Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №314/4544/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 10.09.2026 Справа № 314/4544/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/4544/25 Головуючий у І інстанції: Кононенко І.О.

Провадження № 22-ц/807/1566/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Кузнецової Анни Сергіївни – на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 010/322904/82/728396 від 20.11.2019.

24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 114/272, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 26.07.2024 до договору відступлення права вимоги № 114/272 від 24.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 62990,88 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Представник позивача зазначив, що після відступлення позивачу права грошової вимоги відповідач здійснив одноразовий платіж 01.10.2024 у розмір 5000 грн., відповідач має перед позивачем непогашену заборгованість за кредитним договором № 010/322904/82/728396 від 20.11.2019 за основною сумою боргу у розмірі 62990,88 грн.

Посилаючись на означені обставини, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства суму заборгованості за Кредитним договором № 010/322904/82/728396 від 20.11.2019 в розмірі 62990,88 грн, з яких: 62990,88 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 0 грн – сума заборгованості за процентами; 0 грн – сума заборгованості за пенею. Також товариство просило стягнути судові витрати.

Рішенням від 23 квітня 2026 року Вільнянський районний суд Запорізької області позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 62990,88 грн та судовий збір у розмірі 3028 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, 27 травня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Кузнецової А.С. – через підсистему «Електронний суд»подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» відмовити в частині суми 39900,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги, не заперечуючи факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Кузнецової А.С. зазначає, що суд першої інстанції не врахував факт часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором до ухвалення оскаржуваного рішення. На підтвердження цього апелянтом подано платіжні інструкції про сплату 14.11.2025, 13.12.2025, 15.01.2026 та 16.02.2026 грошових коштів на загальну суму 39900,00 грн, при цьому в призначенні платежів зазначено погашення заборгованості за відповідним кредитним договором, а код отримувача 35625014 відповідає коду ЄДРПОУ позивача. Апелянт також посилається на те, що платежі здійснювалися на банківські реквізити позивача, отримані від його представників та такі, що відповідали реквізитам, оприлюдненим позивачем для погашення кредитної заборгованості. Водночас зазначені докази не були подані до суду першої інстанції з причин неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, у зв`язку з чим апелянт просить апеляційний суд визнати причини неподання доказів поважними, прийняти та дослідити їх і врахувати факт сплати 39900,00 грн при вирішенні спору. На думку апелянта, неврахування позивачем зазначених платежів та неповідомлення про них суду призвело до неправильного визначення розміру заборгованості та ухвалення необґрунтованого рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цей спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Ухвалою апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає в повній мірі.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не сплатив своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими зобов`язаннями згідно з умовами договору, що має відображення в розрахунку заборгованості за договором, якого відповідач не спростував.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 010/322904/82/728396 від 20.11.2019.

Згідно з умовами заяви - договору клієнт зобов`язується повернути кредит , сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором., однак відповідач не виконав свого обов`язки та припинив повертати наданий кредит в строки, передбачені договором .

24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 114/272, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/322904/82/728396 від 20.11.2019 за період 26.07.2024 по 31.08.2025 сума заборгованості складає 67990,88 грн, яка складається з основної суми боргу.

При визначенні розміру заборгованості, позивачем було враховано здійснений відповідачем 01.10.2024 платіж у розмірі 5000,00 грн, що враховано судом першої інстанції при визначенні розміру заборгованості, заявленої до стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 не заперечує факту укладення кредитного договору № 010/322904/82/728396 від 20.11.2019 та отримання за ним кредитних коштів.

Між тим, у цій справі апелянт посилається на те, що не мав можливості подати до суду першої інстанції докази часткового погашення заборгованості, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи. На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції платіжні інструкції, з яких убачається здійснення ним платежів на користь позивача до ухвалення судом першої інстанції рішення.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

З огляду на те, що платіжні інструкції підтверджують обставини, які існували до ухвалення рішення судом першої інстанції, а їх неподання до суду першої інстанції апелянт пов`язує з його необізнаністю про розгляд справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає причини неподання цих доказів поважними, вважає за необхідне дослідити та надати оцінку поданим апелянтом доказам, зокрема платіжним інструкціям № 2.402156691.1 від 14.11.2025 на суму 10000,00 грн, № 1.445801971.1 від 13.12.2025 на суму 10000,00 грн, № 2.490878813.1 від 15.01.2026 на суму 12900,00 грн та № 1.534151601.1 від 16.02.2026 на суму 7000,00 грн, на предмет підтвердження факту часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором до ухвалення оскаржуваного рішення.

З наданих апелянтом платіжних інструкцій убачається, що ОСОБА_1 14.11.2025 сплачено 10000,00 грн, 13.12.2025 – 10000,00 грн, 15.01.2026 – 12900,00 грн та 16.02.2026 – 7000,00 грн, тобто загалом 39900,00 грн. Отримувачем зазначених коштів у платіжних документах вказано ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014.

Колегія суддів враховує також хронологію здійснення платежів, які здійснювалися відповідачем систематично протягом листопада 2025 року – лютого 2026 року, тобто після звернення позивача до суду із позовом та до ухвалення оскаржуваного рішення. При цьому розмір кожного з платежів та їх отримувач узгоджуються з наведеними апелянтом обставинами щодо часткового погашення заборгованості перед позивачем.

Відсутність у платіжних інструкціях номера кредитного договору сама по собі не свідчить про те, що зазначені платежі не були спрямовані на погашення спірної заборгованості. При оцінці їх належності колегія суддів враховує сукупність обставин, а саме відповідність коду отримувача коду ЄДРПОУ позивача, здійснення платежів на банківські реквізити, надані позивачем для погашення заборгованості, систематичність таких платежів та їх здійснення до ухвалення оскаржуваного рішення

Відтак, оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 до ухвалення рішення суду першої інстанції платежів на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на загальну суму 39900,00 грн. Зазначені кошти мають бути враховані при визначенні фактичного розміру заборгованості відповідача за спірним кредитним договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів виходить із того, що визначена судом першої інстанції сума заборгованості у розмірі 62990,88 грн визначена без урахування здійснених відповідачем до ухвалення оскаржуваного рішення платежів у загальному розмірі 39900,00 грн. Отже, станом на дату ухвалення рішення суду першої інстанції розмір заборгованості, який може бути стягнутий з ОСОБА_1 , становить 23090,88 грн (62990,88 грн – 39900,00 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями пп. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – ОСОБА_2 , скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2026 року, ухвалити постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме в частині стягнення заборгованості у розмірі 23090,88 грн. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 39900,00 грн слід відмовити у зв`язку з їх сплатою відповідачем до ухвалення рішення судом першої інстанції.

В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило судовий збір у розмірі 3028 грн, ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги – 3633,60 грн.

Враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (36,66 %) та враховуючи, що вимоги апеляційної скарги задоволено у повному обсязі, позивач має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подачу позову в розмірі 1110,10 грн, а відповідач, за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, шляхом взаєморозрахунку, розмір судового збору, що належить стягнути з позивача на користь відповідача складає 2523,50 грн (3633,60 грн – 1110,10 грн).

Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369, ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Кузнецової Анни Сергіївни –задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2026 року – скасувати. Ухвалити нову постанову, якою:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість у розмірі 23090 (двадцять три тисячі дев`яносто) грн 88 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк, код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2523 (дві тисячі п`ятсот двадцять три гривні) 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 10 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: