Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №299/1467/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1467/26

Номер провадження 2/299/697/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Надопта А.А., секретар судового засідання - Стрижак О.М., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Виноградові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах яких діє ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просять встановити факт останнього постійного місця проживання ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за ними право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер прадід позивачів, ОСОБА_5 .

За життя, 27 листопада 2012 року, ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори та зареєстрований за реєстровим № 2608, відповідно до якого належну йому частку квартири АДРЕСА_2 він заповів своїм правнукам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Спадкодавцю на праві власності належало 3/4 частини зазначеної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 01 грудня 2004 року, зареєстрованим за № 3195, та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01 грудня 2004 року, зареєстрованим за № 3196.

Після смерті спадкодавця позивачі звернулися до Виноградівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

10 грудня 2013 року позивачі подали відповідні заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 368/2013, а відомості про прийняття спадщини внесені до Спадкового реєстру.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину у встановлений законом строк.

Позивачка ОСОБА_3 ,, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надіслала до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та про підтримання позовних вимог

Так, за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Оскільки явка сторін не була визнана судом обов`язковою, а обставини справи з урахуванням позовних вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Так, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає позов підставним та обґрунтованим, який підлягає до повного задоволення із-за таких міркувань.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.09.2013 року

За життя, 27 листопада 2012 року, ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори та зареєстрований за реєстровим № 2608, відповідно до якого належну йому частку квартири АДРЕСА_2 він заповів своїм правнукам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Спадкодавцю на праві власності належало 3/4 частини зазначеної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 01 грудня 2004 року, зареєстрованим за № 3195, та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01 грудня 2004 року, зареєстрованим за № 3196.

Після смерті спадкодавця позивачі звернулися до Виноградівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

10 грудня 2013 року позивачі подали відповідні заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 368/2013, а відомості про прийняття спадщини внесені до Спадкового реєстру.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину у встановлений законом строк.

Вартість належної спадкодавцю частки квартири відповідно до довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» від 30.12.2025 року № 953 становить 253 692 грн.

Загальна площа квартири становить 53,3 кв. м, житлова площа -39,4 кв. м.

Дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивачі у встановлений законом строк подали заяви про прийняття спадщини, а тому є такими, що прийняли спадщину.

Відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до положень статті 317, частини 1 ст. 321 ЦК України та статті 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори надано лист - роз`яснення, за № 12/01-16 відповідно до якого було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій також через необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - встановити факт постійного проживання спадкодавця за адресою і встановити коло осіб, які проживаи разом із ним.

На час смерті ОСОБА_5 його дружина, відповідачка по справі, ОСОБА_4 була непрацездатною.

Разом з тим ОСОБА_4 подала нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначила, що претензій на спадкове майно не має, спадщину у встановлений законом строк не приймала та звертатися до суду з приводу спадщини не буде.

Інших неповнолітніх чи непрацездатних спадкоємців, які мали б право на обов`язкову частку у спадщині, судом не встановлено.

На день смерті спадкодавець фактично постійно проживав у АДРЕСА_1 .

Разом з тим документального підтвердження реєстрації місця проживання спадкодавця саме на дату його смерті збереглося недостатньо, у зв`язку з чим нотаріус не має можливості належним чином оформити спадкові права позивачів.

З довідки Виноградівської міської ради від 26.08.2025 року та інших письмових доказів убачається, що питання підтвердження останнього постійного місця проживання спадкодавця не може бути вирішене в нотаріальному порядку.

Факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту, а саме: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім 'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 1,3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК (в цей час - ст. 175 ЦПК України), так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК (в цей час - ст. 318 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, передбачено повернення заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу), в даному випадку не можна застосувати вказану норму, оскільки мова йде про об`єднання вимог, що мають розглядатися за різними видами провадження - окремого та позовного.

При цьому, відповідно до ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З огляду на те, що встановлення що останнім постійним місцем проживання ОСОБА_5 до дня його смерті було: АДРЕСА_1 позивачам для оформлення спадкових прав, суд вважає, що позов у цій частині підлягає до задоволення

На підставі ст.ст. 392, 1218, 1268, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 185,188, 210, 259, 263-265, 273, п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 3/4 частини трикімнатної житлової квартири АДРЕСА_2 , в рівних долях загальною площею 53,3 кв. м, житловою площею 39,4 кв. м, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийНадопта А. А.