Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №335/9917/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 08.09.2026 Справа № 335/9917/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/9917/25 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Н.В.

Провадження № 22-ц/807/1781/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Працевитого Геннадія Олександровича на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову зазначено, що 09 грудня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №2027892025_CARD, який за правовою природою є змішаним договором, а саме кредитний договір та договір про надання банківських послуг, в якому містяться елементи різних договорів і надаються декілька різних видів послуг – кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток в межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .

14 березня 2025 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №14/03/25 відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №2027892025_CARD від 09 грудня 2019 року укладеним між АТ «ОТП Банк» та відповідачем, перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до реєстру боржників №2 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2027892025_CARD від 09 грудня 2019 року в сумі 53 595, 36 грн, з яких 26 900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 695, 36 грн - сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

01 березня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 2035762896.

14 березня 2025 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/03/25 відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2035762896 від 01 березня 2021 року укладеним між АТ «ОТП Банк» та відповідачем перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до реєстру боржників №1 до Договору факторингу №14/03/25 від 14 березня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2035762896 від 01 березня 2021 року в сумі 328 969, 92 грн, з яких 172 738, 75 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 94 386, 35 грн - сума заборгованості за відсотками, 61844, 82 грн - загальна сума боргу по комісії.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ»:

- за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах Кредитного договору № 2027892025_CARD від 09 грудня 2019 року в сумі 53 595, 36 грн, з яких 26 900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 695, 36 грн - сума заборгованості за відсотками;

- за Кредитним договором №2035762896 від 01 березня 2021 року в сумі 328 969, 92 грн, з яких 172 738, 75 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 94 386, 35 грн - сума заборгованості за відсотками; 61 844,82 грн – загальна сума боргу по комісії.

Загальна заборгованість складає 382 565, 28 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості:

- за кредитним договором №2027892025_CARD від 09.12.2019 в сумі 53 595,36 грн, з яких 26 900 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 26 695,36 грн – сума заборгованості за відсотками;

- за кредитним договором №2035762896 від 01.03.2021 в сумі 328 969,92 грн, з яких 172 738,75 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 94 386,35 грн – сума заборгованості за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати в сумі 5 738,46 грн.

У травні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати, витрати на правову допомогу.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції задовольнив вимоги банки у повному обсязі, за кредитним договором від 09.12.2019 у розмірі 53 595,36 грн, за кредитним договором від 01.03.2021 у розмірі 328 969,92 грн. Проте за кредитним договором від 01.03.2021, позивачем як складову заборгованості було заявлено вимогу про стягнення комісії у розмірі 61 844,82 грн, яка увійшла до стягненої судом суми заборгованості. Комісію зазначену позивачем за послугу «обслуговування кредиту», заявник вважає нікчемною, зміст якої викладено в договорі є несправедливим та таким, що суперечить вимогам частини 1, 2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивачем не було жодним чином у позовній заяві деталізовано, які саме послуги банк надавав саме клієнту ОСОБА_1 , за які останній мав обов`язок сплачувати щомісячно комісію в розмірі 1700 грн. При цьому апелянт послався на постанову Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 12.09.2023 року у справі № 204/224/21.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ОСОБА_1 , його представник - адвокат Працевитий Г.О., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, а саме ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г.О. шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідками відповідального працівника суду про доставку судової повістки-повідомлення до електронного кабінету ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - 09.07.2026 о 2:55:01 (а.с.206), представника ОСОБА_1 – адвоката Працевитого Г.О. - 09.07.2026 року о 2:54:41 (а.с.205), що відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вважається врученням судової повістки ОСОБА_1 до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи суду не надали. Крім того, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи шляхом опублікування на сайті Запорізького апеляційного суду оголошення про виклик в судове засідання (а.с.247). У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило розглядати справу за відсутності останнього. Просить рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" ("AlimentariaSanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу ОСОБА_1 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у відзиві на апеляційну скаргу, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності учасників справи.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2027892025_CARD від 09 грудня 2019 року в сумі 53 595,36 грн, та за кредитним договором № 2035762896 від 01 березня 2021 року в сумі 382 565, 28 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки позивач належними та допустимими доказами довів факт наявності у відповідача такої заборгованості, а також факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, які в подальшому позивач отримав від первісного кредитора за договорами факторингу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 09 грудня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2027892025_CARD, який за правовою природою є змішаним договором, а саме кредитний договір та договір про надання банківських послуг, в якому містяться елементи різних договорів і надаються декілька різних видів послуг – кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток в межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.6-7).

Відповідно до п. 1.1 договору, кредит надано у сумі 97 500 грн на споживчі цілі; 150 грн на сплату додаткових послуг банку, а саме: послуга «СМС+Довідка» послуга «Кредитний пакет»; 2340 грн на придбання Послуг зі страхування у продавця 1 «Страхування від нещасного випадку». Загальний розмір кредиту 99 990 грн. Дата остаточного повернення кредиту 09 грудня 2024 року. Строк на який надається кредит визначено Графіком платежів. Комісія за управління кредитом, щомісячно у розмірі 0,85 % від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.2 договору, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись: фіксована процентна ставка у розмірі 36 % річних.

Відповідно до п. 1.3 договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником Ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у Додатку №1 до Кредитного договору.

Відповідно до п.1.4 договору, датою (моментом) надання Банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку, емітовану банком шляхом видачі суми кредиту у вигляді готівкових коштів через касу банку. У разі отримання кредиту також і на оплату Послуг у продавця та/або на оплату комісійної винагороди на видачу кредиту, кредит надається також шляхом перерахування банком відповідної частини кредиту на поточний рахунок продавця та/або утримання банком комісійної винагороди за видачу кредиту.

Відповідно до п. 1.5 договору, підписанням кредитного договору позичальник заявляє, гарантує та підтверджує, що: 1) банк надав позичальнику в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; 2) позичальника перед укладенням кредитного договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення Кредитного договору; 3) позичальник отримав кредит на сприятливих для нього умовах; банк надав позичальнику підписаний зі сторони банку оригінальний примірник кредитного договору зі всіма невід`ємними частинами та всіма додатками до кредитного договору (зокрема, але не виключно, графік платежів з розрахунком загальної вартості кредиту); 4) з Правилами кредитування, зокрема з положеннями щодо відповідальності позичальника, та Тарифами банку, які є невід`ємною частиною кредитного договору та які розміщені на офіційному сайті банку www.otpbank.com.ua, у розділі «кредитування», ознайомлений і згоден, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; примірник Правил кредитування та тарифів банку отримав; 5) послуги банку пов`язані із видачею кредиту отримав у повному обсязі. Зауваження щодо якості та обсягу послуг, у тому числі послуг, наданих банком та оплати комісійної винагороди за видачу кредиту відсутні.

Розділ 2 до вказаного договору складається із Заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2027892025__CARD від 09 грудня 2019 року. Попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є ця заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП Банк» www.otpbank.com.ua, ОСОБА_1 виявив бажання оформити.

Крім того, ОСОБА_1 підписав заяву-приєднання (акцепт) № 25/02/2027892025 від 09.12.2019, графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту, орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, анкету-заяву на отримання кредиту/опитувальний лист (а.с.7-зворот-11).

Відповідно до Заяви на видачу готівки № 203Т02ОVVN від 09.12.2019 року, ОСОБА_1 отримав 97 500 грн (виплата коштів за кредитним договором № 2027892025 від 09.12.2019 року (а.с.21-зворот).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2027892025_CARD від 09.12.2019 року в сумі 53 595, 36 грн, з яких 26 900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 695, 36 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.27-34).

Також, банком надано виписку з рахунку приватного клієнта №2027892025_CARD за розрахунковий період з 09.12.2019 по 14.04.2025 (а.с.35-41).

14 березня 2025 року між АТ «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №14/03/25 відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №2027892025_CARD від 09.12.2019 року укладеним між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем, перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с.42-43).

Згідно з платіжною інструкцією від 14.03.2025 №676 підтверджується факт оплати за договором факторингу № 14/03/25 від 14.03.2025 (а.с.44).

Відповідно до реєстру боржників №2 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2027892025_CARD від 09.12.2019 року в сумі 53 595, 36 грн, з яких 26 900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 695, 36 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.45).

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

01 березня 2021 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2035762896 (а.с.46).

Відповідно до п. 1.1 договору, кредит надано у сумі 200 000,00 грн на споживчі цілі. Дата остаточного повернення кредиту 01 березня 2026 року. Строк на який надається кредит визначено Графіком платежів. Комісія за управління кредитом, щомісячно у розмірі 0,85 % від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.2 договору, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись: фіксована процентна ставка у розмірі 18 % річних.

Відповідно до п. 1.3 договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником Ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у Додатку №1 до Кредитного договору.

Відповідно до п.1.4 договору, датою (моментом) надання Банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку, емітовану банком шляхом видачі суми кредиту у вигляді готівкових коштів через касу банку. У разі отримання кредиту також і на оплату Послуг у продавця та/або на оплату комісійної винагороди на видачу кредиту, кредит надається також шляхом перерахування банком відповідної частини кредиту на поточний рахунок продавця та/або утримання банком комісійної винагороди за видачу кредиту.

Відповідно до п. 1.5 договору, підписанням кредитного договору позичальник заявляє, гарантує та підтверджує, що: 1) банк надав позичальнику в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; 2) позичальника перед укладенням кредитного договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення Кредитного договору; 3) позичальник отримав кредит на сприятливих для нього умовах; банк надав позичальнику підписаний зі сторони банку оригінальний примірник кредитного договору зі всіма невід`ємними частинами та всіма додатками до кредитного договору (зокрема, але не виключно, графік платежів з розрахунком загальної вартості кредиту); 4) з Правилами кредитування, зокрема з положеннями щодо відповідальності позичальника, та Тарифами банку, які є невід`ємною частиною кредитного договору та які розміщені на офіційному сайті банку www.otpbank.com.ua, у розділі «кредитування», ознайомлений і згоден, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; примірник Правил кредитування та тарифів банку отримав; 5) послуги банку пов`язані із видачею кредиту отримав у повному обсязі. Зауваження щодо якості та обсягу послуг, у тому числі послуг, наданих банком та оплати комісійної винагороди за видачу кредиту відсутні.

Розділ 2 до вказаного договору складається із Заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2035762896__CARD від 01 березня 2021 року. Попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є ця заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП Банк» www.otpbank.com.ua, ОСОБА_1 виявив бажання оформити.

Крім того, ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, анкету-заяву на отримання кредиту/опитувальний лист, додаток до анкети заяви (а.с.47-51).

Відповідно до Заяви на видачу готівки № 1228720 від 01.03.2021 року, ОСОБА_1 отримав 200 000,00 грн (виплата коштів за кредитним договором № 2035762896 від 01.03.2021 року (а.с.52).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2035762896 від 01.03.2021 року в сумі 328 969, 92 грн, з яких 172 738,75 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 94 386, 35 грн - сума заборгованості за відсотками, 61 844, 82 грн – комісія за РО (а.с.56).

Також, банком надано виписку з рахунку приватного клієнта за розрахунковий період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (а.с.53-76).

14 березня 2025 року між АТ «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №14/03/25 відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №2035762896 від 01.03.2021 року укладеним між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с.42-43).

Згідно з платіжною інструкцією від 14.03.2025 №676 підтверджується факт оплати за договором факторингу № 14/03/25 від 14.03.2025 (а.с.44).

Відповідно до реєстру боржників №1 до Договору факторингу №14/03/25 від 14.03.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2035762896 від 01.03.2021 року в сумі 328 969, 92 грн, з яких 172 738, 75 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 94 386, 35 грн - сума заборгованості за відсотками; 61 844, 82 грн – комісія за РО (а.с.78).

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

У спорі, пов`язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч.1ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог суду надано наступні докази: копію кредитного Договору № 2027892025_CARD від 09.12.2019 року (а.с.6-7); копію Заяви-приєднання (а.с.7); копію графіку платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (а.с.8-9); копію паспорту споживчого кредиту від 09.12.2019 року (а.с.9-зворот); копію орієнтовного графіку платежів та розрахунок загальної вартості кредиту від 09.12.2019 (а.с.10); копію Анкети-заяви на отримання кредиту від 09.12.2019 (а.с.11); копію заявки на видачу кредиту від 09.12.2019 (а.с.21-зворот); розрахунок заборгованості за Договором № 2027892025_CARD від 09.12.2019 року (а.с.27-34) та виписка до нього (а.с.35-41);

копію кредитного Договору № 2035762896 від 01.03.2021 року (а.с.4); копію паспорту споживчого кредиту від 01.03.2021 року (а.с.47); копію орієнтовного графіку платежів та розрахунок загальної вартості кредиту від 01.03.2021 (а.с.48); копію графіку платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (а.с.49); копію Заяви-приєднання та додаток до заяви-анкети (а.с.50,51); копію заявки на видачу готівки від 01.03.2021 (а.с.52); розрахунок заборгованості за Договором № 2035762896 від 01.03.2021 року (а.с.56) та виписка до нього (а.с.57-76).

Відтак, підписання відповідачем кредитного договору № 2027892025_CARD від 09.12.2019 року, та кредитного договору № 2035762896 від 01.03.2021 року підтверджено належними та допустимими доказами.

Зміст вказаних договорів свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність наявності кредитних правовідносин між АТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ОСОБА_1 ..

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ «ОТП Банк» та власноручно підписав: кредитний Договір № 2027892025_CARD від 09.12.2019 року (а.с.6-7); Заяву-приєднання (а.с.7); графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (а.с.8-9); паспорт споживчого кредиту від 09.12.2019 року (а.с.9-зворот); орієнтований графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту від 09.12.2019 (а.с.10); Анкету-заяву на отримання кредиту від 09.12.2019 (а.с.11); заявку на видачу кредиту від 09.12.2019 (а.с.21-зворот); кредитний Договір № 2035762896 від 01.03.2021 року (а.с.4); паспорт споживчого кредиту від 01.03.2021 року (а.с.47); орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту від 01.03.2021 (а.с.48); графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (а.с.49); Заяву-приєднання та додаток до заяви-анкети (а.с.50,51); заявку на видачу готівки від 01.03.2021 (а.с.52).

АТ «ОТП Банк», у свою чергу, на виконання вимог розділу 1 кредитного договорів, здійснило видачу відповідачу кредитних коштів за кредитним Договором № 2027892025_CARD від 09.12.2019 року у сумі 97 500 грн (а.с.21-зворот), за кредитним Договором № 2035762896 від 01.03.2021 року у сумі 200 000 грн (а.с.52,55), що становить суму кредиту.

Таким чином, підписавши зазначені документи та отримавши кредитні кошти, відповідач погодився з умовами кредитування, а договір кредиту між сторонами вважається укладеним у письмовій формі.

Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договорів № 2027892025_CARD від 09.12.2019 року та № 2035762896 від 01.03.2021 року. Зазначені договори недійсними не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи, кредитодавцем відсотки за користування кредитом нараховувалась у межах строку кредитування на суму тіла кредиту, тобто у відповідності до умов Кредитних договорів.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Кредитними договорами належним чином не виконав, кредитні кошти у повному обсязі у межах встановленого строку кредитування кредитодавцю не повернув, нараховані на підставі умов кредитного договору відсотки за користування кредитом не сплачував.

Розрахунок заборгованості за договором від 14.03.2025 (за кредитним договором № 2027892025_CARD від 09.12.2019 року) (а.с.27-34), за кредитним Договором № 2035762896 від 01.03.2021 року (а.с.56), виписки по рахунку (а.с.35-41,57-76), надані суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання банком кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, нарахування банком відсотків, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитними договорами.

Отже, надані позивачем та досліджені судом вище перелічені докази підтверджують укладення між сторонами двох кредитних договорів: №2027892025_CARD від 09 грудня 2019 року та №2035762896 від 01 березня 2021 року, які були укладені сторонами, містять особистий підпис відповідача, а також узгодження між сторонами під час їх укладення усіх істотних умов, таких як стягнення процентів за користування кредитом та інших складових кредитного договору.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 добровільно уклав кредитні договори із АТ «ОТП Банк» та був ознайомлений з умовами договорів, у тому числі щодо нарахування процентів за користування кредитом, а тому дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитним договором №2027892025_CARD від 09 грудня 2019 року у розмірі 53 595,36 грн, з них: 26 900 грн – загальна сума боргу по тілу кредиту; 26 695,36 грн – загальна сума боргу по відсоткам, за кредитним договором №2035762896 від 01 березня 2021 року у розмірі 267 125,10 грн, з них: 172 738,75 грн – загальна сума боргу по тілу; 94 386,35 грн – загальна сума боргу по відсотках, на підтвердження якої банк надав детальний розрахунок, що є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитних договорів. Відповідач у встановленому процесуальним законом порядку не надав суду контрозрахунок або інших обгрунтованих заперечень проти розміру нарахованого боргу – як за тілом кредиту (основним боргом), так і за процентами.

В цій частині рішення суду першої інстанції про стягнення тілу кредиту та відсотків за двома кредитними договорами є таким, що відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.

Звертаючись з позовом до суду позивач за кредитним договором № 2035762896 від 01 березня 2021 року, крім тіла кредиту та відсотків, просив стягнути комісію за управління кредитом у розмірі 61 844,82 грн, відповідно до ставки визначеної умовами договору.

Суд першої інстанції задовольнив в цій частині позовні вимоги вважаючи їх доведеними та обґрунтованими, оскільки умовами кредитного договору №2035762896 від 01 березня 2021 року було передбачено право банку нараховувати клієнту комісію за управління кредитом встановлена щомісячно у розмірі 0,85 % від суми кредиту (п. 1.1. договору), оскільки Законом України №1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Таким чином

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено можливість одночасно встановлення як процентів за користування кредитом, так і комісії, в тому числі комісії за розрахункове обслуговування.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що кредитний договір №2035762896 від 01 березня 2021 року в частині комісії за обслуговування кредитної заборгованості не відповідає чинному законодавству України. При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредитом (обслуговування кредиту) (розрахунково-касове обслуговування). Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору №2035762896 від 01 березня 2021 року, то положення пункту п.1.1 кредитного договору, щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату - комісію за управління кредитом (обслуговування кредиту) (розрахунково-касове обслуговування) в розмірі 0,85%, без уточнення які послуги банку включаються в комісію та із якою періодичністю ці послуги отримуються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», та не потребують визнання їх нікчемними судовим рішенням. Одночасно підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені у статті 216 ЦК України, у вигляді здійснення перерахунку загальної заборгованості, шляхом зарахування грошових коштів зарахованих позивачем на оплату комісії, в рахунок інших обов`язкових платежів за вказаним кредитним договором. Вказує, що жоден із пунктів кредитного договору №2035762896 від 01 березня 2021 року не визначає за які саме послуги з управління кредитом надаються позичальнику, за які має сплачуватися комісія у розмірі 0,85 % від суми кредиту.

Щодо нікчемності умов кредитного договору № 2035762896 від 01 березня 2021 року про встановлення комісії, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 01 березня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2035762896 від 01 березня 2021 року, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит в розмірі 200 000,00 грн на споживчі цілі, кінцева дата повернення кредиту 01 березня 2026 року, фіксована процентна ставка у розмірі 18 % річних, комісія за управління кредитом, щомісячно у розмірі 0,85 % від суми кредиту.

Відповідач стверджує, Кредитний договір № 2035762896 від 01 березня 2021 року в частині комісії за обслуговування кредитної заборгованості не відповідає чинному законодавству України.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування.

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в п. 1.1. кредитного договору № 2035762896 від 01 березня 2021 року щомісячно у розмірі 0,85 % від суми кредиту, в розділі 4 паспорта споживчого кредиту, графіку платежів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2035762896 від 01 березня 2021 року становить 328 969, 92 грн, з яких 172 738, 75 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 94 386, 35 грн - сума заборгованості за відсотками; 61 844, 82 грн – комісія за РО (а.с. 56).

Отже, загальна сума боргу за комісією складає 61 844, 82 грн, яку позивач заявив до стягнення з відповідача.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) викладено висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що положення пункту 1.1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними, ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 181/384/21 (провадження № 61-4973св22), та постанові Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі № 579/1552/23.

Отже в частині позовних вимог стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором № 2035762896 від 01 березня 2021 року за комісією у розмірі 61 844, 82 грн, колегія суддів вважає за необхідне відмовити.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в стягненні заборгованості за комісією змінюється загальна сума заборгованості і підлягає до стягнення за кредитним договором №2027892025_CARD від 09 грудня 2019 року в сумі 53 595, 36 грн, з яких: 26 900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 695, 36 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 2035762896 від 01 березня 2021 року в сумі 267 125,10 грн, з яких 172 738, 75 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 94 386, 35 грн - сума заборгованості за відсотками. Всього заборгованості за двома означеними кредитним договорами становить 320 720,46 грн.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є такими, що частково заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі здійснені з недотриманням норм матеріального права, суд не зазначив всі стягнуті складові заборгованості за кредитним договором № 2035762896 від 01 березня 2021 року, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасуванню Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову. Стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за Кредитним договором №2027892025_CARD від 09 грудня 2019 року в розмірі 53 595, 36 грн, яка складається із: сума заборгованості за основною сумою боргу – 26 900,00 грн, та заборгованості по процентам за користування кредитом – 26 695, 36 грн; за Кредитним договором № 2035762896 від 01 березня 2021 року в розмірі 267 125,10 грн, яка складається із: сума заборгованості за основною сумою боргу - 172 738, 75 грн, сума заборгованості за відсотками - 94 386, 35 грн. Всього заборгованості за двома означеними кредитним договорами 320 720,46 грн. В задоволенні позову ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за комісією за кредитним договором № 2035762896 від 01.03.2021 року в сумі 61 884,42 грн – відмовити.

Щодо судових витрат.

За приписами статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатила судовий збір у розмірі 5738,46 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 134626 від 16.09.2025 (а.с.98).

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 6886,15 грн, що підтверджується квитанцією № Y4АМ-Т736-LК9Е від 26.06.2026 (а.с. 191).

Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 382 565,28 грн, задоволено позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на суму 320 720,46 грн (83,83 %), відмовлено в задоволенні позовних вимог на суму 61 844,82 грн (16,16 %). Тому, позивачу за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4810,79 грн (57338,46*83,83%), водночас відповідачу ОСОБА_1 належить до компенсації сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1335,84 грн (6886,15*16,16%).

Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 4810,79 грн, а з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1335,84 грн, тому на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України до компенсації ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»за рахунок ОСОБА_1 підлягає сума судових витрат понесених за розгляд справи у розмірі 3474,95 грн (4810,79 – 1335,84).

Щодо вимог представника ОСОБА_1 – адвоката Працевитого Г. О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частин 3-4 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Працевитий Г.О. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1314926 від 05.05.2026 року виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 04.05.2026 року (а.с.190).

Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена на 16,16 %, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 970 грн (6000*16,16%).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Працевитого Геннадія Олександровича – задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року скасувати. Прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості:

- за кредитним договором №2027892025_CARD від 09.12.2019 в сумі 53 595, 36 гривень з яких: 26 900 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 26 695,36 грн – сума заборгованості за відсотками;

- за кредитним договором №2035762896 від 01.03.2021 в сумі 267 125, 10 гривень з яких: 172 738,75 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 94 386,35 грн – сума заборгованості за відсотками.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за комісією за кредитним договором №2035762896 від 01.03.2021 в сумі 61 844, 82 гривень - відмовити.

Всього стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за двома означеними кредитними договорами у загальному розмірі - 320 720, 46 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3474,95 гривень, шляхом взаємозаліку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 970 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 09 вересня 2026 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя

Подліянова Г.С.Кочеткова І.В. Кухар С.В.