Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №128/5344/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/5344/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з УПП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

29.12.2025 року приблизно о 01-17 год., дорога АД М30 378 км., водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedes Benz C230», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, підвищена жвавість рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Поліцейським 1 взводу 4 роти 1 бат. УПП у Вінницькій області сержантом поліції Бальбою А.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №553501 від 29.12.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Шибінський О.В. заявив клопотання про закриття провадження у даній справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, посилаючись на наступне.

На відеозаписах відсутні обставини, які б підтверджували факт правопорушення, відеозаписи мають переривання, а також не зафіксовано належним чином причини зупинки автомобіля та взагалі не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем. Відсутній адміністративний протокол чи постанова за вчинення адміністративного правопорушення, що стало підставою для зупинення автомобіля та акт про відмову від проходження освідування. Крім того, вказував, що сам по собі рапорт поліцейського не може бути належним та допустимим доказом, якщо він не підтверджений іншими належними та допустимими доказами.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №553501 від 29.12.2025 вбачається, що 29.12.2025 року приблизно о 01-17 год., дорога АД М30 378 км., водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedes Benz C230», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, підвищена жвавість рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.

В судовому засіданні було оглянуто відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які не є безперервними, не містять чіткого відображення подій та починаються з того, як працівники поліції підійшли до транспортного засобу «Mercedes Benz C230», який стояв. Тобто на відеозаписі відсутній факт керування цим транспортним засобом ОСОБА_1 о 01-17 год., дорога АД М30 378 км, як то зазначено в протоколі.

З огляду на вказане, суд не бере до уваги в якості доказу вини ОСОБА_1 відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, оскільки дані відео не є безперервними, чіткими та ними не доводиться факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Mercedes Benz C230», д.н.з. НОМЕР_1 29.12.2025 року приблизно о 01-17 год., дорога АД М30 378 км. Адже за диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за існування одночасно двох обставин: керування особою транспортним засобом та відмова такої особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Слід також зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та достатнім джерелом доказу вини особи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказування, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

За вищевказаних обставин, суд не може прийняти як достатній доказ вчинення адміністративного правопорушення наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення, зокрема не може вважати встановленими вказані в ньому працівником поліції обставини, а саме, що ОСОБА_1 дійсно керував у вказаний час транспортним засобом.

Також матеріали справи не містять доказу відсторонення від керування даним транспортним засобом ОСОБА_1 та передачу транспортного засобу іншому водієві. Відеозапис з нагрудної камери працівників поліції не є безперервним, відео є нечітким.

Будь яких інших належних доказів, які підтверджували обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано не було.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Положеннями ч. 1, ч. 3 та ч. 4 п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі адміністративні правопорушення на транспорті» вказано, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається самостійно чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває в стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Враховуючи встановлені судом обставини, матеріалами справи не доведено належними і допустимими доказами, поза розумним сумнівом, факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки матеріали справи не містять безперервного чіткого відеозапису та суду не доводять ні факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ні факту та причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ..

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та спростовують презумпцію його невинуватості, а усі сумніви щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд тлумачить на користь останнього відповідно до положень ст. 62 Конституції України.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що Конституцією України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, особа не може бути визнана винуватою доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку, при тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та, керуючись ст. 245 КУпАП, згідно якої завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, суд приходить до висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 256, 276, 278, 283, 284, 287, 289, 294 КпАП України, суд -

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Суддя Л.П. Шевчук