Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №766/2683/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 766/2683/26

Провадження № 22-ц/801/2022/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуСправа № 766/2683/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинський В.П.,

суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

за участі секретаря судового засідання Козюми Д.О., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» на ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області про залишення позову без розгляду від 25 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «Він Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 25 червня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду представник ТОВ «Він Фінанс» Романенко М.Е. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, та постановити нову, якою відмовити у стягненні таких витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в діях позивача відсутнє зловживання процесуальними правами, що є необхідною умовою для стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача. Зазначає, що позовна заява повторно була подана помилково.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

ТОВ «Він Фінанс» не оскаржує ухвалу суду першої інстанції в частині залишення позову без розгляду, а тому згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині судове рішення не переглядається.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що Теплицьким районним судом Вінницької області було ухвалено судове рішення про стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором, а наявність паралельного судового процесу за аналогічною позовною заявою є безумовною підставою для залишення поточної позовної заяви без розгляду. Зважаючи на те, що позивач ініціював повторний аналогічний позов за наявності вже розглянутої іншим судом справи, такі дії позивача є необґрунтованими та призвели до понесення відповідачем додаткових витрат на адвоката, а відтак підлягають стягненню вимоги відповідача про стягнення з позивача на його користь судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Закон-ним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з до-триманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У частині п`ятій статті 142 ЦПК України зазначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 листопада 2022 року (справа №295/2963/21) виснував, що, виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету – ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Так, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Теплицького районного суду від 03.06.2026 року у справі № 144/275/26 за позовом ТОВ «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором № L3464261 від 01.02.2019 року у розмірі 24084,86 грн.

Сторони, предмет та підстави спору у справах № 144/275/26 та 766/2683/26 є ідентичними.

Звернення повторно до суду з аналогічним позовом суд першої інстанції вірно визнав необґрунтованими діями позивача, оскільки позивач не міг не знати про наявність судового рішення, яким вже вирішено позовні вимоги. Більше того, позивач самостійно не подав заяви про залишення позову без розгляду, будучи обізнаним про вирішення даного спору по суті, протиправно розраховував на повторне задоволення позовних вимог.

Відповідач, щодо якого було ініційовано судовий процес, до його закінчення був вимушений здійснювати процесуальні дії, спрямовані на захист своїх прав та інтересів, та нести пов`язані з цим витрати на професійну правничу допомогу.

Тому наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність передбачених частиною п`ятою статті 142 ЦПК України підстав для компенсації відповідачу витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» залишити без задоволення.

Ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області про залишення позову без розгляду від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин