Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №673/748/26 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/748/26

Провадження № 2/673/799/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"07" вересня 2026 р. м. Деражня

еражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді - Грицишиної Л.В.

з участю:

секретаря судового засідання - Осієвської Н.В.,

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

17 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (далі – ТОВ «Він Фінанс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії №L6062033 від 14.04.2019 року (далі – кредитний договір № L6062033 від 14.04.2019 року), що утворилась на день подання позову до суду у розмірі 21 025 грн. 01 коп., з яких: 16 065 грн. – заборгованість за кредитом, 3 512 грн. 84 коп. – інфляційні втрати, 1 447 грн.17 коп. – 3% річних, а також стягнути судові витрати по справі на сплату судового збору та правової допомоги.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 14.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Дінеро» (далі – ТОВ «ФК «Дінеро») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №L6062033. В інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Дінеро» присвоєно номер договору - № L6062033, паралельно з номером договору № AG1391605, який зазначено в документах (на сайті) кредитора. ОСОБА_1 отримав позику в сумі 7 300 грн. це та інші дані щодо кредитного договору зазначено у «довідці про ідентифікацію» особи позичальника, яка передана разом з іншими документами до ТОВ «Він Фінанс» на підстав договору про відступлення прав вимоги.

Крім того, між сторонами було укладено Додаткова угода №AМ5125716 від 14.04.2019 року до спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG1391605, разом, відповідно до змісту якого сторонами обумовлена сума кредиту 1 200 грн, у зв`язку з цим, надана загальна сума кредиту становить 8 500 грн. Кредит є короткостроковим і надається від 7 до 30 днів.

Вказує,що первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок ОСОБА_1 безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість.

01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «Він Фінанс», назву юридичної особи змінено) укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L6062033 за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно Відповідача.

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

Станом на дату укладення договору №01072019 від 01.07.2019 відступлення права вимоги, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором – ТОВ «Він Фінанс» за кредитним договором становила 16 065,00 грн.

В період з 01.07.2019 року по 16.06.2026 року по кредитному договору № L6062033 від 14.04.2019 року надходження коштів на користь ТОВ «Він Фінанс» в рахунок погашення заборгованості за кредитом не надходило.

Тому, враховуючи вищезазначене, сума заборгованості за відступленим правом вимоги становить 16 065 грн. Позивач також просить стягнути інфляційні витрати в розмірі - 3 512 грн. 84 коп. та 3% річних в розмірі - 1 447 грн.17 коп.

Таким чином, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 вищевказаного договору представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 23 червня 2026 року призначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом відправки рекомендованих повідомлень за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про його виклик. Відзиву на позов не подав, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Спеціальних умов договору позики № АG 1391605 від 14.04.2019 року, ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 уклали цей договір позики та домовилися про надання позичальнику позики у сумі 7 300 грн., строк кредитування - короткостроковий кредит з терміном оплати від 7 до 30 днів. Комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю: 2847 грн Пеня, якщо є: 1.5 %

Додатковою угодою № АМ5125716 від 14.04.2019 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії №АG 1391605 було збільшено суму кредиту до 8 500 грн, .

Відповідно до довідки про ідентифікацію, складеної ТОВ «Дінеро», первісним кредитором було здійснено ідентифікацію особи позичальника ОСОБА_1 . У вказаному документі зазначено номер кредитного договору - AG1391605, номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця - L6062033, а також строк користування кредитними коштами. Крім того, у довідці зазначено, що позичальником було прийнято та підтверджено умови кредитного договору, а його укладення здійснено в електронній формі шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (OTP-паролем).

При цьому зазначена довідка є одностороннім документом, складеним ТОВ «Дінеро». Сам факт зазначення у довідці певних відомостей про позичальника, номер кредитного договору, строк кредитування та спосіб його підписання не свідчить про те, що відповідач здійснив відповідні дії в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та виявив бажання на укладення кредитного договору саме на зазначених умовах.

Однак, ОСОБА_1 надав ТОВ «Дінеро» реквізити платіжної карти № НОМЕР_1 , на яку ТОВ «Дінеро» перерахувало суму кредиту в загальному розмірі 8500 грн., через транзакції 14.04.2019- 7300 грн., 14.04.2019- 1200 грн., тобто ТОВ «Дінеро» свої зобов`язання за кредитним договором, виконало в повному обсязі.

Належність вказаної карти ОСОБА_1 вбачається із витребуваної інформації від АТ «Приват Банк» від 14.08.2026 року, відповідно до якої зазначено, що банківська картка № НОМЕР_1 була емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також згідно з даними банку встановлено, що на вказану банківську картку було зараховано грошові кошти в сумі 8 500 грн.

01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» (Кредитор) та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено Договір відступлення права вимоги №01072019, за умовами якого ТОВ «ФК «Дінеро» передає (відступає) новому кредиторові ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрах боржників, укладеними між Кредитором і боржниками (Портфель заборгованості).

Згідно Реєстру боржників від 01.07.2019 до Договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019 та Акту прийому передачі реєстру боржників «ФК «Дінеро» передала (відступила) новому кредиторові ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» прийняла права грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № L6062033 від 14.04.2019 року в сумі 16 065 грн., з яких 8500 грн. – сума основного боргу; 3 315 грн. – сума заборгованості по відсотках; 4 250 грн. – заборгованість по штрафах.

У подальшому між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» були укладені Додаткові угоди до Договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, а саме: Додаткова угода №1 від 15.07.2019, Додаткова угода №3 від 24.12.2019, Додаткова угода № БН від 28.05. 2021.

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239).

Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25 липня 2024 року внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору № 4081139 від 29.04.2021 року свідчить про те, що ОСОБА_2 усі умови цілком зрозуміла і своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний кредитний договір №4081139 від 29.04.2021 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з реєстру боржників від 01.07.2019 до Договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, вбачається, що в ОСОБА_1 за кредитним договором № L6062033 від 14.04.2019 року наявна заборгованість в сумі 16 065 грн., з яких 8500 грн. – сума основного боргу; 3 315 грн. – сума заборгованості по відсотках; 4 250 грн. – заборгованість по штрафах.

Крім того, Позивач також просить стягнути:

- інфляційні збитки – 3 512 грн. 84 коп., нараховані до 23.02.2022р.,

- нараховані 3% річних – 1 447 грн.17 коп., нараховані до 23.02.2022р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно дост.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не надавала своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору. Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

А тому, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню три відсотки та інфляційні витрати.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення останнім зобов`язання щодо їх повернення, тому заборгованість за кредитним договором № L6062033 від 14.04.2019 року визначена 21 025 грн. 01 коп., є доведеною та обґрунтованою.

Щодо поновлення строку позивачу для звернення з цим позовом до суду, про що він заявляв клопотання у позовній заяві, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з вимогами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої розпочинається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу, що набрали чинності 20 квітня 2020 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Також, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введенного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З урахуванням вказаних положень, строк для звернення до суду позивачем не пропущений, тому він поновленню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2024 року між Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та ТОВ «Він Фінанс» укладений договір про надання правової допомоги №36 та додаткова угода до договору.

Згідно детального опису робіт, вартість наданих адвокатським бюро юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 5 000 грн.

Враховуючи, що відповідач у судове засідання не з`явився, заперечень щодо розміру витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу до суду не направив, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» слід стягнути 5 000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 268, 279, 280-282, 352, 354, 355, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором № L6062033 від 14.04.2019 року у загальному розмірі 21 025 грн. 01 коп., з яких: 16 065 грн. – заборгованість за кредитом, 3 512 грн. 84 коп. – інфляційні втрати, 1 447 грн.17 коп. – 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»», місце знаходження: вул. Авіаконструктора І.Сікорського, 8, м. Київ, 04112 код в ЄДРПОУ: 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Текст рішення складено 10.09.2026року.

Суддя: Л. В. Грицишина