Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №126/467/26 — Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/467/26

Провадження № 2/126/969/2026

"08" вересня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О.Г.

секретар Кучанська В.М.,

представника позивача Демарчук Н.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Факторинг Партнерс" звернулося в суд з даним позовом, в якому просять стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором № 4663344 від 23.08.2021 в розмірі 24015 грн. 20 коп. та судові витрати в справі.

Позов обгрунтований тим, що 23.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено договір № 4663344. Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір): 8800 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1.90 % в день та застосовується у межах строку кредиту. Сторони цього договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника. Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. На даний час строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 10.02.2023 було укладено договір № ФК 10-02/23, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4663344. 07.11.2025 було укладено договір № 07-11/25, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4663344. Таким чином, ТОВ "Факторинг Партнерс" наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4663344. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 4663344 від 23.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 24015 грн. 20 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8800 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15215 грн. 20 коп.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 0.00 грн.; інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних -0.00 грн., які позивач просить стягнути, а також судові витрати у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 10.03.2026 відкрито провадження в справі. Призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін

Від представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Кірюшина А.А. 20.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого у позовній заяві позивач стверджує, що 23.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено договір № 4663344 (надалі – кредитний договір). У подальшому за договорами відступлення права вимоги (факторингу) право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача. Враховуючи зазначене, позивач стверджує, що став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором. Позивач вважає, що станом на день подання позовної заяви, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором складає 24015,20 грн., з яких: 8000 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 15215,20 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом. В якості доказів позивачем надано суду електронні копії письмових та електронних доказів. Відповідач вважає, що жодним доказом, який надано позивачем разом із позовною заявою, не доказано: 1. Укладення кредитного договору; 2. Надання (перерахування) первісним кредитодавцем відповідачу коштів у кредит за кредитним договором; 3. Відповідність суми заборгованості положенням кредитного договору; 4. Наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем. Усі твердження позивача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб`єктивних міркуваннях позивача, та не доведені документально. Щодо укладення кредитного договору. За нормами ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей, якщо інше не випливає із суті кредитного договору. Таким чином, виходячи із наведеного, кредитний договір є укладеним з моменту його підписання електронними підписами обох його сторін – кредитодавця та позичальника. За нормами ч. 1 ст. 1055 ЦК України: «Кредитний договір укладається у письмовій формі». Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України: «Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)». Як вбачається зі змісту кредитного договору, останній з боку кредитодавця підписано шляхом факсимільного відтворення власноручного підпису директора ТОВ «Авентус Україна» та печатки вказаного підприємства, а з боку позичальника – електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Матеріали справи письмової згоди, а також зразків підпису та печатки кредитодавця не містять так само як і відсутня будь-яка угода про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Таким чином у сторони відповідача є усі підстави стверджувати, що кредитний договір є неукладеним, оскільки не містить письмової згоди сторін на підписання вказаного договору за допомогою факсимільного відтворення підпису та печатки кредитодавця, у якій мають міститися зразки відповідного аналога власноручного підпису та печатки, як того вимагають норми ч. 3 ст. 207 ЦК України. В свою чергу відповідач категорично заперечує, що він: 1. Зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) кредитодавця; 2. Створив в такій системі особистий кабінет; 3. Отримав пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; 4. отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; 5. Ввів одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційних системах (сайтах) кредитодавця; 6. Використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитних договорів. Позивач стверджує, що кредитний договір було укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписано з боку ОСОБА_2 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Слід звернути увагу суду на те, що у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Відсутність доказів надання коштів у позику (кредит). Аналіз сукупності положень ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що визначальною обставиною, яка підлягає доведенню у даній категорії справ є факт передання грошових коштів від кредитора саме позичальнику. Отже факт саме передання, а не отримання, повернення грошових коштів тощо є фактом, який свідчить про укладеність кредитних договорів. Натомість позивачем не надано належних та допустимих доказів передання грошових коштів за кредитним договором. За положеннями п. 2.1. кредитного договору: «Кошти кредиту надаються Товариством…». Отже як вбачається із наведених положень кредитних договорів обов`язок надання грошових коштів в кредит покладено саме на ТОВ «Авентус Україна». Як на доказ передання грошових коштів від кредитодавця за кредитним договором позивач посилається на лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім». Проте, вказаний документ не містить в собі повного номеру платіжної картки, інших даних, які б дозволяли ідентифікувати саме відповідача як володільця даної картки. Також з нього жодним чином не вбачається, що вказану суму було перераховано саме на виконання кредитних договорів. Звертає увагу суду також на те, що не є зрозумілим, яке місце у правовідносинах, що ніби то виникли між первісними кредиторами та відповідачем займає ТОВ «ФК «Контрактовий дім». Відсутність належного розрахунку заборгованості за кредитним правочином. Слід зазначити, що розрахунки заборгованості, які додано до позовної заяви не можна вважати належними та допустимими, оскільки останні не відповідають положенням кредитного договору. Ставлячи вимогу про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 15215,20 грн., позивачем не враховано, що вказані проценти були нараховані на дату відступлення права вимоги. При цьому відповідно до п. 1.4. кредитного договору строк його дії становив 30 днів, тобто до 22.09.2021. Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять, тому такі вимоги позивача не ґрунтуються на законі та є помилковими. Кредитний договір укладений 23.08.2021 строком на 30 днів, тобто до 22.09.2021. Отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст. 1048 ЦК України. Відтак, посилання на умови договорів щодо автопролонгації строку кредитів без згоди відповідача, у випадку наявності у позичальника на дату закінчення строку кредиту заборгованості, є безпідставним. У зв`язку з цим, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитами за межами строку кредитування відсутні. Таким чином, за кредитним договором підлягають стягненню відсотки за період з 23 серпня 2021 року по 22 вересня 2021 року, в розмірі 3511 грн. 20 коп. (8800 грн. тіло кредиту х 1,90% х 30 днів). Заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу. Відповідач не погоджується із заявленим розміром витрат на правову допомогу, спираючись на наступне. Позивач звернувся до адвоката у зв`язку із чим поніс витрати на правову професійну допомогу у розмірі 13000 грн. Відповідач, ознайомившись із позовною заявою вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена та не відповідає складності справи. Враховуючи справу незначної складності, відповідач вважає неспівмірними та нерозумними судові витрати у апеляційному суді у розмірі 13000 гривень та такими, що були фактичними та неминучими. Слід звернути увагу суду на те, що дана справа є справою про стягнення заборгованості за кредитним договором. Враховуючи, те що відкритих джерелах наявна велика кількість судових рішень даної категорії відповідач вважає неспівмірними та нерозумними витрати на правову допомогу у розмірі 13000 гривень та такими, що були фактичними та неминучими. Враховуючи вищевикладене, вважає, що загальна сума витрат на адвокатські послуги явно виходить за розумні межі визначення гонорару. Просить розгляд справи провести за відсутності відповідача; відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі; судові витрати стягнути з позивача.

Представник позивача ТОВ "Факторинг Партнерс" Ушакова М.І. 30.03.2026 надала відповідь на відзив, відповідно до якого детально ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважає його необґрунтованим, таким який не спростовує підстави, які зазначені в позовній заяві, та таким, який не підлягає взяттю до уваги, з огляду на наступне. 23.08.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 уклали договір про надання споживчого кредиту № 4663344. Договір було укладено згідно з п. 3. ч. 1. ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Договір про надання споживчого кредиту № 4663344 підписано позичальником електронним цифровим підписом М408085 (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). В даному випадку для підписання договору був сформований, надісланий та введений позичальником одноразовий ідентифікатор. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, та ввів одноразовий ідентифікатор, який отримав на зазначений ним номер мобільного телефону, з метою підписання кредитного договору. Вищезазначене підтверджується підписом на договорі одноразовим ідентифікатором М408085, який зазначений на першій сторінці договору із зазначенням часу підписання. Таким чином, вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт укладення кредитного договору шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Також, слід акцентувати увагу, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювались погашення за отриманими кредитними коштами за вказаним кредитним договором. Внесення відповідачем грошових коштів на рахунок кредитодавця, є визнанням існування зобов`язань за договорами, що, у свою чергу, фактично вказує на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення договорів та погодження всіх умов договору. Адже, без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати кошти. Додатково просить звернути увагу суду на докази видачі кредитних коштів. Так, на виконання укладених договорів кредитодавцем було здійснено перерахування грошових коштів за реквізитами банківської картки, вказаними позичальником на сайті кредитодавця. На підтвердження зазначеного позивачем було додано до позовної заяви довідку, відповідно до якої 23.08.2021 відбулось перерахування грошових коштів у сумі 8 800,00 грн. від платника, яким є ТОВ «Авентус Україна», згідно договору № 4663344 на номер картки НОМЕР_1 , яку вказав позичальник при заповненні форм на сайті кредитодавця. Підсумовуючи вищевикладене, просить суд звернути увагу на те, що на противагу наданим ними доказам, які підтверджують зазначені ними обставини, відповідачем не було надано жодних обґрунтованих заперечень та не долучено жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів та тверджень, викладених позивачем. Отже, підсумовуючи вищевикладене, позивачем були надані достатні та допустимі докази щодо укладення договору та перерахування коштів за ним. Відтак, посилання відповідача є необґрунтованими та є намаганням уникнути відповідальності відповідача від виконання зобов`язань. Твердження відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо, не заслуговують на увагу. Вбачається, що відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Відповідач не заперечує факту відповідності зазначених в договорі даних, а саме паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, адреса реєстрації, засоби зв`язку, адреса електронної пошти. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування їй кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, вона мала можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Щодо заборгованості за договором. До позовної заяви надано розрахунки заборгованості щодо договору, з яких вбачається за який період нараховується заборгованість та за якою відсотковою ставкою (відповідно до погоджених умов кредитного договору). Дана інформація детально відображена безпосередньо в розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна». Підписуючи договір про надання споживчого кредиту сторони погодили умови повернення позики, в тому числі порядок нарахування процентів по договору. У розрахунку заборгованості до позовної заяви чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Звертає особливу увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження повного належного виконання умов договору. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених кредитором розрахунків. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. У своєму відзиві відповідач стверджує, що первісним кредитором нараховувалися проценти в порушення умов договору. Позивач, заперечує проти таких твердження та вважає їх такими що не відповідають нормам матеріального права та умовам кредитного договору з огляду на наступне. Укладаючи кредитний договір, відповідач погодив, що за користування кредитними коштами встановлюється плата - процентна ставка: «П.1.5.2. Знижена процентна ставка 1,33 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. П.1.5 Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.2. договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося пролонгація за ініціативою, відповідно до п.4.2 цього договору. Враховуючи викладене, оскільки відповідач виконав умови для застосування знижки на стандартну процентну ставку, а саме: 21.09.2021 внесла 3511,20 грн. в зв`язку з цим нарахування процентів з дати видачі кредиту по 21.09.2021 здійснювалося за зниженою процентною ставкою 1,33 % в день, а починаючи з 22.09.2021 за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день. Разом з тим, укладаючи кредитний договір, сторони погодили можливість продовжити строк користування кредитом. Разом з тим інформує, що укладаючи кредитний договір сторони погодили нарахування процентів відповідно до п. 3.1 та п. 4.3.1 договору.: «Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”. Оскільки, відповідач після 25.11.2021 більше не ініціював продовження кредиту, то починаючи з 25.11.2021 по 24.02.2022 відповідачу нараховувалися проценти відповідно до умов кредитного договору не більше 90 днів, за стандартною процентною ставкою 1,9 % в день. Тобто, враховуючи умови договору та проведені відповідачем часткові погашення – була ініційована пролонгація строку кредитування за договором. Останнє погашення було здійснено 25.11.2021. Відповідно до умов договору щодо пролонгації та відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що заборгованість за процентами нарахована станом з 25.11.2021 по 24.02.2022 – тобто, протягом встановленого строку 90 днів відповідно до погодженого п. 4.3.1 договору. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору. Таким чином, відзив відповідача не спростовує заявлених позивачем вимог, не містить обставин, які б свідчили про відсутність боргу чи неправомірність дій позивача, а тому не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. З огляду на вищевикладене, оскільки фінансова установа, правонаступником якої за договорами факторингу є позивач, виконала всі передбачені кредитним договором умови щодо надання відповідачу кредитних коштів, а останній, за укладеним договором вказані грошові кошти отримав, однак свої зобов`язання щодо їх повернення відповідно до умов договору не виконав, хоча таку можливість мав, але без поважних причин цього не зробив, можна дійти до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором, а отже вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу кредиту та заборгованості за відсотками ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі. Всі інші доводи відповідача є нічим іншим як непогодженням з позовними вимогами, без належного правового обґрунтування, з урахуванням визначеності правомірності правочину. Додатково зазначає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до боржника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного договору факторингу. Варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18. На підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості їх вартості, до позовної заяви було надано достатні, належні та достовірні докази для підтвердження витрат на правову допомогу. Відповідно п. 4.2. договору – сторонами узгоджено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» зобов`язується оплатити надані АО «Лігал Ассістанс» надані послуги. Договірні відносини між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс» за договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Крім того, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Твердження представника відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Просить позовну заяву ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості – задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Кірюшин А.А. 06.05.2026 надав додаткові пояснення у справі, у відповідності з якими вказує на недоведеність набуття права вимоги за кредитним договором. Позивач стверджує, що він набув право вимоги за кредитним договором на підставі відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023. В якості доказів існування даного факту ТОВ «Коллект центр» посилається на копії договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023 з додатками до нього, копії 3 сторінок Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023, а також витяг з додатку № 3 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023 (реєстр боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023). Окрім того, як вбачається з додатків до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023 форма реєстру боржників у друкованому (підписаному) вигляді міститься у додатку № 3 до вказаного договору. Проте, копії сторінок реєстру боржників у друкованому (підписаному) вигляді до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023 та витяг з даного реєстру не відповідають формі, визначеної у додатку № 3, а саме у вказаних документах відсутній стовпчик № 22 «Одинична ціна», що свідчить про неналежність даних доказів.

Представник позивача ТОВ "Факторинг Партнерс" Ушакова М.І. надала письмові пояснення на додаткові пояснення представника відповідача, в яких відповідач зазначає щодо недоведеності переходу прав вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. До позовної заяви позивачем були надані належним чином завірені копії договорів факторингу з додатками (акт приймання-передачі реєстру боржників; реєстр боржників, витяг з реєстру боржників, де зазначена вся інформація щодо боржника ОСОБА_2 та відповідного зобов`язання), в тому числі і платіжні доручення на підтвердження проведеної оплати за договором, тобто всі документи на підтвердження проведеного відступлення прав вимоги відповідно до погоджених сторонами умов відповідної передачі прав. Представник відповідача посилається виключно на формальні заперечення щодо форми доказів позивача. Така процесуальна поведінка, яка полягає у запереченні доказів позивача без фактичного спростування основного предмету доказування та без використання передбачених ЦПК України процесуальних механізмів для доведення своєї позиції, може свідчить про недобросовісне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та, в свою чергу, від ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» до позивача прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем. Надані документи підписані та засвідчені належним чином, є чинними, правомірність вказаних договорів не оскаржується сторонами, відтак відповідні посилання відповідача є безпідставними та необґрунтованими. В тому числі, вищезазначені договори факторингу не є предметом спору по справі. Таким чином, посилання відповідача щодо надання неналежних доказів отримання права вимоги є безпідставними та необґрунтованими. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договору щодо виконання його умов. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» Демарчук Н.О. в судовому засіданні позов підтримала повністю з підстав зазначених в позовній заяві, відповіді на відзив та наданих письмових поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_2 - Кірюшин А.А. позов не визнав з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд дійшов слідуючих висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.08.2021 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_2 укладено договір № 4663344. Кредитним договором встановлена сума кредиту (загальний розмір) - 8800 грн., строк кредиту - 30 днів. В договорі сторони також погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування.

10.02.2023 було укладено договір факторингу № ФК 10-02/23, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4663344.

Факт сплати ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" за вказаним договором факторингу підтверджується копією платіжної інструкції № 188 від 13.02.2023.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № ФК 10-02/23 від 10.02.2023 реєстру договорів, права вимоги за якисми відступаються та боржників за такими договорами, ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" набуло права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 4663344.

07.11.2025 було укладено договір факторингу № 07-11/25, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4663344.

Факт сплати ТОВ "Факторинг Партнерс" за вказаним договором факторингу підтверджується копією платіжної інструкції № 0574640000 від 07.11.2025.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 07-11/25 від 07.11.2025 реєстру боржників, ТОВ "Факторинг Партнерс" набуло права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 4663344.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 4663344 від 23.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 24015 грн. 20 коп., з яких:

заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8800 грн.;

заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15215 грн. 20 коп.;

заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.;

заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.;

заборгованість за комісіями - 0.00 грн.;

інфляційні збитки - 0.00 грн.;

нараховані 3% річних -0.00 грн.

Факт отримання відповідачкою ОСОБА_2 коштів за вказаним вище кредитним договором підтверджується листом АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-260526/120070-БТ від 04.06.2026 та випискою по картковому рахунку.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів, сплати процентів не виконала, ТОВ «Факторинг Партнерс», як новий кредитор, звернувся до суду з даними позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, ОСОБА_2 отримала кредитні кошти, свої зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором в установлені договором строки не виконала, відсотки не сплатила, ТОВ «Факторинг Партнерс» отримало право вимоги за договорами факторингу.

Відповідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно ч. 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530, 631 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Дослідивши наявний в матеріалах справи кредитний договір, суд приходить до висновку, що нарахування відсотків здійснювалось відповідно до умов, погоджених сторонами договору.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Нормою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

На переконання суду, факт виникнення кредитних відносин є очевидним і встановленим, позаяк надані позивачем докази містять інформацію про підписання договору, за яким заявлено стягнути заборгованість, електронним цифровим підписом, зокрема за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Доказів про те, що персональні дані ОСОБА_2 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, електронна адреса) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані.

За приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідачка ОСОБА_2 не заявляла зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитного договору на підставі положень ст. 1051 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд визнає, що вищезазначені копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи договору факторингу, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов`язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору, а отже ТОВ «Факторинг Партнерс» довело своє право вимоги до відповідачки ОСОБА_2 .

Тому доводи сторони відповідача про те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» не довело порушення їх прав відповідачем, а також те, що не підтверджено перехід права вимоги до позивача, та не підтверджено перерахування коштів первісним кредиторам за отримання грошових вимог, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року в справі №727/2790/25.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_2 не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором ні на рахунки ТОВ «Факторинг Партнерс», ні на рахунки попередніх кредиторів. Доказів сплати відповідачем ОСОБА_2 не було надано суду.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

Крім того, ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" не є банківськими установами, а мають статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому позивач не може надати первинні банківські документи, а відтак надані позивачем до позовної заяви розрахунки заборгованості, суд вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Крім того, факт підписання договору відповідачем підтверджується матеріалами справи, а саме інформацією щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладення електронного договору товариством та заявником в ІТС та поза нею із зазначенням часу та дати таких дій, а тому доводи сторони відповідача щодо не укладення кредитного договору, є безпідставними.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що розподіл судових витрат не є позовною вимогою, має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 - ч. 6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Так, 02.07.2024 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024.

Згідно із витягом з акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, вартість наданих послуг адвокатським об`єднанням складає 13000 грн., з них: 4000 грн. за надання усної консультації з вивченням документів, 9000 грн. складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

Згідно зі ст.ст. 133, 137 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», судові витрати на професійну правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно вказаної вартості.

На думку суду, такий розмір витрат не є достатньо обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 8000 грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

На підставі ст.ст. 1048, 1049, 1050, 1052 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором № 4663344 від 23.08.2021 в розмірі 24015 грн. 20 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн. 00 коп..

У задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. Г. Рудь