Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №635/9572/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9572/26

Провадження № 3/635/2643/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року сел. Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за частинами 1, 2 статті 173-2 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30 серпня 2026 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , з якою проживає разом без реєстрації шлюбу, а саме висловлювався нецензурною лайкою на її адресу та кинув запальничку у голову останньої, у присутності сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого було заподіяно шкоду: психічному та фізичному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 та психічному здоров`ю потерпілого ОСОБА_3 ..

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що не вчиняв фізичного насильства щодо ОСОБА_2 , з якою проживає разом без реєстрації шлюбу, між ними стався конфлікт, який був розпочатий останньою. Жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_1 під час сварки їй не наносив.

Не зважаючи на позицію ОСОБА_1 , його вина у вчиненні адміністративних правопорушень повністю підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені у ході судового розгляду, а саме:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 161225 від 30 серпня 2026 року;

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №161258 від 30 серпня 2026 року;

- електронними рапортами від 30 серпня 2026 року, які містить відомості щодо звернення ОСОБА_2 про застосування до неї психологічного та фізичного насильства її чоловіком ОСОБА_1 в присутності сина ОСОБА_3 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 30 серпня 2026 року про вчинення відносно неї домашнього насильства співмешканцем ОСОБА_1 у присутності спільного малолітнього сина ОСОБА_3 ;

- змістом форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30 серпня 2026 року,

- свідоцтвом про народження малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 173-2 КУпАП України.

Пояснення ОСОБА_1 суд оцінює критично, оскільки вони повінстю спростовуються поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , які є послідовними, та узгоджуються зі змістом її заяви про вчинення правопорушення до органу поліції.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому пунктом 2 частини 1 статті 1 цього Закону встановлено, що дитина, яка постраждала від домашнього насильства особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Отже, правовим аналізом вищезазначених норм у їх нерозривному взаємозв`язку, встановлено, що домашнє насильство поширюється на дитину в будь-якій формі і при цьому не важливо чи дії кривдника спрямовані безпосередньо на дитину, чи дитина стала свідком домашнього насильства відносно інших членів сім`ї чи колишнього подружжя, у тому числі під час будь-яких конфліктів за її участі. На думку суду, такі правові норми законодавець передбачив з метою захисту якнайкращих інтересів дитини, враховуючи її несформований та вразливий психологічний стан.

Суд, дослідивши матеріали справи, кваліфікує дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП – вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій фізичного та психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 та за частиною 2 статті 173-2 КУпАП – вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру стосовно малолітньої особи, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю малолітнього потерпілого ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 34 КУпАП обставин, що пом`якшують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом не встановлено.

Згідно зі статтею 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, у відповідності до положень статті 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , з метою виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виховання останнього та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 2 статті 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510,00 гривень.

З огляду на викладене, враховуючи що відомості щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством відсутні, відповідно до форми ризиків вчинення домашнього насильства від 30 серпня 2026 року рівень ризиків вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства є низьким, суд вважає за можливе не направляти ОСОБА_1 в порядку статті 39-1 КУпАП на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Крім того, в порядку статті 40-1 КУпАП з правопорушника ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 245, 251, 252, 268, 279, 283 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 173-2 КУпАП і накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 2 статті 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

[отримувач коштів: ГУК Харків обл/СТГ Пісочин/21081100; код бюджетної класифікації: 21081100; код за ЄДРПОУ: 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA278999980313030106000020571 (Пісочинська ТГ)]

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок

(отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету22030106).

Відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання постанови в частині стягнення штрафу та судового збору 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Т.В. Бобко