнення на користь ОСОБА_2 , тоді як щодо аліментів на ОСОБА_10 позов посилається на ВП № 76246467. Отже, документ, який мав би підтверджувати виконання рішення на користь ОСОБА_3 , фактично не подано. Суд не може змінювати розмір аліментів на підставі припущення про суми, періоди та відсоток відрахувань за відсутнім виконавчим документом.

Зменшення аліментів на 50 відсотків є значним втручанням у майнове право дитини. Таке втручання не може ґрунтуватися на загальних фразах про «зміну життєвих умов». Позивач мав надати порівняльні цифри й документи, які демонструють причинний зв`язок між заявленими обставинами та реальною неможливістю продовжувати сплату 1/4 доходу. Відсутність таких доказів є самостійною підставою для відмови в позові.

Позивач посилається на положення Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року та на 50-відсоткову межу відрахувань. Закон № 606-XIV утратив чинність. Натомість застосуванню підлягає чинний Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Постанова у ВП № 79572083 містить вказівку на утримання 50 відсотків до погашення заборгованості та одночасне нарахування поточних аліментів у розмірі 1/4. Такий режим може бути пов`язаний саме з наявністю заборгованості, а не з надмірністю поточного розміру аліментів. Позивач не подав розрахунку заборгованості, тому не довів ні причин підвищеного відсотка, ні його тривалості, ні фактичного співвідношення з доходом.

Позов містить узагальнене твердження, що відповідачі нібито не витрачають отримані кошти виключно на дітей. Щодо ОСОБА_3 не наведено жодного конкретного факту: не зазначено фактичної суми отриманих аліментів, потреб ОСОБА_10 , конкретної покупки або витрати, яка могла б свідчити про використання коштів усупереч інтересам дитини.

Позивач не надав акта органу опіки та піклування, висновку інспекційного відвідування, доказів звернення із заявою про перевірку чи будь-якого іншого доказу. Формула «маю сумніви» не відповідає стандарту доказування, передбаченому статтями 76–81 ЦПК України, і не може виправдовувати зменшення участі батька в утриманні дитини вдвічі.

Крім того, позивач безпідставно об`єднує двох різних одержувачів аліментів і двох дітей в одне припущення. Дії ОСОБА_3 мають оцінюватися індивідуально, а не за принципом колективної підозри. Жодного індивідуалізованого доводу щодо неї позов не містить.

ОСОБА_7 є дитиною шкільного віку. Його належне утримання охоплює щоденні витрати на харчування, одяг і взуття, житло і комунальні послуги, навчальне приладдя, цифрові засоби для навчання, транспорт, медичне забезпечення, гігієну, дозвілля, фізичний і культурний розвиток. Із віком такі витрати об`єктивно не зменшуються.

Позивач не подав жодного розрахунку потреб ОСОБА_10 і не довів, що частка 1/4 забезпечує дитині надмірний, а не належний рівень утримання. Він також не довів, що після сплати аліментів не має коштів для власних розумних потреб. Натомість 1/8 частина автоматично позбавить дитину половини її участі в усіх фактичних доходах батька, включно з надбавками, преміями та додатковими виплатами.

Вимога позивача фактично спрямована на перерозподіл фінансового тягаря: зменшення його участі означатиме, що відповідну різницю буде змушена компенсувати мати дитини за рахунок власного доходу, часу та ресурсів. Такий результат не може визнаватися справедливим без доведення об`єктивної необхідності, якої в матеріалах позову немає.

У тексті позову та його прохальній частині вихідний розмір аліментів неодноразово відображено знаком «?». Формально позивач просить змінити розмір, який у самій вимозі належно не ідентифікований. Хоча провадження відкрито, ця обставина характеризує невизначеність та якість сформульованої вимоги.

Позивач називає аліменти «надвеликими», але не зазначає їх фактичної суми. Стверджує про зміну життєвих умов у зв`язку з інвалідністю матері, хоча його доказ підтверджує встановлення інвалідності у 2017 році. Посилається на виконавче провадження щодо ОСОБА_10 , але додає постанову з іншим номером і на користь іншої особи. Посилається на 50-відсоткову межу, не враховуючи чинний виняток для аліментів і навіть власний арифметичний розрахунок.

До матеріалів, наданих Відповідачу-2, не включено належної копії рішення Магдалинівського районного суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 179/79/24, постанови та актуального розрахунку у ВП № 76246467, помісячної довідки про доходи позивача, документів про його майно, доказів фактичного утримання матері, довідки про розмір її пенсії та доказів нецільового використання аліментів ОСОБА_3 .

За таких умов суд не має об`єктивної доказової основи для висновку про істотну зміну обставин і пропорційність саме зменшення до 1/8.

Заявляючи вимогу про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилається на зміну свого сімейного та матеріального стану, наявність обов`язку зі сплати аліментів на іншу дитину, а також необхідність утримання матері, яка має інвалідність ІІ групи.

Водночас сам факт наведення певних життєвих обставин у тексті позовної заяви не є їх належним доказуванням та не створює автоматичних правових підстав для зменшення встановленого судовим рішенням розміру аліментів.

Саме на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не лише формальне існування інших осіб, щодо яких він має певні сімейні обов`язки, а сукупність юридично значущих обставин: що після ухвалення рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року у справі №179/79/24 дійсно відбулася істотна зміна його матеріального або сімейного стану; що така зміна реально погіршила його фінансове становище; що погіршення має істотний, тривалий, а не тимчасовий чи формальний характер; що наявний причинний зв`язок між відповідними обставинами та неможливістю продовжувати сплату аліментів у визначеному судом розмірі; що запропоноване зменшення аліментів із 1/4 до 1/8 частини доходу не призведе до непропорційного погіршення рівня матеріального забезпечення неповнолітнього ОСОБА_7 . Однак жодної із зазначених обставин позивач належними доказами не підтвердив.

До позовної заяви не додано належних доказів розміру доходу позивача на час ухвалення рішення від 03 жовтня 2024 року та розміру його доходу на момент звернення з цим позовом.

У матеріалах, доданих позивачем, відсутнє документальне порівняння його матеріального стану у відповідні періоди, без якого об`єктивно неможливо встановити факт погіршення матеріального становища.

Позивач не надав довідки про розмір грошового забезпечення, відомостей про посадовий оклад, премії, надбавки, додаткові винагороди, матеріальну допомогу, компенсаційні та інші виплати, відомостей із Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, інформації про належне йому рухоме та нерухоме майно, кошти на банківських рахунках або інші активи.

Не надано також жодного розрахунку його щомісячних доходів, обов`язкових витрат та залишку коштів після сплати аліментів.

Тому твердження про погіршення матеріального стану залишається виключно суб`єктивним твердженням позивача, яке не підтверджується об`єктивними фінансовими документами.

Саме по собі бажання платника зменшити обсяг свого аліментного обов`язку не свідчить про наявність передбачених статтею 192 СК України правових підстав для зміни раніше встановленого судом розміру аліментів.

Позивач посилається на необхідність сплати аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Однак донька позивача народилася до ухвалення рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року у справі №179/79/24.

Отже, на момент визначення судом розміру аліментів на утримання ОСОБА_7 позивач уже був батьком двох дітей та мав передбачений статтею 180 СК України обов`язок утримувати кожну з них.

Подальша видача судового наказу про примусове стягнення аліментів на користь матері іншої дитини не створила нового обов`язку позивача, а лише визначила судову форму виконання обов`язку, який існував із моменту народження дитини.

Тому відповідна обставина не може розглядатися як така, що виникла після ухвалення рішення від 03 жовтня 2024 року та істотно змінила сімейний стан позивача.

Крім того, позивач не надав належних доказів того, що після початку стягнення аліментів на іншу дитину його матеріальний стан дійсно погіршився настільки, що подальша сплата аліментів на ОСОБА_10 у розмірі 1/4 частини доходу стала об`єктивно неможливою.

Посилаючись на інвалідність матері, позивач не надав доказів того, що вона дійсно є матеріально залежною від нього, потребує його допомоги та фактично перебуває на його утриманні.

До матеріалів позову не додано відомостей про розмір пенсії та інших соціальних виплат матері, довідок про склад її доходів, майновий стан, витрати на лікування або реабілітацію.

Позивач не надав банківських виписок чи платіжних документів про систематичне перерахування матері коштів, чеків на придбання для неї ліків, квитанцій про оплату комунальних послуг, договорів про догляд, рахунків за лікування або інших документів, які підтверджували б реальні та регулярні витрати.

Не надано також медичного висновку про необхідність постійного стороннього догляду за матір`ю або документа, який би підтверджував неможливість її самостійного забезпечення.

Саме лише пенсійне посвідчення та довідка про встановлення інвалідності підтверджують відповідний соціальний статус особи, однак не доводять автоматично її нужденності, повної матеріальної залежності від сина та фактичного понесення ним витрат на її утримання.

Більше того, інвалідність матері позивача встановлена задовго до ухвалення рішення від 03 жовтня 2024 року, а тому така обставина також не може без належного додаткового обґрунтування вважатися новою зміною матеріального чи сімейного стану позивача.

Позивач не пояснив, які саме нові витрати на утримання матері виникли після ухвалення попереднього рішення, у якому розмірі, з якою періодичністю та якими документами вони підтверджуються.

Таким чином, посилання на утримання матері має декларативний характер та не підтверджує наявності підстав, передбачених статтею 192 СК України.

Позивач не надав повної та узгодженої інформації про фактично нараховані, утримані та перераховані аліменти за кожним виконавчим документом.

Відсутні актуальні розрахунки державного виконавця, відомості про наявність або відсутність заборгованості, помісячні суми відрахувань, інформація про фактичну базу доходу, з якої здійснюється стягнення, та причини застосування конкретного відсотка відрахувань.

За таких обставин суд не має об`єктивної можливості встановити реальне фінансове навантаження позивача, оскільки останній підміняє документально підтверджені розрахунки власними припущеннями.

Так само не надано обґрунтованого розрахунку, чому належним і справедливим розміром аліментів має бути саме 1/8 частина доходу.

Позовна вимога в цій частині фактично зводиться до довільного поділу двох часток по 1/4 навпіл, без оцінки реальних потреб кожної дитини, віку дітей, стану їхнього здоров`я, витрат на навчання, лікування, розвиток, харчування, одяг та інших обставин, передбачених статтею 182 СК України.

Відповідач-2 не зобов`язана спростовувати обставини, існування яких позивач спочатку не довів.

Саме позивач, який просить зменшити обсяг установленого судовим рішенням аліментного обов`язку та відповідно зменшити рівень матеріального забезпечення неповнолітньої дитини, повинен надати переконливі докази наявності законних і достатніх підстав для такого втручання.

У цій справі позивач не довів ані істотного погіршення свого матеріального стану, ані виникнення нових сімейних обставин після 03 жовтня 2024 року, ані фактичного утримання непрацездатної матері, ані реального розміру понесених у зв`язку із цим витрат, ані об`єктивної неможливості продовжувати сплату аліментів у раніше визначеному розмірі.

Подані документи підтверджують лише окремі формальні факти, однак не підтверджують юридично значущої зміни обставин, із якою стаття 192 СК України пов`язує можливість зменшення розміру аліментів. Стаття 192 СК передбачає можливість зміни розміру аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану або стану здоров`я, однак наявність такої зміни та її істотний вплив повинні бути доведені стороною, яка заявляє відповідну вимогу.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються переважно на припущеннях, загальних твердженнях та формальному переліку сімейних обов`язків, а не на належній доказовій базі.

Відсутність доказів обставин, які становлять фактичну та правову підставу позову, є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач не довів жодної істотної зміни обставин, яка виникла після рішення від 03 жовтня 2024 року та об`єктивно зменшила його здатність сплачувати аліменти на ОСОБА_10 в розмірі 1/4 доходу. Донька позивача народилася до ухвалення цього рішення. Інвалідність матері встановлена ще у 2017 році, а документальне підтвердження існувало до рішення. Потреба матері в матеріальній допомозі, обсяг такої потреби та фактичне систематичне утримання її позивачем не доведені.

Позивач не розкрив актуальні доходи, майно, обов`язкові витрати, фактичні суми аліментів і стан виконавчих проваджень. Посилання на 50-відсоткову межу ґрунтується на нечинному законі та неправильному тлумаченні чинної статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Припущення про нецільове використання коштів не підтверджене жодною перевіркою та не індивідуалізоване щодо ОСОБА_3 .

У зв`язку з чим просила у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, стягнутих на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року у справі № 179/79/24, із 1/4 до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) - відмовити повністю (а.с. 107-113).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала відзив на позовну заяву та просила відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Третяк С.С.. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, які викладенні у відзиві на позовну заяву.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 23).

25.05.2026, 26.05.2026 р. від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 26-31, 69-72).

25.05.2026, 26.05.2026 р. від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 32-34, 67, 68).

Ухвалою суду від 03.06.2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 99).

08.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Волошиної К.Ю. за допомогою системи «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с. 103, 104).

15.07.2026 від представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Волошиної К.Ю. за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 107-113).

17.07.2026 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Лампіки О.В. за допомогою системи «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 122).

Ухвалою суду від 13.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду (а.с. 127).

Під час розгляду справи по суті судом були заслухані пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно актового запису про народження дитини, свідоцтва про народження, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Груп» від 20.09.2024 № 188-к/1 про надання соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 , ОСОБА_2 надано соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.09.2024 р. до ІНФОРМАЦІЯ_9 включно (а.с. 45, 80).

Вказана обставина підтверджується довідкою ТОВ «Івент Груп» № 34776_/2025 від 03 жовтня 2025 р. (а.с. 46, 80 зворот).

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 27 червня 2024 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Піденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_10 народилася ОСОБА_6 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 43, 78).

Відповідно до актового запису про народження дитини, свідоцтва про народження, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11 зворот).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД № 079987 від 23.09.2024, ОСОБА_8 встановлено другу групу інвалідності з 01 липня 2024 р., інвалідність встановлена га строк до 01 липня 2027 року (а.с. 7, 8).

Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 серії НОМЕР_7 виданого 06.11.2024 р., терміном дії 30.06.2027, ОСОБА_8 отримує пенсію по інвалідності, 2 гр. загальне захворювання (а.с. 13).

24.09.2025 постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП № 76246467 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі виконавчого листа № 179/79/24 виданого 03.10.2024 Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на утримання сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнення робити щомісяця починаючи з 18 січня 2024 року і до повноліття дитини, звернуто стягнення на доходи боржника (а.с. 17 зворот, 18).

Вказану постанову направлено для виконання Військовій частині НОМЕР_3 (а.с. 17).

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків відповідь на запит у електронному вигляді від 04.10.2025, ОСОБА_2 за період з січня 2023 року по квітень 2024 року отримувала заробітну плату ТОВ «Інвент Груп», за період з травня 2024 року по серпень 2025 року отримувала соціальні виплати з відповідних бюджетів (а.с. 56-58, 85, 86).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 08.10.2025, ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по серпень 2025 року отримував виплати військовослужбовцям (а.с. 50-52, 83, 84).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору відповідь на запит в електронному вигляді від 25.05.2026, ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по березень 2026 року отримувала соціальні виплати з відповідних бюджетів (а.с. 53-55).

17 жовтня 2025 р. по справі № 206/5792/25 Самарським районним судом міста Дніпра винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 09.10.2025 року, до досягнення дитиною повноліття, звернуто стягнення на доходи боржника (а.с. 15, 16, 59, 60, 87).

01.12.2025 постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП № 7957203 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі судового наказу № 206/5792/25 виданого 29.10.2025 Самарським районним судом міста Дніпра про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 09.10.2025 року, до досягнення дитиною повноліття, звернуто стягнення на доходи боржника (а.с. 14).

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд, з урахуванням положень статті 9 Конституції України, зазначає, що відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і дитина проживають в різних державах, Держави-учасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей.

Відповідно до принципу 2 та принципу 4 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 1 статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року № 759/10277/1 (61-22317св19), будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи позов в частині зменшення розміру аліментів, позивач посилався на суттєві зміни життєвих умов, а саме у зв`язку із хворобою та інвалідністю матері.

В той час, позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів на підтвердження тих обставин, що саме позивач приймає участь в утриманні матері, яка має захворювання та групу інвалідності.

Окрім цього, суд зазначає про те, що позивачу достеменно було відомо про хворобу матері та наявність у неї групи інвалідності, ще до народження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ним повноліття, таким чином, враховуючи вимоги діючого законодавства, встановлені по справі обставини, з урахуванням інтересів дітей, суд доходить висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів.

Змагальність, згідно умов ст. 13 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 14 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 73 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і в заємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини, на які посилається позивач, існували на час ухвалення судових рішень про стягнення аліментів, сукупний розмір аліментів, стягнутих на дітей, не перевищує 50% доходів позивача, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 09 вересня 2026 року.

Суддя А.О. Сухоруков