Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №683/1789/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1789/26

2/683/1465/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючої - судді Кутасевич О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №683/1789/26, 2/683/1465/2026 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також судових витрат у справі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» вказує, що 25 листопада 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сенс Кредит» (далі ТОВ «Сенс Кредит») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №027/00118/11/21, відповідно до умов якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 13500 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

11 вересня 2024 року між ТОВ «Сенс Кредит» та ТОВ «Фактор П» укладено договір факторингу № 70-ФП-СК-202409, відповідно до якого ТОВ «Сенс Кредит» відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» свої права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №027/00118/11/21 від 25 листопада 2021 року.

30 січня 2026 року між ТОВ «Фактор П» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 30-01/26, відповідно до умов якого ТОВ «Фактор П» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами до боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором №027/00118/11/21 від 25 листопада 2021 року.

Однак, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 28311,20 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту – 12430,69 грн; заборгованості за процентами – 15880,51 грн.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та понесені ним судові витрати.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачка ОСОБА_1 протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали не надала відзив на позов в порядку, визначеному ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 25 листопада 2021 року між ТОВ «Сенс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №027/00118/11/21, згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 13500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язувався сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 13500 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов договору. Відповідно до п. 4.1.1 перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання цього договору, перерахування (видачі) коштів позичальнику і складає 270 календарних днів. Відповідно до п. 4.1.7 загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів становить 30301,2 грн. Реальна річна процентна ставка по кредиту становить 999,0406 %.

На виконання умов договору договору №027/00118/11/21 від 25 листопада 2021 року ТОВ «Сенс Кредит» того ж дня надало ОСОБА_1 13500 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером.

Отримання коштів за вказаним договором кредиту відповідачкою не оспорюється.

11 вересня 2024 року між ТОВ «Сенс Кредит» та ТОВ «Фактор П» укладено договір факторингу № 70-ФП-СК-202409, відповідно до якого ТОВ «Сенс Кредит» відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» свої права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №027/00118/11/21 від 25 листопада 2021 року.

30 січня 2026 року між ТОВ «Фактор П» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 30-01/26, відповідно до умов якого ТОВ «Фактор П» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами до боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором №027/00118/11/21 від 25 листопада 2021 року на загальну суму 28311,20 грн, яка складалась із 12430,69 грн заборгованості за основною сумою боргу, 15880,51 грн заборгованості за процентами, що підтверджується реєстром боржників до Договору Факторингу №30-01/26 від 30 січня 2026 року та актом прийому його передачі.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідачки за договором №027/00118/11/21 від 25 листопада 2021 року укладеного з відповідачкою.

Звертаючись в суд з позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» вказував, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за договором №027/00118/11/21 від 25 листопада 2021 року на загальну суму 28311,20 грн, яка складалась із 12430,69 грн заборгованості за основною сумою боргу, 15880,51 грн заборгованості за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Сенс Кредит».

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №027/00118/11/21 від 25 листопада 2021 року станом на 30 січня 2026 року, відповідачка має заборгованість перед позивачем в сумі 28311,20 грн, з яких: 12430,69 грн прострочене тіло кредиту, 15880,51 грн проценти за користування кредитом.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Отже, судом встановлено що 25 листопада 2021 року між ТОВ «Сенс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кошти в сумі 13500 грн. Відповідачка належним чином не виконала умови даного договору, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі сумі 28311,20 грн, з яких: 12430,69 грн прострочене тіло кредиту, 15880,51 грн проценти за користування кредитом.

На підставі договору факторингу № 70-ФП-СК-202409 від 11 вересня 2024 року, право вимоги до відповідача у вказаному розмірі від первісного кредитора перейшло (відступлено) до ТОВ «Фактор П».

Позивач набув право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 30-01/26 від 30 січня 2026 року.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Принцип змагальності покладає на сторони обов`язок не лише заперечувати твердження опонента, а й доводити свої заперечення власними доказами. Обов`язок відповідача з доказування сплати ним тіла кредиту та процентів по ньому, залишився не виконаним.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, матеріали справи не містять. Своїх розрахунків позивачем до суду не надано.

Суд вважає, що представник позивача надав належні та допустимі докази про факт невиконання відповідачем узятих на себе зобов`язань за кредитним договором №027/00118/11/21 від 25 листопада 2021 року щодо повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Враховуючи вищенаведене та виходячи з закріпленого у ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 28311,20 грн, яка підтверджена розрахунком позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України , до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги позивачу, до справи долучено договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року; витяг з акту про надання правової допомоги № 33 від 30 квітня 2026 року; заявку на надання юридичної допомоги від № 2968 від 01 квітня 2026 року.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі № 810/3806/18 Суд зазначає, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, відповідачем ставилось питання про стягнення з позивача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Як видно з детального опису наданих послуг, які надавалися адвокатом, вони складаються, зокрема із усної консультації тривалістю 2 години загальною вартістю 4000 грн, складення позовної заяви тривалістю 3 години загальною вартістю 9000 грн.

З урахуванням складності справи, що була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача в розмірі 6000 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу у разі часткового задоволення позову, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та 6000 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141 ,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 027/00118/11/21 від 25 листопада 2021 року в розмірі 28311,20 грн, яка складається із 12430,69 грн заборгованості за основною сумою боргу та 15880,51 грн заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2662,40 грн судового збору та 6000 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6 офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя