Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №205/6229/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/6229/26

Номер провадження2-о/205/199/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за заявою Дніпровської міської ради, заінтересовані особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , про визнання спадщини відумерлою,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 року Дніпровська міська рада звернулось до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеною заявою, в якій просило визнати відумерлою спадщину, що складається з 3/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати її у власність Дніпропетровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради.

Заява мотивована тим, що за інформацією КП «ДМБТІ» ДМР станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності на: ч. за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 26.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Базилєвим С.П. за реєстровим № 3089; 5/20 ч. за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.10.1960 року, виданого Другою ДДНК за реєстровим № 2-7850; 2/20 ч. за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.12.1960 року, виданого Другою ДДНК за реєстровим № 1-7585; 3/20 ч. за ОСОБА_2 на підставі рішення народного суду 3-ої дільниці Ленінського району м. Дніпропетровська від 24.04.158 року. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.10.1960 року на 5/20 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є її діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.12.1960 року на 2/20 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої її донька ОСОБА_10 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належні їй 3/20 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Наразі Дніпровській міській раді відомо, що законні спадкоємці ОСОБА_2 за заповітом та за законом відсутні. Оскільки з часу відкриття спадщини минуло більше одного року, спадкоємці відсутні, то 3/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 є відумерлою спадщиною.

Представник Дніпровської міської ради заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв не надходило.

Заінтересована особа – ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно відповіді КП «ДМБТІ» ДМР від 18.06.2025 року № 6361 станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності на:

ч. за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 26.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Базилєвим С.П. за реєстровим № 3089;

5/20 ч. за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.10.1960 року, виданого Другою ДДНК за реєстровим № 2-7850;

2/20 ч. за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.12.1960 року, виданого Другою ДДНК за реєстровим № 1-7585;

3/20 ч. за ОСОБА_2 на підставі рішення народного суду 3-ої дільниці Ленінського району м. Дніпропетровська від 24.04.158 року (а.с. 14).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.10.1960 року на 5/20 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є її діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с. 21-22).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.12.1960 року на 2/20 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої її донька ОСОБА_10 (а.с. 23-24).

Верховний Суд нагадує, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є розуміння відкриття спадщини як настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 ЦК України).

Правила статті 1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року (абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення статті 5 та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно – за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частина перша та друга статті 1277 ЦК України).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частини перша та друга статті 548 ЦК УРСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини перша та друга статті 549 ЦК УРСР).

Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві. Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави (частини перша-третя статті 555 ЦК УРСР).

Системне тлумачення частини другої статті 549, частини першої статті 555 ЦК УРСР та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що: в ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися; оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою; з урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після 01.07.2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другою статті 1277 ЦК України та в абзаці 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01.07.2003 року.

Встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина після її смерті відкрилася у 1959 році, тому суд дійшов висновку, що до спірних відносин підлягають застосуванню норми матеріального закону, чинного на час відкриття спадщини, а саме ЦК УРСР, яким не передбачалась можливість визнання спадщини відумерлою, оскільки після смерті спадкодавця протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини ніхто спадщину не прийняв, то відповідно до статті 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства перейшло до держави.

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.05.2021 року в справі № 671/22/19 (провадження № 61-9511сво19).

Аналогічний підхід щодо застосування абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України висловлений також в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зокрема: від 17.10.2019 року у справі № 671/1656/17 (провадження № 61-5099св18), від 13.01.2020 року у справі № 671/1090/18 (провадження № 61-1383св19), від 27.05.2020 року у справі № 391/767/17 (провадження № 61-39069св18).

Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

За загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток.

У ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою. З урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після 01.07.2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другою статті 1277 ЦК України та в абзаці 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01.07.2003 року.

З урахуванням викладеного, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог Дніпровської міської ради.

Крім того відповідно до п. 15-1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи місцевого самоврядування звільняються від сплати судового збору за подання заяви про визнання спадщини відумерлою. Оскільки заявник звільняється від сплати судового збору за подання даної заяви, тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1277 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 81, 247, 263-266, 293-294, 334-338, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514, місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75), заінтересовані особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Метробудівська, 1), ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про визнання спадщини відумерлою – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова