Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №303/1374/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/1374/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за його апеляційною скаргою на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Мукачівськогоміськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Відповідно до постанови суду, - 11 лютого 2026 року о 09 годині 20 хвилин в місті Мукачево на вулиці Івана Карпенка-Карого, 24, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Mersedes-Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_2 , та покинув місце події.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду і ухвалити нову постанову про визнання його не винним по даній справі, а справу провадженням закрити. Зазначає, що він викликався до суду по іншій справі №303/1219/26 по події, яка мала місце 11.02.2026 за ст.124 КУпАП , по якій він свою вину визнав, сплатив штраф і судовий збір, бо дійсно по його вині ймовірно спричинив незначні пошкодження іншому транспортному засобу, який знаходився у дворі, ОСОБА_1 вважав напевно помилково, що жодних пошкоджень інший транспортний засіб не зазнав, оскільки на іншому ТЗ був відкритий задній багажник до якого він доторкнувся заднього частиною свого автомобіля, він почекав деякий час, а потім поїхав на роботу, так як спішив. Зазначає, що ця полія трапилася у нього у дворі, зранку при багатьох свідках і йому не було необхідності навмисно залишати місце події при вимогах ПДР до кожного учасника дорожнього руху. Зазначає, що йому не відомі обставини цієї справи і просить надати йому копії документів даної справи, а також поновити йому строк на апеляційне оскарження.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 не з`явилися, хоча належним чином були повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, у зв`язку з чим, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 ,що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. ст. 268, 269 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Відповідно до ст.ст. 245, 278, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи слід з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог при встановленні вини ОСОБА_1 судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Відповідно до п. 2.10 «а» ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №588524 від 11.02.2026, згідно з яким в цей же день о 09 годині 20 хвилин в місті Мукачево на вулиці Івана Карпенка-Карого, 24, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Mersedes-Benz Vito д.н.з. НОМЕР_2 та покинув місце події, чим порушив вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.122-4 КУпАП; копії протоколу серії ЕПР1 №№5888525 від 11.02.2026, у якому зазначені обставини події про порушення ОСОБА_1 п.2.3б, п.13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП; копії письмових поясненнях ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2 від 11.02.2026; копії схемі ДТП, відеозаписом на якому зафіксовано складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 та роз`яснення йому права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.02.2026 у справі № 308/1219/26 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, за фактом ДТП, яка відбулася 11 лютого 2026 року о 09 годині 20 хвилин, у м. Мукачево по вул. Івана Карпенка-Карого, 24, місце якої він покинув, та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави, та яка набрала законної сили. Зазначене не заперечується самим ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту доводів ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вбачається, що він не заперечує факт залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, однак вважає, що вищевказані дії не були навмисними та не утворюють правопорушення. Разом з тим, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди є правопорушенням, оскільки це створює небезпеку для інших учасників руху та ускладнює з`ясування обставин ДТП. Залишення місця ДТП ускладнює роботу правоохоронних органів та інших уповноважених служб щодо з`ясування причин та обставин аварії, може призвести до неможливості встановлення вини учасників та несправедливого вирішення питання щодо відшкодування збитків.

Із зазначеного висновується, що сам лише факт залишення місця ДТП є достатнім для складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 122-4 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги носять формальний характер та на увагу не заслуговують.

Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено.

Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_3 за ст. 122-4 КУпАП України і накладено стягнення у відповідності до санкції, зазначеного закону.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження судового рішення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, - залишити без змін .

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага