Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №332/4476/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4476/26

Провадження №: 2-а/332/87/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р. м.Запоріжжя Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Марченко Н.В.

при секретарі – Волкові Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2026 ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Шокарєвої А.В. через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №R620291 від 08.07.2026 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням штрафу у сумі 17000 грн. з підстави того, що ОСОБА_1 не прибув 02.06.2026 о 09-00 год. за викликом до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З даною постановою позивач не погоджується, вважає її такою, що підлягає скасуванню з підстави того, що оскаржувана постанова не містить належного обґрунтування обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також не містить посилань на належні та допустимі докази, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Крім того, у постанові відсутні відомості про докази належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та не містить посилань на документи , які підтверджують факт вручення повістки чи належного повідомлення. Зазначає, що він перебував на лікарняному, що є поважною причиною неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк визначений у повістці . За таких підстав, просить суд скасувати постанову №R620291 від 08.07.2026.

Ухвалою судді від 20.07.2026 року відкрито провадження у справі, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

04.08.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву , у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує обґрунтовуючи наступним.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної і підготовки та мобілізації, зокрема відповідно до частини 1 - громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центрі комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, частиною 3 передбачено що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

18.05.2026 року на гр. ОСОБА_1 було сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» повістку № 7443839 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 02.06.2026 року о 09:00 год., , яка 18.05.2026 була отримана ОСОБА_1 особисто під підпис, що підтверджується розпискою. Але у зазначений день ОСОБА_1 до ТЦК не з`явився.

В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_4 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до органів Національної поліції України було подано звернення про розшук ОСОБА_1 , для встановлення його місця перебування та його доставлення, як такого що вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідна інформація щодо вчинення адміністративного правопорушення відобразилася в особистому електронному кабінеті ОСОБА_1 .

07.07.2026 року ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста подав заяву про його згоду у вчиненні ним зазначеного правопорушення .

Тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , при розгляді справи про адміністративне правопорушення , в якості доказів вчинення позивачем правопорушення були прийняті до уваги зареєстрована та наявна в реєстрі «Оберіг» повістка №7443839 від 18.05.2026 , розписка про її отримання, інформація щодо поданого звернення № Е5651885 до органів Національної поліції про встановлення місця перебування ОСОБА_1 та його доставлення , як такого , що вчинив адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП , заява ОСОБА_1 про вини у вчиненні зазначеного правопорушення зі згодою на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності та інші матеріали справи .

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення 08.07.2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 була винесена постанова №R620291 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на нього було накладено штраф у розмірі 17000 грн., примірник якої ОСОБА_1 отримав в електронному кабінеті , що не заперечується позивачем. Вважають , що постанова є законною та обґрунтованою , винесена з дотриманням норм чинного законодавства , а тому скасуванню вона не підлягає.

Сторони в судове засідання не з`явились. Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача - адвокат Шокарева А.В. надала суду заяву з проханням розглянути справу за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без фіксування судового процесу.

У зв`язку з неявкою всіх учасників процесу фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.05.2026 року на гр. ОСОБА_1 було сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» повістку № 7443839 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 02.06.2026 року о 09:00 год., , яка 18.05.2026 була отримана ОСОБА_1 особисто під підпис, що підтверджується розпискою та не заперечується позивачем. Однак 02.06.2026 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився.

В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_4 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до органів Національної поліції України було подано звернення про розшук ОСОБА_1 , для встановлення його місця перебування та його доставлення, як такого що вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідна інформація щодо вчинення адміністративного правопорушення відобразилася в особистому електронному кабінеті ОСОБА_1 .

Постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 №R620291 від 08.07.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17000 грн., з підстави того, що ОСОБА_1 не з`явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце зазначені в повістці, а саме 02.06.2026 року, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 . В постанові зазначено, що 07.07.2026 через електронний кабінет військовозобов`язаного надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

У поданому до суду позові, позивач вказує на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з тим, що вона ухвалена під час непрацездатності позивача про яку ІНФОРМАЦІЯ_3 був повідомлений позивачем належними чином.

У силу вимог передбачених ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Так, частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Частиною третьою ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Із матеріалів справи вбачається факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з порушенням останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

У той же час, визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21.10.1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06.12.1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

Згідно зі ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, ст. 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Закон №3543-XII закріплює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За правилами ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону №3543-XII передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно абзацу першого частини першої вищевказаної статті громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Частиною третьою ст. 22 Закону №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Із аналізу вищевикладених норм вбачається, що чинним законодавством було встановлено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, адміністративне стягнення було накладено на позивача, оскільки ним порушені вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме через те, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений повісткою строк.

19.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, якою передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Згідно зі ч. 3 ст.73 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов`язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як вбачається з оскаржуваної постанови№ R620291, ухваленої 08.07.2926, ОСОБА_1 не прибув вчасно за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В постанові зазначено, що 07.07.2026 через електронний кабінет військовозобов`язаного надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

Суд бере до уваги, що згідно оспорюваної постанови, на адресу РТЦК 07.07.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Разом з тим, суд враховує позицію Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 177/525/17(2-а/177/23/17), згідно якої сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем доказів, в період з 02.06.2026 по 19.06.2026 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується медичними документами, а саме: інформаційними довідками з електронної системи охорони здоров`я від 02.06.2026 та від 19.06.2026 року, консультаційними висновками спеціаліста від 12.06.2026 та від 19.06.2026 , довідками щодо огляду ОСОБА_1 сімейним лікарем та лікарем отоларингологом від 02.06.2026 та від 10.06.2026, довідкою травматологічного пункту 9 міської клінічної лікарні.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 20.06.2026 року, було отримано повідомлення КП «Сервісний центр закладів освіти» Запорізької міської ради про неявку ОСОБА_1 за повісткою, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 02.06.2026 по 19.06.2026 .

Таким чином, позивач через свого роботодавця повідомив причини своєї неявки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 02.06.2026 року, а відтак дії позивача не є протиправними, винними та умисними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення було накладено на позивача незаконно та необґрунтовано, відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП встановлено обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, в тому числі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП , а саме відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що постанова підлягає скасуванню та відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України провадження у справі за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає закриттю.

Згідно з ч. ч. 1, 7, 9 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 судових витрат по сплаті судового збору у сумі 532,48 гривень.

Керуючись ст.ст.139, 243-246, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Заєць Ю.А. №R620291 від 08.07.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17000 грн., провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 532,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 10.09.2026 року.

Суддя Н.В. Марченко