Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №676/6681/24 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6681/24

Провадження № 1-кп/676/138/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю:

секретарів судового засідання: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області об`єднане кримінальне провадження №42024242230000003 від 06 лютого 2024 року та №12024242000001223 від 10 вересня 2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янця-Подільського Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, працюючого сільським головою Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, одруженого, раніше не судимого, паспорт громадянина України номер НОМЕР_1 від 21.01.2016, виданий Кам`янець-Подільським РС УДМС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.28 ч.1 ст.366 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Завадинці Городоцького району Хмельницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, працюючого директором ПП «Майстербуд ХХІ», одруженого, раніше не судимого, паспорт громадянина України номер НОМЕР_3 від 06.04.2000, виданий Кам`янець-Подільським РВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.28 ч.1 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді Слобідсько-Кульчієвецького сільського голови та діючи від імені цієї сільської ради як замовник, 26.12.2023 уклав з директором ПП «Майстербуд ХХІ» ОСОБА_7 , який діяв від імені цього підприємства як підрядник, договір №05-1223 на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній»).

В пункті 1.1 договору зазначено найменування робіт – видатки з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній»). Відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт без ПДВ становить – 182857,00 грн.

Згідно із п.п.4.2.1, 5.1 договору вищевказане підприємство зобов`язувалося якісно та своєчасно виконати всі зазначені в кошторисі роботи в строк до 31.12.2023, а замовник прийняти і оплатити такі роботи.

У подальшому ОСОБА_7 26.12.2023, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування час та місці, достовірно знаючи, що роботи за договором № 5-1223 від 26.12.2023 не проводились та не виконані, діючи спільно із Слобідсько-Кульчієвецьким сільським головою ОСОБА_6 , умисно склав завідомо підроблений офіційний документ – акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (примірна форма КБ-2в) № 1 від 26.12.2023 за договором № 5-1223 від 26.12.2023 на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній») на суму 182 857,00 грн, в який вніс завідомо неправдиві відомості про обсяги та вартість виконаних робіт, а саме в Локальний кошторис 02-01-01 на Ремонтно-будівельні роботи в п. 1, п. 2, п.3, п.4, п.5, п.6, п.7, які виконані не були.

Після чого ОСОБА_7 підписав завідомо підроблений офіційний документ – акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (примірна форма КБ-2в) № 1 від 26.12.2023 та передав його ОСОБА_6 , засвідчивши таким чином факт виконання обумовлених вищевказаним договором будівельних робіт та надавши йому статусу офіційного документу, тобто документу, що містить інформацію, яка здатна спричинити наслідки правового характеру.

У свою чергу ОСОБА_6 26.12.2023, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, достовірно знаючи, що роботи за договором №5-1223 від 26.12.2023 не проводились та не виконані, діючи спільно із директором ПП «Майстербуд ХХІ» ОСОБА_7 , умисно та власноручно підписав завідомо підроблений офіційний документ – акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (примірна форма КБ-2в) №1 від 26.12.2023 за договором №5-1223 від 26.12.2023 на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній») на суму 182857,00 грн, який попередньо був складений та підписаний ОСОБА_7 , завіривши його відтиском мастичної печатки Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, засвідчивши таким чином факт виконання обумовлених вищевказаним договором будівельних робіт та надавши йому статусу офіційного документу, тобто документу, що містить інформацію, яка здатна спричинити наслідки правового характеру.

Зазначеними вище умисними діями, які виразилися в іншому підробленні офіційного документу, вчиненому групою осіб, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, а які виразилися у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, вчиненому групою осіб, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та суду показав, що у грудні 2023 року перед сільською радою постало питання щодо облаштування тротуару по вул. Князів Коріатовичів до с. Мукша Китайгородська. Дана ділянка дороги має складний рельєф, у зв`язку з чим під час опадів на ній накопичувалася вода, що ускладнювало рух, зокрема дітей. У першу чергу необхідно було забезпечити відведення води, після чого виконати інші роботи з облаштування тротуару.

Роботи були розпочаті восени 2023 року. Однак у грудні виникли труднощі з їх виконанням, оскільки транспортний засіб підрядника вийшов з ладу, а сам підрядник був зайнятий виконанням іншої роботи на території військової частини. Тривалий час очікувати на відновлення можливості виконання робіт не було змоги, оскільки кошти на їх проведення вже були виділені. У зв`язку з цим було прийнято рішення про заміну підрядника. ОСОБА_7 він знав тривалий час, тому було вирішено залучити його до виконання зазначених робіт.

До органу Державної казначейської служби України надійшла інформація про те, що казначейство працюватиме до 30 грудня 2023 року. Оскільки кошти на виконання робіт уже були виділені та їх необхідно було профінансувати до завершення фінансового року, вирішувалося питання щодо можливості своєчасного виконання робіт. Після того як стало зрозуміло, що роботи можуть бути виконані за наявності належних погодних умов, підрядник надав гарантійний лист, у якому зазначив, що роботи будуть виконані після покращення погодних умов. При цьому кошти на виконання робіт уже були виділені.

Питання щодо виконання зазначених робіт вирішувалося головою сільської ради, тобто ним особисто. Крім того, це питання розглядалося на засіданні фінансової комісії та сесії сільської ради. Відповідне питання на розгляд фінансової комісії вносив фінансовий відділ. Кошти на виконання робіт були виділені з бюджету сільської ради у листопаді 2023 року.

Для виконання робіт необхідно було підготувати кошторис, визначити підрядника та забезпечити наявність будівельних матеріалів. Вибором підрядника займався він особисто, оскільки коло осіб, яких можна було залучити до виконання таких робіт, було обмеженим.

ОСОБА_7 підготував пакет документів, до якого входили договір, кошторис та акт виконаних робіт. Він особисто ознайомився зі змістом договору та знав, що відповідно до його умов роботи повинні бути виконані до 31 грудня 2023 року. При цьому договором було передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється після їх фактичного виконання.

Документи він підписує особисто, після чого вони передаються до бухгалтерії. Інші працівники сільської ради могли самостійно забирати документи або отримувати їх у приймальні. Щодо підписання документів Любінецькій відповідного доручення він не давав.

Йому не було відомо про те, що кошти ОСОБА_7 вже були перераховані. ОСОБА_7 про здійснення такого перерахування його не повідомляв.

Після настання 2024 року роботи на об`єкті були розпочаті, зокрема проводився демонтаж старого тротуару. У січні 2024 року він не мав можливості постійно перебувати на об`єкті, оскільки перебував у відпустці. Крім того, погодні умови та температурний режим у цей період не дозволяли належним чином виконувати відповідні роботи. У лютому 2024 року тротуар був повністю облаштований.

ОСОБА_7 перебував на об`єкті та залучав до виконання робіт відповідних спеціалістів, зокрема ОСОБА_11 , який проводив необхідні роботи та надавав висновки щодо можливості їх виконання. За результатами цього стало зрозуміло, що фактичне виконання робіт відбуватиметься вже після нового року.

Зазначив, що здійснював контроль за проведенням робіт. Претензій щодо якості виконаних ОСОБА_7 робіт він не має. Усі роботи виконані якісно та в повному обсязі. У діях ОСОБА_7 він не вбачає ознак заволодіння коштами.

Гарантійні листи надходили до сільської ради постфактум. Такі документи підлягають обов`язковій реєстрації у відповідному журналі та відповідних структурних підрозділах сільської ради.

Домовленість із ОСОБА_7 щодо виконання робіт була досягнута наприкінці листопада або на початку грудня 2023 року. До початку виконання робіт були придбані необхідні будівельні матеріали та плитка. Матеріали закуповувалися за кошти сільської ради без попереднього узгодження із ОСОБА_7 . Спочатку була завезена перша партія плитки, а в подальшому додатково завозилися матеріали на суму, в межах якої була здійснена оплата.

Коли він отримав від ОСОБА_7 договір, кошторис та акт виконаних робіт, підписи ОСОБА_7 на зазначених документах уже були проставлені. Дати на документах зазначені не були. Наскільки він пам`ятає, особисто підписав їх 25 або 26 грудня 2023 року. Платіжна інструкція була підписана 26 грудня 2023 року.

Після підписання документи передавалися до бухгалтерії, де договір реєструвався. Рішення щодо проведення оплати приймала головний бухгалтер. Платіжна інструкція була підписана бухгалтером та головою сільської ради.

Щодо продовження строку дії договору пояснив, що на той момент такого питання не розглядав, оскільки раніше подібної практики не було. У подальшому ОСОБА_7 повідомляв йому про необхідність продовження строку виконання робіт у зв`язку з несприятливими погодними умовами.

Також зазначив, що будівельні матеріали, необхідні для виконання робіт, зберігалися на території школи Слобідсько-Кульчієвецької громади у директора ОСОБА_12 .

Обвинувачений ОСОБА_7 вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та суду показав, що приблизно у листопаді 2023 року зустрівся з ОСОБА_6 , який запитав його, чи зможе він виконати роботи з облаштування тротуару. На це він відповів, що зможе, однак необхідно додатково з`ясувати питання щодо зайнятості працівників. У подальшому він зустрічався з ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , під час яких обговорювали всі питання, пов`язані з виконанням зазначених робіт.

Виникли затримки з доставкою матеріалів, оскільки плитка від ОСОБА_11 надходила із запізненням, у зв`язку з чим втрачався час. На момент доставки плитки вже склалися несприятливі погодні умови, а згодом ОСОБА_11 повідомив про відсутність у нього працівників для виконання відповідних робіт. У зв`язку з цим ОСОБА_11 порекомендував інших осіб, які могли виконати ці роботи. Після цього він домовився з ОСОБА_13 щодо їх виконання.

Домовленість із сільською радою щодо виконання робіт була досягнута ще наприкінці листопада – на початку грудня 2023 року, тобто до оформлення відповідного договору. Договір не був складений раніше, оскільки в сільській раді на той час не було всіх необхідних документів та матеріалів.

Документи він готував самостійно у двох примірниках за місцем своєї роботи за адресою: вул. Нігинське шосе, 2, м. Кам`янець-Подільський. Умови договору з представниками сільської ради окремо не обговорювалися, оскільки повний пакет документів, у тому числі договір, кошторис та акт виконаних робіт, він склав самостійно. Усі документи підписав та наприкінці грудня 2023 року, коли погодні умови ще дозволяли виконувати роботи, передав їх до сільської ради, залишивши пакет документів у приймальні або бухгалтерії. При цьому ОСОБА_6 у його присутності жодного з документів не підписував.

Зазначив, що без підпису замовника та печатки договір і акт виконаних робіт не є підставою для проведення оплати за виконані роботи. Документи він підписав для того, щоб мати можливість швидше приступити до виконання робіт, оскільки розраховував отримати оплату після їх фактичного виконання. Інший примірник документів у подальшому йому повернувся, однак коли саме це відбулося, він не пам`ятає.

Дати у документах ним не проставлялися, оскільки в акті виконаних робіт дата зазначається після фактичного виконання робіт. Крім того, необхідно було враховувати момент передачі замовником документів до органу Державної казначейської служби України, оскільки існують визначені строки їх подання для реєстрації. Зазначив, що під час роботи з бюджетними установами він, як правило, дату в документах не проставляє.

Коли зрозумів, що не встигає виконати роботи у встановлений строк, приблизно 29 або 30 грудня 2023 року направив до сільської ради гарантійний лист, у якому зазначив, що виконає роботи за наявності сприятливих погодних умов або поверне отримані кошти. На момент направлення гарантійного листа йому не було відомо, що на документах уже проставлено дату. Водночас у гарантійному листі він зазначив дату укладення договору, про яку дізнався з платіжних документів.

Гарантійний лист готував уже після того, як кошти були перераховані на рахунок підприємства. При цьому з боку сільської ради до нього не надходило вимог щодо повернення коштів. Пояснив, що мав можливість їх повернути, оскільки кошти, які надійшли на рахунок, він не витрачав до початку виконання робіт за цим договором.

Роботи були фактично виконані протягом трьох днів у лютому 2024 року. Вважає, що за сприятливих погодних умов роботи могли бути виконані до 31 грудня 2023 року. Пояснив, що на ділянці, де мав облаштовуватися тротуар, накопичувалася вода, у зв`язку з чим викликалися дорожні служби, які здійснювали її відведення.

Відповіді на направлений ним гарантійний лист він не отримав. У подальшому з боку сільської ради до нього надходили претензії щодо порушення строків виконання договору, у зв`язку з чим на нього були покладені штрафні санкції.

Кошти, які надійшли на рахунок підприємства як оплата за виконання робіт, до моменту їх фактичного завершення він не знімав.

Питання продовження строку дії договору шляхом укладення додаткової угоди ним не розглядалося, оскільки це був кінець року, він не знав, як у такому випадку здійснюється продовження договору, а також розумів, що кошти були виділені на 2023 рік і мали бути використані саме в цьому фінансовому році. При цьому він виходив із того, що 2024 рік є новим фінансовим роком і кошти на виконання зазначених робіт у ньому могли бути не передбачені.

Також повідомив, що має два підприємства. У 2023 році ПП «Майстербуд» господарської діяльності не здійснювало та найманих працівників не мало. Договір він уклав саме з ПП «Майстербуд», оскільки для нього такий варіант був більш рентабельним. Для виконання робіт за договором працівників він наймав на підставі трудових договорів.

Зазначив, що на рахунку ПП «Майстербуд» перебували кошти в сумі близько 100 000 грн, яких було достатньо для придбання матеріалів та виплати заробітної плати працівникам, залученим до виконання робіт за цим договором. При цьому на виконання інших об`єктів закупівель за рахунок цих коштів він не здійснював.

Після виконання робіт за зазначеним договором ПП «Майстербуд» господарської діяльності більше не здійснювало.

Незважаючи на заперечення обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, суд, оцінивши кожний досліджений та перевірений у судовому засіданні доказ за своїм внутрішнім переконанням із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що прокурором у судовому засіданні доведено поза розумним сумнівом вину обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, фактичними даними, які містяться у показаннях представника потерпілого та свідків сторони обвинувачення, а також зібраних органом досудового розслідування та досліджених судом доказах і письмових документах.

Зокрема, показаннями представника потерпілого – ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні повідомила, що між Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою та ПП «Майстербуд» дійсно було укладено договір на виконання робіт за видатками з благоустрою території Слобідсько-Кульчієвецької громади, а саме щодо поточного ремонту тротуару по вул. Князів Коріатовичів та від вул. Шкільна до магазину «Домашній».

Роботи за вказаним договором були виконані ПП «Майстербуд» у повному обсязі, у зв`язку з чим претензій до підприємства щодо їх виконання немає.

Договір було укладено 26 грудня 2023 року та підписано сільським головою. Акт виконаних робіт також мав підписувати сільський голова. Вартість робіт за договором становила менше 200 000 грн. Договір був укладений без проведення тендеру, оскільки, відповідно до вимог законодавства, договір на суму до 200 000 грн не потребує проведення відповідної тендерної процедури.

Інформацію про укладення зазначеного договору вона оприлюднила у грудні 2023 року на вебпорталі «Prozorro». Звіт про укладення договору був оприлюднений, тоді як звіт про його виконання не оприлюднювався, оскільки законодавством такого обов`язку не передбачено.

Відповідно до умов договору оплата за виконані роботи мала здійснюватися після їх повного виконання. Спочатку мав бути складений та підписаний акт виконаних робіт, після чого проводилася оплата.

Згідно з платіжною інструкцією, сформованою 26 грудня 2023 року, кошти за виконання робіт були перераховані ПП «Майстербуд» 27 грудня 2023 року. Факт виконання робіт підтверджується відповідним актом виконаних робіт.

Разом із тим від ПП «Майстербуд» до сільської ради надійшов лист щодо затримки виконання робіт. Лист датований 29 грудня 2023 року. Оскільки 29 грудня 2023 року був останнім робочим днем року, відповідь на вказаний лист сільською радою не готувалася. Письмової згоди на продовження строку виконання робіт або їх виконання після закінчення строку дії договору сільська рада не надавала.

Вказаний лист ПП «Майстербуд» мав бути зареєстрований у журналі вхідної та вихідної кореспонденції. Однак фактично лист був поданий безпосередньо до бухгалтерії та до відділу, відповідального за реєстрацію вхідної кореспонденції, не передавався. Це було пов`язано з тим, що працівники сільської ради розташовані за двома адресами: частина працівників працює у с. Кам`янка, інша частина – у с. Слобідка-Кульчієвецька.

Повідомила, що підрядник фактично завершив виконання робіт 24 лютого 2024 року, про що повідомив сільську раду відповідним листом, у якому зазначив про виконання робіт та необхідність їх прийняття.

Також зазначила, що їй невідомо, з яких причин оплата за договором була здійснена до фактичного виконання робіт.

Показаннями свідка ОСОБА_14 – головного бухгалтера Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, яка в судовому засіданні повідомила, що наприкінці грудня 2023 року, у межах відповідного фінансового року, від головного розпорядника бюджетних коштів – сільського голови ОСОБА_6 – надійшла усна вказівка щодо оперативного виконання поставлених завдань. На виконання цієї вказівки було подано заявку на фінансування робіт з капітального ремонту ділянки по вул. Шкільній до магазину «Домашній».

Зазначену заявку було передано до фінансового відділу, який у подальшому перерахував кошти на рахунок сільської ради. Після надходження коштів до бухгалтерії для проведення оплати надійшов пакет необхідних документів, який передала уповноважена особа з питань державних закупівель – юрист ОСОБА_5 .

Виплата коштів здійснювалася на підставі звіту із системи «Prozorro» про проведення державної закупівлі, договору на виконання робіт та акта приймання виконаних робіт. На підставі зазначених документів відповідальний працівник бухгалтерії готував платіжну інструкцію на перерахування коштів. Цей працівник також здійснював формування фінансових та юридичних зобов`язань і підготовку відповідних платіжних документів.

Після підготовки документів вона особисто здійснювала їх перевірку та приймала остаточне рішення щодо проведення оплати. Після перевірки платіжна інструкція підписувалася нею та сільським головою із застосуванням електронних цифрових підписів, після чого направлялася до органу Державної казначейської служби України для виконання.

Відповідно до порядку казначейського обслуговування 26 грудня 2023 року могла бути сформована платіжна інструкція, після чого працівникам казначейства необхідний певний час для її опрацювання. У зв`язку з цим безпосереднє перерахування коштів могло бути здійснене наступного дня – 27 грудня 2023 року.

Дата виконання робіт у відповідних документах мала бути зазначена, оскільки без належних підтверджувальних документів орган казначейства не прийняв би платіжні документи до виконання.

Договір на виконання робіт підписується сільським головою. Акт приймання виконаних робіт також підписується сільським головою. Водночас хто саме здійснював перевірку фактичного виконання робіт, їй невідомо.

У штатному розписі сільської ради відсутня окрема посада працівника, відповідального за здійснення технічного нагляду або контролю за будівництвом.

Кошти на виконання зазначених робіт були виділені з бюджету Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради. Рішення про їх виділення було прийнято на сесії сільської ради.

Кому саме було передано пакет документів для проведення оплати, свідок не пам`ятає.

Повідомила, що послідовність дій була такою: усна вказівка головного розпорядника коштів > заявка на фінансування > передача заявки до фінансового відділу > фінансування сільської ради > надходження коштів > подання пакета документів до бухгалтерії > формування та перевірка платіжної інструкції > підписання її уповноваженими особами із застосуванням ЕЦП > направлення до казначейства > перерахування коштів.

Показаннями свідка – начальника фінансового відділу Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні повідомила, що до її посадових обов`язків належать планування бюджету, своєчасне подання його на затвердження сесії сільської ради, внесення змін до затвердженого бюджету, а також підготовка та подання звіту про виконання бюджету.

У грудні 2023 року було профінансовано видатки на поточний ремонт тротуару в сумі 182 000 грн. Точну адресу об`єкта вона не пам`ятає, оскільки у заявці на фінансування вона не зазначалася, а було вказано лише видатки на поточний ремонт.

Розподіл коштів здійснюється як на початку року під час складання бюджету, так і протягом поточного року шляхом внесення відповідних змін та уточнень до сільського бюджету. Коли саме у 2023 році були внесені зміни та виділені кошти безпосередньо на вказаний об`єкт, повідомити не може.

Головний бухгалтер сільської ради подає службову записку, у якій зазначає необхідний обсяг фінансування та відповідні статті видатків. Протягом 2023 року було подано декілька службових записок щодо виділення коштів із сільського бюджету на виконання робіт з поточного ремонту, які відповідають коду програмної класифікації видатків 6461 – ремонт доріг та дорожньої інфраструктури.

Працівники фінансового відділу в системі «АІС» формують розпорядження на фінансування, яке підписується та затверджується головою сільської ради та нею особисто, після чого в електронному вигляді направляється до органу Державної казначейської служби України. Казначейство здійснює відповідне опрацювання та перераховує кошти з особового рахунку на рахунок сільської ради.

У подальшому бухгалтер здійснює відповідні бухгалтерські операції на підставі поданих документів, зокрема актів наданих або виконаних робіт.

Показаннями свідка – ОСОБА_16 , яка в судовому засіданні повідомила, що працює бухгалтером у Слобідсько-Кульчієвецькій сільській раді.

Пояснила, що на підставі підписаних сільським головою договору та акта виконаних робіт вона здійснювала реєстрацію юридичних і фінансових зобов`язань та готувала платіжні документи. Зазначила, що її робота полягала у внесенні до відповідної системи всіх необхідних даних, після чого сформовані документи вона передавала головному бухгалтеру на флеш-накопичувачі. У подальшому платіжні документи підписувалися електронними цифровими підписами головного бухгалтера та керівника сільської ради.

Повідомила, що це був останній робочий день року і їй необхідно було завершити відповідні бухгалтерські операції. Оскільки на договорі та акті виконаних робіт дата зазначена не була, вона самостійно проставила її – 26 грудня 2023 року, тобто датою, якою їй були передані документи. Пояснила, що без зазначення дати вона не мала можливості здійснити реєстрацію зобов`язань та провести оплату.

Під час огляду в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, а саме тому 3 а.с. 91, свідок підтвердила, що дату 26 грудня 2023 року на договорі проставила особисто. При огляді тому 3 а.с. 94 підтвердила, що аналогічним чином самостійно проставила дату 26 грудня 2023 року і на акті виконаних робіт.

Також зазначила, що їй невідомо, коли саме фактично був підписаний договір.

Показаннями свідка – фахівця з публічних закупівель Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні повідомила, що до її посадових обов`язків входить проведення публічних закупівель, моніторинг постачальників та інших закупівель, визначення орієнтовної вартості предмета закупівлі, організація закупівель у системі «Prozorro», а також оформлення необхідних документів для складання та оприлюднення звітів і договорів у зазначеній системі.

В період її відсутності з 22 по 26 грудня 2023 року виконання її посадових обов`язків було покладено на юриста Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради ОСОБА_5 . Саме ОСОБА_5 26 грудня 2023 року оприлюднила договір про закупівлю в системі «Prozorro». Після цього зазначений договір їй не передавався, у зв`язку з чим із його змістом вона не ознайомлювалася.

Від імені сільської ради договір підписує сільський голова, а в разі його відсутності – секретар сільської ради. Після укладення договору бухгалтерія, як правило, передає його вже підписаним, після чого договір оприлюднюється в системі «Prozorro».

В системі «Prozorro» оприлюднюються договори про закупівлю, вартість яких досягає відповідного порогового значення, зокрема 200 000 грн. для робіт та 100 000 грн для товарів.

Під час оприлюднення договору вона оформлює та оприлюднює звіт про укладення договору. При цьому звіт про виконання такого договору, за її словами, подавати та оприлюднювати не потрібно.

Показаннями свідка ОСОБА_11 , який у судовому засіданні повідомив, що займається виготовленням та встановленням тротуарної плитки.

Пояснив, що наприкінці жовтня – на початку листопада 2023 року йому зателефонував ОСОБА_7 , з яким він раніше співпрацював, при цьому всі взяті на себе зобов`язання ОСОБА_7 виконував належним чином. Під час телефонної розмови ОСОБА_7 повідомив, що є об`єкт по вул. Князів Коріатовичів – від школи до магазину, де необхідно облаштувати тротуар. Вони домовилися зустрітися на місці для обговорення деталей виконання робіт.

Приїхавши на об`єкт, він зустрівся із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Під час зустрічі обговорювали питання виконання робіт. Мали приступити до їх виконання якнайшвидше, оскільки роботи необхідно було завершити до нового 2024 року, однак погодні умови не дозволяли цього зробити.

Зазначив, що домовленості щодо виконання робіт були досягнуті лише в усній формі. Оплата за виконані роботи мала здійснюватися після їх завершення. Договір мав бути укладений із ОСОБА_7 , який також мав здійснювати оплату за виконані ним роботи.

На ОСОБА_7 покладалося виконання підготовчих робіт, зокрема забезпечення технікою та необхідними матеріалами – щебенем, піском і цементом.

Із ОСОБА_7 особисто зустрічався один раз восени 2023 року, ще до нового року. Водночас вони постійно підтримували телефонний зв`язок та обговорювали хід виконання робіт. ОСОБА_7 наполягав на необхідності виконання робіт.

Коли погодні умови вже дозволяли приступити до виконання робіт, у нього не було вільних працівників, яких він міг залучити до їх виконання. У зв`язку з цим у січні 2024 року він порекомендував ОСОБА_7 ОСОБА_13 , який міг виконати відповідні роботи.

Дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами встановлено таке.

Відповідно до пунктів 2.1, 5.1. Статуту ПП «МАЙСТЕРБУД ХХІ» власником підприємства є ОСОБА_7 ; підприємство є юридичною особою, а відповідно до п. 9.3. цього Статуту виконавчим органом підприємства є Директор (т.6 а.с.111-136).

Згідно з Рішенням засновника №2 від 12 квітня 2017 року ОСОБА_7 призначений директором ПП «Майстербуд ХХІ» (т.6 а.с.137).

Відповідно до п.1 постанови Слобідсько-Кульчієвецької сільської територіальної виборчої комісії Кам`янець-Подільського району Хмельницької області №91 від 16 листопада 2020 року прийнято рішення про реєстрацію сільським головою Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради ОСОБА_6 , а відповідно до п.2 протоколу №1 першої сесії Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради восьмого скликання прийнято рішення вважати Слобідсько-Кульчієвецького сільського голову ОСОБА_6 таким, що вступив на посаду та набув повноважень (т.4 а.с.202-203).

26 грудня 2023 року між Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_6 та ПП «Майстербуд ХХІ» в особі директора ОСОБА_7 укладено договір №05-1223 на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній») (т.5 а.с.91).

В пункті 1.1 договору зазначено найменування робіт – видатки з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній»).

Відповідно до пункту 2.1 загальна вартість робіт без ПДВ становить – 182857,00 грн.

Згідно із п.п.4.2.1, 5.1 договору вищевказане підприємство зобов`язувалося якісно та своєчасно виконати всі зазначені в кошторисі роботи в строк до 31.12.2023, а замовник прийняти і оплатити такі роботи.

Актом №1 (форми КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року, який підписаний замовником та підрядником, стверджується, що роботи згідно договору №05-1223 на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній») виконані на суму 182857,00 грн. (т.5 а.с.94-95)

Також, довідкою (форми КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2023 року, яка підписана замовником та підрядником стверджується, що вартість робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній») становить 182857,00 грн..

Платіжним дорученням від 26.12.2023 № 669 підтверджено перерахування 27.12.2023 Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою на розрахунковий рахунок ПП «Майстербуд ХХІ» НОМЕР_5 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», грошових коштів в сумі 182 857,00 грн. за виконання робіт по поточному ремонту тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній» (т.4 а.с.155).

Листом від 29.12.2023 №5 ПП «Майстербуд ХХІ», як виконавець послуг з поточного ремонту тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній» у селі Мукша Китагородська, на підставі договору №05-1223 від 26.12.2023 року на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній»), укладеного з Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою, гарантує завершення надання послуг в термін до 31 січня 2024 року, так як виконання в термін, указаний договором, є неможливим у зв`язку з погіршенням погодних умов. В разі невиконання послуг в зазначений термін, ПП «Майстербуд ХХІ» зобов`язалося повернути кошти на протязі чотирнадцяти банківських днів (т.5 а.с.97).

Висновком експерта від 03.04.2024 №СЕ-19/123-24/3988-ПЧ, наданого за результатами проведення почеркознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підпису» (т.4 а.с.18-32) доводиться, що підпис в оригіналах акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року по договору №05-1223 від 26.12.2023р. «Видатки з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній») в графі «Замовник ОСОБА_6 » виконаний ОСОБА_6 » виконаний ОСОБА_7 .

Даними протоколу огляду місця події від 05 лютого 2024 року з ілюстрованими таблицями до нього (т.3 а.с.16-21), відповідно до яких оглянуто місце події, яким є тротуарна доріжка по вул.Князів Коріатовичів від вул.Шкільна до магазину «Домашній» в с.Мукша Китайгородська Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Будь-яких будівельно-ремонтних робіт по благоустрою цієї тротуарної доріжки оглядом не встановлено.

Даними протоколу огляду місця події від 08 лютого 2024 року з ілюстрованими таблицями до нього (т.3 а.с.22-26), відповідно до яких оглянуто місце події – ту ж саму тротуарну доріжку і також будь-яких будівельно-ремонтних робіт по благоустрою цієї тротуарної доріжки оглядом не встановлено.

Даними протоколу огляду місця події від 21 лютого 2024 року з ілюстрованими таблицями до нього (т.3 а.с.27-34), відповідно до яких оглянуто місце події – ту ж саму тротуарну доріжку. Проте, оглядом встановлено уже часткове проведення будівельно-ремонтних робіт по благоустрою тротуарної доріжки. Зокрема встановлено, що по всьому відрізку тротуарної доріжки викопано два рови довжиною 111 метрів та шириною 1 м. 40 см, які використовуються для встановлення поребриків тротуарної доріжки. Виявлено піддони із запакованими бардюрами та пустий піддон без бортиків. По довжині 24 м встановлено бортики тротуарної доріжки. Також виявлено будівельні матеріали – щебінь різної фракції та мучку для вкладання бруківки. Крім того, виявлено генератор, який на момент огляду знаходився у працюючому стані, бетонозмішувальна машину та тимчасову технічну будівлю для здійснення ремонту.

Даними протоколу огляду місця події від 05 березня 2024 року з ілюстрованими таблицями до нього (т.3 а.с.35-40), відповідно до яких оглянуто місце події – ту ж саму тротуарну доріжку. Проте, оглядом встановлено, що по всьому відрізку виконано вкладення бруківки довжиною близько 111м та шириною близько 1,5 м.

Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак, в силу положень ст.ст.84, 85, 86 КПК України, є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, поза розумним сумнівом.

При цьому, суд враховує, що стандарт доведення поза розумним сумнівом, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 331/2686/16-к, означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Сукупність обставин, установлена під час судового розгляду в цій справі, на переконання суду, виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом судового розгляду, крім того, що злочин було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення, оцінивши кожний досліджений та перевірений у судовому засіданні доказ за своїм внутрішнім переконанням із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину обвинувачених за ч.1 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, зокрема ОСОБА_6 в іншому підробленні офіційного документу, вчиненому групою осіб, та ОСОБА_7 у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, вчиненому групою осіб.

Невизнання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, розцінюється судом як їх спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Зокрема, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 ствердив, що в кінці грудня 2023 року йому разом із іншими документами надали на підпис і документи про виконання поточного ремонту тротуару біля магазину «Домашній» по вул.Князів Коріатовичів, які він підписав не надто їх аналізуючи, так як був кінець року і було багато поточних справ, які необхідно було вирішувати. Тим більше він ще в кінці грудня 2023 року йшов у щорічну відпустку, а тому поспішав завершити всі поточні справи. Як пізніше з`ясувалося він підписав примірними договорів та примірники актів про виконання робіт та довідок про вартість робіт. При цьому він не ставив дати, так як не знав, коли роботи виконаються і коли будуть сплачуватись кошти. Дані документи він повернув у приймальню і їх передали виконавцям. Так як був кінець 2023 року, казначейська служба працювала з платіжними документами лише до 27 грудня поточного року, працівник бухгалтерії прийняла ці документи до оплати. Після чого було здійснено оплату вартості за договором з ремонту тротуару біля магазину «Домашній» по вул.Князів Коріатовичів. Фактично, така оплата була здійснена помилково ще до завершення робіт, але підрядник зобов`язався їх виконати в січні 2024 року, після того як дозволять погодні умови проводити ремонтні роботи. Документи підписував в числі інших автоматично і не аналізуючи їх зміст та не переконався у наявності підстав підписувати акт виконаних робіт. Про те, що роботи не виконані, він не знав, їх виконання особисто не контролював і про їх виконання йому ніхто не доповідав. Зазначені обставини, на думку сторони захисту, свідчать про відсутність в діях ОСОБА_6 умисного характеру, а отже відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, зокрема його суб`єктивної сторони.

У свою чергу обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердив, що підготував та підписав необхідні для виконання договору документи, однак не проставив у них дати, оскільки станом на 26.12.2023 року роботи визначені договором №05-1223 від 26.12.2023 року виконані не були. Під час безпосереднього дослідження Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 р. та Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року стороною захисту зверталась увага на те, що дати в зазначених документах обвинуваченим ОСОБА_7 не проставлялись, оскільки станом на 26.12.2023 року роботи визначені договором №05-1223 від 26.12.2023 року виконані не були. Крім того, в ході судового розгляду під час допиту свідка ОСОБА_16 – працівника відділу бухгалтерського обліку Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, останні повідомила, що саме вона проставила дати «23.12.23» у Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023р. та Акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року. Зазначені обставини, на думку сторони захисту, спростовують висунуте обвинувачення щодо складання та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та свідчить про відсутність об`єктивної та суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Оцінюючи наведені стороною захисту доводи у їх сукупності та взаємозв`язку з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, суд не знаходить підстав погодитися з твердженнями обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відсутність у їх діях умислу на вчинення службового підроблення.

При цьому суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 366 КК України кримінально караним є, зокрема, складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей чи інше підроблення офіційних документів.

Суб`єктивна сторона зазначеного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом. Особа повинна усвідомлювати неправдивість відомостей, які вносить до офіційного документа, або неправдивість самого документа та бажати вчинення відповідної дії. Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої наявність прямого умислу встановлюється з урахуванням не лише пояснень особи, а й характеру, послідовності та фактичних обставин її поведінки.

При цьому суд звертає увагу, що доведення прямого умислу не потребує обов`язкового встановлення факту його визнання самою особою. Психічне ставлення особи до вчинених нею дій є внутрішнім процесом, який безпосередньо спостереженню не підлягає, а тому встановлюється судом за зовнішніми проявами поведінки особи, її обізнаністю про фактичні обставини, змістом підписаних документів, послідовністю дій, службовими повноваженнями, метою та наслідками таких дій, а також іншими доказами у їх сукупності.

У цьому кримінальному провадженні такі обставини у своїй сукупності свідчать не про випадкову технічну помилку, недбалість чи механічне підписання документів, а про усвідомлені та погоджені між собою дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Насамперед судом установлено, що 26.12.2023 між Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою та ПП «Майстербуд ХХІ» було укладено договір №05-1223 на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади, предметом якого був поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній».

Згідно з умовами договору підрядник зобов`язувався якісно та своєчасно виконати передбачені кошторисом роботи у визначений строк, а замовник — прийняти та оплатити саме виконані роботи. Таким чином, документальне оформлення факту виконання робіт не було формальністю, яка не мала самостійного значення, а являло собою необхідну юридичну підставу для їх прийняття замовником та проведення оплати за рахунок бюджетних коштів.

За таких обставин як ОСОБА_6 , який як сільський голова був головним розпорядником бюджетних коштів, так і ОСОБА_7 , який як директор ПП «Майстербуд ХХІ» представляв інтереси підрядника, не могли не усвідомлювати правового значення акта приймання виконаних будівельних робіт та його значення для проведення розрахунків за договором.

Більше того, з показань головного бухгалтера Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради ОСОБА_14 вбачається, що без належно оформленого пакета документів, у тому числі акта приймання виконаних будівельних робіт, проведення відповідного фінансування не відбулося б. Послідовність здійснення платежу передбачала наявність документального підтвердження підстав для оплати, перевірку документів бухгалтерією, формування платіжної інструкції, її підписання уповноваженими особами та подальше направлення до органу Казначейства.

Отже, акт приймання виконаних будівельних робіт у конкретних обставинах цього кримінального провадження був саме тим документом, на підставі якого створювалися юридичні підстави для здійснення видатку бюджетних коштів.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у своїй практиці прямо визнає акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в офіційним документом, оскільки такий акт засвідчує конкретні факти, здатні спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення, реалізації, зміни або припинення певних прав та обов`язків.

За встановлених судом обставин неправдивість відомостей у спірному акті полягає не в незначній технічній неточності чи помилці у реквізитах документа, а стосується самого предмета документа — факту виконання робіт, їх обсягів та вартості.

Саме тому посилання ОСОБА_6 на те, що він «підписував документи автоматично», «не аналізуючи їх зміст», не може бути прийняте судом як таке, що спростовує наявність прямого умислу.

По-перше, ОСОБА_6 не був сторонньою особою, яка випадково поставила підпис під документом, зміст якого не мав для нього жодного значення. Навпаки, він обіймав посаду сільського голови, був головним розпорядником бюджетних коштів та безпосередньо був пов`язаний із прийняттям рішень щодо фінансування робіт за рахунок коштів сільського бюджету.

По-друге, саме його усна вказівка, як установлено показаннями головного бухгалтера ОСОБА_14 , стала підставою для оперативного вирішення питання щодо фінансування відповідних робіт наприкінці бюджетного року.

По-третє, ОСОБА_6 власноруч підписав акт приймання виконаних будівельних робіт, тобто своїм підписом підтвердив достовірність зафіксованих у ньому відомостей та надав документу юридичної сили. При цьому відповідно до встановленої процедури саме наявність такого документа була необхідною умовою для подальшого руху платіжних документів та перерахування коштів.

По-четверте, сам ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечував, що знав про укладення договору, знав про необхідність виконання робіт та особисто підписав документи, пов`язані з їх прийняттям. Його твердження про те, що він не знав про фактичне невиконання робіт та не контролював їх виконання, саме по собі не спростовує умислу, оскільки питання полягає не лише у фактичній обізнаності про стан робіт, а у встановленні того, чи усвідомлював він неправдивість відомостей, які своїм підписом підтверджував як достовірні.

Суд вважає, що сукупність встановлених обставин виключає можливість розцінювати поведінку ОСОБА_6 як просту неуважність або механічне підписання документа.

Якщо б ОСОБА_6 дійсно не знав про невиконання робіт та не мав наміру підтверджувати недостовірні відомості, логічною та послідовною його поведінкою було б утриматися від підписання документа, достовірність якого він не перевірив, або з`ясувати фактичний стан виконання робіт до моменту його підписання. Натомість він, будучи службовою особою, яка мала відповідні повноваження та усвідомлювала порядок використання бюджетних коштів, поставив власний підпис під документом, що підтверджував виконання робіт, фактично не виконаних на момент його підписання, чим забезпечив можливість використання цього документа як юридичної підстави для проведення платежу.

Твердження ОСОБА_6 про те, що він підписав лише «примірники» документів, не ставлячи дат, також не спростовує встановленого судом факту його умисної участі у службовому підробленні.

Суд виходить із того, що юридичне значення для кваліфікації дій за ст. 366 КК України має не лише особа, яка технічно заповнила окремі реквізити документа, а й службова особа, яка своїм підписом засвідчила викладені у ньому відомості та надала документу юридичного значення.

У цьому контексті заслуговує на увагу правова позиція Верховного Суду про те, що для кваліфікації за ст. 366 КК України не має вирішального значення, хто саме готував чи заповнював документ до моменту його підписання службовою особою. Якщо службова особа оформлює, підписує та засвідчує документ, саме цими діями вона надає йому юридичного значення.

Таким чином, навіть якщо припустити, що окремі реквізити документа були внесені іншою особою, це не усуває відповідальності ОСОБА_6 за умисне засвідчення своїм підписом неправдивих відомостей, якщо судом встановлено його усвідомлення їх неправдивості.

Щодо ОСОБА_7 суд зазначає, що його поведінка є ще більш безпосередньо пов`язаною із виникненням та змістом неправдивого документа.

Саме ОСОБА_7 , як директор ПП «Майстербуд ХХІ» та особа, яка представляла підрядника, був обізнаний із фактичним станом виконання робіт за договором №05-1223. Він не заперечує, що саме ним готувалися необхідні документи. При цьому він прямо пояснив суду, що станом на 26.12.2023 роботи за договором виконані не були.

Отже, суд бере до уваги принципово важливу обставину: ОСОБА_7 не лише мав можливість знати про фактичний стан виконання робіт – з його власних пояснень випливає, що він достовірно знав про їх невиконання станом на дату укладення договору та оформлення документів.

За таких обставин складення ним документа, в якому зазначено про виконання відповідних робіт та їх вартість, не може бути пояснене помилкою, необережністю чи непорозумінням.

Більше того, дії ОСОБА_7 були послідовними: він підготував документи, у тому числі акт приймання виконаних будівельних робіт, зазначив у ньому відомості про роботи, які фактично не були виконані, підписав цей документ та передав його іншій службовій особі – ОСОБА_6 – для подальшого оформлення та використання.

Таким чином, поведінка ОСОБА_7 мала цілеспрямований характер та була безпосередньо спрямована на створення документа, який зовні підтверджував юридично значущий факт – виконання підрядником робіт, хоча фактично такі роботи на відповідний момент виконані не були.

Не змінює цього висновку і посилання захисту на те, що ОСОБА_7 не проставляв у документах дати, а дата «23.12.23» була внесена працівником бухгалтерії ОСОБА_16 .

По-перше, предметом обвинувачення є не лише дата документа, а неправдивість відомостей щодо факту виконання робіт, їх обсягів та вартості.

По-друге, навіть за умови, що конкретна дата була внесена іншою особою, ОСОБА_7 до цього моменту власноруч підготував та підписав документ, зміст якого підтверджував виконання робіт, про фактичне невиконання яких він достовірно знав.

По-третє, внесення дати іншою особою не перетворює завідомо неправдивий за своїм змістом документ на достовірний і не усуває факту умисного складання та підписання такого документа ОСОБА_7 .

Тобто наведена захистом обставина стосується лише одного реквізиту документа і не спростовує основної обставини, яка має значення для кримінально-правової оцінки: ОСОБА_7 засвідчив своїм підписом інформацію про виконання робіт, достовірно знаючи, що вони не виконані.

Суд також вважає істотним те, що укладення договору та оформлення акта відбулися фактично в один часовий проміжок – 26.12.2023, тобто наприкінці бюджетного року. Саме в цей період, як установлено показаннями свідків, існувала необхідність провести фінансування до завершення відповідного бюджетного періоду.

За відсутності акта приймання виконаних будівельних робіт кошти за договором не могли бути належним чином спрямовані на оплату робіт. Отже, оформлення акта мало чітко визначену практичну та юридичну мету – створити документальну підставу для проведення платежу.

Суд не вважає випадковим і той факт, що документ, який засвідчував виконання робіт, був оформлений у той час, коли, як достовірно знав ОСОБА_7 та як це випливає з інших доказів, роботи фактично не виконувалися.

Важливим є також те, що сам ОСОБА_7 пояснив суду, що питання продовження строку дії договору шляхом укладення додаткової угоди ним не розглядалося, оскільки він розумів, що кошти були виділені на 2023 рік та мали бути використані саме в цьому фінансовому році.

Зазначене пояснення, на думку суду, має істотне доказове значення, оскільки свідчить про усвідомлення ОСОБА_7 бюджетних та договірних обмежень і про його розуміння необхідності документального оформлення виконання робіт саме до завершення відповідного фінансового року.

Тобто обвинувачений фактично визнав, що розумів проблему, пов`язану із завершенням фінансового року, знав про невиконання робіт та усвідомлював неможливість простого перенесення їх виконання на 2024 рік без належного юридичного оформлення.

У такій ситуації складання та підписання акта про нібито виконані роботи не може бути логічно пояснене лише бажанням «оформити документи наперед», оскільки саме зміст такого документа створював юридичну підставу для проведення платежу за роботи, які фактично ще не були виконані.

Окремо суд оцінює доводи про те, що фактичні роботи мали бути виконані у січні 2024 року після покращення погодних умов.

Навіть якщо погодитися з тим, що підрядник дійсно мав намір виконати роботи пізніше, це не усуває складу кримінального правопорушення, оскільки правове значення для цього провадження має момент складання та підписання неправдивого офіційного документа. Подальший намір виконати роботи не робить достовірними відомості документа, яким на момент його оформлення було засвідчено факт уже виконаних робіт.

При цьому суд враховує формальний характер складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України: для закінченості цього кримінального правопорушення не вимагається настання майнової шкоди чи інших додаткових наслідків, якщо встановлено сам факт умисного складання, видачі завідомо неправдивого офіційного документа або іншої передбаченої законом форми службового підроблення.

Отже, подальше фактичне виконання робіт у січні 2024 року, якщо таке мало місце, не усуває неправдивості акта станом на момент його складання та підписання і не виключає складу кримінального правопорушення.

Суд також не може погодитися з позицією захисту про те, що відсутність особистого контролю ОСОБА_6 за ходом виконання робіт автоматично свідчить про відсутність умислу.

Сам по собі факт відсутності особистого контролю за виконанням робіт не є доказом невинуватості службової особи, якщо сукупність інших доказів свідчить про те, що вона усвідомлювала неправдивість документа, який підписувала.

У цьому кримінальному провадженні суд оцінює не ізольовано факт підписання документа, а всю послідовність подій: укладення договору, фактичне невиконання робіт, необхідність документального підтвердження їх виконання для проведення бюджетної оплати, оформлення акта, його підписання ОСОБА_7 , подальше підписання ОСОБА_6 , засвідчення документа печаткою сільської ради та подальше здійснення платежу.

Така сукупність обставин свідчить про функціональну узгодженість дій обох обвинувачених.

ОСОБА_7 як представник підрядника створив і підписав документ, який містив неправдиві відомості про виконання робіт. ОСОБА_6 як службова особа замовника та головний розпорядник бюджетних коштів своїм підписом та відтиском печатки сільської ради підтвердив зазначені відомості та надав документу юридичної сили, після чого на його підставі стала можливою процедура оплати.

Таким чином, дії кожного з обвинувачених не були ізольованими та самодостатніми щодо досягнення спільного результату. Навпаки, вони взаємно доповнювали одна одну: без складання та підписання документа ОСОБА_7 не виник би відповідний документ, а без його підтвердження та підписання ОСОБА_6 як представником замовника не виникли б передбачені процедурою підстави для його використання для оплати.

Саме ця узгодженість дій, їх послідовність, часовий збіг, однаковий предмет – акт приймання виконаних будівельних робіт – та єдиний юридично значущий результат – документальне підтвердження факту виконання робіт для проведення оплати – свідчать про спільність участі обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд при цьому враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим групою осіб, якщо у ньому спільно брали участь декілька виконавців без попередньої змови між собою. Для такої форми співучасті визначальним є встановлення спільності участі декількох осіб у виконанні об`єктивної сторони кримінального правопорушення, а не обов`язкове встановлення попередньої домовленості.

Установлені судом фактичні обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спільно брали участь у створенні та наданні юридичного значення неправдивому офіційному документу, кожен відповідно до своєї ролі та службових повноважень.

При цьому суд не покладає в основу обвинувального висновку лише факт подальшого проведення оплати, оскільки сам по собі факт перерахування коштів не доводить умислу на службове підроблення. Водночас факт оплати має доказове значення у сукупності з іншими обставинами, оскільки підтверджує, що неправдивий акт був фактично використаний за своїм функціональним призначенням як документ, що засвідчує виконання робіт та є підставою для здійснення бюджетного платежу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що пояснення ОСОБА_6 про автоматичне та необдумане підписання документів, а також пояснення ОСОБА_7 про відсутність у нього наміру складати неправдивий документ не узгоджуються з об`єктивно встановленою послідовністю їхніх дій та суперечать сукупності досліджених судом доказів.

Версія про випадковість або необережність не пояснює, чому акт був складений і підписаний саме в умовах фактичного невиконання робіт, чому в ньому були зазначені конкретні обсяги та вартість робіт, чому документ був переданий для підписання іншій стороні договору, чому після його оформлення була проведена передбачена процедура бюджетної оплати та чому обидва обвинувачені, кожен зі свого боку, вчинили дії, необхідні для надання цьому документу юридичної сили.

Саме сукупність цих обставин, а не будь-яка окрема з них, переконує суд у тому, що обвинувачені усвідомлювали фактичну невідповідність відомостей, викладених в акті, дійсному стану виконання робіт та бажали своїми діями надати цим відомостям статус достовірних.

При цьому суд не вважає за необхідне встановлювати як обов`язкову ознаку складу кримінального правопорушення конкретну особисту вигоду кожного з обвинувачених. Для кваліфікації за ч. 1 ст. 366 КК України визначальним є встановлення прямого умислу на вчинення передбаченої диспозицією статті дії, а не обов`язкове встановлення корисливого мотиву чи отримання особистої майнової вигоди.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що ОСОБА_6 , будучи службовою особою, усвідомлюючи фактичний стан виконання робіт та юридичне значення акта приймання виконаних будівельних робіт, умисно підписав завідомо неправдивий офіційний документ та засвідчив його печаткою сільської ради, а ОСОБА_7 , достовірно знаючи про невиконання робіт, умисно склав та підписав зазначений офіційний документ із внесеними до нього неправдивими відомостями.

Отже, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 охоплювалися єдиним усвідомленням неправдивості відомостей про виконання робіт та були спрямовані на надання відповідному документу юридичного значення, необхідного для проведення оплати за договором.

У зв`язку з цим суд визнає доведеною наявність у діях ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а наведені стороною захисту доводи оцінює як такі, що спростовуються встановленою судом сукупністю доказів та фактичних обставин кримінального провадження.

Крім того, стороною обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що постановою Слобідсько-Кульчієвецької сільської територіальної виборчої комісії №91 від 16.11.2020 ОСОБА_6 зареєстровано Слобідсько-Кульчієвецьким сільським головою.

У подальшому, 01.12.2020 на першій сесії восьмого скликання Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради ОСОБА_6 склав присягу новообраного сільського голови.

Перелік повноважень сільського голови регламентовано ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», серед яких, він є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства.

Згідно із ч.5 ст.42 вказаного Закону сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

З огляду на викладене, ОСОБА_6 обіймає в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, з урахуванням ст.18 та примітки 1 до ст. 364 КК України, являвся службовою особою.

Відповідно до примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

ОСОБА_6 , будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив кримінальні правопорушення (злочини) за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді Слобідсько-Кульчієвецького сільського голови, тобто будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи від імені даної сільської ради як замовник, 26.12.2023 уклав з директором ПП «Майстербуд ХХІ» ОСОБА_7 договір № 05-1223 на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній»).

В пункті 1.1договору зазначено найменування робіт – видатки з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній»). Відповідно до пункту 2.1. загальна вартість робіт без ПДВ становить 182 857,00 грн.

Згідно із п. п. 4.2.1, 5.1договору, вищевказане підприємство зобов`язано якісно та своєчасно виконати всі зазначені в кошторисі роботи в строк до 31.12.2023, а замовник прийняти і оплатити такі роботи.

У подальшому, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для юридичної особи шляхом зловживання своїм службовим становищем всупереч інтересам служби.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для юридичної особи – ПП «Майстербуд ХХІ», ОСОБА_6 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що роботи за договором № 5-1223 від 26.12.2023не проводились та не виконані, діючи спільно із директором ПП «Майстербуд ХХІ» ОСОБА_7 , умисно та власноручно підписав завідомо підроблений офіційний документ – акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (примірна форма КБ-2в) №1 від 26.12.2023 за договором №5-1223 від 26.12.2023 на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній») на суму 182857,00 грн, який попередньо був складений та підписаний ОСОБА_7 , завіривши його відтиском мастичної печатки Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, засвідчивши таким чином факт виконання обумовлених вищевказаним договором будівельних робіт та надавши йому статусу офіційного документу, тобто документу, що містить інформацію, яка здатна спричинити наслідки правового характеру.

Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи - ПП «Майстербуд ХХІ», 26.12.2023, у невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою вул. Шкільна, 6, с. Кам`янка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, надав начальнику відділу – головному бухгалтеру Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради ОСОБА_14 скріплений печаткою та підписаний спільно з ОСОБА_7 завідомо підроблений для нього офіційний документ – акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (примірна форма КБ-2в) №1 від 26.12.2023, в якому містилися неправдиві відомості про обсяги виконаних робіт на суму 182 857,00 грн, який цього ж дня ОСОБА_14 , яка не була обізнана у дійсних злочинних намірах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , подала до Кам`янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області для реєстрації фінансових зобов`язань перед ПП «Майстербуд ХХІ».

На підставі платіжного доручення від 26.12.2023 № 669 грошові кошти в сумі 182 857,00 грн 27.12.2023 були перераховані на розрахунковий рахунок ПП «Майстербуд ХХІ» НОМЕР_5 , відкритий у АТКБ «ПриватБанк» за виконання робіт по поточному ремонту тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній» за фактично невиконані роботи, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Вказані дії ОСОБА_6 , які виразились у зловживанні службовим становищем тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст.364 КК України.

Крім того, стороною обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що рішенням засновника ПП «Майстербуд ХХІ» №2 від 12.04.2017, ОСОБА_7 призначено директором ПП «Майстер буд ХХІ».

Відповідно до п.п.9.3.-9.5. Статуту ПП «Майстербуд ХХІ» (далі «Підприємство»), затвердженого 06.04.2017 власником підприємства ОСОБА_18 , виконавчим органом Підприємства є директор. Директор підприємства вирішує всі питання діяльності Підприємства за винятком тих, що належать до компетенції вищого органу Підприємства.

Директор Підприємства:

-затверджує поточні плани діяльності Підприємства і міроприємства, необхідні для їх виконання;

-створює органи, які необхідні для виконання завдань Підприємства;

-розпоряджається майном Підприємства (за винятком основних засобів);

-приймає та звільняє з роботи співробітників Підприємства;

-організовує ведення бухгалтерського обліку та звітності Підприємства;

-надає власнику Підприємства річний баланс та звіт Підприємства;

-відповідає за зберігання круглої печатки та штампу Підприємства (в разі їх наявності);

-забезпечує вирішення завдань, які поставлені власником Підприємства.

Директор діє від імені Підприємства в межах, встановлених законодавством України, Статутом Підприємства та Контрактом.

Директор Підприємства має право без довіреності діяти від імені Підприємства, представляти його інтереси у всіх установах, організаціях, підприємствах як в Україні так і за кордоном; здійснювати всякого роду правочини, угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках рахунки.

З огляду на викладене, директор ПП «Майстербуд ХХІ» ОСОБА_7 здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто, з урахуванням ч.3 ст.18 КК України, примітки 1 до ст.364 КК України, являється службовою особою.

Згідно примітки до ст. 358 КК України, під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

При цьому, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив кримінальні правопорушення (злочини) за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , будучи директором ПП «Майстербуд ХХІ» та діючи від імені вказаного підприємства як підрядник уклав 26.12.2023 з ОСОБА_6 , який перебував на посаді Слобідсько-Кульчієвецького сільського голови та діяв від імені даної сільської ради як замовник, Договір №05-1223 на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній»).

В пункті 1.1 договору зазначено найменування робіт – видатки з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній»). Відповідно до пункту 2.1. загальна вартість робіт без ПДВ становить 182 857,00 грн.

Згідно із п. п. 4.2.1, 5.1 договору, вищевказане підприємство зобов`язано якісно та своєчасно виконати всі зазначені в кошторисі роботи в строк до 31.12.2023, а замовник прийняти і оплатити такі роботи.

У подальшому, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в умовах воєнного стану.

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан. Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 строком на 90 діб.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи – ПП «Майстербуд ХХІ», ОСОБА_7 , будучи службовою особою, використовуючи своє службове становище, достовірно знаючи, що діє в умовах воєнного стану та роботи за договором № 5-1223 від 26.12.2023 не проводились та не виконані, діючи спільно із Слобідсько-Кульчієвецьким сільським головою ОСОБА_6 , умисно склав завідомо підроблений офіційний документ – акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (примірна форма КБ-2в) № 1 від 26.12.2023 за договором № 5-1223 від 26.12.2023 на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній») на суму 182 857,00 грн, в який вніс завідомо неправдиві відомості про обсяги та вартість виконаних робіт, а саме в Локальний кошторис 02-01-01 на Ремонтно-будівельні роботи в п. 1, п. 2, п.3, п.4, п.5, п.6, п.7, які виконані не були.

Після цього, ОСОБА_6 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що роботи за договором № 5-1223 від 26.12.2023 не проводились та не виконані, діючи спільно із директором ПП «Майстербуд ХХІ» ОСОБА_7 , умисно та власноручно підписав завідомо підроблений офіційний документ – акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (примірна форма КБ-2в) № 1 від 26.12.2023 за договором № 5-1223 від 26.12.2023 на виконання робіт по видатках з благоустрою населених пунктів Слобідсько-Кульчієвецької громади (поточний ремонт тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній») на суму 182 857,00 грн, який попередньо був складений та підписаний ОСОБА_7 , завіривши його відтиском мастичної печатки Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, засвідчивши таким чином факт виконання обумовлених вищевказаним договором будівельних робіт та надавши йому статусу офіційного документу, тобто документу, що містить інформацію, яка здатна спричинити наслідки правового характеру.

В подальшому, ОСОБА_6 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою вул. Шкільна, 6, с. Кам`янка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, надав начальнику відділу – головному бухгалтеру Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради ОСОБА_14 скріплений печаткою та підписаний спільно з ОСОБА_7 завідомо підроблений для них офіційний документ – акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (примірна форма КБ-2в) № 1 від 26.12.2023, в якому містилися неправдиві відомості про обсяги виконаних робіт на суму 182 857,00 грн, який цього ж дня ОСОБА_14 , яка не була обізнана у дійсних злочинних намірах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , подала до Кам`янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області для реєстрації фінансових зобов`язань перед ПП «Майстербуд ХХІ».

На підставі платіжного доручення від 26.12.2023 № 669 грошові кошти в сумі 182 857,00 грн 27.12.2023 були перераховані на розрахунковий рахунок ПП «Майстербуд ХХІ» НОМЕР_5 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» за виконання робіт по поточному ремонту тротуару по вул. Князів Коріатовичів від вул. Шкільна до магазину «Домашній» за фактично невиконані роботи, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Вказані дії ОСОБА_7 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в умовах воєнного стану, стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.4 ст.191 КК України.

Допитавши обвинувачених, представника потерпілого, свідків сторони обвинувачення, дослідивши безпосередньо надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321 КПК здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за висунутим їм обвинуваченням за ч.1 ст.364 КК України та ч.4 ст.191 КК України відповідно з наступних підстав.

Так, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio proreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено такого: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_6 вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, посилаючись на те, що останній, будучи службовою особою, нібито умисно використав своє службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи – ПП «Майстербуд ХХІ», шляхом підписання акта приймання виконаних будівельних робіт за фактично невиконані, на думку сторони обвинувачення, роботи та забезпечення їх оплати.

Однак такий висновок сторони обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи та усталеним правовим позиціям Верховного Суду щодо визначення суб`єктивної сторони службового зловживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 КК України кримінально караним є умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби.

Отже, для наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, недостатньо встановити лише факт порушення службовою особою певних нормативних вимог, недотримання строку виконання договору, неналежного оформлення документації чи прийняття рішення, яке в подальшому може бути визнане неправомірним.

Необхідним є доведення саме умисного характеру такого використання службового становища та спеціальної мети – одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Саме на це неодноразово звертав увагу Верховний Суд.

Так, у постанові ККС ВС від 23 квітня 2024 року у справі № 278/1664/20 зазначено, що суб`єктивна сторона службового зловживання характеризується прямим умислом, а обов`язковою її ознакою є мета одержати будь-яку неправомірну вигоду – отримати матеріальні блага або уникнути матеріальних витрат – для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, а також відповідний корисливий (егоїстичний) мотив. При цьому, якщо вигоду отримує інша особа, необхідно довести існування в особи, яка обвинувачується у службовому зловживанні, мотивів, з яких вона була зацікавлена в отриманні вигоди цією особою. Верховний Суд окремо наголосив, що недоведеність цих елементів навіть за наявності помилок або порушень під час виконання службових повноважень виключає кваліфікацію за ст. 364 КК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах ККС ВС від 06.04.2023 у справі № 619/2627/20, від 11.05.2023 у справі № 707/661/17 та від 05.04.2021 у справі № 520/13641/15-к. Верховний Суд виходив із того, що наявність у службової особи мети отримати неправомірну вигоду та/або її зацікавленість у отриманні такої вигоди іншою особою є критерієм, який дозволяє відмежувати кримінально каране службове зловживання від інших порушень, допущених при виконанні службових повноважень.

Зазначений підхід має принципове значення для оцінки дій ОСОБА_6 .

У цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення фактично ототожнює порушення договірного строку виконання робіт із наявністю у ОСОБА_6 умислу на одержання неправомірної вигоди ПП «Майстербуд ХХІ».

Проте така логіка є помилковою.

Із самого факту того, що роботи за договором № 05-1223 від 26.12.2023 не були виконані у визначений договором строк, не випливає, що ОСОБА_6 мав умисел надати ПП «Майстербуд ХХІ» незаконну майнову перевагу.

Навпаки, істотне значення має встановлення фактичної обставини, відповідно до якої роботи за договором були фактично виконані, але із порушенням первісно визначеного строку через несприятливі погодні умови та завершені пізніше.

За таких обставин необхідно розмежовувати дві принципово різні ситуації:

1.коли службова особа достовірно знає, що роботи фактично не виконувалися, однак умисно оформлює їх як виконані та забезпечує безпідставне перерахування коштів;

2.коли роботи фактично виконані, а спірним є лише момент їх виконання та відповідність фактичної дати завершення робіт умовам договору.

Перша ситуація потенційно може свідчити про наявність умислу на незаконне надання майнової вигоди третій особі.

Друга сама по собі такого умислу не підтверджує.

У випадку ОСОБА_6 сторона обвинувачення повинна була довести не лише факт невиконання робіт станом на 26.12.2023, а й те, що на момент підписання акта він мав умисел забезпечити ПП «Майстербуд ХХІ» саме неправомірну, тобто безпідставну майнову вигоду.

Якщо ж роботи були фактично виконані підприємством у подальшому, а сплачені 182 857 грн відповідали вартості фактично виконаного ремонту, то саме по собі порушення календарного строку виконання робіт не доводить виникнення у ПП «Майстербуд ХХІ» неправомірної вигоди в кримінально-правовому розумінні.

Відповідно, для доведення суб`єктивної сторони ст. 364 КК України необхідно встановити, що ОСОБА_6 усвідомлював не просто факт порушення строку, а неправомірний характер майнової вигоди, яку нібито отримувало підприємство, та бажав саме такого результату.

Саме такого доказу в наведеному формулюванні обвинувачення не міститься.

Більше того, фактичне подальше виконання робіт має істотне значення для встановлення спрямованості умислу.

Якщо службова особа підписує документи з метою забезпечення оплати робіт, які контрагент фактично виконав, хоча й із простроченням, така поведінка може свідчити про намір забезпечити виконання господарського договору та оплату фактично виконаного ремонту, але не сама по собі про мету безпідставного збагачення юридичної особи.

У такому випадку можливе питання щодо дотримання умов договору, бюджетної дисципліни, порядку приймання робіт або належного документального оформлення господарської операції. Проте порушення у сфері службової діяльності не є автоматично кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 364 КК України.

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2024 року у справі № 359/2636/19 прямо наголосив, що наявність у службової особи мети отримати неправомірну вигоду та/або її зацікавленість у отриманні такої вигоди іншою особою є ознакою, яка відмежовує службове зловживання від інших порушень, допущених при виконанні службових повноважень. Суд зазначив, що недоведеність факту умисного використання службового становища з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи виключає склад кримінального правопорушення за ст. 364 КК України.

При цьому захист враховує новішу правову позицію Об`єднаної палати ККС ВС, викладену у постанові від 10 лютого 2025 року у справі № 757/11969/18-к.

ОП ККС ВС зазначила, що для кваліфікації за ст. 364 КК України не має вирішального значення сама по собі наявність або відсутність попередньої домовленості між службовою особою та юридичною чи фізичною особою, яка отримала неправомірну вигоду. Також кримінальна відповідальність можлива у випадку, коли службова особа діяла в інтересах третьої особи без доведення до відома останньої змісту та характеру своїх дій.

Однак із цієї правової позиції не випливає, що для відповідальності за ст. 364 КК України достатньо самого факту отримання іншою юридичною особою коштів унаслідок дій службової особи.

Навпаки, ОП ККС ВС акцентувала на необхідності встановлення усіх ознак складу кримінального правопорушення, а визначальним є саме усвідомлене вчинення службовою особою зловживання службовим становищем усупереч інтересам служби з відповідною метою одержання неправомірної вигоди.

Таким чином, навіть з урахуванням сучасної практики Верховного Суду сторона обвинувачення повинна довести, що ОСОБА_6 :

?усвідомлював, що його дії суперечать інтересам служби;

?усвідомлював, що внаслідок цих дій ПП «Майстербуд ХХІ» отримує саме неправомірну вигоду;

?бажав настання такого наслідку;

?мав спеціальну мету забезпечити одержання такої неправомірної вигоди юридичною особою;

?був відповідним чином зацікавлений у такому результаті.

Саме останні обставини у наведеному обвинуваченні належними та допустимими доказами не встановлені.

Не можна вважати доказом наявності спеціальної мети лише те, що ОСОБА_6 підписав акт, після чого кошти були перераховані на рахунок ПП «Майстербуд ХХІ». Така послідовність подій підтверджує факт здійснення господарської операції, але не встановлює автоматично психічне ставлення службової особи до її наслідків.

Кримінальний закон вимагає доведення не об`єктивного зв`язку за принципом «підписав документ – підприємство отримало кошти», а суб`єктивного зв`язку між свідомістю та волею службової особи і метою незаконного надання вигоди третій особі.

У цьому контексті особливо важливим є встановлення причин, через які роботи не були завершені до 31.12.2023, та обставин їх фактичного виконання у подальшому.

Судом встановлено, що затримка виконання робіт була обумовлена несприятливими погодними умовами, що унеможливлювали їх виконання у визначений строк, а після покращення погодних умов роботи були фактично виконані ПП «Майстербуд ХХІ», це істотно спростовує версію про спрямованість умислу ОСОБА_6 на безпідставне збагачення підприємства.

У такому разі його поведінка може оцінюватися з точки зору дотримання умов договору та інших нормативних вимог, однак для кримінально-правової оцінки за ст. 364 КК України необхідно встановити значно більше – конкретний умисел на використання службового становища всупереч інтересам служби саме з метою одержання неправомірної вигоди.

Такий підхід відповідає принципу індивідуалізації кримінальної відповідальності та презумпції невинуватості.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, згідно зі ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на сторону обвинувачення.

Отже, саме прокурор зобов`язаний довести не тільки факт підписання ОСОБА_6 акта та подальшого перерахування коштів ПП «Майстербуд ХХІ», а й те, що на момент вчинення відповідних дій ОСОБА_6 мав прямий умисел та спеціальну мету – забезпечити підприємству одержання саме неправомірної вигоди.

За відсутності доказів такої спрямованості умислу не може вважатися доведеним склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Таким чином, встановлення того, що роботи були фактично виконані, хоча й пізніше передбаченого договором строку, у сукупності з відсутністю доказів особистої зацікавленості ОСОБА_6 у майновій вигоді ПП «Майстербуд ХХІ», відсутністю доказів попередньої або іншої домовленості щодо безпідставного отримання підприємством бюджетних коштів, а також відсутністю доказів того, що кошти були сплачені за роботи, які в результаті взагалі не були виконані, створює обґрунтований висновок про недоведеність суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення.

За таких обставин дії ОСОБА_6 не можуть бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 364 КК України лише на підставі формального порушення строку виконання договору та підписання акта до фактичного завершення відповідних робіт.

Наявність можливих порушень договірної, бюджетної чи службової дисципліни сама по собі не утворює складу службового зловживання без доведення прямого умислу, спеціальної мети одержання неправомірної вигоди та відповідної зацікавленості службової особи в її одержанні третьою особою.

Отже, за відсутності належних і достатніх доказів того, що ОСОБА_6 діяв саме з метою одержання неправомірної вигоди для ПП «Майстербуд ХХІ», один лише факт підписання ним акта та подальшої оплати робіт не може бути достатньою правовою підставою для висновку про наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

У свою чергу ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він заволодів бюджетними коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем як директор ПП «Майстербуд ХХІ».

Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у заволодінні бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем, суд виходить із того, що для правильної кримінально-правової оцінки його дій необхідно встановити не лише факт отримання ПП «Майстербуд ХХІ» грошових коштів від Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, а всі обов`язкові ознаки складу кримінального правопорушення, у тому числі його суб`єктивну сторону.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 КК України кримінально караним є заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

При цьому сама по собі наявність у службової особи повноважень щодо майна, отримання нею або підприємством коштів за договором, а також встановлення порушень порядку виконання чи документального оформлення господарської операції не є достатніми для висновку про наявність складу кримінального правопорушення.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього кримінального правопорушення є прямий умисел, а також корисливий мотив і корислива мета.

Саме такий правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 581/441/18.

У цій постанові Верховний Суд наголосив, що за змістом ст. 191 КК України відповідальність настає лише за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за наявності прямого умислу, корисливого мотиву та відповідної мети. Верховний Суд погодився з виправданням особи саме з огляду на те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом наявності прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети.

Отже, для встановлення складу кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України у цій справі сторона обвинувачення повинна була довести, що ОСОБА_7 на момент отримання ПП «Майстербуд ХХІ» коштів:

1.усвідомлював, що грошові кошти незаконно вилучаються з володіння власника;

2.усвідомлював протиправність такого вилучення;

3.бажав остаточного звернення цих коштів на користь ПП «Майстербуд ХХІ» без виконання передбачених договором зобов`язань;

4.діяв із корисливим мотивом;

5.мав мету незаконно збагатити себе або юридичну особу, в інтересах якої діяв.

Жодна з наведених обставин не може вважатися доведеною лише з факту підписання акта № 1 та перерахування 182 857 грн.

Ключовою обставиною у цій справі є те, що грошові кошти в сумі 182 857 грн не були отримані ПП «Майстербуд ХХІ» за роботи, які підприємство взагалі не мало наміру виконувати.

Навпаки, встановлені судом обставини свідчать про реальність господарських відносин між ПП «Майстербуд ХХІ» та Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою, фактичне виконання робіт та подальше завершення ремонту об`єкта.

Так, протоколами огляду місця події від 21.02.2024 та 05.03.2024 встановлено, що в період між проведенням відповідних оглядів роботи на об`єкті продовжувалися, а станом на 05.03.2024 були завершені.

Таким чином, поведінка ОСОБА_7 після отримання коштів об`єктивно не відповідає поведінці особи, яка має намір остаточно заволодіти чужим майном без виконання зустрічного обов`язку.

Навпаки, підприємство продовжувало виконувати роботи, використовуючи отримані за договором кошти для досягнення результату, передбаченого договором.

Ця обставина має істотне значення для встановлення психічного ставлення обвинуваченого до отриманих коштів.

Якби метою ОСОБА_7 було саме незаконне заволодіння бюджетними коштами, логічно очікуваною була б поведінка, спрямована на їх остаточне вилучення без виконання договірного обов`язку.

Однак встановлена у справі поведінка є протилежною: роботи фактично виконувалися та були завершені.

Саме тому факт подальшого виконання робіт не може розглядатися лише як «усунення наслідків злочину». За конкретних обставин цієї справи він має значення для встановлення початкової спрямованості умислу обвинуваченого.

Судом встановлено, що строк виконання робіт був визначений до 31.12.2023, однак фактичне виконання робіт продовжилося у 2024 році.

Водночас така обставина сама по собі не свідчить про виникнення у ОСОБА_7 умислу на заволодіння бюджетними коштами.

Відповідно до інформації Хмельницького обласного центру з гідрометеорології від 29.04.2024 № 9922 01-55/217, у період з 26.12.2023 по 23.02.2024 мали місце несприятливі погодні умови, що об`єктивно впливали на можливість виконання будівельних робіт.

Більше того, вже 29.12.2023, тобто фактично одразу після укладення договору та отримання коштів, ПП «Майстербуд ХХІ» направило замовнику лист № 5, у якому прямо повідомило про неможливість завершення робіт у первісно визначений строк через погіршення погодних умов та гарантувало їх завершення до 31.01.2024.

Ця обставина має принципове значення.

Лист від 29.12.2023 не є документом, створеним постфактум для виправдання невиконання договору. Він був складений невдовзі після укладення договору та до завершення робіт.

Тобто ПП «Майстербуд ХХІ» не приховувало обставини, які перешкоджали виконанню робіт, а повідомило про них замовника та визначило новий орієнтовний строк їх завершення.

Така поведінка значно більше відповідає поведінці сторони реального господарського договору, яка має намір виконати взяті на себе зобов`язання, ніж поведінці особи, яка від початку переслідує мету заволодіння бюджетними коштами.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 277Е-11/24 від 22.11.2024 підтверджено, що об`єкт знаходиться у завершальному стані та експлуатується за призначенням.

Експерт також установив фактичну вартість виконаних робіт у сумі 192 946 грн без ПДВ та без вартості матеріалів поставки замовника.

При цьому фактична вартість виконаних робіт перевищила суму, яка була перерахована ПП «Майстербуд ХХІ» за договором, тобто 182 857 грн.

Отже, встановлені у справі дані не лише підтверджують фактичне виконання робіт, але й спростовують твердження про те, що отримані підприємством 182 857 грн не мали реального господарського підґрунтя.

Навпаки, експертне дослідження встановило існування матеріалізованого результату робіт та його фактичну вартість.

За таких обставин висновок про те, що вся сума 182 857 грн була предметом умисного заволодіння, суперечив би встановленим фактичним обставинам.

Судом встановлено, що на момент підписання акта № 1 фактичний обсяг робіт ще не був завершений.

Однак ця обставина не є тотожною доведенню умислу на заволодіння коштами.

Верховний Суд у постанові від 07 червня 2018 року у справі № 1-41/11, розглядаючи подібні правовідносини щодо бюджетного фінансування будівельних робіт, погодився з висновком про відсутність доказів умислу на привласнення коштів, оскільки значна кількість робіт була виконана, а надалі всі передбачені договором роботи були завершені.

При цьому Верховний Суд прямо зазначив, що сам факт переведення бюджетних коштів через підконтрольне підприємство через неможливість використання їх на реконструкцію до кінця року не доводить умислу на привласнення цих коштів, коли встановлено фактичне виконання робіт та понесення витрат на їх виконання.

Ця правова позиція має безпосереднє значення для оцінки доказів у цьому кримінальному провадженні.

Якщо особа отримала кошти в межах реально існуючого договору, фактично здійснила роботи, понесла витрати на їх виконання та в подальшому завершила передбачений договором результат, то сам факт порушення календарного строку не може автоматично трансформувати господарський спір або порушення договірної дисципліни у заволодіння майном у розумінні ст. 191 КК України.

Для цього необхідно встановити саме корисливу спрямованість поведінки та первісний умисел на безоплатне звернення чужого майна на свою користь або користь іншої особи.

Сутністю заволодіння чужим майном є його незаконне та безоплатне обернення на користь винного або іншої особи.

Саме ознака безоплатності дозволяє відмежувати кримінальне заволодіння майном від невиконання або неналежного виконання договірного зобов`язання.

У цій справі встановлено, що ПП «Майстербуд ХХІ» не просто отримало 182 857 грн, а здійснило роботи, вартість яких за результатами судової будівельно-технічної експертизи становила 192 946 грн.

Отже, відсутня необхідна для заволодіння майном ознака безоплатного обернення коштів.

Іншими словами, встановлений судом фактичний результат виконаних робіт має майнову вартість, яка не лише не є меншою за отримане фінансування, а, за висновком експерта, перевищує його.

За таких обставин сторона обвинувачення мала довести, що попри фактичне виконання робіт ОСОБА_7 від самого початку мав намір остаточно і безоплатно звернути 182 857 грн на користь підприємства.

Однак належних доказів такого умислу суду не надано.

З показань представника потерпілого встановлено, що Слобідсько-Кульчієвецька сільська рада не має претензій до ПП «Майстербуд ХХІ».

Зазначена обставина сама по собі не може автоматично виключати кримінальну відповідальність, однак у сукупності з іншими доказами має істотне значення для оцінки версії обвинувачення про безповоротне заволодіння бюджетними коштами.

Адже саме замовник, у господарських відносинах з яким перебувало підприємство, не заявляє про фактичну відсутність результату робіт, не наполягає на поверненні всієї суми коштів, не стверджує про безповоротне вилучення бюджетних коштів та не має претензій до підрядника.

За таких обставин версія про первісний злочинний умисел на заволодіння всією сумою коштів повинна бути підтверджена іншими переконливими доказами, а не ґрунтуватися лише на формальному порівнянні дати акта із датою фактичного завершення робіт.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі № 581/441/18 підкреслив, що обов`язковими суб`єктивними ознаками заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем є прямий умисел, корисливий мотив та корислива мета. Верховний Суд погодився з виправданням особи, оскільки надані стороною обвинувачення докази не довели ці ознаки поза розумним сумнівом.

Отже, для доведення вини ОСОБА_7 недостатньо встановити, що він як директор підприємства підписав відповідні документи та забезпечив отримання підприємством коштів.

Необхідно встановити, для чого саме він це зробив.

Якщо метою було заволодіння бюджетними коштами, сторона обвинувачення повинна була довести, що ОСОБА_7 бажав отримати кошти незалежно від виконання робіт і не мав наміру використовувати їх для виконання договірних зобов`язань.

Однак фактична поведінка обвинуваченого суперечить такому припущенню.

Підприємство:

?продовжило виконання робіт після отримання коштів;

?виконало роботи на об`єкті;

?фактично завершило ремонт;

?створило матеріальний результат, який експлуатується за призначенням;

?понесло витрати на виконання робіт;

?за висновком експерта фактична вартість робіт становила 192 946 грн, тобто перевищувала суму отриманих коштів.

Таким чином, об`єктивна поведінка підприємства не підтверджує корисливої спрямованості отримання коштів як самоцілі.

У справі № 1-41/11 Верховний Суд саме в контексті будівельних робіт звернув увагу на фактичне завершення робіт та понесення підрядником витрат як на обставини, що спростовують висновок про умисел на привласнення коштів. При цьому Суд відхилив аргумент про те, що завершення робіт після відповідного періоду саме по собі є лише добровільним усуненням уже заподіяної шкоди.

Тому у цій справі подальше виконання робіт необхідно оцінювати не ізольовано, а в контексті всієї поведінки ОСОБА_7 та ПП «Майстербуд ХХІ».

А така поведінка свідчить про продовження реалізації договірних відносин, а не про припинення виконання договору після незаконного заволодіння коштами.

Для складу заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем вирішальне значення має встановлення психічного ставлення особи саме на момент вчинення інкримінованих дій.

Подальша поведінка може бути доказом такого психічного ставлення, якщо вона об`єктивно його підтверджує.

У цій справі така поведінка, навпаки, свідчить про відсутність наміру остаточно заволодіти коштами без виконання робіт.

ПП «Майстербуд ХХІ» не припинило виконання робіт після отримання коштів, не ліквідувало результат виконаних робіт, не відмовилося від договору, не приховало об`єкт, а продовжувало роботи до їх фактичного завершення.

Отже, доказова сукупність не дозволяє зробити висновок поза розумним сумнівом про те, що ОСОБА_7 від початку бажав саме незаконного та безоплатного заволодіння бюджетними коштами.

Суд не ототожнює встановлений факт підписання акта до фактичного завершення всіх робіт із відсутністю будь-якого порушення.

Однак кримінально-правова оцінка має ґрунтуватися на встановленні всіх елементів складу кримінального правопорушення.

Верховний Суд у справі № 1-41/11 фактично виходив із того, що недоліки у виконанні або оформленні договірних відносин не є самодостатнім доказом умислу на привласнення коштів, якщо сукупність доказів свідчить про реальне виконання робіт та відсутність безпідставного остаточного вилучення коштів.

Тому навіть якщо підписання акта до завершення робіт оцінювати як порушення порядку їх приймання, це саме по собі не доводить наявності у ОСОБА_7 умислу на заволодіння бюджетними коштами.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно зі ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів – із точки зору достатності та взаємозв`язку.

З огляду на практику Верховного Суду, для засудження за ст. 191 КК України необхідно встановити не припущення щодо можливого корисливого мотиву, а довести його існування поза розумним сумнівом.

У справі № 581/441/18 Верховний Суд погодився саме з таким підходом: за відсутності доказів прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети особа підлягає виправданню.

У цій справі сторона обвинувачення не надала доказів, які б дозволяли поза розумним сумнівом встановити:

?що ОСОБА_7 від початку не мав наміру виконувати роботи;

?що отримані кошти він мав намір остаточно залишити у розпорядженні підприємства без виконання зустрічного зобов`язання;

?що роботи фактично не виконувалися або їх результат не має реальної майнової вартості;

?що отримані кошти не були використані у господарській діяльності підприємства для виконання договору;

?що ОСОБА_7 мав корисливий мотив незаконного збагачення;

?що він мав корисливу мету заволодіти бюджетними коштами;

?що отримання коштів було для нього кінцевою метою, а не фінансуванням реального виконання договору.

Натомість доказами підтверджується протилежне: реальність договірних відносин, наявність об`єкта ремонту, фактичне виконання робіт, їх подальше завершення, наявність несприятливих погодних умов, повідомлення замовника про неможливість виконання робіт у первісний строк, відсутність претензій замовника та фактична вартість робіт, яка перевищила суму отриманого фінансування.

Таким чином, встановлені судом обставини у своїй сукупності не дають підстав для висновку про те, що ОСОБА_7 діяв із прямим умислом на заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем.

Фактичне виконання робіт, їх завершення після настання несприятливих погодних умов, письмове повідомлення замовника про перенесення строків, продовження виконання робіт після отримання коштів, відсутність претензій замовника та підтверджена експертизою фактична вартість робіт свідчать про існування реальних договірних відносин та відсутність доведеного наміру безоплатно звернути бюджетні кошти на користь підприємства.

Відповідно, сторона обвинувачення фактично довела лише те, що акт виконаних робіт був підписаний раніше, ніж фактично завершено весь комплекс робіт.

Однак часова невідповідність між датою документа та фактичним завершенням робіт не є тотожною доказу умисного заволодіння коштами.

Як зазначив Верховний Суд у справі № 1-41/11, саме по собі отримання або перерахування бюджетних коштів за умов подальшого фактичного виконання робіт не доводить умислу на їх привласнення.

Так само відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 581/441/18 відсутність доведених прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.

Отже, за встановлених судом обставин не доведено, що ОСОБА_7 мав прямий умисел на незаконне та безоплатне заволодіння бюджетними коштами, а також корисливий мотив і корисливу мету такого заволодіння.

Наявність можливого порушення порядку оформлення та прийняття виконаних робіт може бути предметом оцінки в іншій площині правовідносин, однак за відсутності доказів прямого умислу на заволодіння майном не може сама по собі утворювати склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

З огляду на викладене, дотримуючись меж висунутого обвинувачення, суд вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають визнанню невинуватими у пред`явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364 КК України та ч.4 ст.191 КК України відповідно, на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК у зв`язку з не доведенням, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

На виконання вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є нетяжким злочином у сфері службової діяльності, осіб винних, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 раніше не судимі, офіційно працевлаштовані, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебувають (т.5 а.с.180, 182, 184, т.8 а.с.192, 194, 196, 198).

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Із урахуванням обставин справи та осіб обвинувачених, суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 основне покарання у виді штрафу та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 366 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самими обвинуваченими, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

До того ж, як вбачається з досудових доповідей про обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.105-106, 136-139) орган пробації дійшов висновку, що ризик вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як: «середній», а також про те, що виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можливе без позбавлення або обмеження волі та не становить небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Цивільний позов не пред`являвся.

Заходи кримінального провадження, по яким необхідно прийняти рішення, відсутні.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню в порядку ч.9 ст.100 КПК.

Процесуальні витрати на залучення експерта відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинувачених у рівних частках.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374 КПК, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.366 КК України і призначити їм кожному покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк один рік.

Визнати ОСОБА_6 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.364 КК України та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з не доведенням, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Визнати ОСОБА_7 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.191 КК України та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з не доведенням, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Цивільний позов не пред`являвся.

Заходи забезпечення кримінального провадження, по яким необхідно прийняти рішення, відсутні.

Речові докази, які зазначені в постановах слідчих про зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про них від 01, 08, 13, 27 березня 2024 року, про визнання предметів речовими доказами та вирішення питання про їх зберігання від 24 травня 2024 року, про вилучення речових доказів і документів з кімнати зберігання речових доказів та вирішення питання про них від 09 вересня 2024 року (т.3 а.с.65-66, 79-80, 94-95, 185-186, 220-221, 234-235, 262, т.5 а.с. 86, т.6 а.с.171-172) та приєднані до матеріалів кримінального провадження (т.3 а.с.67-69, 253-261, т.5 а.с. 91-159, т.6 а.с.173-174, 200), залишити там же протягом усього часу зберігання матеріалів кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави по 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) грн. 12 коп. з кожного процесуальних витрат на залучення експерта (т.4 а.с. 17).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченим та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду ОСОБА_1