Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №131/108/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 131/108/26

Провадження № 22-ц/801/1958/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа № 131/108/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Войтка Ю.Б., Ковальчука О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 червня 2026 року, ухвалене суддею Олексієнком О.Ю. в м. Іллінці, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі – ТОВ «ФК Ейс») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №446362927 від 12 січня 2022 року у розмірі 11 005,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №446362927 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та надав відповідачу грошові кошти у сумі 7 750 гривень.

Згідно з умовами договору, відповідачу надано кошти в розмірі 1 950 грн, у подальшому сума кредиту була збільшена до 7 800 грн.

Вказано, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого продовжувався неодноразово додатковими угодами.

У подальшому, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором, стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у загальному розмірі 11 005,56 грн, з яких: 7 800 грн – заборгованість по тілу кредиту; 3 205,56 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «ФК Ейс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У скарзі зазначає, що суд першої інстанції визнав факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами, а також факт переходу права вимоги відповідно до реєстрів. Судом відмовлено у задоволенні позовної заяви з мотивів нібито відсутності доказів фінансування за договорами факторингу. Передача прав вимоги до боржників здійснюється на підставі Реєстрів прав вимоги, що містять перелік конкретних прав вимоги, а не у день укладення Договору факторингу 1. 05 травня 2022 року первинний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 175 до Договору факторингу 1, відповідно до якого останній набув право вимоги до відповідача на загальну суму 9 894,06 грн. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», на виконання Договору факторингу 2, підписали Реєстр прав вимоги №1 від 30 жовтня 2023 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач на виконання Договору факторингу 3 підписали Реєстр Боржників №Б/Н від 14 липня 2025 року до Договору факторингу 3, за яким від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі боржників №Б/Н від 14 липня 2025 року до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3. Надані позивачем витяги з Реєстрів прав вимоги містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу. Виходячи із сутності договорів факторингу, їх предметом є не відступлення права вимоги за конкретним договором, а передання фактору прав вимоги, перелік яких наведений у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 12 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №446362927.

Пунктом 1.1 за цим договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 7 800 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 1 950 грн 00 коп. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 11 лютого 2022 року (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п.п. 1.7, 1.8 Договору Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі – Дисконтний період), а саме до 11 лютого 2022 року. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х – Y), де: Z – кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х – поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y – дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Відповідно до п. 1.9 Договору за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1 виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 186,15 (сто вісімдесят шість цілих п`ятнадцять сотих) процентів річних, що становить 0,51 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 747,34 (сімсот сорок сім цілих тридцять чотири сотих) процентів річних, що становить 2,05 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

1.9.3. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим Договором щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 2,10 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

У пункті 5.1. Договору сторони погодили, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Відповідно до п. 5.2. Договору, строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.7 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 5.3. Договору).

Позивач додав порядок дій споживача, які повинен здійснити позичальник з метою акцепту оферти, укладення електронного договору та отримання фінансових послуг, а також алгоритм дій Товариства стосовно укладення кредитних договорів.

Довідка щодо дій позичальника підтверджує акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) 12 січня 2022 року.

Згідно із заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 20 лютого 2021 року ОСОБА_1 вказав номер карти 4149-49XX-XXXX-7197.

Відповідно до платіжного доручення від 12 січня 2022 року, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 1950 грн шляхом їх перерахування на карту 4149-49XX-XXXX-7197.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надіслав на адресу суду лист від 08 лютого 2026 року, яким підтвердив, що картку № НОМЕР_1 емітовано на ім`я ОСОБА_1 , а також зазначив, що на вказану картку відбулося зарахування коштів у загальному розмірі 7 800 грн: 1 950 грн – 12 січня 2022 року; 1 000 грн – 17 січня 2022 року; 1 500 грн – 01 лютого 2022 року; 700 грн – 04 лютого 2022 року; 2 650 грн – 10 лютого 2022 року. На підтвердження цьому надано виписку по у рахунку відповідача.

28 листопада 2018 року між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01 (далі – Договір факторингу 1).

Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1 під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників (Відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

За змістом п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги.

28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були укладені додаткові угоди щодо продовження строку дії укладеного між сторонами договору факторингу.

05 травня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги №175, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №446362927 від 12 січня 2022 року у розмірі 11 005,56 грн: 7 800 - заборгованість за тілом кредиту; 2 894,06 грн - заборгованість за процентами, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги.

31 грудня 2021 року сторони підписали також Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Також, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01 (далі Договір факторингу 2).

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон Плюс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору. (п. 1.5. цього договору).

Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій в Відповідному додатку (п. 4.1. цього договору).

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №1 від 30 жовтня 2023 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить дані Відповідача, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 11 005,56 грн: 7 800 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 205,56 грн - заборгованість за процентами.

Також позивачем надано квитанцію про сплату ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Таліон Плюс» коштів за відступлення права вимоги згідно вказаного реєстру.

Також, 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п.1.1. за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору (п.1.1.). Витяг з Реєстру Боржників долучено до позовної заяви.

Згідно з п.1.2 Договору перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (Позивач) Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2.

Згідно з витягом з Реєстру боржників, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 11 005,56 грн: 7 800 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 205,56 грн - заборгованість за процентами.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 14 липня 2025 року, а також платіжні інструкції.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, ТОВ «ФК «Ейс», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

У частині першій статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про недоведеність позивачем допустимими, достовірними і достатніми доказами факту переходу у даних правовідносинах права вимоги за кредитним договором №446362927 від 12 січня 2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», що в свою чергу тягне відсутність можливості набуття такого права й позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС».

За відсутності доказів оплати за договором факторингу первісному кредитору набувачем «ТОВ Таліон Плюс», позивачем не доведено наявності у нього права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №446362927.

Таким чином, суд вважав, що у справі відсутні і позивачем не надані суду докази на підтвердження оплати за першим договором факторингу, підписання сторонами Реєстру прав вимог, що відповідав би формі додатку до договору факторингу №28/1118-01, у справі відсутні докази переходу права вимоги від первісного до послідуючих кредиторів на кожному етапі такої передачі.

Оскільки у справі відсутні докази підтвердження переходу права вимоги до позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать доказам у справі та не ґрунтуються на вищенаведених нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Зі змісту договорів факторингу від 28 листопада 2018 року та від 30 жовтня 2023 року слідує, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог.

Разом із вказаними договорами факторингу позивачем було надано і відповідні реєстри (витяги з них) №175 від 05 травня 2022 року та №1 від 30 жовтня 2023 року.

Зі змісту договору факторингу від 11 липня 2025 року слідує, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників.

Разом із вказаним договором факторингу було надано акт прийому передачі реєстру боржників від 14 липня 2025 року.

Також було надано і квитанцію про оплату ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «Ейс» коштів за відступлення прав вимоги.

Тобто позивачем разом із позовною заявою подано усі документи на підтвердження переходу до нього прав вимоги до відповідача.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки умовам договорів факторингу щодо моменту переходу права вимоги.

Умовами договорів факторингу не передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами.

Враховуючи викладене, посилання суду першої інстанції на недоведеність переходу права вимоги у зв`язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату за першим договором факторингу, є помилковими.

Суд першої інстанції також вважав, що наданий позивачем витяг з реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року, підписаний первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», за яким за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором на суму 9 894,06 грн, не відповідає формі Додатку №1 до договору факторингу «Реєстр прав вимог, оскільки графа реєстру «дата кредитного договору» виділена окремо, проте відповідно до додатку №1 вона має бути разом з номером кредитного договору. Тобто, підписаний сторонами реєстр прав вимог не відповідає формі додатку №1 до договору факторингу, що не дає підстав вважати набутим право вимоги в день підписання сторонами Реєстру прав вимог.

Разом з тим, вказані несуттєві неточності не стають на заваді суду встановити всі ідентифікуючі дані, які могли б зробити прив`язку до кредитного договору, за яким відступлено право вимоги.

Позивачем разом із позовною заявою подано всі наявні у нього документи на підтвердження факту переходу до нього прав вимоги до відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вказані вище договори факторингу у встановленому порядку недійсним не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справі №129/1033/13-ц.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, апеляційний суд вважає, що надані докази у їх сукупності підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором №446362927 від 12 січня 2022 року.

Отже доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.

Що стосується розміру заборгованості, то апеляційний суд виходить з наступного.

З розрахунку заборгованості слідує, що ОСОБА_1 не було повернуто тіло кредиту, яке становить 7 800 грн, а відтак вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві на позов, щодо недоведеності укладення кредитного договору саме ним, оскільки фактично відповідач не заперечував факт отримання на виконання умов вказаного вище кредитного договору коштів в загальному розмірі 7 800 грн.

На запит суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» було надано виписку по картці відповідача, яка вказана ним при укладенні кредитного договору, яка у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 є первинним документом.

При цьому із виписки слідує, що ОСОБА_1 одразу почав користуватися вказаним коштами. З розрахунку заборгованості слідує, що ОСОБА_1 сплачував кошти на погашення заборгованості, що в свою чергу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року при розгляді справи № 758/4213/21 і така практика є усталеною.

Відтак, факт укладення кредитного договору між сторонами в електронній формі доводиться матеріалами справи.

Що стосується процентів, то апеляційний суд виходить з того, що за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З розрахунку заборгованості слідує, що проценти у розмірі 3 205,56 грн нараховані за період з 21 січня 2022 року (дата укладення кредитного договору) по 09 червня 2022 року.

Тобто проценти нараховані в межах строку дії договору (п.1.3, 1.7, 1.8 та п.1.12.1 договору).

Крім того, з розрахунку заборгованості слідує, що відповідачем було сплачено 502 грн (10 лютого 2022 року) та 2 094,06 грн (05 травня 2022 року), які зараховані на погашення процентів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15).

ОСОБА_1 не співставив розрахунок заборгованості з умовами договору та заборгованість за процентами не спростував.

Таким чином, з відповідача на користь ТОВ ФК «Ейс» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 11 005,56 грн.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ ФК «Ейс» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням вимог позову та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 662,40 грн, а також за подання апеляційної скарги в розмірі 3 993,60 грн.

У позовній заяві ТОВ «Ейс» просило стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 7000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем було надано (в копіях): - договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01, укладений 20 серпня 2025 року між ТОВ «Ейс» та адвокатським бюро «Соломко та Партнери»; - додаткову угоду №25770923230 від 01 вересня 2025 року до вказаного договору; - довіреність; - акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Ейс» просило стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 6 000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем було надано: - акт прийому-передачі наданих послуг від 22 червня 2026 року.

У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині шостій вказаної статті зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, зважаючи на знаходження на розгляді у судах різних інстанцій значної кількості таких справ, що свідчить про їх однотипність та шаблонність позовів в такій категорій справ, беручи до уваги позицію відповідача в цій частині, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 3 000 гривень, та понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 гривень.

Керуючись ст. 137, 141, 367, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії №446362927 від 12 січня 2022 року у загальному розмірі 11 005 (одинадцять тисяч п`ять) гривень 56 копійок, з яких: 7 800 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 205,56 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) понесені судові витрати: судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок; витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень; судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривень 60 копійок; витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Ю.Б. Войтко

О.В. Ковальчук