Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №766/6408/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа № 766/6408/25

провадження № 22-ц/819/1064/26

№22-ц/819/1122/26

09 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя – доповідач),

судді: Приходько Л.А.,

Радченко С.В.,

секретар судового засідання: Манько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 травня 2026 року та ухвалу суду від 04 червня 2026 року, постановлені під головуванням судді Рядчої Т.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на утримання майна в порядку регресу,

встановив:

Зміст позовних вимог

В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача в порядку регресу витрати на утримання майна, яке перебуває у спільній частковій власності сторін в розмірі 47 235,11 грн.

Позов мотивований тим, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09 жовтня 2018 року у справі №766/12325/18, яке залишено без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 10 січня 2019 року, між сторонами проведений поділ майна подружжя, серед якого житловий будинок загальною площею 103,9 кв.м з прибудинковими спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнано право власності сторін на домоволодіння в рівних частках.

Згідно рішення Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/4291/19 від 18 травня 2020 року відповідач був вселений до вказаного будинку в примусовому порядку, проте участі в утриманні будинку не приймає, комунальні послуги не оплачує.

У період з 01 червня 2020 року по 21 квітня 2025 року позивачкою сплачено вартість наданих комунальних послуг в загальному розмірі 94 470,23 грн., з яких послуги з вивозу твердих побутових відходів -1772,52 грн; за спожитий газ (опалення) – 40 533,18 грн; послуги з постачання (розподілу) газу – 5 669,61грн; за спожиту електричну енергію – 32 188,58 грн; водопостачання – 14 306,34 грн.

Пославшись на те, що власники зобов`язані утримувати майно, що їм належить, позивач просила стягнути на її користь в порядку регресу з ОСОБА_2 , як співвласника нерухомого майна, половину сплачених нею платежів у розмірі 47 235,15грн; судові витрати у справі покласти на відповідача.

Стислий зміст заперечень відповідача проти позову

ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позов повідомив, що з вересня 2018 року він не проживає в житловому будинку з вини позивачки, яка чинить перешкоди у користуванні спільним нерухомим майном, з приводу чого він вимушений орендувати інше житло.

18 травня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області ухвалив рішення у справі №766/4291/19, яким задовольнив вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та його вселення до будинку АДРЕСА_2 ; визначив порядок користування житловими приміщеннями будинку між співвласниками.

12 жовтня 2020 року відбулося примусове виконання рішення суду про вселення ОСОБА_2 до будинку, але вже починаючи з 13 жовтня 2020 року йому знов були створенні перешкоди у користуванні будинком, внаслідок яких він не мав можливості потрапити до житла, зі сторони позивачки та їхніх спільних синів лунали погрози щодо застосування до нього фізичного насилля у разі його з`явлення у будинку, намагання вселитися до житлового приміщення результатів не дало, а виниклі сварки були підставою чисельних звернень відповідача до правоохоронних органів.

Оскільки він після перенесеного інфаркту хворіє тяжкою хворобою серця (Стенокардія напруги III ФК. Постінфарктний кардіосклероз (дрібновогнищевий інфаркт міокарда передньої-перегородкової та верхівкою області ЛШ. Пароксизм СВТ. Складне порушення ритму: повторні пароксизми СВТ з блокадою л.н.п. Гіса та інш.), то виникла між сторонами ситуація призвела до погіршення його здоров`я та перебування у грудні 2020 року у лікарні з серцевими нападами, з подальшим проходженням курсу лікування. Протягом 2021 року він неодноразово намагався потрапити до житлового будинку, але зі сторони позивача чинилися постійні перешкоди.

24 листопада 2020 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про реальний виділ частки, що є у спільній частковій власності. Справа №766/18994/20 до теперішнього часу не розглянута, що позбавило можливості роз`єднати особові рахунки по комунальним послугам між співвласниками.

З початку повномасштабного вторгнення військ РФ та окупації м.Херсона, ним як колишнім працівником СБУ не вчинялися спроби вселення до житла, а після деокупації міста район розташування житлового будинку визнаний небезпечним для проживання та оголошена примусова евакуація мешканців району, що унеможливлює для відповідача як особи з тяжким захворюванням серця, у разі потреби здійснити виклик карети швидкої допомоги.

За період часу з 01 червня 2020 року, за який пред`явлено вимогу про оплату комунальних послуг, він в будинку не проживав, комунальними послугами не користувався. В будинку разом з позивачкою мешкають її цивільний чоловік ОСОБА_3 , сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з невістками, які будучи споживачами наданих комунальних послуг, мають здійснювати оплату їхньої вартості.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 травня 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на утримання майна в порядку регресу.

Проаналізувавши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 був позбавлений можливості користуватися житлово-комунальними послугами з причин перешкоджання позивачкою та членами її родини у вселенні відповідача в спільний будинок, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на утримання майна в порядку регресу. В ході розгляду справи позивач не довела, що сплачені нею витрати на комунальні послуги були неминучими, а їх несплата загрожувала пошкодженню домоволодіння.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Шевченка А.С, який діяв в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Ухвала суду мотивована положеннями пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, якою визначено, що у разі відмови у позові – судові витрати покладаються на позивача.

Доводи апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , пославшись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 травня 2026 року скасувати та постановити у справі нове судове рішення про задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної зазначила, що судом неправильно застосовано положення статті 360 ЦК України, якою передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у спільній частковій власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна. Такий обов`язок виникає незалежно від будь-яких інших обставин, зокрема, користування таким майном, споживання чи не споживання комунальних послуг, неминучість витрат чи загрозу пошкодження домоволодіння.

Судом безпідставно встановлено обставину перешкоджання позивачем у вселенні в спільний будинок відповідача. Якщо такі обставини і мали місце, то вони були вичерпані коли ОСОБА_2 було вселено до будинку державним виконавцем в примусовому порядку. На думку скаржника, такі обставини не стосуються предмета позову, а отже судом досліджувалися безпідставно. Факт проживання відповідача за іншою адресою є його особистим рішенням, а не наслідком дій позивачки.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду від 11 травня 2026 року, в порядку перерозподілу судових витрат просила ухвалу суду від 04 червня 2026 року про відмову у постановленні додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати та постановити нове судове рішення про розподіл судових витрат у справі.

Правова позиція інших учасників справи

У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_2 просив скарги залишити без задоволення, а рішення суду від 11 травня 2026 року та ухвалу суду від 04 червня 2026 року без змін, вказавши про законність та обґрунтованість прийнятих судових рішень.

Розгляд справи апеляційним судом

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони повторно не з`явилися, про день, час та місце розгляду справа повідомлені, що підтверджено довідками про доставку судових повістки на електронну пошту представника позивача адвоката Шевченка А.С. та рекомендованими повідомленнями про вручення кореспонденції відповідачу.

У поданих ОСОБА_2 заявах відповідач повторно просив відкласти розгляд справи у зв`язку з його перебуванням на лікуванні.

Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи наведені приписи Закону, баланс інтересів учасників справи у як найшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду цієї справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, в межах доводів апеляційних скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 10 січня 2019 року, у справі №766/12325/18 проведений поділ спільного майна подружжя, в тому числі житлового будинку загальною площею 103,9 кв.м з прибудинковими спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 504 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та визнано право власності на домоволодіння по частині за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.11-23).

За період з 01 червня 2020 року по 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 сплачено вартість наданих комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 в загальному розмірі 94 470,23 грн., з яких послуги з вивозу твердих побутових відходів -1772,52 грн; за спожитий газ (опалення) – 40 533,18 грн; постачання (розподіл) газу – 5 669,61грн; за спожиту електричну енергію – 32 188,58 грн та водопостачання – 14 306,34 грн. Квитанції про оплату наданих послуг свідчать, що оплата вартості спожитого газу (опалення), електричної енергії та водопостачання здійснювалася за показами засобів обліку (т.1 а.с.25-157).

Актами обстеження житлових умов домоволодіння АДРЕСА_2 від 01 листопада 2018 року та 04 листопада 2019 року встановлено, що у житловому будинку фактично проживають ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 (цивільний чоловік); ОСОБА_4 (син); ОСОБА_5 (син); ОСОБА_6 (невістка); ОСОБА_7 (невістка) (т.1 а.с.310, 311).

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 травня 2020 року у справі №766/4291/19 усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим приміщенням та вселено до житлового будинку АДРЕСА_2 ; встановлений порядок користування домоволодінням між співвласниками (т.1 а.с.203-206).

На підставі виконавчого листа Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня 2020 року ОСОБА_2 вселено до спільного будинку, про що складений акт державного виконавця від 12 жовтня 2020 року. Постановою державного виконавця від 13 жовтня 2020 року закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду від 18 травня 2020 року, у зв`язку із його фактичним виконанням (т.1 а.с.208, 209).

Згідно талона-повідомлення єдиного обліку №19470 зареєстровано заяву ОСОБА_2 про те, що 13 жовтня 2020 року за адресою АДРЕСА_1 два сина погрожують заявнику побиттям. Листом начальника ХВП Дніпровського ВП ГУНП в Херсонській області від 02 листопада 2020 року повідомлено, заява ОСОБА_2 від 13.10.2020 зареєстрована та розглянута керівництвом, ознаки кримінального правопорушення відсутні (т.1 а.с.210, 211).

Згідно талона-повідомлення єдиного обліку №18562 зареєстровано заяву ОСОБА_2 про те, що 22 жовтня 2021 року виник конфлікт між заявником та мешканцями будинку АДРЕСА_2 , які змінили замки, що унеможливлює для заявника користування належним йому нерухомим майном. Листом начальника ВП №1 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області від 09 листопада 2021 року повідомлено, що заява від 22.10.2021 зареєстрована та розглянута керівництвом, ознаки кримінального правопорушення відсутні. Рекомендовано звернутися до суду та органів виконавчої служби (т.1 а.с.212, 213).

Згідно талона-повідомлення єдиного обліку №18812 зареєстровано заяву ОСОБА_2 про те, що 27 жовтня 2021 року за адресою АДРЕСА_1 заявник не зміг потрапити до оселі, змінено замки. Згідно листа начальника ВП №1 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області від 17 листопада 2021 року заява від 27.10.2021 зареєстрована та розглянута, ознаки кримінального правопорушення відсутні (т.1 а.с.214, 215).

Згідно талона-повідомлення єдиного обліку №19559 зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 10 листопада 2021 року про вжиття заходів реагування до мешканців будинку, які чинять перешкоди у користуванні належною йому частиною будинку. Згідно листа начальника ВП №1 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області від 17 листопада 2021 року заява від 10.11.2021 зареєстрована та розглянута, ознаки кримінального правопорушення відсутні (т.1 а.с.216, 217).

З грудня 2020 року в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа №766/18994/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний виділ частки із майна, що є спільною частковою власністю (т.1 а.с.224-228).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі №766/18994/20 встановлено неможливість проведення призначеної додаткової судової будівельно-технічної експертизи у зв`язку із поверненням Миколаївським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром МВС України матеріалів цивільної справи без виконання, з посиланням на те, що на теперішній час неможливо забезпечити та гарантувати безпеку судовим еспертам, які мають здійснити огляд спірних земельної ділянки та частини домоволодіння, які розташовані у м. Херсоні.

Згідно договору оренди кімнати від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_2 винаймає житло за адресою АДРЕСА_3 (т.1 а.с.198-199).

Відповідачем на підтвердження стану здоров`я пов`язаного з хворобою серця, проходження лікування надано відповідні документи. За інформацією КНП «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ХОР протягом грудня 2020 року зареєстровано 5 заявок про виклик ОСОБА_2 швидкої медичної допомоги; протягом 2021 року – 11 викликів; у 2024 році – 7 звернень до служби швидкої допомоги (т.1 а.с.187-188, 229-231).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права

Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Згідно правового висновку, наведеного Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц, тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Правовідносини з приводу користування та утримання будинком (квартирою), у тому числі тих, що належать громадянам на праві власності, регулюються, серед іншого, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Кількісний показник комунальних послуг - кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону зобов`язано індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Аналіз наведених положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дає підстави дійти наступних висновків:

1.обов`язок з оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг може покладатися як на власника житла, так і на споживача послуг;

2.обсяг отриманої комунальної послуги визначається відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (наприклад, за відсутності вузла обліку – за встановленою нормою споживання на кожну зареєстровану в житлі особу);

3.окремі види наданих комунальних послуг підлягають оплаті незалежно від проживання/не проживання осіб (наприклад, послуга з постачання (розподілу) газу; опалення квартири в багатоквартирному будинку, за відсутності індивідуального опалення; утримання багатоквартирного будинку тощо).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина перша та друга статті 89 ЦПК України).

У справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2 , в рівних частках.

За період з 01 червня 2020 року по 21 квітня 2025 року позивачкою сплачено вартість наданих комунальних послуг в загальному розмірі 94 470,23 грн., з яких послуги з вивозу твердих побутових відходів -1772,52 грн; за спожитий газ (опалення) – 40 533,18 грн; постачання (розподілу) газу – 5 669,61грн; за спожиту електричну енергію – 32 188,58 грн; водопостачання – 14 306,34 грн. Квитанції про оплату наданих послуг свідчать, що оплата вартості спожитого газу (опалення), електричної енергії та водопостачання здійснювалися за показами засобів обліку.

В ході розгляду справи відповідач пояснив, що в спільному будинку, крім позивачки, зареєстровані та проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також мешкають ОСОБА_6 та цивільний чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_3 . Сторона позивача наведені твердження не спростувала. Ураховуючи, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок зі сплати спожитих послуг, крім власників, покладається й на споживачів цих послуг, колегія суддів вважає, що запропонований позивачем спосіб віднесення обов`язку з оплати вартості усіх комунальних послуг лише за рахунок співвласників жилого будинку є несправедливим з огляду на завдання та основні засади цивільного судочинства, передбачені статтею 2 ЦПК України. Крім того, види наданих послуг, стосовно яких заявлено вимоги про оплату, не є витратамина управління, утримання та збереження спільного майна у розумінні статті 360 ЦК України, а використання цих послуг має індивідуальних характер саме для споживачів. Тобто, споживання наданих послуг членами родини позивача, за відсутності на це згоди іншого співвласника, не може створювати для відповідача обов`язок з їхньої оплати. А зареєстровані в будинку члени родини мають нести майнову відповідальність на рівні з співвласниками будинку або відповідно до умов досягнутої домовленості.

Згідно частини першої, третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до частині першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У справі встановлено, що позивачкою чинилися перешкоди щодо вселення та проживання відповідача у спільному будинку. Виниклий між сторонами спір був предметом судового розгляду у справі №766/4291/19, за наслідками розгляду якої ОСОБА_2 були усунуто перешкоди у користуванні нерухомим майном та він мав бути вселеним до спільного будинку; між сторонами визначений порядок користування жилим будинком. Оскільки рішення суду від 18 травня 2020 року ОСОБА_1 у добровільному порядку не виконувалось, рішення було звернуто до примусового виконання та виконано державним виконавцем 12 жовтня 2020 року. За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача комунальних витрат за період з 01 червня 2020 року слід визнати необґрунтованими.

Незважаючи на наявність у ОСОБА_2 права власності на частину жилого будинку АДРЕСА_2 та рішення суду Херсонського міського суду Херсонської області від 18 травня 2020 року про вселення, ОСОБА_1 та члени її родини продовжила чинити відповідачу перешкоди у користуванні жилим приміщенням, що підтверджено зібраними у справі належними та допустимими доказами у вигляді звернень до правоохоронних органів. Доводи апеляційної скарги про те, що обставини, зазначені у цих зверненнях, не знайшли підтвердження в межах кримінального чи адміністративного судочинства, не спростовують факт неправомірності поведінки позивача, пов`язаної з позбавленням ОСОБА_2 права користування належним йому нерухомим майно.

Аргументи скаржника про те, що факт наявності перешкод відповідачу у користування нерухомим майном не стосуються предмета позову при вирішенні справи про стягнення витрат на утримання цього майна слід визнати неприйнятними, оскільки неправомірність поведінки одного із співвласників щодо обмеження прав іншого співвласника на користування належним йому майна, не створює обов`язків по оплаті вартості комунальних послуг, у доступі до яких співвласник був протиправно обмежений.

За встановлених у справі обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 пред`явлених до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на утримання майна в порядку регресу.

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 травня 2026 року постановлено з додержанням вимог закону, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, правильній оцінці доказів у справі. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування постановленого у справі судового рішення.

Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення.

Згідно частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на наведені приписи закону та за результатами розгляду справи про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви представника позивача – адвоката Шевченка А.С. про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалу суду від 04 червня 2026 року як таку, що відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, слід визнати законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 травня 2026 року та ухвалу суду від 04 червня 2026 року, залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 травня 2026 року та ухвалу від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: Л.А. Приходько

С.В. Радченко