Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №308/16342/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/16342/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за апеляційною скаргою адвоката Мула Х.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2026 року об`єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення відносно громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП справа №308/16342/25 (пров. №3308/7513/25) та за ч. 1 ст. 130 КУпАП справа №308/16342/25 (пров. №3/308/7510/25) та присвоєно об`єднаній справі єдиний унікальний номер справа №308/16342/25 провадження №3/308/7510/25.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП застосовано до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один (1) рік.

Стягнуто з громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до постанови суду, - 27.10.2025 о 17:40:00 M08 07KM 300М водій будучи учасником ДТП керував тз Нісан н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці за допомогою газоаналізатора Drager alcotest 6810 приладом Аrсе 0267. Результат 0,41 проміле. Тест: 2184. чим порушив п.2.9.а ПДР – керування Т3 особами в стані алк., нарк. чи ін. сп?яніння що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідальність передбачена: ст. 130 ч.1 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №495829 від 27.10.2025 вбачається, що 27.10.2025 о 17:40:00 м. Ужгород, дорога M08 07KM 300м водій Польський керуючи тз Нісан н.з. НОМЕР_1 не був уважний не стежив за дорожньою обстановкою під час виїзду із другорядної дороги на головну не дав перевагу в русі ТЗ Daihatsu ДНЗ НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка їхала по головній дорозі, внаслідок чого водій ОСОБА_2 допустив зіткнення, і внаслідок чого ТЗ отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 16.11 ПДР – порушення дій водієм чий ТЗ рухається по другорядній на перехресті нерівнозначних доріг, відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Мула Х.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що поліцейськими ОСОБА_2 не роз`яснено і не забезпечено його право на правову допомогу адвоката перед і під час складання протоколу, що в силу правового принципу «плодів зіпсованого дерева» дає підставу вважати всі докази недопустимими в цій справі; протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, ст. 256 КУпАП: відомості про час складання протоколу про адміністративне правопорушення, які вказані в протоколі, суперечать наявним в матеріалах справи відеозаписам: із протоколу про адмінправопорушення вбачається, що його складено о 19.09 год., в той час як із наявних матеріалів справи , а саме протоколу, що подія сталась в 17:40 , а на відеозаписі працівники поліції початок оформлення протоколу (початок відеозапису )18.06.; поліцейськими огляд ОСОБА_3 на стан алкогольного сп`яніння проведено з порушенням вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року (із змінами), приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735МВС, вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою, Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018: з порушенням порядку відеофіксації такого огляду та за відсутності 2 свідків; без повідомлення про заклад охорони здоров`я, в який направляється ОСОБА_2 для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а письмове направлення в заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в його присутності не складалося, йому не вручалося (що вбачається із наявних в матеріалах справи відеозаписів). Крім того зазначає, що на відеозаписі не зафіксовано проходження ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння на спеціальному технічному засобі , а саме Алкотестер № 6810 , промкод ARCE – 0267, а тому немає змоги переконатись в тому чи був даний спеціальний технічний засіб в належному стані; наявні в матеріалах справи докази є неналежними, а тому не можуть бути достатніми доказами вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення: відеозаписи: 1) відеозаписи перериваються та не містять повної інформації з місця події, зокрема, на наявних в матеріалах справи відеозаписах відсутній момент огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння на місці вчинення даного правопорушення ; 2) на відеозаписі не зафіксовано факту керування транспортного засобу ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння. Відеозапис починається з того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності знаходиться не в транспортному засобі та керує ним, а на вулиці біля місця події; на момент вчинення інкримінованого адмінстративного правопорушення ОСОБА_2 був та продовжує бути віськовослужбовцем, тому працівники поліції повинні були викликати Військову Службу Правопорядку, яка займається правопорушеннями, які вчинені військовослужбовцями. Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду. Зазначає, що сам по собі протокол не може бути доказом вини правопорушника. Вказує на те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння, так як із змісту положення ч. 5 ст. 266 КУпАП слідує, що огляд на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник - адвокат Мула Х.О. не з`явилися, однак адвокат направила клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням її у відпустці терміном з 02.09. по 13.09.2026.

Судом відхилене заявлене клопотання, оскільки судових розгляд справи за клопотаннями захисника уже відкладався. При цьому, суд звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його представника - адвоката Мула Х.О., відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.

Заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_1 про залишення апеляційної скарги без задоволення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в її апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, крім протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №495838 від 27.10.2025 року та серії ЕПР 1 №495829 від 27.10.2025 стверджується: схемою місця ДТП від 27.10.2025 на якій відображено місце ДТП за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 27.10.2025; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6029823 від 27.10.2025, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; чеком приладу Драгер за результатам проходження огляду, результат тесту – 0,41 проміле; розпискою ОСОБА_2 про підтвердження факту залишення на зберігання транспортного засобу від 27.10.2025; відеозаписом з боді камер працівників поліції, доданими до протоколу, під час дослідження якого стверджуються події, які мали місце 27.10.2025 року; поясненнями потерпілої, які надані у суді першої інстанції 22.01.2026 року

Вказані докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що сторона захисту в апеляційній скарзі вину ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не заперечує.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП.

Згідно п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Порушення цієї заборони тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №495838 від 27.10.2025 у вину ОСОБА_2 , ставиться те, що 27.10.2025 17:40:00 0 M08 07KM 300М водій будучи учасником ДТП керував тз Нісан н.з. НОМЕР_1 пербуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці за допомогою газоаналізатора Drager alcotest 6810 приладом Аrсе 0267. Результат 0,41 проміле. Тест: 2184, чим порушив п.2.9.аПДР – керування Т3 особами в стані алк., нарк. чи ін. сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідальність передбачена: ст. 130 ч.1 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що відомості про час складання протоколу про адміністративне правопорушення, які вказані в протоколі, суперечать наявним в матеріалах справи відеозаписам: із протоколу про адмінправопорушення вбачається, що його складено о 19.09 год., в той час як із наявних матеріалів справи, а саме протоколу, що подія сталась в 17:40, не приймаються до уваги апеляційного суду, з огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення складався після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що доводи сторони захисту в цій частині, ніяк не впливають на кваліфікацію дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Всупереч доводам апеляційної скарги, протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, оформлені компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка їх склала, в яких чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Своїм підписом ОСОБА_2 засвідчив, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені дані про нього правильні, та надав пояснення на окремому аркуші.

Проте ОСОБА_2 та його захисникне скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки, притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також останніми не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції.

Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_2 .

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена наявними у справі письмовими доказами, яким суд дав правильну об`єктивну оцінку.

Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі немає відомостей про те, що ОСОБА_2 керував, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує, що згідно норм діючого законодавства огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться виключно щодо водіїв транспортних засобів, факт проходження такого огляду ОСОБА_2 поза всяким розумним сумнівом свідчить про те, що саме він був водієм автомобіля та керував ним у стані алкогольного сп`яніння.

Твердження адвоката в апеляційній скарзі про те, що на момент вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення ОСОБА_2 був та продовжує бути віськовослужбовцем, тому працівники поліції повинні були викликати Військову Службу Правопорядку, яка займається правопорушеннями, які вчинені військовослужбовцями, апеляційний суд відхиляє та звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що правопорушення вчинене військовослужбовцем при виконанні обов`язків військової служби тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою 13-Б (військові адміністративні правопорушення) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 266-1 КУпАП України огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів у випадку, якщо вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Проте, згідно протоколу про адміністративне правопорушення та наявних в матеріалах справи письмових доказів, встановлено, що інкриміноване ОСОБА_2 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП було вчинено не на території військової частини, а на дорозі M08 07KM 300М. Також матеріали справи не містять належних доказів того, що на момент зупинки його працівниками поліції він виконував обов`язки військової служби.

До того ж, у відповідності до положень ст. 235-1 КУпАП військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126, статтею 132-1 цього Кодексу. Статті 124, 130 КУпАП до переліку вказаних статей і частин статей не належать.

Посилання апелянта на невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові, фактичним обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального та матеріального права є необґрунтованими, оскільки факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст. 251, 252 КУпАП.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Отже, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_2 в межах санкції, встановленої ч. 1 ст.130 КУпАП, яка є більш серйозною з числа вчинених, з врахуванням вимог ст. 23, ст. 33, ст. 36 КУпАП.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Мула Х.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага