Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №951/733/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Суд: Козівський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків

Дата: 10 вересня 2026 р.

Справа: №951/733/26

Суддя: Чапаєв Р. В.

Справа № 951/733/26

Провадження №3/951/292/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року селище Козова

Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Чапаєв Р.В., розглянувши матеріали, що надійшли із Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2026 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшла справа про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення № 298/34-00-07-02, складеним 18.08.2026 відносно ОСОБА_1 .

У вказаному протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що начальником відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ОСОБА_2 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІЕФДЖІ ТРЕЙДИНГ», код ЄДРПОУ 39675472, встановлено, що посадова особа ОСОБА_1 - директор ТОВ «СІЕФДЖІ ТРЕЙДИНГ» вчинила порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.п. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки нею завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.19.1+р. 20.3 уточнюючого розрахунку) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)», на суму 30 944 874,21 гривень.

До матеріалів справи також долучено копію акта документальної позапланової виїзної перевірки від 23.07.2026 № 596/34-00-07-02/39675472 щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за травень 2026 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення поданих уточнюючих розрахунків, а також копію податкового повідомлення-рішення, складеного за результатами вищезгаданої перевірки.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що згідно з ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, захист ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, здійснює адвокат Югов С.А.

Захисник ? адвокат Югов С.А. подав до суду письмові пояснення, у яких, посилаючись на відсутність складу адміністративного правопорушення, просив закрити провадження у справі, зазначивши таке: умисел на порушення порядку ведення податкового обліку відсутній, оскільки на момент укладення договорів і відображення операцій в обліку особа володіла лише наданою контрагентом та доступною з відкритих джерел інформацією, що свідчила про правомірність операцій, а обставини, покладені в основу висновків перевірки, були поза її контролем і встановлені податковим органом значно пізніше; усі податкові накладні контрагента були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних самим контролюючим органом без зупинення реєстрації, а зареєстрована накладна є достатньою підставою для формування податкового кредиту й додаткового підтвердження не потребує; при виборі контрагента дотримано належної обачності, оскільки до укладення договорів витребувано повний пакет документів (податкову інформацію, витяги з реєстру платників ПДВ та ЄДР, статут, фінансову звітність, звіти статистичної звітності №4-сг і №29-сг тощо), які зовні не мали ознак підроблення; сама притягувана особа та товариство фактично є потерпілими від обману з боку службових осіб контрагента, у зв`язку з чим 29.07.2026 ініційовано кримінальне провадження за заявою про вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.192 та ч.4 ст.358 КК України; притягнення до відповідальності за дії інших осіб є неприпустимим з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності (ч.2 ст.61 Конституції України) та практику Верховного Суду і Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Булвес АД проти Болгарії», «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії»). Просив розглянути справу за його відсутності та відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов таких висновків.

Частина 1 ст.163-1 КУпАП передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Суд вважає, що формулювання обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не є конкретним і в ньому не вказані обставини, які мають істотне значення для розуміння суті пред`явленого обвинувачення.

Зокрема, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення не зазначено яку конкретну дію або бездіяльність учинила ОСОБА_1 , чи складала вона відповідну декларацію та додатки до неї, чи вносила саме вона спірні показники, чи підписувала або подавала декларацію, який конкретний покладений на неї посадовий обов`язок вона не виконала або виконала неналежно, яким чином її особиста поведінка перебуває у причинному зв`язку з неправильним формуванням показника бюджетного відшкодування, яким мав бути правильний показник, не вказано коли та яким чином було виготовлено та відправлено певні документи податкової звітності на відповідну адресу контролюючого органу, у чому саме полягала вина ОСОБА_1 . Протокол містить лише перелік норм Податкового кодексу України та підзаконних нормативно-правових актів, які нібито порушено, однак не конкретизує, у чому саме полягали такі порушення та яким чином вони були допущені саме цією особою.

Поряд із цим на підтвердження вказаної обставини до матеріалів справи не додано податкової декларації з ПДВ за травень 2026 року, на підставі якої завищено суму ПДВ, як зазначається у фабулі протоколу.

Окремо суд звертає увагу на суперечливість самого протоколу про адміністративне правопорушення в частині кваліфікації діяння. Так, у фабулі протоколу зазначено, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене «частиною 2 статті 163-1» КУпАП, тоді як у графі «Відповідальність передбачена» цього ж протоколу вказано «частину 1 статті 163-1» КУпАП. Наведені відомості суперечать одна одній, що унеможливлює однозначне встановлення того, у вчиненні якого саме адміністративного правопорушення - передбаченого частиною першою чи частиною другою статті 163-1 КУпАП - обвинувачується особа.

Зазначена суперечність має істотне значення, оскільки частини перша і друга статті 163-1 КУпАП передбачають різні склади (частина друга - ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення) та різні за розміром санкції. За таких обставин особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавлена можливості достеменно знати зміст висунутого їй обвинувачення та належним чином реалізувати своє право на захист, а суд - перевірити обґрунтованість такого обвинувачення в межах, визначених протоколом.

Оскільки суд не вправі самостійно усувати цю суперечність чи змінювати кваліфікацію діяння на шкоду особі, а обвинувачення має бути чітким, конкретним і несуперечливим, наведене в сукупності з викладеним вище свідчить про неконкретність та суперечливість пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, що є самостійною підставою для висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Сутність пред`явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення. При цьому суд, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовані обставини вчиненого правопорушення, які дозволяють перевірити обґрунтованість обвинувачення та встановити наявність відповідного порушення ведення податкового обліку, яке було вчинено ОСОБА_1 . Інші матеріали справи, котрі здебільшого стосуються процедурних питань проведення згаданої перевірки, також не дають підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.

Неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє суду встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення питання про доведеність вини правопорушника, оскільки суд розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із основних доказів у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, останній має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП та обставини, відображені у ньому, мають бути конкретними і зрозумілими.

При цьому суд не може вийти за межі тих фактичних обставин, які були інкриміновані ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення, та конкретизувати фактичні обставини, оскільки це порушує становище особи, щодо якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

Неконкретність висунутого обвинувачення та сукупність досліджених судом доказів не дозволяє прийти до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 247, статтями 278, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст.32, 32-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області.

Суддя Р.В. Чапаєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua