Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №139/577/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/577/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Коломійцевої В.І.

за участі секретаря судового засідання Кагляк С.А.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

17 серпня 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») надійшла позовна заява ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що 26.03.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 254115, за умовами якого відповідач отримав кредит на суму 5000 грн, під проценти 2,2% на добу, строком на 90 днів.

23.12.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір Факторингу № 23122024/1, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до договору факторингу сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 254115 від 26.03.2024 становить 21684,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 5434,00 грн; заборгованість за комісіями становить 1250,00 грн; заборгованість за пенею становить 10000,00 грн.

З урахуванням наведеного позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості, а також сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Ухвалою від 19 серпня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні із викликом сторін. Перше судове засідання призначено на 10 вересня 2026 року. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання позивача та витребувано від АТ «Райффайзен Банк» додаткові докази.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд даної справи за його відсутності та не заперечив проти заочного розгляду справи (зворот а.с.6).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, відзиву не подав, судова повістка, яка направлялася за його зареєстрованим місцем проживання повернулася до суду без вручення з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.17-18).

Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку в судове засідання, неподання ним відзиву на позовну заяву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до статей 280–282 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 26.03.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 254115 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Товариство зобов`язалося надати Клієнту фінансовий кредит у розмірі 5000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 23.06.2024. Строк дії Договору - 90 днів.

З п. 1.3 Договору вбачається, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п.1.5 Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Згідно з п.3.1 Договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору.

У п. 4.4.2. Договору вказано, що Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом та комісію, що вказана в п.1.4. цього Договору, в порядку, встановленому Договором.

Відповідно до п.9. ОСОБА_1 підписав даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL7891.

Згідно з підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, виданим директором ТОВ «ПрофітГід», позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5000,00 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , вказаними відповідачем.

Вказані обставини також підтверджуються інформацією АТ «Райффайзен Банк», наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів. Так, згідно з листом від 03.09.2026 року №81-15-9/15423-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 на яку 26.03.2024 було зараховано коштів на суму 5000 грн (а.с.20-22).

23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників (витяг із додатка №1 до Договору факторингу №23122024/1), ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №254115 від 26.03.2024 в сумі 21684,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн; заборгованість за відсотками - 5434,00 грн; заборгованість за комісією – 1250,00 грн; заборгованість за пенею – 10000,00 грн.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже з матеріалів справи вбачається, що договір №254115 від 26.03.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладений у відповідності до вимог ч.1 ст.638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно з вимогами ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №254115 від 26.03.2024.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором станом на 16.12.2024 року, тобто на дату, що передувала укладенню договору факторингу, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 254115 від 26.03.2024 року становила 21 684,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5 434,00 грн – заборгованість за процентами, 1 250,00 грн – заборгованість за комісією та 10 000,00 грн – заборгованість за пенею.

Зазначений розрахунок складений первісним кредитором та узгоджується з умовами укладеного між сторонами кредитного договору щодо обов`язку позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію. Доказів виконання відповідачем зазначених зобов`язань у матеріалах справи не міститься.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, наявності заборгованості чи її розміру суду не подав, нарахування процентів та комісії не оспорював.

При цьому суд враховує, що відповідно до умов кредитного договору сторонами було погоджено розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом, а також обов`язок позичальника сплачувати комісію. Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості визначає суму нарахованих процентів у розмірі 5 434,00 грн та комісії у розмірі 1 250,00 грн. Підстав для висновку про недоведеність зазначених сум за наявними у справі доказами судом не встановлено.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн, процентів у розмірі 5 434,00 грн та комісії в розмірі 1 250,00 грн є обґрунтованими.

Разом із тим, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, зазначеною нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого триває на час розгляду справи.

Отже, з огляду на приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 254115 від 26.03.2024 року в загальному розмірі 11 684,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5 434,00 грн – заборгованість за процентами, 1 250,00 грн – заборгованість за комісією. У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 10 000,00 грн слід відмовити.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог становить 21 684,00 грн, задоволено позовних вимог на суму 11 684,00 грн, що становить 53,88 % від заявленої до стягнення суми.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 53,88 % сплаченого позивачем судового збору, що становить 1 434,58 грн.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 42649746/02 від 01.06.2026 року про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М.; додаткову угоду № 254115 до вказаного договору; детальний опис робіт (наданих послуг); акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 21.07.2026 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17.03.2016 року, видане Білецькому Б.М.

Згідно з наданими доказами розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 6 000,00 грн.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та доказів їх неспівмірності суду не подавав.

Відповідно до ч.5 ст. 137 ЦПК України зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу допускається за клопотанням іншої сторони у разі недотримання вимог щодо їх співмірності. З огляду на відсутність відповідного клопотання відповідача та доказів неспівмірності заявлених витрат суд не вбачає підстав для їх зменшення з власної ініціативи.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто 53,88 % від 6 000,00 грн, що становить 3 232,80 грн.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 4 667,38 грн, з яких 1 434,58 грн – судовий збір та 3 232,80 грн – витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 204, 536, 625-627, 629, 638-642, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 10, 12, 13, 81, 89,141, 263-265, 268, 275, 279, 280, 282, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором № 254115 від 26 березня 2024 року в сумі 11684 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» судовий збір у розмірі 1434 гривні 58 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 232 гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: