Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №212/9745/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/9745/26

2/212/6495/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого — судді Ваврушак Н.М., секретаря судового засідання Осіпової К.Д. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі — ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі — ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № 2570634 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 14.09.2025 року в сумі 74 882,80 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 14.09.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачкою укладено Договір № 2570634 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», за умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало відповідачці кредит у розмірі 23 000,00 грн, а відповідачка — ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконувати інші обов`язки, передбачені договором. Кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитні кошти перераховано відповідачці безготівково на платіжну картку.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов договору, за розрахунком позивача станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 74 882,80 грн, з яких: 20 315,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 43 067,80 грн – заборгованість за процентами та 11 500,00 грн – штрафні санкції.

Позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через підсистему «Електронний суд» 22.07.2026 року відповідачка — ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву. Просила відмовити у частині нарахування відсотків та розгляд справи проводити без участі відповідача.

Через підсистему «Електронний суд» 31.07.2026 року представник позивача — Малиш Т.О. подала до суду заперечення у відповіді на відзив та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14 вересня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2570634 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort». Відповідно до умов договору сума кредиту становить 23 000,00 грн, строк кредиту – 350 днів, періодичність сплати процентів – кожні 25 днів, стандартна процентна ставка – 1 % на день.

Договір укладено в електронній формі. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка пройшла реєстрацію та ідентифікацію в інформаційно-комунікаційній системі товариства, після чого 14 вересня 2025 року о 07:41:26 отримала SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором M276, ввела цей код та о 07:41:33 акцептувала оферту товариства. У договорі зазначено підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором M276.

Судом також встановлено, що після укладення договору товариство перерахувало відповідачці кредитні кошти в сумі 23 000,00 грн на платіжну картку, реквізити якої були зазначені під час укладення договору. Факт укладення договору та здійснення переказу підтверджується наданими позивачем електронними доказами та матеріалами інформаційної системи товариства.

Відповідно до ч. 1,3,4,7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд в Постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 також підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Матеріалами справи підтверджується використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора M276 під час укладення спірного договору.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі та виникнення між ними відповідних договірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості підтверджується, що станом на дату звернення до суду за відповідачкою обліковувалась заборгованість: 20 315,00 грн – за тілом кредиту та 43 067,80 грн – за процентами. Доказів погашення зазначеної заборгованості в повному обсязі ОСОБА_1 суду не надано.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з внесенням відповідачкою часткової дострокової оплати позивач формував та направляв оновлені графіки платежів. Зокрема, станом на 09 жовтня 2025 року графік містив залишок суми кредиту до сплати 21 180,00 грн, що узгоджується з умовами договору щодо коригування графіка у разі часткового дострокового повернення кредиту.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 20 315,00 грн та процентів у сумі 43 067,80 грн є обґрунтованими та підтверджені належними доказами.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути 11 500,00 грн штрафних санкцій, посилаючись, на пункт 6.4 кредитного договору та внутрішній наказ ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» № 21-ФК від 19 квітня 2024 року про відновлення нарахування штрафів.

Разом з тим відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Ця норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло в період дії воєнного стану в Україні. Наявність у договорі умови про штраф та внутрішнього наказу кредитодавця не усуває дії імперативної норми закону.

Верховний Суд у судових рішеннях також застосовує пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до вимог кредитодавців про стягнення неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.

За таких обставин позовна вимога про стягнення 11 500,00 грн штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 63 382,80 грн, з яких 20 315,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 43 067,80 грн – заборгованість за процентами.

У задоволенні вимоги про стягнення 11 500,00 грн штрафних санкцій слід відмовити.

Щодо судових витрат суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 16424 від 17.06.2026 року. (а.с.59)

Частка задоволених позовних вимог становить 84,64 відсотка (63 382,80 грн / 74 882,80 грн ? 100).

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 253,53 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 205, 207, 525, 526, 629, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд –

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» заборгованість за Договором № 2570634 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 14 вересня 2025 року у розмірі 63 382 (шістдесят три тисячі триста вісімдесят дві) гривні 80 копійок, з яких: 20 315,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 43 067,80 грн – заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» судовий збір у розмірі 2 253 (дві тисячі двісті п`ятдесят три) гривні 53 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ», місцезнаходження: 04070, місто Київ, Андріївський узвіз, будинок 1А, код ЄДРПОУ 43979069.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано без його проголошення 09 вересня 2026 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак