Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №592/7174/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/7174/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Шияновська Т. В.

Номер провадження 33/816/371/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Кравченко Д. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/7174/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2025, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

захисника – Коваленко Т. В.,

установив:

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність події і складу правопорушення, оскільки суддя в порушення вимог КУпАП допустив спрощений підхід до розгляду справи та всебічно не з`ясував всіх обставин справи, а висновки судді про його винуватість не ґрунтуються на доказах та не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2025 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, 16.04.2025 о 00:46 по пр. Перемоги, 22 в м. Суми ОСОБА_4 керував т/з ВАЗ 21099, н. з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки т/з за допомогою технічного приладу газоаналізатор Alcotest 7510 ARLM-0322, тест № 403. З позитивним результатом огляду 2,20 проміле водій був згоден. Зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi yi car dvr та MOTOROLA SOLUTIONS VB 400. Вказаними діями ОСОБА_4 порушив п. 2.9а ПДР.

Вислухавши доводи захисника Коваленко Т. В., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 301801 від 16.05.2025 (а. с. 1), суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку, що ОСОБА_4 керував т/з в стані алкогольного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і, окрім протоколу, об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- роздруківкою результату огляду (тестування) ОСОБА_4 на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу газоаналізатора Alcotest Drager 7510 ARLM-0322 від 16.04.2025, тест № 403 – 2,20 ‰, яка підписана власноруч ОСОБА_4 без застережень (а. с. 2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів газоаналізатора Alcotest Drager 7510 ARLM-0322, згідно якого результат огляду ОСОБА_4 на стан сп`яніння позитивний – 2,20 ‰, з результатом огляду ОСОБА_4 погодився, про що зазначив власноруч у відповідній графі акта, поставивши свій підпис (а. с. 3);

- відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини зупинки т/з під керуванням ОСОБА_4 , виявлення у нього під час спілкування ознак алкогольного сп`яніння і пропозиція поліцейських до ОСОБА_4 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння, огляд поліцейським водія ОСОБА_4 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 7510 ARLM-0322, результат огляду – 2,20 проміле, згода ОСОБА_4 з результатом тестування (а. с. 7).

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_4 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.

Відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних обставин, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення проходження ОСОБА_4 огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку із використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 7510 ARLM-0322 на місці зупинки т/з, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 , а той факт, що зафіксовані на них події за участю останнього мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Ці відеозаписи розкривають повну картину події, яка відбулась 16.04.2025 о 00:46 по пр. Перемоги, 22 в м. Суми за участю ОСОБА_4 , та містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП): 1) факт керування особою т/з; 2) вимога поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку; 3) огляд особи, яка керувала т/з, з використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки т/з; 4) згода особи, яка керувала т/з, з результатом його огляду (тестування).

Саме недотримання ОСОБА_4 як учасником дорожнього руху імперативних вимог ПДР, а не дії інших осіб, призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП): суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування особою т/з в стані алкогольного сп`яніння, конкретний підпункт пункт ПДР – 2.9а, що встановлює певну заборону для водія, і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання водієм цієї заборони – ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_4 як учасника дорожнього руху.

Лише Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням положень ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_4 про проходження огляду на стан сп`яніння у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП). При цьому водієві забороняється керувати т/з в стані сп`яніння у будь-якому випадку, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Є необґрунтованими і не підлягають задоволенню доводи сторони захисту про порушення процедури огляду ОСОБА_4 на стан сп`яніння, так як останній є військовослужбовцем і щодо нього діє спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, передбачений у ст. 266-1 КУпАП, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та положенням законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, приписи ст. 266 КУпАП регламентують відсторонення осіб від керування т/з, а також огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а ст. 266-1 цього Кодексу передбачає порядок проведення огляду виключно військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вказані норми КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп`яніння як за суб`єктом правопорушення, так і за об`єктивною стороною, тому вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував т/з в стані сп`яніння, крім іншого, в кожному конкретному випадку необхідно встановити факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень Закону України № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», що повинно бути підтверджено належними, достовірними, допустимими і достатніми доказами.

Як убачається з матеріалів справи, положення ст. 266-1 КУпАП на ОСОБА_4 не розповсюджуються і він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на загальних підставах як водій т/з, виходячи із передбаченого ст. 266 КУпАП порядку огляду водіїв на стан сп`яніння, оскільки ОСОБА_4 не знаходився при виконанні своїх службових обов`язків військовослужбовця, а саме не виконував у момент керування ним цивільним т/з ВАЗ 21099, д. н. з. НОМЕР_1 безпосередньо обов`язків військової служби, передбачених ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_4 т/з в стані алкогольного сп`яніння, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогами закону, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Що стосується доводів сторони захисту про зупинення провадження у справі до звільнення ОСОБА_4 з військової служби, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Зокрема, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України, а зміни до нього можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КУпАП та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України (ч. 1, 3 ч. 2 КУпАП), а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 2 ст. 7 КУпАП) і ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ч. 3 ст. 8 КУпАП).

Нормами КУпАП напряму не врегульований порядок зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у тому числі і у зв`язку з мобілізацією особи, яка притягається до відповідальності, незважаючи на те, що така норма існує у КПК (ст. 335), згідно якої у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Вказане положення кримінального процесуального закону орієнтує суд на те, що перебування обвинуваченого на військовій службі за призовом під час мобілізації, унеможливлює проведення судового провадження щодо нього та вимагає зупинення такого провадження з метою максимально мобілізувати ресурси для надання збройної відсічі державі-агресору та забезпечити можливість проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації.

Разом з тим, таке зупинення судових справ про адміністративні правопорушення може створити загрозу реалізації основних (загальних) засад судочинства, передбачених положеннями Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суду», так як недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Не може апеляційний суд погодитись і з твердженнями сторони захисту про закінчення строку накладення адміністративного стягнення на час апеляційного розгляду справи, що тягне за собою скасування судового рішення і закриття провадження у справі.

Так, дійсно провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП (ст. 247 КУпАП), а адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, може бути накладено протягом 1 року з дня його вчинення (ч. 6 ст. 38 КУпАП).

ОСОБА_4 вчинив правопорушення 16.04.2025, а 06.05.2025 на нього вже було накладене стягнення постановою судді суду першої інстанції, тобто адміністративне стягнення на ОСОБА_4 була накладене в межах строку, передбаченого ч. 6 ст. 38 КУпАП, для правопорушень за ст. 130 КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Сукупність всіх фактичних обставин справи, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_4 керував т/з в стані алкогольного сп`яніння, так як будь-який наявний у справі сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності та взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2025 стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов