Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №211/6380/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6380/26

Провадження № 2/211/5139/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 вересня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

секретаря судового засідання Андрійченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Момот М.В. звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до Очеретинської селищної військової адміністрації, в якій просила визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 97,3 кв. м., житловою площею 50,5 кв. м. та господарські будівлі та споруди, а саме: сарай літ. «Б», погріб літ. «В», вбиральню літ. «Е», огорожу «1» та «2», що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.1984 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Очеретинської селищної ради Ясинуватського району Донецької області та зареєстрованого 12.07.1984 року в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька за №328, позивачу ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

З метою реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 28.05.2026 року звернулася до Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Полтавської області із заявою про проведення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого, проте позивачу було відмовлено у проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що відомості про зазначений будинок у Державному реєстрі прав на нерухоме майно відсутні, а подання необхідних документів неможливе, оскільки КП «БТІ м. Донецьк» знаходиться на тимчасово окупованій території України. Наразі здійснити реєстрацію права власності на житловий будинок позивач не має можливості, оскільки відсутня можливість отримання інформації в БТІ щодо житлового будинку, що в свою чергу обмежує право позивача на отримання від держави компенсації за зруйноване житло. У зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якого постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ухвали суду від 17 липня 2026 року, закрито підготовче судове засідання, а справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та її представник правом на участь у судовому засіданні не скористалися, через модуль підсистеми «Електронний суд» остання подала до суду заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за її та позивача відсутності.

Представник Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області правом на участь у судовому засіданні не скористався, на електронну пошту суду направив заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, за наявними у справі матеріалами. При ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, дійшов до такого висновку.

Судом установлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 1984 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Очеретинської селищної ради Ясинуватського району Донецької області Огневою Н.Я., зареєстрованого в реєстрі за №382, належить ОСОБА_1 (а.с. 10).

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, складеного 23.03.2007 року директором БТІ Ясинуватської міської ради Захарчук І.А., реєстровий № 328, житловий будинок складається з коридору, двох кухонь, трьох житлових кімнат, ванної кімнати та тамбуру загальною площею 97,3 кв.м., житловою площею 50,5 кв.м., господарських будівель та споруд: Б – сараю, В – погребу, Е – вбиральні, №1-2 – огорожею (а.с. 14-15).

Копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ОСОБА_1 підтверджується, що вона зареєстрована в за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Каменєва А.В. №85099591 від 01.06.2026 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв`язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: неможливо здійснити запит для отримання інформації по заявленому об`єкту (а.с. 13).

Суд, надаючи оцінку доводам позивача та перевіряючи обґрунтованість заявлених ним вимог, виходить з такого.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (у редакції станом на час подачі позову), с-ще. Очеретине Очеретинської селищної територіальної громади віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Зі змісту рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій вбачається, що державним реєстратором не встановлено наявності зареєстрованого права власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки с-ще. Очеретине Очеретинської селищної територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України(аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №920/615/16, від 05 вересня 2019 року у справі №907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №760/14438/15-ц.

Отже, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення статті 392 ЦК України спрямовані на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №910/1016/17, пункті 12 постанови від 17 квітня 2018 року у справі №914/1521/17).

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі №6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

За встановлених у справі обставин, наявне рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо належного ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна безумовно свідчить про те, що її право власності не визнається, а тому воно підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Позивачем право власності набуте у 1984 році. Надані суду свідоцтво про право на спадщину за заповітом, технічний паспорт на житловий будинок, видані та зареєстровані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на будинок.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

У справі «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine») (заява №29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява № 33202/96, пункт 120, ЕСНR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, пункт 128, ЕСНR 2004-ХІІ, «Megadat.com S.r.I. проти Молдови», заява №21151/04, пункт 72, від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», пункт 128, «Беєлер проти Італії», пункт 119).

У пункті 71 рішення у справі ЄСПЛ «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine») зазначив, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

На підставі викладеного, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено належними та допустимими доказами її право власності на житловий будинок, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачки на житловий будинок у БТІ з тимчасово окупованої території (Очеретинська селищна територіальна громада) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує її право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке підлягаю захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України, у зв`язку з чим, заявлені нею позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76, 81,89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 97,3 кв. м., житловою площею 50,5 кв. м. розташований на земельній ділянці з господарськими будівлями та спорудами: Б – сарай, В – погріб, Е – вбиральня, №1-2 – огорожа.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Очеретинська селищна військова адміністрація Покровського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44333891, юридична адреса: Донецька область, с-ще. Очеретине, вул. Незалежності, 12.

Суддя І.О.Юзефович