Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №757/27971/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27971/24-ц

пр. 2-2230/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Зінченко І.І.,

за участю:

представника позивача: Починок О.І.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача основну суму боргу за Договором позики від 22.04.2020 року у розмірі 200 000,00 доларів США; 10% річних пені від несплаченої суми за кожен день за період прострочення у розмірі 68 986,30 доларів США; 10% річних від суми заборгованості за користування чужими коштами у розмірі 68 986,30 доларів США, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.04.2020 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Калашовою Л.В., відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 200 000,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути позивачеві одержані у позику грошові кошти до 22.04.2021 року. Проте, відповідач не виконала свої зобов`язання за договором позики у повному обсязі та ухиляється від їх повернення. За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу за Договором позики від 22.04.2020 року у розмірі 200 000,00 доларів США. Крім того, на підставі п. 5 Договору позики, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10% річних від несплаченої суми за кожен день за період прострочення, що становить 68 986,30 доларів США та 10% річних від суми заборгованості за користування чужими коштами у розмірі 68 986,30 доларів США, за період часу з 18.12.2020 року по 29.05.2024 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 року, справу було розподілено та 21.06.2024 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та 21.06.2024 року отримано відповідь № 732513.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.06.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.07.2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви, та 05.08.2024 року заяву передано головуючому судді.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2024 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та підготовче засідання у справі призначено на 21.10.2024 року.

21.10.2024 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, та підготовче засідання призначено на 16.12.2024 року.

21.10.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка була передана головуючому судді 04.11.2024 року.

16.12.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Починок О.І. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 16.12.2024 року, без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2024 року, у зв`язку із неявкою відповідача, згідно п. 1 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 16.01.2025 року.

16.01.2025 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, та підготовче засідання призначено на 06.03.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2025 року, у зв`язку із першою неявкою позивача, згідно п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 15.05.2025 року.

15.05.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Починок О.І. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 15.05.2025 року, без фіксування технічними засобами, у якій останній зазначив, що не заперечує щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики закрито та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 26.06.2025 року.

26.06.2025 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Починок О.І. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

26.06.2025 року справу знято зі складу, у зв`язку із розглядом головуючим суддею клопотань органів досудового розслідування, та судове засідання призначено на 23.09.2025 року.

23.09.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Починок О.І. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 23.09.2025 року, без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2025 року, у зв`язку із неявкою відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 15.01.2026 року.

15.01.2026 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Рябець Н.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.01.2026 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 19.03.2026 року.

14.01.2026 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Починок О.І. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, яка була передана головуючому судді 15.01.2026 року.

19.03.2026 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, та судове засідання призначено на 22.06.2026 року.

19.06.2026 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Рябець Н.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 22.06.2026 року з`явився представник позивача. Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Оскільки, як визначено у ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вирішив розглянути справу по суті за відсутності відповідача та її представника.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Вислухавши вступне слово представника позивача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне

Суд встановив, що 22.04.2020 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , на підставі довіреності, посвідченої 16.04.2020 року Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., за реєстровим № 646 (далі - Позикодавець) та ОСОБА_2 (далі - Позичальник) було укладено письмовий договір позики, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Калашовою Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 487 (далі - Договір позики) (а.с. 15).

Відповідно до п. 1. Договору позики, Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти в сумі 200 000 (двісті тисяч) доларів США. Позика за цим Договором є безпроцентною, проценти не нараховуються.

Згідно з п. 2. Договору позики, позика передається Позикодавцем Позичальнику безпосередньо при підписанні Сторонами цього Договору готівкою. Підписанням цього договору Позичальник засвідчує, що кошти ним отримані в повному обсязі.

Як визначено у п. 3. Договорі позики, Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю одержані у позику грошові кошти готівкою до 22.04.2021 року (двадцять другого квітня дві тисячі двадцять першого року) у порядку та умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до 4. Договору позики, повернення позики (її частини) підтверджується розпискою (розписками) Позикодавця.

Згідно з п. 6. Договору позики, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики та розірвати даний Договір, у разі письмового повідомлення поштою за адресою: АДРЕСА_1 або вручити особисто про необхідність дострокового повернення не пізніше ніж за 2 місяці до запланованої дати. У разі дострокового повернення Позики. Сторони спільно узгоджують суму, яка має бути повернута Позичальником.

Як визначено у ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено у ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України, ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Як визначено у ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

ОСОБА_1 виконав взяті на себе за Договором позики зобов`язання та передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 200 000,00 доларів США, що підтверджується п. 2 Договору позики.

Проте, ОСОБА_2 в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором позики у строк до 22.04.2021 року суму позики позивачу не повернула.

Так, 17.09.2020 року та 17.10.2020 року ОСОБА_1 направив на адресу реєстрації відповідача заяву про дострокове розірвання Договору позики від 22.04.2020 року, яка залишилася без реагування (а.с. 16-18).

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження повернення боргу позивачу у визначений Договором позики строк, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 основного боргу за Договором позики у розмірі 200 000,00 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача за період часу з 18.12.2020 року по 29.05.2024 року пені в розмірі 10% річних від несплаченої суми за кожен день прострочення, що становить 68 986,30 доларів США, та 10% річних від суми заборгованості за користування чужими коштами, що передбачено п. 5 Договором позики, слід зазначити наступне.

У пункті п. 5 Договору позики, визначено, що в разі прострочення повернення чергової частини позики Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, а також вправі нараховувати пеню в розмірі десять відсотків річних від несплаченої суми за кожен день за весь період прострочення та десять відсотків річних від суми заборгованості за користування чужими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04.07.2020 року, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Так, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2024 року у справі № 201/9121/22 зазначив, що тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину

в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акта цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 року на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30.06.2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651.

Разом з тим, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який продовжений і на даний час.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.09.2023 року в справі № 910/8349/22 зробив висновки, щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів, зокрема виснував наступне:

тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22.

Отже, на період дії карантину та воєнного стану законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками).

Таким чином, нарахування позивачем пені за період часу з 18.12.2020 року по 29.05.2024 року не відповідає вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 за період часу з 18.12.2020 року по 29.05.2024 року пені в розмірі 10% річних від несплаченої суми за кожен день за період прострочення, що становить 68 986,30 доларів США, та 10% річних від суми заборгованості за користування чужими коштами у розмірі 68 986,30 доларів США, задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 15 140,00 грн., що підтверджується квитанцією № 7788-9925-0376-7097 від 13.02.2024 року (а.с. 21).

Оскільки, суд позовні вимоги задовольняє частково на суму 200 000,00 доларів США, що становить 59,17 % від заявлених вимог у 337 972,60 доларів США, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8 958,34 грн. (15140/100%*59,17%) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Доказів на підтвердження понесення інших витрат позивачем не надано. Відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 253, 256-259, 264, 526, 549, 629, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 354-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за Договором позики від 22.04.2020 року у розмірі 200 000 (двісті тисяч) доларів США.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 958 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 34 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 03.08.2026 року.

Суддя І.В. Григоренко