Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №709/626/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/452/26 Справа № 709/626/26 Категорія: ч. 1 ст. 184-3 КУпАП Головуючий у І інстанції Шарая Л. О. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю правопорушника ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 14.05.2026 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Привітне Чорнобаївського р-ну, Черкаської обл., має середню освіту, одружений, не працює, проживає АДРЕСА_1

притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 1843 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн., стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 30.03.2026 р. приблизно о 10:00 год. поблизу с. Привітне Золотоніського р-ну громадянин ОСОБА_1 незаконно використовував (демонстрував) посвідчення працівника поліції, а також, не будучи діючим працівником поліції, перебував у взутті з написом «Поліція» та погрожував ножем, чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1843 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не надав належної оцінки його запереченням та дійшов передчасного висновку про наявність у його діях складу адмінправопорушення. На його думку, постанова суду ґрунтується переважно на неналежних та недопустимих доказах, а обставини, викладені в протоколі про адмінправопорушення, не підтверджені належними доказами.

Апелянт звертає увагу на те, що протокол про адмінправопорушення, на його думку, складений із порушенням вимог ст. 256 КУпАП. Зокрема, зазначає про наявність виправлень у даті складання протоколу, неправильне зазначення місця проживання та реєстрації, відсутність відомостей про свідків, неналежне зазначення відомостей про особу, яка притягається до адмінвідповідальності, а також відсутність у протоколі конкретних відомостей, які б підтверджували обставини вчинення ним адмінправопорушення.

Апелянт також вказує, що при складанні протоколу працівниками поліції не було належним чином забезпечено його право на захист. Зазначає, що йому не було роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, не запропоновано надати пояснення щодо обставин події та не надано можливості викласти свої заперечення безпосередньо у протоколі. На думку апелянта, такі порушення мали істотне значення для правильності оформлення адмінматеріалів та можливості реалізації ним процесуальних прав. Окремо апелянт наголошує на обставинах, які передували складанню протоколу. Він зазначає, що 30.03.2026 р. прибув на місце конфлікту між представниками СТОВ «Дніпро» та СТОВ «Красенівське» щодо встановлення меж земельної ділянки. На його думку, працівники поліції, які прибули на місце події, діяли упереджено та фактично стали на бік представників СТОВ «Дніпро», не забезпечивши належного документування події та не перевіривши належним чином повідомлені їм обставини.

Апелянт стверджує, що під час перебування на місці події він не чинив опору працівникам поліції та не вчиняв дій, спрямованих на незаконне використання ознак належності до органів поліції. За його твердженням, посвідчення працівника поліції він демонстрував виключно у зв`язку з виниклою ситуацією, а працівником поліції на той момент не був. Водночас він заперечує факт погрози ножем працівникам поліції та зазначає, що відповідні обставини не підтверджені належними доказами.

Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені документи щодо вилучення, огляду та опису предметів, які, відповідно до протоколу, могли мати значення для підтвердження інкримінованих йому дій. Зокрема, він посилається на відсутність даних про вилучення посвідчення працівника поліції, жетона чи інших предметів, які згадуються в адмінматеріалах. У зв`язку з цим вважає, що суд був позбавлений можливості безпосередньо дослідити такі предмети як докази. Також, апелянт ставить під сумнів допустимість та достовірність відеозаписів, долучених до матеріалів справи. Зазначає, що відеозаписи отримані за допомогою технічних засобів, щодо яких, на його думку, не підтверджено належність їх використання та дотримання передбаченої законодавством процедури фіксації. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав такі відеоматеріали належними доказами та не надав належної оцінки його запереченням щодо їх змісту та способу отримання.

Також, апелянт посилається на те, що відеозаписи, досліджені судом першої інстанції, на його думку, не містять безпосередньої фіксації всіх обставин, зазначених у протоколі. Зокрема, він вважає, що із відеозаписів неможливо достовірно встановити факт погрози ножем або вчинення ним інших конкретних дій, які утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1843 КУпАП. На його думку, у цій справі сукупність таких належних і допустимих доказів відсутня, а сам протокол про адмінправопорушення не може бути єдиною достатньою підставою для висновку про його винуватість.

Посилаючись на принцип презумпції невинуватості, положення ст. 62 Конституції України та практику Верховного Суду й Європейського суду з прав людини, апелянт вважає, що всі сумніви щодо доведеності його вини мають тлумачитися на його користь. Зазначає, що обов`язок доведення наявності події адмінправопорушення та його вини покладається на орган, який склав адмінматеріали, а не на особу, яка притягається до адмінвідповідальності.

Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 р., яким, за його твердженням, було скасовано наказ ГУНП у м. Києві про його звільнення зі служби в поліції та поновлено його на службі. На думку апелянта, зазначені обставини мають значення для оцінки його правового статусу на момент події та підлягали належній оцінці судом першої інстанції. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив наявні докази, не усунув суперечності між ними та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність його вини. Вважає, що матеріали справи не містять достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1843 КУпАП.

З огляду на викладене апелянт просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адмінправопорушення.

Заслухавши доповідь судді, правопорушника ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити по викладеним доводам, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушника.

Не зважаючи на не визнання вини, факт вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1843 КУпАП, цілком доводиться: протоколом про адмінправопорушення серії ВАД № 983959 від 31.03.2026 р. (а. пр. 1); копією рапорту інспектора-чергового чергової частини (а. пр. 2); протоколом про адмінзатримання серії АЗ № 040787 від 30.03.2026 р., згідно якого ОСОБА_1 був затриманий начальником СРПП ВПД № 2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській обл. капітаном поліції Тарасенком А.В. 30.03.2026 р. о 13:40 год. у зв`язку з вчиненням адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1843 КУпАП, з метою складання протоколу про адмінправопорушення та проведення поверхневої перевірки (а. пр. 4); письмових пояснень свідка ОСОБА_2 ( а. пр. 5); довідки ГУНП у м. Києві від 8.04.2026 р. № 119008-2026, згідно якої ОСОБА_1 у період з 6.02.1996 р. по 6.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 7.11.2015 р. по 12.10.2023 р. - службу в поліції. Наказом ГУНП у м. Києві від 12.10.2023 р. № 1769 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції ( а. пр. 15); рапортом поліцейського СРПП ВПД № 2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській обл. ст. с-том поліції Олінь В. (а. пр. 16); відеозаписами, які долучені до справи ( а. пр. 6).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність

Диспозиція ч. 1 ст. 1843 КУпАП передбачає відповідальність за незаконне використання найменування та ознак належності до Національної поліції України, зокрема незаконне носіння форменого одягу поліцейського, незаконне використання посвідчення поліцейського, нагрудного знака поліцейського або іншої ознаки належності до Національної поліції України особою, яка не має на це права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.03.2026 р. ОСОБА_1 перебував поблизу с. Привітне Золотоніського р-ну Черкаської обл. та демонстрував посвідчення працівника поліції, а також перебував у взутті з написом «Поліція».

Вказані обставини узгоджуються з наявними у матеріалах справи доказами, які були досліджені судом першої інстанції та в своїй сукупності підтверджують факт використання ОСОБА_1 ознак належності до Національної поліції України.

При цьому апеляційний суд враховує, що відповідно до довідки кадрового підрозділу ГУНП в м. Києві від 8.04.2026 р. ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції наказом № 1769/ОСР від 12.10.2023 р.

Таким чином, на момент події ОСОБА_1 не був діючим працівником поліції та не мав законних підстав для використання відповідних ознак належності до Національної поліції України.

Посилання апелянта на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 р., яким, за його твердженням, було скасовано наказ про його звільнення та поновлено на службі, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки сам факт посилання на судове рішення без встановлення його чинності, змісту та фактичних наслідків для правового статусу ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення не є достатнім для висновку про наявність у нього статусу діючого працівника поліції. Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 пояснив, що судове рішення, на яке він посилався в апеляційній скарзі не набрало законної сили.

Апеляційний суд також не знаходить підстав вважати, що допущені під час оформлення протоколу недоліки є такими, що безумовно виключають можливість встановлення обставин адмінправопорушення. Сам по собі факт наявності окремих неточностей у протоколі не свідчить про відсутність події адмінправопорушення, якщо його обставини підтверджуються іншими належними доказами, які досліджені судом та їм надана відповідна оцінка.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Ґірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001 р.).

Доводи апеляції про неналежність відеозаписів, які наявні в матеріалах справи, про недоліки протоколу про адмінправопорушення та час і місце його складання були предметом перевірки суду першої інстанції, який належним чином їх перевірив та надав цим доводам критичну оцінку. Апеляційний суд вважає такі висновки правильними і погоджується з ними, тому що вони ґрунтуються на вимогах закону.

Стосовно доводів апеляції про відсутність в матеріалах справи перевірки його дій в межах кримінального процесуального законодавства, як передбачено диспозицією ч. 1 ст. 1843 КУпАП, то апеляційний суд вважає ці доводи безпідставними, тому що відповідно до змісту цієї статті така перевірка не є обов`язковою. Посадова особа Національної поліції, яка складала протокол про адмінправопорушення, дійшла обґрунтованого висновку, що в діях правопорушника відсутні ознаки кримінально-караного діяння, тобто не потрібна додаткова перевірка в межах кримінального процесуального законодавства, а тому апеляційний суд не вбачає порушень вимог закону.

Стосовно доводів апеляції, що працівниками поліції не були вилучені та долучені до матеріалів справи посвідчення, жетон та кросівки, то апеляційний суд виходить з того, що санкцією ч. 1 ст. 1843 КУпАП не передбачено обов`язкової конфіскації речей з ознаками належності до Національної поліції, які правопорушник використовував. А для встановлення складу адмінправопорушення цілком достатньо встановити належними доказами факти такого використання та надати їх суду. Суд першої інстанції оцінив всі наявні докази у їх сукупності, взаємозв`язку та взаємній узгодженості, а не ізольовано. Саме сукупність досліджених судом першої інстанції доказів (протоколів, письмових матеріалів, відеозаписів та інших даних) та які були перевірені під час апеляційного перегляду переконує суд у вчиненні ОСОБА_1 правопорушення.

Разом з тим апеляційний суд погоджується з доводами апелянта в частині відсутності належного підтвердження обставини щодо погрози ножем.

Зі змісту матеріалів справи не вбачається достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів, які б безпосередньо підтверджували, що ОСОБА_1 погрожував ножем працівникам поліції або іншим особам. Саме лише зазначення такої обставини у протоколі про адмінправопорушення та її відтворення у постанові суду першої інстанції не може вважатися достатнім доказом її вчинення. При цьому наявні у матеріалах справи відеозаписи не вказують на факт погрози ножем або його використання з боку ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, обставина щодо погрози ножем не може бути покладена в основу висновку про вчинення ОСОБА_1 таких дій та підлягає виключенню з фабули постанови суду першої інстанції, яке не впливає на кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 1843 КУпАП.

Водночас виключення зазначеної обставини не впливає на правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1843 КУпАП, оскільки факт незаконного використання (демонстрування) посвідчення працівника поліції та перебування у взутті з написом «Поліція» підтверджується сукупністю досліджених доказів.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції в частині встановлення обставин вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1843 КУпАП, та притягнення його до адмінвідповідальності за цією нормою закону є законною та обґрунтованою, однак її фабула підлягає уточненню шляхом виключення недоведеної обставини.

З огляду на викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - зміні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 14.05.2026 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1843 КУпАП - змінити.

Виключити з фабули постанови суду слова «та погрожував ножем», в решті постанову суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.