Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №716/914/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/914/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 м.Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Шевчук Р.М.

при секретарі Єлащуку Р.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду в якому посилався на те, що 15.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № 15.08.2025-100001461 відповідно до умов якого, остання отримала кредитні кошти в розмірі 8 000,00 гривень, які зобов`язалася повернути в розмірі та строк, обумовлений договором.

Неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором з боку ОСОБА_1 призвело до виникнення заборгованості перед – ТОВ «Споживчий центр».

Враховуючи, що ОСОБА_1 добровільно заборгованість не погашає, просив стягнути на користь ТОВ «Споживчий центр» суму заборгованості в розмірі 27 021,81 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.07.2026 року від представника відповідачки адвоката - Усманова М.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки з посиланням на норми законодавства та судову практику, просив суд відмовити в задоволені позову в частині стягнення процентів в розмірі 10 080 грн, комісії пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 941,81 грн та нарахованих відсотках по ст. 625 ЦК України в розмірі 8 000.

13.07.2026 року надійшла відповідь на відзив в якому позивач заперечив викладене в відзиві. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився свою позицію виклав у відповіді на відзив, просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася судовими повістками за зареєстрованим місцем проживання, рекомендовані поштові відправлення повернулися за зворотною адресою до суду з відміткою поштового зв`язку «отримано».

Від представника відповідачки - адвокат Усманов М.А надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідачки.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 15 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 15.08.2025-100001461 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, що є невід`ємною частиною договору, які підписані відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором .

Відповідно до п.2.2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти та комісію (п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, які встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (п.3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

Відповідно до п.4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача - 5355-28XX-XXXX-8632. Дата надання/видачі кредиту - 15.08.2025 року Сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.

Умовами договору визначено строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 01.01.2026 року.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту – плата за надання Кредиту – 20% від суми Кредиту та дорівнює 1600 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту в порядку, передбаченому договором.

Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (9781.92 / 8000)/ 140 ? 100%.

Проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

15 серпня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 акцептувала пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) № 15.08.2025-100001461 від 15.08.2025, з якою попередньо ознайомилась, про що свідчить її електронний підпис за допомогою ідентифікатора – E471, проставлений у відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору (кредитної лінії) № 15.08.2025-100001461 від 15.08.2025.

Судом встановлено виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів, виходячи з наступного.

Відповідно до листа «іРау.ua» вих. № 1-1405 від 14.05.2026, виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення», ТОВ «УПР» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Відповідно до договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 15.08.2025 14:39:13 на суму 8 000,00 грн, номер картки 5355280031348632, призначення платежу – видача за договором кредиту № 15.08.2025-100001461.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675 - VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Відповідно до пункту 10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_1 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Як вбачається з умов кредитного договору № 15.08.2025-100001461 від 15.08.2025 року, зокрема п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надав позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності.

Кошти перераховані позичальнику у рахунок кредиту набанківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу відповідачки за № 5355-28ХХ ХХХХ 8632.

Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора.

Заявка споживача - ОСОБА_2 від 15 серпня 2025 року містить реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 5355-28ХХ ХХХХ 8632.

Зі змісту листа ТзОВ «Універсальні платіжні рішення ТОВ «УПР» вбачається, що видача коштів за кредитним договором здійснювалася за допомогою електронної платіжної системи «іРау.ua».

Отже, свій обов`язок позивач виконав та перерахував кредитні кошти відповідачки на платіжний засіб який нею було вказано в заявці на надання кредиту.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір № 15.08.2025-100001461 від 15.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту.

Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з правилами надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронних цифрових підписів сторін.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено електронний кредитний договір, що відповідачкою та представником не заперечувалося.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Кредитним договором № 15.08.2025-100001461 від 15.08.2025 року виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти на рахунок відповідачки.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 15.08.2025-100001461 від 15.08.2025, вбачається, що заборгованість відповідач ки ОСОБА_1 становить:

- 27 021.81 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000 грн., по процентам в розмірі 10 080 грн, по комісії 941,81 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України у розмірі 8 000,00 грн проценти по кредиту нараховані за період з 15.08.2025 по 01.01.2026 тобто в межах строку кредитування.

Надаючи оцінку умовам кредитного договору № 15.08.2025-100001461 від 15 серпня 2025 року в частині нарахування комісії за видачу кредиту, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Крім того, відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Крім цього, комісія була також відображена і в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачкою , що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії до загальних витрат за договором.

ОСОБА_1 ознайомившись з умовами кредитного договору, мала реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляла.

Суд бере до уваги, що відповідачка, незважаючи на зазначену її представником у відзиві на позовну заяву незгоду із встановленням комісії, таким своїм правом не скористалася.

Одночасно при вирішенні спору суд також приймає до уваги, те, що відповідачка не лише користувалася кредитними коштами, а й фактично визнала укладення договору, вчинивши дії, спрямовані на його виконання та погашення заборгованості за отриманим кредитом.

Після укладення кредитного договору ОСОБА_1 28.08.2025 року сплатила обов`язковий платіж у відповідному розмірі - 1 778.19 грн, що встановлено графіком платежів, що свідчить про свідоме визнання позичальником умов договору, в тому числі й щодо комісії.

Крім цього слід зазначити, що стягнення яке було зроблене позивачем з обов`язкового платежу здійсненого 28.08.2025 року, саме в розмірі 658,19 грн в рахунок боргу за комісією, встановлено самим графіком платежів та саме така сума платежу в рахунок комісії, була погоджена сторонами, що вбачається з графіку платежів який долучений до матеріалів справи.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року в справі № 201/10403/19, від 13 березня 2023 року в справі № 707/782/22.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них

Зазначене у сукупності свідчить про безпідставність доводів про неправомірність умов кредитного договору щодо визначення комісії за надання кредитних коштів.

Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості зі сплати процентів у розмірі 10 080, 00 грн, то суд зазначає наступне.

Суд вважає, що доводи відповідачки про неправомірність умов договору в частині нарахування комісію за видачу кредиту є помилковими, а розрахунок заборгованості у цій частині є правильним та обґрунтованим.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості суд враховує наступне:

– сторонами погоджено процентну ставку за кожен день користування кредитними коштами на рівні 1 % на залишок заборгованості по тілу кредиту (пункт 6 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт);

– сторонами узгоджено графі платежів, який передбачає поступове повернення суми кредиту та сплати відсотків десятьма платежами, із узгодженням дат їх проведення;

– відповідачкою здійснено один платіж, зокрема 28 серпня 2025 року у розмірі 1 778 гривень 19 копійок, що узгоджується із наведеним у кредитному договорі графіком платежів.

Відтак, співставляючи наведені обставини, суд доходить висновку, що станом на 28 серпня 2025 року (дата завершення першого періоду відповідно до графіку платежів) у відповідачки не було прострочених платежів, за відсотками, крім 941,81 за комісією та її заборгованість по тілу кредиту становила 8 000 гривні 00 копійок;

– після 28 серпня 2025 року, ОСОБА_1 жодних дій, спрямованих на виконання умов кредитного договору не вчиняла, не сплачувала відсотки, комісію та тіло кредиту у відповідності до узгодженого графіку платежів, підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку, що розмір заборгованості відповідачки за простроченими процентами становить 10 080 гривень 00 копійок - ( 8 000 х 1 % * 140 днів(15.08.2025-01.01.2026) = 11 200 грн – 1040 грн ( які були зараховані 28.08.2025 року в плату відсотків), крім цього за 29.08.2025 року позивачем не нараховано денного відсотку в розмірі 80 грн, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості є правильним та узгоджується із умовами кредитного договору.

Щодо стягнення з відповідачки, нарахованих відсотків по ст.625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України № 26/2025 від 14 січня 2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб до 09 травня 2025 року.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість ОСОБА_1 за відсотки які були нараховані за ст. 625 ЦК України у за Кредитним договором № 15.08.2025-100001461 від 15.08.2025 року виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 8 000,00 грн стягненню з відповідачки не підлягає, а тому, в цій частині доводи наведені у відзиві на позовну заяву представником відповідача адвокатом Усмановим М.А., є слушними та в цій частині позову належить відмовити.

Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором № 15.08.2025-100001461 від 15.08.2025, яка підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» становить: 19 021,81 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 8 000,00 грн; заборгованість за відсотками – 10 080,00 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту - 941,81 грн.

За встановлених обставин, суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, належить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 874,17 грн (2662,40 грн х 19 021,81 грн : 27 021,81 грн).

Керуючись ст. 509, 517, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 15.08.2025-100001461 від 15.08.2025 року у загальному розмірі 19 021 гривень 81 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1 874 гривень 17 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його вручення до Чернівецького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шевчук Р.М.