Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №481/1048/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1048/26

Провадж.№ 2/481/826/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2026 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2026 року представника позивача ОСОБА_1 , адвокат Кіяновська А.В. звернулась до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до Акціонерного товариства «Банк Форвард», зазначивши третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіду В.О., приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павелків Т.Л., в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 22905 вчинений 20.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» в сумі 14646,35 гривень, що складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 9211,52 гривень; заборгованості за процентами у розмірі 3084,83 гривні; плати за пропуск мінімальних платежів у розмірі 1250,00 гривень; вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 ЗУ «Про нотаріат» у розмірі 1100,00 гривень, а також основну винагороду приватного виконавця у розмірі не більше 10 % від суми - 1464,64 гривні та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що позивач в липні 2026 року дізналась, від представників банку, про заблокування карткового рахунку на підставі постанови приватного виконавця Павелків Т.Л. на виконання виконавчого напису № 22905 від 20.08.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем. Про існування виконавчого напису та виконавчого провадження позивачу не було нічого відомо до цього часу. 23.07.2024 року позивачем була отримана відповідь від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелко Т.Л., а саме, копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 67051006 від 06.10.2021 року про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства « Банк Форвард» заборгованості 14646,35 гривен що складається з: заборгованість за сумою кредиту - 9211,52 грн.; заборгованість за процентами-3084,83 грн. плата за пропуск мінімальних платежів-1250,00 грн., вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України « Про нотаріат» - 1100,00 грн. а також основну винагороду приватного виконавця у розмірі не більше 10% від суми - 1464,64 грн. Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна 06.10.2021 року відкрито виконавче провадження № 67051006 за вказаним виконавчим написом. Зазначає, що 22.11.2011 року був укладений кредитний договір №93342650 між позивачем та ПАТ « Банк Русский Стандарт». На якій підставі вчинений виконавчий напис нотаріуса їй невідомо, оскільки у неї відсутні будь-які боргові зобов`язання перед АТ«Банк Форвард» та договорів, які б встановлювали її зобов`язання, вона не укладала. Також, будь-яких письмових вимог про сплату боргу та наявність такої вона не отримувала і не погоджується з наявністю такого боргу, тобто вважає заборгованість спірною. Виходячи з таких обґрунтувань, а також з урахуванням того, що її не було поінформовано про розмір заборгованості до моменту вчинення виконавчого напису, та незаконність вчинен виконавчого напису на договорі без нотаріального посвідчення, вважає, що такий виконавчий напис є незаконним та необґрунтованим.

Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.07.2026 року матеріали позову розподілені судді Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 03.08.2026 відкрито провадження в справі та призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 19.08.2026 о 11:45 та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича та АТ «Банк Форвард» додаткові докази.

19.08.2026 року ухвалою суду на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України розгляд справи відкладений до 10.09.2026 року 11:30 год.

Позивачка та її представник на судовий розгляд справи не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в його відсутність, заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Банк Форвард» в судові засідання 19.08.2026 року та 10.09.2026 року також не з`явився, не повідомив суд про причину своєї неявки, разом з тим направив до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що на виконання ухвали про витребування документіву АТ «БАНК ФОРВАРД» відсутня інформація щодо направлення виконавчого напису ОСОБА_1 , оскільки, норми чинного законодавства не містять положень, які зобов`язують стягувача направляти виконавчий напис боржнику. Крім того зазначив, що відповідно до наявної інформації, зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором №93342650 від 22.11.2011 перед АТ «БАНК ФОРВАРД» були виконані в повному обсязі до дати запровадження тимчасової адміністрації в Банку, у 2012 році. Також зазначив що АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК ФОРВАРД» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК ФОРВАРД» яке у свою чергу було правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» на підставі Рішення єдиного акціонера №3 від 19 серпня 2014 року про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК ФОРВАРД».

Треті особи пояснень по справі не надавали, в судове засідання не з`явились.

Оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши додані до них письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1.2. Статуту АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК ФОРВАРД» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК ФОРВАРД» яке у свою чергу було правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» на підставі Рішення єдиного акціонера №3 від 19 серпня 2014 року про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК ФОРВАРД».

20.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем було видано виконавчий напис №22905 про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №93342650 від 22.11.2011 року укладеним з ПАТ «Банк Русский Стардарт», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Банк Форвард» в сумі 14646,35 гривень, що складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 9211,52 гривень; заборгованості за процентами у розмірі 3084,83 гривні; плати за пропуск мінімальних платежів у розмірі 1250,00 гривень; вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 ЗУ «Про нотаріат» у розмірі 1100,00 гривень.

Як вбачається з Інформації про виконавче провадження та постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття провадженні від 06.10.2021 року, по виконавчому провадженню № 67051006, відкрито провадження щодо примусового виконання виконавчого напису № 22905 виданого 20.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» заборгованості в розмірі 14646,35 гривні, стягнено основну винагороду приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій, а також звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника ОСОБА_1 .

Як вбачається з копії паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Новобузьким РВ УМВС України в Миколаївській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивачка вважає виконавчий напис таким, що вчинений з порушенням діючого законодавства, посилаючись на те, що не укладала з АТ «БАНК ФОРВАРД» будь-яких кредитних договорів, натомість про відступлення прав вимоги стягувачем за договором з ПАТ « Банк Русский Стандарт» її не повідомлено, крім того її не було попереджено про усунення порушень за кредитним договором, а у нотаріуса на момент вчинення виконавчого напису були відсутні підстави для визнання суми заборгованості безспірною.

Крім того, процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року (далі - Порядок).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів).

На момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2019 року по справі №750/1627/18.

Учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене, та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 5.07.2017 №6-887цс17 та підтверджений у Постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року № 201/11696/16-ц.

Подання позивачем даного позову суд розцінює як незгоду ОСОБА_1 із пред`явленою їй заборгованістю, а, отже, наявністю спору щодо її розміру.

Суд також зазначає, що 26.11.2014 року до постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни, за якими було доповнено вказаний перелік розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Зазначені зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме доповнення пунктом 2, який стосувався стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017 залишено без змін.

У зв`язку з визнанням судом незаконними норм Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, якими було доповнено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, положеннями про кредитні договори, станом на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 діяла в редакції, яка не передбачала права нотаріуса вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору, а передбачала стягнення на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди.

Отже, станом на час вчинення виконавчого напису – 20.08.2021 року, постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 передбачала вчинення виконавчих написів лише на підставі нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст.13 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст.81 ЦПК України).

Стороною відповідача суду не надано доказів про те, що кредитний договір, який став підставою для видачі оспорюваного виконавчого напису, був нотаріально посвідченим, що виключає можливість вчинення виконавчого напису щодо даного договору.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц і від 15.04.2020 у справі №158/2157/17.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем з порушенням чинного законодавства, за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору, що виключало можливість його вчинення, та відповідно до пояснень відповідача за відсутності заборгованості позивача перед банком, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «БАНК ФОРВАРД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 258-259,263-265, 268, 273, 274-278, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 22905 вчинений 20.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» грошових коштів в сумі 14646,35 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського 105, код ЄДРПОУ 34186061.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, адреса місцезнаходження: 02068, м. Київ, пр. Григоренка, 15, приміщення 3),

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, адреса місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Златоусівська, 55, офіс 61, 62.

Повний текст рішення виготовлений 10.09.2026 року.

Суддя С.І. Вжещ