Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №465/7396/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/7396/26

1-кп/465/1187/26

ВИРОК

Іменем України

10.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Личаківського районного суду м.Львова від 11.12.2025 року за ч.2 ст.345 КК України до остаточного покарання, відповідно до ч.4 ст.70 КК України, у виді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.186 КК України,

за участю обвинуваченого ОСОБА_5 ,

встановив:

Військовослужбовець за контрактом військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитись від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, 12.06.2026 року самовільно залишив без поважних причин, тривалістю понад три доби, військову частину НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , та був відсутній на службі по 26.06.2026 року до моменту його затримання в приміщенні ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, що за адресою: м.Львів, вул.Генерала Чупринки, буд.65. Відтак, з 12.06.2026 року по 26.06.2026 року солдат ОСОБА_5 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував. Під час незаконного перебування за межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об`єктивно мав можливість це вчинити.

Окрім цього, ОСОБА_5 , 26.06.2026 року близько 00:10 год., під час дії воєнного стану в Україні, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, перебуваючи біля будинку №61, що по вул.Науковій у м.Львові, підійшов до громадянки ОСОБА_6 , яка в цей час проходила повз вказаного будинку, та в ході розмови з останньою раптово наніс їй два удари кулаком лівої руки в район обличчя, після чого шляхом ривка зірвав з неї з плеча жіночу сумку, вартістю 1500 грн. з вмістом наступних речей: гаманцем, вартістю 400 грн., грошовими коштами у сумі 5000 грн., 5000 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ станом на 26.06.2026 року становить 224600 грн., 1000 Євро, що в перерахунку за курсом НБУ станом на 26.06.2026 року становить 50920 грн., двох зв`язок ключів, загальною вартістю 1700 грн., сонцезахисних окулярів вартістю 200 грн. В подальшому, ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, вирвав з рук потерпілої ОСОБА_6 належний їй мобільний телефон марки «Россо» моделі 2409FPCC4G, в корпусі зеленого кольору, вартістю 5540 грн. з сім-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_2 , вартістю 100 грн. та з сім-картою мобільного оператора «Водафон» № НОМЕР_3 , вартістю 100 грн., після чого ОСОБА_5 покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, яким розпорядився на власний розсуд. Вказаними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 290060 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненому визнав повністю, підтвердивши обставини, викладені в обвинувальних актах.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 , його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.

А тому, з врахуванням вимог ч.3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, враховуючи згоду учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява в якій вона зазначила, що просить проводити слухання справи без її участі, цивільного позову у кримінальному провадженні заявляти не буде. При призначенні покарання поклалась на розсуд суду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення без поважних причин тривалістю понад три доби військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, а також за ч.4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які є тяжкими, особу обвинуваченого, який відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №1177 від 16.07.2026 року тяжким психічним розладом не страждає, виявляє ознаки дисоціального розладу особистості, за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними; в період інкримінованих дій ОСОБА_5 тяжким психічним розладом не страждав, виявляв ознаки дисоціального розладу особистості, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; ОСОБА_5 застосування примусових заходів медичного характеру не рекомендовано; є раніше неодноразово судимим.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням обставин вчиненого та даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно із ч.4 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Вироком Личаківського районного суду м.Львова від 11.12.2025 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; відповідно до ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Галицького районного суду м.Львова від 14.10.2025 року призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 1 (один) місяць з конфіскацією майна.

Дані злочини ОСОБА_5 вчинив у період з 12.06.2026 року по 26.06.2026 року та 26.06.2026 року, тобто після постановлення вироку Личаківського районного суду м.Львова від 11.12.2025 року.

Відтак, суд приходить до висновку, що остаточне покарання ОСОБА_5 слід призначити відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Оскільки, судом призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Отже, початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 слід обчислювати з 26.06.2026 - моменту фактичного затримання, та на підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 26.06.2026 до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Також, у справі наявні підстави для застосування правових приписів ст.174 КПК України, оскільки під час досудового розслідування на майно, визнане речовими доказами, накладався арешт.

Цивільний позов у справі не заявлено.

З урахуванням положень ст.124 КПК України витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись статтями 100, 349, 368, 370, 373, 374, ч.15 ст. 615 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі ст.71 КК України до даного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Личаківського районного суду м.Львова від 11.12.2025 року та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з часу фактичного затримання, а саме з 26.06.2026 року.

Запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 16 коп.

Речові докази - DVD-R диски з відеозаписами - залишити при матеріалах кримінального провадженя.

Речові докази - мобільний телефон марки «Россо» модель 2409FPCC4G, в корпусі зеленого кольору, з сім-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_2 , та з сім-картою мобільного оператора «Водафон» № НОМЕР_3 , зв`язку ключів та окуляри, ключницю з ключами, пульт та інгалятор - повернути ОСОБА_6 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 01.07.2026 року.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1