Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №753/5446/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5446/26

провадження № 2-др/753/198/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

10 вересня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Густіліної Олени Станіславівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

18 серпня 2026 року судом було ухвалено рішення у справі, відповідно до якого позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

24 серпня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 60 800,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25 серпня 2026 року, справу було передано до провадження судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року (із врахуванням ухвали суду від 25 серпня 2026 року про виправлення описки) заяву про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду.

Згідно довідки, яка міститься у матеріалах справи, згадана ухвала суду була отримана відповідачем у особистому кабінеті підсистеми Електронний суд 26 серпня 2026 року.

Заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення коштів за правничу допомогу до суду від відповідача не надходило.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та додані до неї докази, суд доходить наступного висновку.

10 березня 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

18 серпня 2026 року судом було ухвалено рішення у справі, відповідно до якого позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

24 серпня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 60 800,00 грн та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу було передано до провадження судді Шаповалової К.В. 25 серпня 2026 року.

З тексту позовної заяви вбачається, що представник позивача зазначала орієнтований розрахунок суми судових витрат та вказувала, що остаточний розмір судових витрат буде відомий після закінчення розгляду справи. Сама ж заява про стягнення витрат на правову допомогу була подана до суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі (23 серпня 2026 року через підсистему Електронний суд, фактично була зареєстрована судом 24 серпня 2026 року), тобто, у строк, передбачений законодавством.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз змісту наведеної частини статті дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи.

При цьому, стаття 141 ЦПК України не передбачає можливості поновлення строку для подання заяви про розподіл судових витрат, оскільки визначає такий строк подією, яка неминуче має настати (закінчення судових дебатів).

Сама заява про ухвалення додаткового рішення також представником позивача була подана в строки, визначені статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування заяви про понесені позивачем витрати на правничу допомогу, представник позивача надала суду: копію ордеру на надання правничої допомоги №1686061; копію договору про надання правничої допомоги № 03/03/26 від 03 березня 2026 року, укладений між Адвокатський бюро «Густіліна Олена» в особі директора Густіліної О.С. та ОСОБА_1 ; додаток до договору - прейскурант цін на адвокатські послуги; копію акту виконаних робіт, де зазначені послуги надані адвокатом; копії квитанцій до прибуткового касового ордеру.

Зокрема, із копії договору про надання правничої допомоги № 03/03/26 від 03 березня 2026 року, вбачається, що адвокат зобов`язується надати правничу допомогу у справах/питаннях пов`язаних із захистом честі, гідності та ділової репутації та окремими дорученнями клієнта.

Відповідно до пункту 2.3 договору клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар в розмірі та строк згідно договору.

Згідно пункту 4.3 всього гонорар адвоката складає суму відповідно до додатку.

Згідно додатку до договору, визначено прейскурант цін на адвокатські послуги, пов`язані з підготовкою та веденням судової справи на підставі договору про надання правової допомоги від 03 березня 2026 року між АБ «Густіліна Олена» та ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики у розмірі 8100 доларів США (Дарницький районний суд м. Києва).

Відповідно до акту виконаних робіт від 21 серпня 2026 року вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв і оплатив наступні послуги:

- консультація клієнта (03 березня 2026 року) - 1000 грн;

- первинне вивчення документів, опрацювання правової позиції (03 березня 2026 року) - 2000 грн;

- складання позову (06 березня 2026 року) - 6000 грн;

- участь у судовому засіданні (30 квітня 2026 року) - 4000 грн;

- участь у судовому засіданні у режимі ВКЗ (04 червня 2026 року) - 3500 грн;

- участь у судовому засіданні у режимі ВКЗ (04 серпня 2026 року) - 3500 грн;

- складання клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу (21 серпня 2026 року) - 800 грн;

- гонорар - 40 000 грн.

Всього сплачено коштів на суму 60 800 грн.

Відповідно до копій квитанцій до прибуткового ордеру позивачем було здійснено наступні оплати послуг: 03 березня 2026 року на суму 3000 грн, 06 березня 2026 року на суму 6000 грн, 04 серпня 2026 року на суму 11 000 грн, 21 серпня 2026 року на суму 40800 грн.

Отже, представником позивача надано суду докази щодо витрат понесених на правничу допомогу в розмірі 60 800 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, зважаючи на кількість та тривалість судових засідань у справі, суд зауважує, що сума послуг за надання правничоїдопомоги у розмірі 60 800 грн є завищеною.

Суд зауважує, що завищеними є кошти за участь адвоката у судових засіданнях у справі, зокрема, адвокат зазначає, вартість послуг за участь адвоката у підготовчому засіданні 30 квітня 2026 року складає 4000, а тривалість самого засідання - до 2 годин, в той час, як з протоколу судового засідання вбачається, що засідання тривало з 10:08 год по 10:14 год (фактично 6 хвилин), до того ж судове засідання було призначено на 10:00 год, тобто затримки судового засідання зі сторони суду не було; у судовому засіданні не розглядалися питання по суті справі, а лише вирішилося питання про відкладення розгляду справи за клопотання відповідача. Щодо підготовчого засідання 04 червня 2026 року, яке відбулося у режимі відеоконференцзв`язку, то вбачається, що воно було призначено судом на 14:30 год., та фактично розпочалося о 14:49 год, закінчилося о 14:55 год, тобто фактична тривалість засідання склала 6 хвилин, у даному засіданні було вирішено питання про закриття підготовчого провадження у справі. Щодо судового засідання 04 серпня 2026 року, яке відбулося у режимі відеоконференцзв`язку, то вбачається, що воно було призначено судом на 11:30 год., та фактично розпочалося о 12:00 год, закінчилося о 12:10 год, тобто фактична тривалість засідання склала 10 хвилин.

Також суд зауважує, що заява про ухвалення додаткового рішення не є по суті правовою допомогою, а є заявою про подання доказів, натомість з акту виконаних робіт вбачається, що за подачу такої заяви до суду клієнтом сплачено адвокату кошти у розмірі 800 грн.

Разом з тим, суд наголошує, що при подачі позову до суду адвокат вказувала, що орієнтована вартість витрат на правову допомогу складатиме 40000 грн, а розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, буде надано в подальшому.

Відповідно до частини четвертої статті 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену попередньому (орієнтованому) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодування судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час проведення попереднього (орієнтованого) розрахунку.

З огляду на те, що сума витрат позивача на правову допомогу значно перевищує суму, зазначену в його попередньому орієнтованому розрахунку, і останній не подав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які спричинили таке суттєве збільшення суми витрат позивача під час розгляду справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої представником позивачем до стягнення на користь позивача зазначеної суми судових витрат.

Стосовно розміру «гонорару успіху» в сумі 40000 грн, суд зазначає таке. У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, та зважаючи на підставу та предмет позову, зміст позовної заяви, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, зважаючи на те, що вказана категорія справ не є складною та існує усталена судова практика щодо вирішення питання стягнення коштів по договору позики, оформленого розпискою при відсутності заперечень іншого учасника, з огляду на те, що заява про ухвалення додаткового рішення не є по суті правовою допомогою, а є заявою про подання доказів, зважаючи на кількість, тривалість судових засідань та процесуальні дії, які в них відбувались, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, зважаючи на те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, суд вважає, що заявлені витрати представником позивача не відповідають критерію розумності, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

заяву представника позивача - адвоката Густіліної Олени Станіславівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя К.В. Шаповалова