Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №335/4710/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/4710/26 2/335/2845/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.06.2019 між відповідачем ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством «Ідея Банк» укладено договір № Z06/21778/005391986.

Згідно з умовами вищевказаного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 55 957,00 грн. під 21,99% річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі, але не виключно, процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначених графіком платежів.

Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Кредитним договором,

Відповідач, всупереч умовам Кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком щомісячних платежів, а також не сплатив у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі, у тому числі, але не виключно, проценти за користуванням кредиту.

11.12.2025 було укладено договір факторингу № 11-12/25, відповідно до якого Акціонерне Товариство «Ідея Банк» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № Z06/21778/005391986 від 20.06.2019.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № Z06/21778/005391986 від 20.06.2019, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 56 817,22 грн., з яких: заборгованість за основним зобов’язанням (за тілом кредиту) – 18 380,83 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 10 326,17 грн.; заборгованість за комісіями – 28 110,22 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 56 817,22 грн., а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 06.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , в судові засідання на розгляд справи двічі не з`явився. Про дати, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом повідомлення на офіційному веб-сайті судової влади України в порядку передбаченому ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, відзиву, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надав.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд, за наявними у справі доказами, які надані сторонами, у зв`язку з чим, 03.09.2026 судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах позовних вимог, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

20.06.2019 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк», ТОВ «Нью Файненс Сервіс», та ОСОБА_1 укладено договір № Z06/21778/005391986.

Згідно Кредитного Договору, банк надає Позичальнику кредит а Позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту – цільовий (п. 1.1. Договору); сума кредиту – 55957,00 грн. (п. 1.2. Договору); процентна ставка та тип % річних – 21,99 – змінювана (п. 1.3. Договору); строк кредиту – 36 місяців (п. 1.4. Договору).

Умовами Кредитного договору визначено, що шляхом нанесення власноручного підпису під цим договором Позичальник акцептував публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк» у редакції, чинній на момент його укладення. Тест зазначеного Договору було розміщено на офіційній інтернет – сторінці Банку в розділі «Архів публічних договорів» за посиланням: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts#4e6a870a-5c4d-49a8-8071-b978c5ec881b.

Відповідач підтвердив ознайомлення з усіма умовами Кредитного договору, їх зрозумілість та добровільність прийняття.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він згоден з усіма його істотними умовами та йому була надана інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, відповідач здійснив дії спрямовані на укладення договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з веденням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 55 957,00 грн. під 21,99% річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі, але не виключно, процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначених графіком платежів.

Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером № 4724549 від 20 червня 2019 року.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач, всупереч умовам Кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком щомісячних платежів, а також не сплатив у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі, у тому числі, але не виключно, проценти за користуванням кредиту.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № Z06/21778/005391986 від 20.06.2019, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 56 817,22 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 18 380,83 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 10 326,17 грн.; заборгованість за комісіями – 28 110,22 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором станом на 24.04.2026.

11.12.2025 було укладено договір факторингу № 11-12/25. Відповідно до вимог пункту 2.1. вищезазначеного договору факторингу, Акціонерне Товариство «Ідея Банк» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № Z06/21778/005391986 від 20.06.2019.

Відповідно до п. 2.2 Договору факторингу, Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом та визначені (окрім іншого) в реєстрі Боржників для друку (Додаток №2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору і передається на підставі Акту приймання – передачі Реєстру Боржників для друку.

На підтвердження факту переходу до позивача прав вимоги заборгованості до відповідача за договором № Z06/21778/005391986 від 20.06.2019 надано копію договору факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025; копію Акта приймання – передачі Реєстрів Боржників для друку №1 (Лот №13) та (Лот №15) від 11.12.2025; копію Акта приймання-передачі Реєстру Боржників №2 (Лот № 15) в електронному вигляді від 11.12.2025; копію Реєстру Боржників для друку №2 (Лот №15) від 11.12.2025; копію витягу з Реєстру Боржників для друку №2 (Лот №15) від 11.12.2025.

Згідно з Реєстром Боржників для друку №2 (Лот №15) від 11.12.2025, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № Z06/21778/005391986 від 20.06.2019 у загальному розмірі 56 817,22 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів (відомостей) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять і відповідач не надав.

Враховуючи те, що між сторонами був укладений кредитний договір (у т.ч. в електронній формі), умови якого кредитодавцем були виконані, натомість позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, при цьому позивач на підставі Договору факторингу набув право грошової вимоги до боржника, зазначена заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у загальному розмірі 56 817,22 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України також стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви.

Позивачем до стягнення заявлено також суму витрат на правову допомогу, які позивач поніс при розгляді справи, в розмірі 16 000,00 грн.

У відповідності до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано такі докази: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; прайс-лист із зазначенням виду та вартості послуг; заявку на надання юридичної допомоги від 02.03.2026 № 1151; витяг з Акту № 31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16; додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Заявлені витрати на правову допомогу у даній справі на користь адвоката в сумі 16 000,00 грн. є неспіврозмірними зі складністю справи, враховуючи, що її розгляд відбувся у порядку спрощеного позовного провадження, отже в заявленій сумі не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи вищезазначене, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 526, 527, 530, 612, 625, 1054, 1082 ЦК України, керуючись ст. ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором №Z06/21778/005391986 від 20.06.2019 в розмірі 56 817,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у сумі 2 662,40 грн., а також витрати на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройца Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Макаров