Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №334/1085/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 10.09.2026 Справа № 334/1085/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 334/1085/25 Головуючий у 1-й інстанції: Телегуз С.М.

Провадження № 22-з/807/128/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.,

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Гаро Ганною Олександрівною, про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Куріпко Віра Олександрівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Куріпко Віра Олександрівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2026 заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі № 334/1085/25 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника – адвоката Железняка Віктора Кузьмича, подала апеляційну скаргу та просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2026 та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2026 у цивільній справі № 334/1085/25, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 27.01.2025 ОСОБА_1 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Куріпко Вірою Олександрівною, зареєстроване в реєстрі за № 430.

Постановою від 25.08.2026 колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду залишила без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником – адвокатом Железняком Віктором Кузьмичем, на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2026 та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2026 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Куріпко Віра Олександрівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2026 та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2026 у цій справі залишено без змін.

До Запорізького апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , подана її представником – адвокатом Гаро Ганною Олександрівною, про розподіл судових витрат, в якій заявниця просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 120150,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що 25.08.2026 Запорізький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником – адвокатом Железняком Віктором Кузьмичем, на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2026 та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2026 у справі № 334/1085/25, а зазначені рішення суду – без змін.

Представником відповідачки, адвокатом Гаро Ганною Олександрівною, у судовому засіданні 25.08.2026, до закінчення судових дебатів, було повідомлено, що докази понесених судових витрат під час розгляду справи судом апеляційної інстанції будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

У відзиві відповідачкою було вказано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які вона очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи.

Станом на день подання даної заяви відповідачка фактично понесла витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 120150,00 грн., які були сплачені відповідачкою адвокату Гаро Ганні Олександрівні, що підтверджується відповідними документами.

Відповідачка вважає, що розмір понесених нею витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, значенням справи для сторін, а також обумовлений відповідним обсягом виконаної адвокатом Гаро Г.О. роботи (наданих послуг) і відповідає критеріям дійсності, необхідності та розумності.

Не погоджуючись із доводами заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, позивачка ОСОБА_2 через свого представника – адвоката Железняка Віктора Кузьмича, подала до апеляційного суду письмові заперечення, відповідно до яких позивачка просить заяву ОСОБА_1 повернути без розгляду у зв`язку з невиконанням приписів ст. 183 ЦПК України, а у разі розгляду заяви по суті – зменшити заявлені витрати на правничу допомогу до 6656,00 грн.

На переконання ОСОБА_2 заява про розподіл судових витрат підлягає поверненню ОСОБА_1 без розгляду, оскільки остання не виконала приписи ст. 183 ЦПК України, а саме не надала докази надсилання заяви з додатками позивачці ОСОБА_2 . Більше того, ОСОБА_1 взагалі не надсилала копію даної заяви з додатками позивачці. На електронну пошту представника ОСОБА_2 , адвоката Железняка В.К., надійшла заява без додатків.

У разі розгляду заяви ОСОБА_1 по суті слід врахувати наступне.

ОСОБА_1 заявила вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 120150,00 грн. у нескладній по суті справі, результат якої залежить не від професійних знань та навичок представниці відповідачки, а виключно від висновку судової почеркознавчої експертизи, яка не була проведена.

Загальновідомою є інформація, що в калькуляторі розміру винагороди-оплати послуг за надання безоплатної вторинної допомоги, який діє в 2026 році, розмір винагороди за участь адвоката в одному судовому засіданні, а також розмір винагороди адвоката за складання одного процесуального документа у цивільній справі складає 3328,00 грн.

У цій справі надані первинні документи не відповідають чинному законодавству. Верховний Суд неодноразово вказував, що відсутність акта, який фіксує обсяг та види виконаних робіт є підставою для відмови у стягненні витрат.

Надана Лобуновою А.М. заява не містить інформації про те, скільки часу представник витратила на підготовку документів, які конкретно документи, коли та за який проміжок часу склала, як розраховувала вартість участі у судових засіданнях, які тривали різний проміжок часу або взагалі не відбулись тощо. Оскільки неможливо перевірити реальність та обсяг витраченого часу на кожну послугу, слід вважати, що заявлений розмір витрат в сумі 120150,00 грн. є надуманим та документально не підтвердженим. Лобунова А.М. не надала жодного платіжного документа на підтвердження сплати послуг адвоката в сумі 120150,00 грн.

Заявлена Лобуновою А.М. до відшкодування сума не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, у зв`язку з чим її належить зменшити до розміру, визначеного в калькуляторі розміру винагороди-оплати послуг за надання безоплатної вторинної правничої допомоги, який діє в 2026 році.

Під час апеляційного провадження відбулось одне нетривале судове засідання за участю адвоката Гаро Г.О. в режимі відеоконференції та складено один процесуальний документ – відзив на апеляційну скаргу. Так, розумна та виважена вартість вказаних послуг складає 6656,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 , поданої її представником, адвокатом Гаро Г.О., про розподіл судових витрат, врахувавши письмові заперечення ОСОБА_2 , подані її представником, адвокатом Железняком В.К., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено апеляційним судом, у межах розгляду даної цивільної справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надавалась професійна правнича допомога адвокатом Гаро Ганною Олександрівною на підставі договору про надання правничої допомоги № 6/2025 від 10.03.2025 (т. 4 а.с. 120-123) та ордеру на надання правничої допомоги серії АА № 1740046 від 30.07.2026 (т. 4 а.с. 128).

Розмір ставок адвокатської винагороди/гонорару визначено у додатковій угоді без номеру від 10.03.2025 до договору про надання правничої допомоги № 6/2025 від 10.03.2025 (т. 4 а.с. 124-125).

Згідно з актом наданих послуг № 2 від 26.08.2026 до договору про надання правничої допомоги № 6/2025 від 10.03.2026, адвокат Гаро Г.О. надала ОСОБА_1 наступну правничу допомогу:

– підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу – 22250,00 грн.;

– участь адвоката у судовому засіданні 25.08.2025 у справі в режимі відеоконференції – 8900,00 грн.

Враховуючи, що надання правничої допомоги мало позитивний результат, а саме винесення рішення суду першої інстанції про відмову у позові та залишення вказаного рішення в силі судом апеляційної інстанції, то клієнтом у відповідності до п. 1.3 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги № 6/2025 від 10.03.2025 сплачено адвокату «гонорар успіху» у розмірі гривневого еквівалента 2000 євро за середнім комерційним курсом НБУ, що становить 89000,00 грн. (т. 4 а.с. 126).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

У вказаній постанові також зазначено, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при визначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуг годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (надання послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 та адвокат Гаро Г.О. дійшли згоди про фіксований розмір вартості послуг адвоката, які зазначені в додатковій угоді без номеру від 10.03.2025 до договору про надання правничої допомоги № 6/2025 від 10.03.2025, відтак та обставина, що в акті № 2 наданих послуг від 26.08.2026 не зазначено час, який був витрачений адвокатом на надання тієї чи іншої послуги, не свідчить про неможливість розподілу цих витрат.

Доводи письмових заперечень на заяву про розподіл судових витрат про те, що Лобунова А.М. не надсилала копію даної заяви з додатками позивачці ОСОБА_2 та не надала відповідні докази її надсилання спростовуються матеріалами справи, які містять доказове підтвердження направлення заяви про відшкодування судових витрат на адресу ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку.

Твердження представника ОСОБА_2 , адвоката Железняка В.К., що справа не є складною, а обсяг виконаних адвокатом робіт не відповідає заявленому розміру витрат, самі по собі не свідчать про відсутність підстав для їх компенсації.

Колегія суддів відхиляє посилання сторони позивачки на те, що розмір винагороди за участь адвоката в судовому засіданні, а також розмір винагороди за складання одного процесуального документа у цивільній справі складає 3328,00 грн., оскільки вказаний розмір винагороди-оплати послуг визначено за надання безоплатної вторинної правничої допомоги, у той час як відповідачці надано правничу допомогу адвокатом за відповідним договором.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/615/14, від 26.09.2024 у справі № 910/11903/23.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами за клопотанням іншої сторони.

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність відшкодування ОСОБА_2 понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції за підготовку і подання відзиву на апеляційну скаргу та участь адвоката у судовому засіданні 25.08.2026, але лише у розмірі 10000,00 грн.

Водночас, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_2 «гонорару успіху» в розмірі 89000,00 грн., виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з умовами п. 2.1 договору про надання правничої допомоги № 6/2025 від 10.03.2025 порядок обрахунку вартості послуг адвоката та розрахунку за них клієнта встановлюється додатковою угодою між сторонами.

Пунктом 1.3 додаткової угоди без номеру від 10.03.2025 до договору про надання правничої допомоги № 6/2025 від 10.03.2025 визначено, що додатково до вартості наданих послуг, клієнтом також сплачується адвокату «гонорар успіху» у розмірі гривневого еквівалента 2000 євро за середнім комерційним курсом НБУ, що становить 89000,00 грн. Під «гонораром успіху» у даному документі розуміється домовленість, згідно якої клієнт зобов`язується виплатити адвокату в якості винагороди певну грошову суму, якщо результат надання правничої допомоги матиме позитивний характер щодо запиту клієнта на правничу допомогу, що у даній справі передбачає закриття провадження у справі № 334/1085/25 щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за позовом ОСОБА_2 , залишення позову без розгляду або відмову ОСОБА_2 від позову до розгляду справи по суті або винесення рішення суду про відмову у позові.

Отже, обов`язок сплати ОСОБА_1 «гонорару успіху» адвокату Гаро Г.О. виникає лише у трьох випадках: залишення судом першої інстанції позову без розгляду; відмова ОСОБА_2 від позову до розгляду справи по суті в суді першої інстанції; винесення рішення судом першої інстанції про відмову у позові.

Представник Лобунової А.М. помилково ототожнює позитивний результат розгляду даної цивільної справи в суді першої інстанції з результатом розгляду в апеляційному суді, а саме із залишенням вказаного рішення в силі, оскільки умовами додаткової угоди без номеру від 10.03.2025 до договору про надання правничої допомоги № 6/2025 від 10.03.2025 прямо передбачено сплату «гонорару успіху» за позитивний результат надання правничої допомоги у ході розгляду саме позовної заяви, а не апеляційної скарги.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для стягнення «гонорару успіху» за результат надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. 141, 270, 381-384 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Гаро Ганною Олександрівною, про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Куріпко Віра Олександрівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом – задовольнити частково.

Ухвалити у цій справі додаткову постанову про стягнення судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи № 334/1085/25 в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн. 00 коп. (десять тисяч грн. 00 коп.).

В іншій частині заяви про розподіл судових витрат – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді Д.С. Бредун

Л.Г. Салтан