Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №756/17302/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Суд: Оболонський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 08 вересня 2026 р.

Справа: №756/17302/25

Суддя: Примак-Березовська О. С.

Справа № 756/17302/25

Провадження № 2/756/2084/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 вересня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Примак-Березовської О.С. розглянув у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 25 312 грн 50 коп., що утворилася внаслідок невиконання зобов`язання за умовами договору про надання споживчого кредиту.

Представник відповідача у відзиві заперечував проти задоволення позову у повному обсязі. Зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем, отримання ним кредитних коштів. Також заперечував проти нарахованих відсотків, оскільки вони у декілька разів перевищують розмір кредиту.

У відповіді на відзив представник позивача надав пояснення щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді, нарахування процентів за користування кредитом та обґрунтував розмір правової допомоги.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позов.

Представник відповідача у відзиві заперечував проти задоволення позову у повному обсязі.

На підставі частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Зміст спірних правовідносин сторін зводиться до стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання зобов`язання за договором споживчого кредиту.

Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії справ, суд вважає необхідним зазначити про таке.

Судом встановлено, що 18 квітня 2024 року між сторонами укладено Договір споживчого кредиту №10455, відповідно до якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 2 500 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у позику. Строк на який надається кредит - 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 2,5% від суми кредиту за кожний день користування ним (річна процентна ставка становить 912,50%) (пункти 1.1, 1.2, 1.3 Договору)

Відповідно до пункту 1.7 Договору Товариство переказує суми Кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить Позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.

Пунктом 1.9 Договору визначено, що продовження строку надання кредиту вказаного в пункті 1.3 Договору не передбачено.

Пунктом 2.1.2 Договору передбачає, що Товариство має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі порушення умов цього договору.

Пунктом 2.4.1 Договору визначено, що позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.

Встановлено, що матеріали справи містять довідку, яка видана ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», відповідно до якої на сайті торговця через платіжний сервіс «FONDY» 18 квітня 2024 року проведена успішно транзакція на суму 2 500 грн, номер операції 126203=bf1ebb27-5443-434d-80afbe8de3c17c03=12911, оскільки із вказаної довідки не вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .

Інших доказів у підтвердження того, що вказаний банківський рахунок належить саме відповідачу, суду не надано. Так само, як не надано жодних інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача на підставі Договору № 10455 від 18 квітня 2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що сума непогашеного зобов`язання за договором №10455, у межах строку нарахування процентів, передбаченого у Договорі, становить 2 500 грн наданого кредиту та 22 812 грн 50 коп. прострочених відсотків, а всього сума заборгованості становить 25 312 грн 50 коп.

Кредитний договір №10455 підписано електронний підписом у вигляді одноразового ідентифікатора Мельніченка Д.В. «346219».

Таким чином, суд вважає непідтвердженими доводи позивача про фактичне надання споживчого кредиту відповідачу.

ІV. Мотивована оцінка суду та норми права, які ним застосовані

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 4 цієї Статті передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вимогами статті 1055 ЦК України передбачено, що договір кредиту укладаються у письмовій формі, якщо позикодавець є юридична особа. При цьому абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року (справа № 753/20537/18) вказав, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) (постанова Верховного Суду від 8 травня 2024 року, справа №381/1647/21).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з вимогами пунктів 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75, банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій; бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації; виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року (справа № 554/4300/16) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій; тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження факту видачі кредитних коштів за кредитними договорами позивачем надано копію Договору, додатків до нього, розрахунок заборгованості за Договором та довідку, яка видана ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс».

Однак, надані докази є неналежними у частині підтвердження перерахунку відповідачу кредитних коштів у розмірі 2 500 грн. Так, у матеріалах справи відсутні докази перерахування грошових коштів на цю суму на банківський рахунок ОСОБА_1 , а також не надано будь-яких інших документів, оформлених відповідно до вимог Закону № 996, які підтверджували б здійснення первісним кредитором господарських операцій з надання кредиту та позики відповідачу.

Наявні в матеріалах справи документи не є належними доказами факту перерахування коштів, зокрема не підтверджує факт перерахування коштів за Договором довідка, яка видана ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» про успішний переказ коштів 18 квітня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер операції 126203=bf1ebb27-5443-434d-80afbe8de3c17c03=12911, зарахування 2 500 грн, оскільки він не є первинним обліковим документом в розумінні законодавства України, зокрема, Закону № 996. Крім того, згаданий документ не містить відомостей про особу отримувача грошового переказу. У матеріалах справи відсутні виписки за картковим рахунком, які б підтверджували рух коштів та те, що відповідач розпоряджався кредитними коштами на власний розсуд.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами укладення кредитного договору та виконання зобов`язань за ним шляхом надання відповідачу кредитних коштів у користування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вимоги статей 141, 142 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у межах ним понесених.

На підставі викладеного, статті 18 Закону України «Про споживче кредитування», статей 3, 11, 12, 14, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 516, 526, 610-612, 625, 627-629, 638, 1046-1048, 1050, 1054, 1055, 1069 ЦК України та керуючись статтями 2, 10-13, 76-82, 141-142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ - 41466388, адреса місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )

Рішення складено 9 вересня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua