Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №448/2498/25 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/2498/25

Провадження № 2/448/191/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

31.08.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Гриньо М.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Мостиської міської ради Львівської області про визнання права власності, зокрема, просили визнати за ними, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , право власності по 1/3 частки житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .

Покликалися на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та станом на 01.01.1988 року головою такого була ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а членами такого були: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (чоловік), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син). Всі зазначені члени колгоспного двору вибули з господарства ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Житомир та повернулися 17.08.1991 року.

Зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно. Ствердили, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла дочка останньої – позивачка ОСОБА_1 . Факт прийняття нею спадщини стверджується поданою до нотаріуса заявою про прийняття спадщини.

Вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_2 після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно.

Вважають, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, на праві спільної сумісної власності мають ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Покликались на те, що з метою оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса, однак у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на частину спірного житлового будинку не має можливості, так як такий відносився до суспільної групи «колгоспний двір».

Ствердили, що у зв`язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, нотаріус роз`яснив позивачці звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок або його частку.

З огляду на наведене, просили суд визнати за ними, позивачами, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , право власності по 1/3 частки житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .

10.12.2025 року ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності.

28.05.2026 року ухвалою суду задоволено заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвоката Гриньо Михайла Івановича про залишення в частині позову без розгляду; Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності, в частині позовних вимог: про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності по 1/3 частки житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 - залишено без розгляду.

28.05.2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Гриньо Михайла Івановича, поданої в порядку ст.49 ЦПК України про збільшення розміру позовних вимог, в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Гриньо М. І. у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності в цілому на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . Крім того, зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги, у зв`язку з чим просив ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні.

Представник відповідача – Мостиської міської ради Львівської області у підготовче судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій зазначив, що, враховуючи заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Гриньо Михайла Івановича, подану в порядку статті 49 ЦПК України, про збільшення розміру позовних вимог, зокрема про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому, Мостиська міська рада позов визнає та просить розглядати справу за відсутності її представника.

Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак в підготовче судове засідання не з`явився, проте надіслав заяву-повідомлення від 15.01.2026р.; копії сторінок із спадкової справи за №245/2025, заведеної після смерті ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також клопотання про здійснення розгляду даної справи у його відсутності.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи «колгоспний двір» та станом на 01.01.1988 року головою такого була ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а членами такого були: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (чоловік), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син). Всі зазначені члени колгоспного двору вибули з господарства 16.10.1989 року в м.Житомир та повернулися 17.08.1991 року.

З довідки №1773 від 11.09.2025 року, виданої в.о. директора КП ЛОР «Самбірське МБТІ» Мірошниченко Ю.Ю. вбачається, що згідно записів у реєстрових книгах та матеріалах інвентаризаційних справ КП ЛОР «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за реєстровим №89 від 04.12.1989р., на праві особистої власності в цілому за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого виконкомом Крукеницької сільської ради від 23.03.1989р. за реєстровим №7.

Таким чином, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 23.03.1989 року набула право власності на вказаний будинок.

Враховуючи викладене, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в цілому мала ОСОБА_4 за вищевказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_8 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 .

До складу даної спадщини входило право на спірне будинковолодіння за вищевказаною адресою

Згідно матеріалів справи, спадкодавиця ОСОБА_4 за життя своїм майном розпорядилася, та склала заповіт, яким усе своє майно заповіла дочці – ОСОБА_1 (позивачці).

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.07.2025 року задоволено позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини; визначено позивачці ОСОБА_1 строк у 3 місяці з дня набрання даним рішення законної сили для подання нею заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до копій сторінок спадкової справи №245/2025 заведеної після смерті ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , саме дочка останньої – ОСОБА_1 (позивачка),у встановлений законом строк звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Тобто, у відповідності до вимог ст.1268, ст.1269 ЦК України, дочка спадкодавиці ОСОБА_4 - ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті її матері – спадкодавиці ОСОБА_4 та стала фактичним власником спірного будинковолодіння.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

При цьому, нотаріусом позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на дане спадкове майно – спірний житловий будинок. Нотаріус роз`яснив позивачці ОСОБА_1 можливість реалізації права на спадкування даного житлового будинку в судовому порядку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок садибного типу з господарськими спорудами за вищевказаною адресою та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивачки на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим така звернулася до суду із вказаним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавиці ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 від 19.08.2009 року; копією сторінок із спадкової справи за №245/2025, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №83863721 від 14.01.2026р. (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №83863724 від 14.01.2026р. (заповіти/спадкові договори); виписками із по-господарської книги по селу Острожець, - про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988-15.04.1991р.р.; довідкою №1773 від 11.09.2025 року, виданої в.о. директора КП ЛОР «Самбірське МБТІ» Мірошниченко Ю.Ю.; копією технічного паспорта на спірне будинковолодіння; листом-повідомленням нотаріуса про відмову у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; копією паспорта позивачки; копією свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 09.08.2002 р.; копією свідоцтва про шлюб позивачки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 12.01.2006р. та іншими матеріалами справи.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст.200, ст.ст.206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення 10.09.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Острожець Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: с.Острожець Яворівського району Львівської області, РНОКПП – НОМЕР_4 .

Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 26307500;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович (місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області).

Суддя Ю.В.Кічак