Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №606/253/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/253/26 Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б.

Провадження № 33/817/503/26 Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Покоєвича А.О. на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06 серпня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, встановлених ст.38 КУпАП.

Згідно постанови, 13.02.2026 о 05 год. 45 хв. на а/д Н-18 Тернопіль-Бучач- Івано-Франківськ 103 км. +340 м., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автобусом Neoplan 116 д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, був неуважним та не впорався з керуванням, у зв`язку із чим допустив наїзд на електроопору, дорожній відбійник та дерев`яну огорожу, внаслідок ДТП т.з. зазнав механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3 б Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А.О. просить постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06 серпня 2026 року скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що:

суд першої інстанції одночасно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрив провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, що є юридично суперечливим, оскільки відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 та ст. 284 КУпАП сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для закриття провадження без формулювання висновку про винуватість особи;

суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди, так як не надав належної оцінки офіційним метеорологічним даним Тернопільського обласного центру з гідрометеорології;

за наявності ожеледиці саме відповідальні за експлуатаційне утримання дороги особи повинні були своєчасно вжити протиожеледних заходів, однак доказів проведення таких заходів у необхідний час та в достатньому обсязі не надано;

передача виконання робіт підряднику не означає передачі публічно-правового обов`язку щодо забезпечення належного стану дороги. Саме служба як балансоутримувач і замовник робіт повинна організовувати належне утримання дороги та контролювати діяльність підрядника, а тому не може уникати відповідальності шляхом її перекладення на іншу особу.

Заслухавши доводи захисника Покоєвича А.О., який просив проводити розгляд у відсутності ОСОБА_1 і задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП доведена наступними матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 590080 від 13.02.2026; схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 13.02.2026 о 05 год. 45 хв. на а/д Н-18 Тернопіль-Бучач- Івано-Франківськ 103 км. +340 м.; рапорту від 13.02.2026, у якому вказано що Neoplan 116 д.н.з. НОМЕР_1 з`їхав із дороги, пошкодив відбійник та стовп; фотоілюстрацій наявних у матеріалах справи; відповіді Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області від 01.04.2026 року №08-02/478; інформації Тернопільського обласного центру з гідрометеорології від 30.03.2026.

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

Апеляційний суд визнає необґрунтованим твердження апелянта про те, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, виходячи з наступного.

Так, безпосередньо статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і питання про те чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому, положень про відсутність у суду повноважень на встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить.

Водночас, зі змісту ч.1 ст.38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов:

вчинення адміністративного правопорушення особою, яка досягла віку, після якого настає адміністративна відповідальність;

сплив встановленого законом двомісячного строку.

Тобто, для обчислення строку накладення адміністративного стягнення на особу, відносно якої складено протокол, необхідно встановити момент початку перебігу такого строку.

Як вбачається зі змісту статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов початку відліку цього строку.

Отже, висновок про закінчення строку давності і наявність підстав для закриття провадження у справі за п.7 ст.247 КУпАП можливий лише за умови визнання доведеною події і складу правопорушення, в тому числі його суб`єктивної сторони - вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Аналогічна висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року по справі № 927/623/18, 10 листопада 2020 року справа № 203/24/17.

Не відповідають дійсності доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки метеорологічним даним про ожеледицю та не з`ясував питання належного утримання дороги, так як убачається із оскаржуваної постанови, суд ці обставини дослідив і безпосередньо врахував їх при вирішенні справи. Зокрема, суд встановив, що 13.02.2026 року о 05:00 температура повітря становила –0,1 °С, температура поверхні ґрунту –0,8 °С, а протягом доби спостерігалася ожеледиця, тобто метеорологічна інформація, на яку посилається захисник, не була залишена судом поза увагою. Водночас суд правильно виходив із того, що такі погодні умови не виключають, а навпаки, зумовлюють обов`язок водія враховувати дорожню обстановку під час керування транспортним засобом.

Крім того, версія про неналежне утримання дороги не знайшла свого підтвердження доказами, дослідженими судом. Зокрема, у схемі місця ДТП, яка була підписана самим ОСОБА_1 без зауважень та застережень, зазначено про відсутність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП. Крім того, відповідно до відповіді Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області від 01.04.2026 року №08-02/478, у день ДТП підрядною організацією було проведено обстеження відповідної ділянки дороги Н-18, за результатами якого недоліків неналежного експлуатаційного стану, у тому числі слизькості, не виявлено; інформації про інші ДТП чи неналежне утримання дороги на цій ділянці до Служби не надходило, представники Служби до огляду місця ДТП не залучалися, а адміністративні матеріали щодо неналежного утримання дороги не складалися.

Таким чином, посилання апелянта на несприятливі погодні умови саме по собі не спростовує висновків суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.3 «б» ПДР України, оскільки наявність ожеледиці є обставиною дорожньої обстановки, яку водій зобов`язаний враховувати під час руху.

Не спростовують вини водія і доводи апеляційної скарги щодо покладення відповідальності за неналежний стан дороги на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області, оскільки належних доказів неналежного утримання дороги та причинного зв`язку такого стану з ДТП апелянтом не надано. Натомість матеріалами справи встановлено, що під час обстеження відповідної ділянки дороги недоліків експлуатаційного стану, у тому числі слизькості, не виявлено, а у схемі ДТП, підписаній ОСОБА_1 без зауважень, відсутність недоліків утримання дороги зазначена безпосередньо. Тому посилання апелянта на обов`язки балансоутримувача не спростовують встановленого судом факту порушення водієм вимог п. 2.3 «б» ПДР України.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду про доведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за викладеними в апеляційній скарзі доводами не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Покоєвича А.О. залишити без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя