Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №759/23476/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23476/26

пр. № 2-о/759/564/26

10 вересня 2026 року Святошинський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Ключника А.С.,за участю секретаря Валинкевич В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , посилаючись на систематичне вчинення останньою щодо неї домашнього насильства, а саме психологічного та фізичного насильства, а також вчинення психологічного та економічного насильства щодо заявниці та її чоловіка.

Заявник ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_1 , фактично проживає разом з чоловіком ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартира, де проживає родина ОСОБА_4 , є спільною частковою власністю членів родини.

Заявниця посилається на те, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу зловживає алкогольними напоями, влаштовує конфлікти, ображає заявницю, висловлює погрози, а також застосовує до неї фізичну силу, зокрема штовхає та хапає за волосся.

На підтвердження наведених обставин заявницею надано відомості з правоохоронних органів, документи щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з домашнім насильством.

У судове засідання учасники судового процесу не зявились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що між сторонами існує конфліктна ситуація, яка неодноразово ставала предметом реагування правоохоронних органів, а надані заявницею докази у своїй сукупності свідчать про наявність обставин, які дають підстави вважати, що заявниця потребує захисту від можливого продовження або повторного вчинення щодо неї домашнього насильства.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа або її представник має право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 26 вказаного Закону обмежувальним приписом можуть бути визначені, зокрема, такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування) постраждалої особи.

Водночас при вирішенні питання про застосування конкретних заходів суд має враховувати обставини справи, характер та систематичність домашнього насильства, його наслідки, ризики продовження чи повторного вчинення насильства, а також необхідність дотримання балансу між правами та інтересами учасників правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є співвласником квартири, в якій проживає заявниця.

За таких обставин вимога про заборону ОСОБА_2 перебувати у місці спільного проживання фактично призведе до позбавлення її можливості користуватися єдиним належним їй житлом протягом усього строку дії обмежувального припису.

Суд враховує, що обмежувальний припис є спеціальним заходом тимчасового обмеження прав кривдника, однак його застосування не повинно фактично припиняти право власності особи на належну їй частку у житлі.

У даному випадку суд не встановив таких обставин, які б давали достатні підстави для висновку про необхідність саме повного усунення ОСОБА_2 від користування належним їй на праві спільної часткової власності єдиним житлом, як найбільш інтенсивного заходу обмеження її прав.

При цьому суд бере до уваги, що забезпечення безпеки заявниці може бути досягнуто шляхом застосування інших передбачених законом заходів, які є менш обмежувальними щодо прав ОСОБА_2 та водночас спрямовані на запобігання подальшому вчиненню домашнього насильства.

Отже, вимога заявниці про заборону ОСОБА_2 перебувати у місці спільного проживання задоволенню не підлягає.

Разом із тим, враховуючи встановлені судом обставини, характер конфлікту між сторонами, наявність звернень заявниці до правоохоронних органів, попереднє застосування заходів реагування та наявність ризику продовження протиправної поведінки, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_2 інший захід у вигляді заборони наближатися до місця проживання заявниці на визначену судом відстань.

Водночас заявницею проситься встановити відстань у 200 метрів до дворової території місця проживання. З огляду на те, що квартира є спільною частковою власністю ОСОБА_2 та є її єдиним житлом, встановлення такої заборони у запропонованому заявницею обсязі фактично унеможливить для ОСОБА_2 доступ до належного їй житла.

З метою забезпечення балансу між правом заявниці на безпеку та правом ОСОБА_2 на користування належним їй житлом суд вважає за необхідне задовольнити цю вимогу частково та встановити заборону наближатися до ОСОБА_1 на відстань 2 метрів, за винятком випадків необхідності доступу до належного ОСОБА_2 на праві власності житла, якщо такий доступ не супроводжується контактуванням із заявницею, погрозами, образами, переслідуванням чи іншими проявами домашнього насильства.

Такий захід, на переконання суду, відповідає меті обмежувального припису та є співмірним із встановленими обставинами справи.

При визначенні строку дії обмежувального припису суд враховує характер та систематичність конфліктних ситуацій, попередні звернення до правоохоронних органів та необхідність забезпечення належного захисту заявниці, у зв`язку з чим вважає необхідним встановити обмежувальний припис строком на шість місяців.

Таким чином, заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 1, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статтями 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Видати стосовно ОСОБА_2 обмежувальний припис строком на шість місяців, яким: заборонити ОСОБА_2 наближатися до ОСОБА_1 на відстань ближче ніж 2 метрів; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, крім випадків, коли таке спілкування є необхідним для вирішення невідкладних питань, пов`язаних із спільним майном або житлом, та не супроводжується проявами домашнього насильства.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважений підрозділ Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Святошинську районну у місті Києві державну адміністрацію.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ключник А.С.