Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №552/6836/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/6836/25 Номер провадження 22-ц/814/1393/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2025 року, ухвалене суддею Самсоновою О. А., повний текст рішення складено - 07 листопада 2025 року

у цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Бондарця Дениса Івановича, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Диканська селищна рада, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

14.08.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Бондарець Д.І. звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив суд встановити факт здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи.

Заява мотивована тим, що з лютого 2024 по даний час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у місті Полтаві у складі військової частини НОМЕР_1 . У червні 2025 матері заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 10.06.2025 №146/25/1210/P безстроково встановлено інвалідність першої (І) групи підгрупи Б, у зв`язку з діагнозом: С34.8 - злоякісне ураження бронхів або легені, що охоплює кілька суміжних локалізацій та визначено потребу у постійному сторонньому догляді. Необхідність у постійному сторонньому догляді ОСОБА_2 підтверджено також висновком ЛКК Диканської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 10.07.2025 №83. Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_2 має трьох дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 2004 та 2021, відповідно, зареєстровані та постійно проживають у місті москва російської федерації. У 1991 вони отримали громадянство російської федерації, а тому в умовах війни, що розв`язана російською федерацією з 2014, не можуть здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 . На сьогодні з усіх членів сім`ї єдиною особою, яка може та здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , інших членів сім`ї, окрім трьох синів, вона не має. У зв`язку із захворюванням, встановленням інвалідності І групи та необхідністю у постійному догляді ОСОБА_2 , заявник здійснює за нею такий догляд з листопада 2024 по даний час, а саме, купує ліки та харчі, відвозить для проведення лікувальних та реабілітаційних заходів, утримує її житло та інше, проживає разом з нею. Відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щозаявником доведено факт проживання з матір`ю за однією адресою, але не доведено факт здійснення за нею постійного догляду. Суд першої інстанції також взяв до уваги, що заявник перебуває на військовій службі, у зв`язку з чим під час його відсутності догляд за ОСОБА_2 мають здійснювати інші особи. При цьому, будь-які докази, які б підтверджували хто та протягом якого часу здійснює догляд за ОСОБА_2 під час відсутності вдома ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні. Та обставина, що чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а два її інші сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є громадянами російської федерації, проживають за межами України та після виїзду з України у червні 2021 та у листопаді 2019, відповідно, в Україну не в`їжджали, з необхідністю не свідчить про те, що догляд за нею здійснює саме ОСОБА_1 . На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що для встановлення факту постійного догляду ОСОБА_1 має бути 24/7 поряд зі своєю матір`ю, а якщо він під час виконання обов`язків військової служби тимчасово відсутній, то це вже не постійний догляд. З письмових заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 31.07.2025, із заяви матері та пояснень заявника в судових засіданнях вбачається, що заявник наразі проживає разом із своєю матір`ю та саме ним здійснюється постійний догляд за нею. Висновком ЛКК №83 Диканської амбулаторії загальної практики судової медицини від 10.07.2025, ОСОБА_2 , 1946 р.н., пройшла медогляд в КНП «ЦПМСД Диканської селищної ради» і за станом здоров`я має необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування - безтерміново, інвалід І групи «Б» з 01.06.2025 - безтерміново. Також, згідно довідки, виданої 31.07.2025 за вих. №1770/03.1-13 Центром надання адміністративних послуг Диканської селищної ради, ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_2 дійсно фактично проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Проживання заявника разом з матір`ю, а не разом із дружиною та сином обумовлено необхідністю постійного догляду за своєю матір`ю. Закон не містить визначення документів (доказів), якими може бути доведено факт надання особою постійного догляду за іншою особою у випадку її надання на непрофесійній основі. На думку заявника, ним надано всі можливі документи (докази) на підтвердження такого факту. Сама по собі встановлена судом відсутність інших осіб, що мають здійснювати такий постійний догляд, є належним доказом його здійснення за матір`ю саме ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду 09.09.2026 не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 01.06.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на їх електронні адреси та кабінети у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв`язку (а.с. 148-154), які були доставлені до електронних скриньок та кабінеті та поштоюв. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 14.05.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 10.00 год 09.09.2026) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2 , виданим повторно 25.12.1998 Дубровицьким райвідділом рагс Рівненської області (а.с. 14).

Згідно даного свідоцтва про народження, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 14).

Як підтверджується висновком ЛКК №83 Диканської амбулаторії загальної практики судової медицини від 10.07.2025, ОСОБА_2 , 1946 р.н., пройшла медогляд в КНП «ЦПМСД Диканської селищної ради» і за станом здоров`я: необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування терміном - безтерміново, інвалід І гр. «Б» з 01.06.2025 - безтерміново (а.с. 12).

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 10.06.2025 №146/25/1210/P: враховуючи, що у хворої рак лівої легені Т3N2M1 метастатичне ураження медіастинальних лімфовузлів, канцероматоз плеври, в процесі комбінованого лікування; обмеження здатності до трудової діяльності 3 ст., згідно ПКМУ від 15.11.2024 №1338 визначена перша Б група інвалідності безстроковово (а.с. 11).

Як зазначив заявник, саме від здійснює постійний догляд за хворою матір`ю та на даний час проживає з нею.

Проте, доказів того, що саме заявник здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Так, долученими до справи письмовими заявами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 31.07.2025 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21,22).

Згідно довідки, виданої 31.07.2025 за вих. №1770/03.1-13 Центром надання адміністративних послуг Диканської селищної ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно фактично проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Таким чином, вказаними доказами підтверджується факт спільного проживання заявника з матір`ю, а не факт здійснення ним постійного догляду за нею, що не є тотожними.

Наявність факту постійного догляду за особою у даній справі є обставиною, що підлягає доказуванню.

Долучені до справи копії документів, що підтверджують оплату медичних послуг, також підтверджують лише факт замовлення та оплати таких медичних послуг.

При цьому, замовлення оформлені на ім`я ОСОБА_2 . Відомостей щодо особи, яка фактично оплатила ці послуги, матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявником доведено факт проживання з матір`ю за однією адресою, але не доведено факт здійснення за нею постійного догляду.

Суд першої інстанції також взяв до уваги, що заявник перебуває на військовій службі, у зв`язку з чим під час його відсутності, догляд за ОСОБА_2 мають здійснювати інші особи.

При цьому, будь-які докази, які б підтверджували, хто та протягом якого часу здійснює догляд за ОСОБА_2 під час відсутності вдома ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні.

Та обставина, що чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а два її інші сини ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є громадянами російської федерації, проживають за межами України та після виїзду з України у червні 2021 та у листопаді 2019, відповідно, в Україну не в`їжджали, з необхідністю не свідчить про те, що догляд за нею здійснює саме ОСОБА_1 .

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом заяви є встановлення факту здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10.04.2019 у справі №320/948/18, від 18.01.2024 №560/17953/21.

Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.

Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08.11.2019 у справі №161/853/19, від 18.12.2019 у справі №370/2598/16-ц, від 18.01.2024 у справі №560/17953/21).

Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

У справі, що переглядається, заявник ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗС України(а.с. 24).

На підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», п. 9, 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаціну підготовку тамобілізацію», з метою звільнення з військової служби, ОСОБА_1 просить встановити наявність у нього матері ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групита відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону її утримувати.

Частиною першою статті 315 ЦПК України встановлення судом такого факту не передбачено, тому суд першої інстанції безпідставно не вдався до перевірки того, чи може взагалі така заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четверто статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільнюються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причин, зокрема як необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.

Так, порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №587.

Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою (пункт 1 частини шостої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги»).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»).

За змістом пунктів 6, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).

Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є особами з інвалідністю I групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (частина сьома статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать: 1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення; 2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації; 3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до положень частини четвертої статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад належать, серед іншого, визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів; інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров`я; здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; 1,2,3,11забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї надання базових соціальних послуг особам/сім`ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім`ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті; забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні.

Згідно із частиною шостою статті 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2021 №99, згідно з положеннями якого за заявою надавача соціальних послуг у розділі «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» мають бути внесені відомості про надавачів соціальних послуг, які мають право на отримання витягу з цього Реєстру (пункти 32, 35, 36, 41).

Таким чином, для засвідчення відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг можуть отримати витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який призначений для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.

Крім того, Положенням про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1137, визначено, що Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.

Як слідує з Порталу Дія, довідка про здійснення догляду за громадянином (громадянкою), яка є особою з інвалідністю, видається протягом 30 днів безкоштовно на підставі індивідуального рішення органу місцевого самоврядування в межах території. Видача такої довідки здійснюється виконавчими органами селищних міських рад на підставі заяви, поданої особисто або через представника шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом). Для отримання послуги необхідно також надати паспорти зареєстрованих у житловому будинку осіб та документ, що посвідчує статус інвалідності.

Наведене законодавство свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю.

Догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою, для отримання якої особа або її представник має звернутись із заявою про надання соціальної послуги за місцем свого проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади, який після оцінювання потреби особи/сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг, яке може бути оскаржено до суду (пункт 1 частини шостої статті 16, частина перша статті 19, стаття 20, частини перша, четверта статті 21 Закону України «Про соціальні послуги»).

Підставою для відмови особі, яка звернулася із заявою, у наданні соціальних послуг є відсутність потреби осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, в соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї (пункт 42 Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №587).

Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує соціальної послуги з догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.

Суд застосовує норми права з урахуванням принципу розумності та справедливості. У цьому контексті апеляційний суд зазначає, що законодавець аналогічним чином унормував позасудовий порядок встановлення факту здійснення особою постійного догляду у чинному законодавстві про мобілізаційну підготовку та порядок мобілізації.

Зокрема, у місцевому органі виконавчої влади перебачено створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), яка, з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки матеріалів, складає про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Зазначений акт є одним із документів, які надаються військовозобов`язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ( (пункт 9 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 62, додаток 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.06.2024 у справі №283/1199/23 (провадження №61-12851св23), від 06.04.2026 у справі №214/3475/24 (провадження №61-15969сво24).

Відповідно до ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; відсутній предмет спору; набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутнісь підстав для задоволення заяви ОСОБА_8 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи.

За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2025 року скасуванню із закриттям провадження у справі.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. ст. 294 ч. 6, ст. 315 ч. 4, 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п.4, 377 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2025 року - скасувати.

Провадження у цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Бондарця Дениса Івановича, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Диканська селищна рада, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов