Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №177/2604/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2604/26

Провадження № 2/177/1960/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 вересня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Омельяненко Р.Р. через підсистему «Електронний суд» звернувся 24.07.2026 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 06.09.2025 № 06.09.2025-100001096 у розмірі 33006,28 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказав, що 06.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 06.09.2025-100001096, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн строком на 181 день, до 05.03.2026, із відсотковою ставкою 1 % за один день користування кредитом, комісією 20 % від суми кредиту, що дорівнює 2000,00 грн. Також, між кредитодавцем та відповідачем 11.10.2025 та 06.11.2025 укладено додаткові договори, якими сторони домовилися збільшити суму кредиту, загальний розмір наданого ОСОБА_1 кредиту становить 13100,00 грн. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак відповідач своєчасно та в повному обсязі кошти на погашення заборгованості не вносила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 33006,28 грн, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 11934,67 грн, за відсотками в розмірі 14321,61 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 200,00 грн, відсоткам, нарахованим згідно зі ст. 625 ЦК України, у розмірі 6550,00 грн, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником відповідача Шинжирбаєвим М.Т. через підсистему «Електронний суд» 07.08.2026 подано відзив на позовну заяву, де він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Незгоду з вимогами позивача мотивує тим, що у позові товариством визначено загальний розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками за весь термін кредитування в розмірі 22388,41 грн, однак просить стягнути 33006,28 грн. Позивачем не враховано здійснення ОСОБА_1 платежів на виконання кредитного договору 05.10.2025 у розмірі 4500,00 грн, та 05.11.2025 у розмірі 5686,80 грн. На думку представника, якщо правильно враховувати фактично сплачені відповідачем кошти, максимальна сума вимог позивача становить 12201,61 грн. Вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України є безпідставними, оскільки суперечать чинному законодавству України, а саме п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким унормовано звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану.

Представником позивача 07.08.2026 подано відповідь на відзив, де вказав, що розмір відсоткової ставки за користування кредитом був погоджений при укладанні договору, жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема в порядку ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось. Розмір погодженої відсоткової ставки відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Здійснені відповідачем на погашення заборгованості платежі враховані при розрахунку заборгованості.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У позовній заяві та відповіді на відзив представником позивача зазначено про розгляд справи за його відсутності.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив розглядати справу без участі відповідача.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення сторін, суд розглядає справу за відсутності сторін та їх представників, відповідно до поданих ними заяв, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та відповідачем не оспорюється, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 06.09.2025 укладено кредитний договір № 06.09.2025-100001096 шляхом направлення заявки - пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та отримання відповіді про прийняття пропозиції (акцепт).

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові на умовах його строковості, платності і поворотності, шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 , у розмірі 10000,00 грн, строком на 181 день, до 05.03.2026. За користування кредитом застосовується фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, та не може бути збільшена в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, 20 % від суми кредиту та дорівнює 2000,00 грн.

Сторони домовилися, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту / його частини та / або процентів / їх частини та / або комісії(їй) / її(їх) частини (якщо комісія(ії) встановлена(і) договором) у терміни / строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України. Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання.

Також, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.10.2025 укладено додатковий договір, де сторони домовилися про збільшення суми кредиту до 12100,00 грн, у зв`язку з чим, позичальник зобов`язується надати позичальнику 11.10.2025 2-й транш у розмірі 2100,00 грн. Строк, на який надається кредит, 146 днів із дати його надання, до 05.03.2026. Сторони домовилися, що позичальник зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 2-го траншу в розмірі 20 % від суми другого траншу, що дорівнює 420,00 грн.

Окрім того, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 06.11.2025 укладено додатковий договір, де сторони домовилися про збільшення суми кредиту до 13100,00 грн, у зв`язку з чим позичальник зобов`язується надати позичальнику 06.11.2025 3-й транш у розмірі 1000,00 грн. Строк, на який надається кредит, 120 днів із дати його надання, до 05.03.2026. Сторони домовилися, що позичальник зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 3-го траншу в розмірі 20 % від суми третього траншу, що дорівнює 200,00 грн.

Указаний договір та додаткові угоди підписані його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 2 договору.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.09.2025 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитний договір № 06.09.2025-100001096, а 11.10.2025 та 06.11.2025 додаткові угоди до нього, чим погодилася із запропонованими умовами договору.

Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника – ОСОБА_1 , зокрема адресу проживання, реквізити банківської карти, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Споживчий центр» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач отримала кредитні гроші 06.09.2025 у розмірі 10000,00 грн, 11.10.2025 у розмірі 2100,00 грн, 06.11.2025 у розмірі 1000,00 грн, на картку НОМЕР_2 , указану нею в договорі № 06.09.2025-100001096, що підтверджується листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який діє згідно з договором про переказ коштів від 01.04.2024 № ФК-П-2024/01-2, укладеногоіз ТОВ «Споживчий центр».

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, у даному випадку відповідно до умов договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

У відзиві на позовну заяву представником позивача зазначено про несправедливість умов договору щодо розміру відсоткової ставки, нарахованих поза межами строку, на який надається кредит, та незаконність нарахувань відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України.

У свою чергу, представник позивача зазначив про узгодження умов кредитного договору положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Досліджуючи наданий розрахунок заборгованості, встановлено, що після надання 06.09.2025 кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн, кредитодавцем одноразово в день надання кредиту нараховано комісію в розмірі 2000,00 грн, та щоденно нараховувалися проценти за узгодженою відсотковою ставкою 1 % від суми кредиту. Після надання додаткових кредитних коштів 11.10.2025 у розмірі 2100,00 грн, та 06.11.2025 у розмірі 1000,00 грн, товариством нараховано одноразово у день надання другого траншу комісію в розмірі 420,00 грн, у день надання третього траншу комісію в розмірі 200,00 грн, і продовжено щоденне нараховування процентів за узгодженою відсотковою ставкою 1 %.

У розрахунку заборгованості відображено часткову сплату відповідачем на виконання умов договору № 06.09.2025-100001096 коштів у розмірі 4500,00 грн - 05.10.2025 та 5686,80 грн - 05.11.2025.

Через неналежне та несвоєчасне виконання умов договору, позивачем із 06.12.2025 нараховувалися відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України.

Нарахування відсотків позивачем проводилося в період із 06.09.2025 (день укладення договору) по 05.03.2026 (день закінчення строку дії договору), а станом на 06.03.2026 розмір заборгованості ОСОБА_1 за основним боргом становив 11934,67 грн, за відсотками 14321,61 грн, за комісією 200,00 грн, за відсотками, нарахованим відповідно до ст. 625 ЦК України, 6550,00 грн.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ прийнято 22.11.2023 та набрав чинності 24.12.2023 (далі по тексту - Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», де максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Як визначено п. 4 розд. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ, надавачам фінансових послуг, не зазначеним у п. 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів із дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Кредитний договір № 06.09.2025-100001096 укладений сторонами 06.09.2025, після набрання чинності змін до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Виходячи з розміру зобов`язання за основною сумою боргу, розміру погодженої відсоткової ставки 1 % за один день користування кредитом, нарахуванням відсотків у погоджений договором строк із 06.09.2025 по 05.03.2026, суд погоджується з заборгованістю за відсотками в розмірі 14321,61 грн, яка позивачем розрахована правильно, та підстав для її перерахунку суд не вбачає.

Щодо нарахування відсотків по ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

У позовні заяві представник позивача зазначає, що 24.12.2023 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» даного закону викладено у новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період із 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Указана норма Закону України «Про споживче кредитування» не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 23.01.2024, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування від відповідача неустойки та інших платежів, у тому числі процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства, ч. 1 ст. 14 ЦК України.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно з яких, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків, таким як період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими як договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахування відсотків у порядку ст. 625 ЦК України у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі регулюються виключно ЦК України, а тому застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, оскільки відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану за договором № 06.09.2025-100001096 нараховано до сплати відсотки в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 6550,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача за договором від 06.09.2025 № 06.09.2025-100001096 заборгованості за кредитом у розмірі 11934,67 грн, за відсотками в розмірі 14321,61 грн, із комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 200,00 грн, відмовивши в задоволенні позову в іншій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу і витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн, та поштові витрати в розмірі 148,98 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження поштових витрат, суду надано квитанцію від 17.07.2026 № 2163984та опис вкладення, відповідно до яких на адресу ОСОБА_1 направлено позовну заяву з додатками з описом вкладення, за пересилання сплачено 148,98 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» в рахунок часткового відшкодування судового збору 2134,18 грн та поштових витрат 119,42 грн, пропорційно частині задоволених вимог (80,16%) (а.с.10).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 06.09.2025 № 06.09.2025-100001096 у загальному розмірі 26456 (двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят шість) гривень 28 копійок, яка складається з заборгованості:

- за кредитом у розмірі 11934 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) гривні 67 копійок

- за відсотками в розмірі 14321 (чотирнадцять тисяч триста двадцять одна) гривня 61 копійка;

- за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, в розмірі 200 (двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2134 (дві тисячі сто тридцять чотири) гривні 18 копійок та поштові витрати в розмірі 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 42 копійки.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.09.2026

Суддя: