Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №130/3528/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/3528/24

Провадження № 22-ц/801/1835/2026

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуСправа № 130/3528/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

з участю секретаря судового засідання: Закерничної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 130/3528/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ЛАТІНВЕСТ" про визнання права оренди відсутнім,

за апеляційною скаргою представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ЛАТІНВЕСТ" на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Грушковської Л. Ю., -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ЛАТІНВЕСТ", в якій просила витребувати з незаконного володіння ТОВ "ПОДІЛЛЯ ЛАТІНВЕСТ" та зобов`язати ТОВ "ПОДІЛЛЯ ЛАТІНВЕСТ" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0521085000:04:004:0096, площею 4,3928 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, право власності на яку належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.11.2016 року, що зареєстровано в реєстрі за №1-1782; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 07.06.2016 року та до додаткової угоди від 07.06.2016 року, укладених від імені ОСОБА_2 з ТОВ "ПОДІЛЛЯ ЛАТІНВЕСТ" про право ТОВ "ПОДІЛЛЯ ЛАТІНВЕСТ" на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0521085000:04:004:0096, площею 4,3928 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, здійснену Могилів-Подільською районною державною адміністрацією (державний реєстратор Таваліка Ольга Миколаївна) 15.08.2016 року за №15947242 та припинити речове право (оренди) земельної ділянки з кадастровим номером 0521085000:04:004:0096, площею 4,3928 га за ТОВ "ПОДІЛЛЯ ЛАТІНВЕСТ"; стягнути з ТОВ "ПОДІЛЛЯ ЛАТІНВЕСТ" на користь ОСОБА_1 понесені, документально підтверджені, судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 052108500:04:004:0096, площею 4,3928 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.11.2016 року, що зареєстровано в реєстрі за №2-1782. Приводом для звернення позивача за судовим захистом стало те, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивачу стало відомо те, що до реєстру внесено запис про інше речове право на земельну ділянку позивача, а саме право оренди на підставі договору оренди б/н від 07.06.2016 року та додаткової угоди від 07.06.2016 року зареєстровано за ТОВ «Поділля Латінвест», підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30975393 від 17.08.2016 року державного реєстратора Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області Таваліка О.М. Згідно запису спадкодавець ОСОБА_2 передала в оренду відповідачу власну земельну ділянку на строк 10 років з право пролонгації з правом передачі в суборенду. Однак покійна мати позивача з відповідачем не підписувала жодних договорів та додаткових угод, вона цього не могла зробити фізично, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розпорядженні позивача відсутні примірник договору оренди від 07.06.2016 року та додаткової угоди від 07.06.2016 року. Позивач неодноразово зверталася в усному порядку до керівництва відповідача про надання їй примірника договору оренди та додаткової угоди, укладеного мовби її матір`ю, але такі вимоги відповідача проігнорував. Договір оренди та додаткову угоду ОСОБА_2 не підписувала, їх умови не погоджувала, тож ТОВ «Поділля Латінвест» безпідставно використовує земельну ділянку ОСОБА_1 , посилаючись на умови договорів, підписаної невстановленою особою замість ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 18.11.2025 прийнято заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Смірнова С.М. про уточнення позовних вимог у даній цивільній справі. Згідно ухвали уточнені позовні вимоги є такими: визнати право оренди землі відсутнім у ТОВ «Поділля Латінвест» на земельну ділянку з кадастровим номером 0521085000:04:004:0096, площею 4,3928 га, яка розташована на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.11.2016 року, що зареєстровано в реєстрі за №2-1782; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 рокупозов задоволено.

Визнано право оренди землі відсутнім у ТОВ «Поділля Латінвест» на земельну ділянку з кадастровим номером 0521085000:04:004:0096, площею 4,3928 га, яка розташована на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.11.2016 року, що зареєстровано в реєстрі за №2-1782.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Латінвест» на користь ОСОБА_1 , суму судового збору 1211,20 грн.

Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ЛАТІНВЕСТ" подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги те, що сторонами під час розгляду справи не спростовувались обставини того, що ОСОБА_1 починаючи з 2020 року отримувала орендну плату за користування Відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 0521085000:04:004:0096, площею 4,3928 га, що вказує на те, що між сторонами фактично виникли та існували правові відносини щодо оренди землі.

Тобто позивач, пред`явивши позов та стверджуючи, що договір між сторонами є неукладеним та висуваючи вимогу визнати право оренди відсутнім у ТОВ «Поділля Латінвес» на земельну ділянку 0521085000:04:004:0096, площею 4,3928 га - діє недобросовісно, оскільки він не оспорює фактів отримання ним орендної плати (ставив підписи у відповідних відомостях на отримання плати власноручно писав розписки про отримання) від відповідача ТОВ «Поділля Латінвест», тобто схвалював використання відповідачем його земельної ділянки, право оренди якого було зареєстровано у відкритому реєстрі. Отже, поведінка Позивача свідчить про прийняття ним умов договору, тобто фактично він висловив волевиявлення на існування договірних відносин сторін. За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений строк не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

09 вересня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Смірнова С.М. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі N 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що до реєстру внесено запис про інше речове право на земельну ділянку позивача, а саме право оренди на підставі договору оренди б/н від 07.06.2016 року та додаткової угоди від 07.06.2016 року зареєстровано за ТОВ «Поділля Латінвест», підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30975393 від 17.08.2016 року державного реєстратора Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області Таваліка О.М. Згідно запису спадкодавець ОСОБА_2 передала в оренду відповідачу власну земельну ділянку на строк 10 років з право пролонгації з правом передачі в суборенду.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копій відомостей та розписок, наданих відповідачем до відзиву розрахунки по орендній платі товариство здійснювало у готівковій формі, що підтверджується відомостями на виплату готівки.

Відповідно до копії договору оренди землі від 07.06.2016 він укладений між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ТОВ «Поділля Латінвест» (а.с. 105-110).

Відповідно до оригіналу договору оренди землі від 07.06.2016, він укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Латінвест».

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 4 Закону встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до статей 13, 14 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. А за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Іншими словами, у тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Зазначена позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в Постанові від 19.08.2020 року по справі № 358/815/17.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки об`єднаної палати касаційного суду мають перевагу над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати та колегії суддів касаційного суду;

Згідно постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № № 144/1440/22 як Велика Палата Верховного Суду, так і Об`єднана палата послідовно дотримуються підходу, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов`язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.

На підставі положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з преамбулою Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом досліджено та надано оцінку двом договорам оренди землі, датованих одним і тим самим числом.

Один із договорів, наданий суду відповідачем ТОВ «Поділля Латінвест», підписаний 07.06.2016 ОСОБА_1 (спадкоємець), однак на момент його укладення така особа ще не прийняла спадщину у встановленому законом порядку та не набула права власності чи іншого речового права на спірну земельну ділянку, так як свідоцтво про право на спадщину за №1-1782 їй було видано ОСОБА_1 24.11.2016. Відповідно, така особа не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та повноважень для розпорядження земельною ділянкою шляхом передачі її в оренду. Крім того, вказаний договір не пройшов державної реєстрації, що виключає виникнення права оренди та настання правових наслідків.

В іншому договорі, наданому відділом реєстрації управління ЦНАП, зазначено дату підпису ІНФОРМАЦІЯ_2 , підпис та підписан ОСОБА_2 , яка на момент його укладення вже померла, що об`єктивно унеможливлює вчинення нею будь-яких цивільно-правових дій, у тому числі підписання договору. Даний договір зареєстрований 15.08.2016 року. З моменту смерті фізичної особи припиняється її цивільна правоздатність та дієздатність, а тому такий правочин не може вважатися таким, що вчинений належною стороною.

Наявність двох договорів оренди щодо однієї й тієї ж земельної ділянки, укладених однією датою, за відсутності належних повноважень у однієї особи та за фактичної смерті іншої особи на момент підписання, свідчить про відсутність ТОВ «Поділля Латінвест» права оренди на земельну ділянку.

Ураховуючи викладене, реєстрація права оренди за ТОВ «Поділля Латінвест» на належну позивачу земельну ділянку є незаконною.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, проаналізувавши всі обставини, на які позивач та його представник посилались, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованих висновків суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за його рахунок.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив :

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ЛАТІНВЕСТ" залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник