Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №130/2777/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

3/130/673/2026

130/2777/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 р. м. Жмеринка

Суддя Жмеринського міськрайонного суду

Вінницької області Костянтин Шепель,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого помічником машиніста в локомотивному депо Жмеринка, - за частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

у с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №735707 від 3 серпня 2026 року, складеного інспектором СРПП Жмеринського РВП Багрієм В.П., 2 серпня 2026 року, о 23-07 год в м. Жмеринка по вул. Богдана Хмельницького, водієві ОСОБА_2 забороняється вживати алкогольні напої після зупинки транспортного засобу до проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.10.є Правил дорожнього руху України (вживання водієм транспортного засобу після ДТП з його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі), відповідальність за що передбачена частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду - накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб.

Виходячи з практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений частиною другою статті 52 Кримінального кодексу України, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вини у вказаному правопорушенні не визнає, пояснює, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за те, що він вживав алкогольні напої після зупинки працівниками поліції транспортного засобу, однак 2 серпня 2026 року працівники поліції його не зупиняли. Він приїхав на зустріч з друзями, припаркував автомобіль, друзі його пригостили пивом. Позаду під`їхали працівники поліції, підійшли і запитали, чи він вживає алкоголь після зупинки транспортного засобу. Він повідомив, що так, він зупинив свій автомобіль і вживає алкоголь, однак працівники поліції повідомили, що вони його зупиняли, він не зупинився і після цього вживав алкоголь, що є правопорушенням, а тому відносно нього буде складено відповідний протокол. Він неодноразово їм пояснював, що вони його не зупиняли, їхали позаду, ні світлового, ні звукового сигналу не подавали, тому такого факту не було. Просить справу відносно нього закрити.

Суддя дослідив матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, фабула якого не відповідає суті правопорушення, що інкримінується ОСОБА_2 , від підпису та письмових пояснень в протоколі ОСОБА_2 відмовився - "02.08.2026 23:07:00 м. Жмеринка, вулиця Богдана Хмельницького 02.08.2026 року о 23 год. 07 хв. в м. Жмеринка по вулиці Богдана Хмельницького водієві ОСОБА_2 забороняється вживати алкогольні напої після зупинки транспортного засобу до проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим 2.10.є ПДР чим порушив п.2.10.є ПДР - Вживання водієм ТЗ після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі"; довідку про те, що ОСОБА_2 до відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не притягувався; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до яких огляд не проводився в зв`язку із пунктом 2.10.є ПДР; розписку про роз`яснення прав та обов`язків та фотокопію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

У судовому засіданні було оглянуто відеодиск, доданий працівниками поліції до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, де містяться два відеофайли, при огляді яких встановлено, що автомобіль ОСОБА_2 під`їхав, повернув праворуч та зупинився на парковці, через декілька секунд під`їхав поліцейський патрульний автомобіль. Працівники поліції запитали ОСОБА_2 , чи він вживає алкоголь після зупинки транспортного засобу, однак ОСОБА_2 їм пояснює, що вони його не зупиняли. На відео не зафіксовано того факту, що працівники поліції зупиняли автомобіль ОСОБА_2 , і цим відео не підтверджено зазначеного в протоколі правопрушення. Тим більш, що у протоколі йдеться про вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв "після ДТП за його участю".

Особа може бути піддана заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Чинним Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 252) визначено, що в розрізі відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінка доказам надається за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, виключно судом, який керується при цьому законом і правосвідомістю.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 порушив пункт 2.10.є Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Так, із змісту досліджених судом матеріалів справи не встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і порушив пункт 2.10.є Правил дорожнього руху України, оскільки жодної дорожньо – транспортної пригоди він не вчиняв.

Як установлено в судовому засіданні зі слів ОСОБА_2 , що також не спростовано жодним доказом, долученим до протоколу, працівники поліції не вчиняли активних дій по зупинці транспортного засобу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений суддею тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, вважаю вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недоведеною.

Частина перша статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 62, 129 Конституції України, статтями 7, 124, 130, 245, 247, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

п о с т а н о в и в :

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її постановлення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ