Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №135/1293/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа №135/1293/26

Провадження №1-кп/135/181/26

ВИРОК

іменем України

09.09.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020240000041 від 28.06.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, Краматорського району, Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше судимого:

- 24.10.2022 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, 25.09.2024 звільнений з Білоцерківської ВК Київської обл. № 35 по відбуттю строку покарання;

- 15.04.2025 Дарницьким районним судом м. Києва за ч.1 ст.296 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.390 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

15.04.2025вироком Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі.

Надалі, 18.05.2026 ОСОБА_4 прибув до державної установи «Бердичівський виправний центр (№ 108)», що знаходиться за адресою: м. Бердичів Житомирської області, вул. Низгірецька, 2, для відбування призначеного йому покарання.

По прибуттю до державної установи «Бердичівський виправний центр (№108)» ОСОБА_4 ознайомлений з вимогами ст.390 Кримінального кодексу України, ст.10, ст.59 Кримінально-виконавчого кодексу України, Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018, та нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови відбування покарання засудженими до обмеження волі, попереджений про дотримання режиму утримання, встановлених правил проживання та правил поведінки в громадських місцях, а також про кримінальну відповідальність за порушення та невиконання вищезазначених норм.

01.01.2026 між державною установою «Бердичівський виправний центр (№108)» та філією «Птахокомплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика» укладено договір № 3 на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об`єктах організацій та підприємствах усіх форм власності, які належать ТОВ «Вінницька птахофабрика».

У подальшому, 25.06.2026 між державною установою «Бердичівський виправний центр (№108)» та ОСОБА_4 укладено строковий трудовий договір №196, згідно якого ОСОБА_4 було направлено на працевлаштування до контрагентського об`єкта ТОВ «Вінницька птахофабрика», що розташований у м. Ладижин Вінницької області, вул. Хлібозаводська, 2Б на посаду підсобного робітника. На час працевлаштування на контрагентському об`єкті, ОСОБА_4 разом з іншими засудженими проживав в гуртожитку «Дубрава», що розташований в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області по вул. Промисловій, 22, та належить ТОВ «Вінницька птахофабрика».

Будучи ознайомленим із правилами відбування покарання, засуджений ОСОБА_4 на шлях виправлення не став.

Так, 29.06.2026 близько 12 год 50 хв, ОСОБА_4 маючи умисел на самовільне залишення місця обмеження волі, самовільно, без належного дозволу та за відсутності законних підстав, залишив контрагентський об`єкт ТОВ «Вінницька птахофабрика», а саме, перебуваючи на медичному огляді у зв`язку з працевлаштуванням спільно з молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки державної установи «Бердичівський виправний центр (№108)» ОСОБА_5 , який здійснював нагляд за його поведінкою в комунальному підприємстві «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, що розташована за адресою: м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, вул. Ентузіастів, буд. 24, самовільно, без передбаченого законом дозволу вийшов із приміщення вказаного медичного закладу та направився в місто Ладижин Гайсинського району Вінницької області.

В подальшому, 29.06.2026 близько 15 год 25 хв працівниками сектору кримінальної поліції відділення поліції № 3 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_4 було виявлено та зупинено неподалік автовокзалу в м. Ладижин,за адресою: м. Ладижин, вул. Процишина, 10, Гайсинського району Вінницької області.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.390 КК України як самовільне залишення місця обмеження волі, вчинене особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі.

Крім того, 28.06.2026 о 13 год 01 хв на території гуртожитку «Дубрава», що по вул. Промисловій, 22 в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, молодшим інспектором відділу нагляду та безпеки ДУ «Бердичівський виправний центр (№ 108)» ОСОБА_8 у ході проведення поверхневої перевірки особистих речей засуджених, у засудженого ОСОБА_9 виявлено паперовий згорток, всередині якого знаходилось п`ять паперових згортків із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено – метадон, який останньому перед проведенням поверхневої перевірки передав засуджений ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності за незаконне зберігання наркотичних засобів. Водночас, засудженому ОСОБА_9 не було відомо про вміст зазначеного паперового згортку, який йому передав ОСОБА_4 . Зазначений наркотичний засіб ОСОБА_4 придбав у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці з метою власного вживання.

Після чого, на місце події було викликано слідчо-оперативну групу, по приїзду якої працівниками поліції відділення поліції №3 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в період часу з 14 год 36 хв до 14 год 51 хв було проведено огляд місця події, під час якого виявлено та вилучено п`ять паперових згортків з вмістом порошкоподібної речовини, білого кольору в якій міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, масою 0,0707 г.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за ч.1 ст.309, ч.1 ст.390 КК України визнав в повному обсязі, пояснив, що не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що під час відбування покарання у виді обмеження волі за вироком Дарницького районного суду м. Києва ним було укладено трудовий договір із ДУ «Бердичівський виправний центр (№108)», на підставі якого він прибув для працевлаштування до ТОВ «Вінницька птахофабрика» в м. Ладижин Вінницької області. На час працевлаштування його поселили разом з іншими засудженими в гуртожиток «Дубрава». Будучи ознайомленим із правилами відбування покарання, в денний час 29.06.2026, будучи доставленим до КП «Ладижинська міська лікарня» для проходження медичного огляду, він самовільно, без належного дозволу та відсутності законних підстав, залишив приміщення лікарні, після чого його затримали біля автовокзалу в м. Ладижин. Також в цей же день під час прибуття до гуртожитку «Дубрава» в м. Ладижин при ньому для власного вживання були пакетики метадону, які він під час проведення перевірки передав іншому засудженому ОСОБА_9 , якому не було відомо про їх вміст, у якого вони були вилучені поліцією. Пояснив, що щиро розкаюється і шкодує про вчинені ним правопорушення.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а також матеріалів про долучення речових доказів та судові витрати у справі.

При призначенні виду та міри покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Виходячи з приписів ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_4 кримінальні правопорушення є нетяжким злочином і проступком.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, розлучений, неповнолітніх дітей не має, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбаченою ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбаченою ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

З огляду на викладене, враховуючи в сукупності обставини, характер, тяжкість та суспільну небезпеку, дані, які характеризують особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання, зокрема, законності його призначення, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що справедливим й необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, є покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі, а за ч.1 ст.390 КК України у виді позбавлення волі.

Із врахуванням вимог ч.1 ст.70 КК України, при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.

Також суд враховує, що вироком Дарницького районного суду м. Києва від 15.04.2025 ОСОБА_4 був засуджений за ч.1 ст.296 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч.4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Підпунктом "б" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України визначено, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Суд враховує, що ОСОБА_4 не відбув повністю покарання за попереднім вироком 15.04.2025 Дарницького районного суду м. Києва, станом на 09.09.2026 невідбута частина покарання за попереднім вироком становить 1 рік 2 місяці 9 днів обмеження волі.

Отже, остаточне покарання ОСОБА_4 слід призначити на підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного за цим вироком покарання, невібутого покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 15.04.2025, із співвідношення, встановленого п.п. "б" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України: одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.124, 126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення судових експертів для проведення судової експертизи №СЕ-19/102-26/13461-НЗПРАП від 03.07.2026 у розмірі 4 813,60 грн.

На підставі ч.4 ст.174 КПК України, суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 30.06.2026 у справі №135/1083/26 (провадження №1-кс/135/21/426).

29.06.2026 ОСОБА_4 було затримано на підставі ст. 208 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 30.06.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого продовжувалася відповідними ухвалами суду.

Встановлені судом під час обрання запобіжного заходу ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на даний час продовжують існувати, враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення в період відбування покарання і засуджується до реального покарання у виді позбавленні волі, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду та відбування покарання, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слід залишити без змін.

В строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання відповідно до протоколу про затримання від 29.06.2026 року до дати набрання вироком законної сили, із розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Питання про долю речових доказів у даній кримінальній справі слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 366-371, 373-376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.390 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

-за ч.1 ст.390 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 у покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК Українидо призначеного за цим вироком покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 15.04.2025, із співвідношення, встановленого п.п. "б" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України: одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, та остаточно ОСОБА_4 призначити покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 4 (чотири) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання 29.06.2026 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення судових експертів для проведення судової експертизи СЕ-19/102-26/13461-НЗПРАП від 03.07.2026 у розмірі 4 813,60 грн.

Речовий доказ по кримінальному провадженню: метадон, поміщений до спецпакету Експертна служба №6690629, який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів В №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області (квитанція №794 від 10.07.2026) – знищити.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 30.06.2026 у справі №135/1083/26 (провадження №1-кс/135/21/426).

На вирок суду протягом тридцять днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом не доцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області ОСОБА_1