Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №452/866/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 452/866/26 пров. № А/857/38506/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Калмикової Ю.О., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Слободян І.М.,

представник позивача: Лукашова М.М.,

представника відповідача:не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2026 року у справі № 452/866/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

суддя в 1-й інстанції – Казан І.С.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Самбір,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №1624 від 18.08.2025р., якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що згідно постанови №1624 його притягнуто до відповідальності у зв`язку із не проходженням повторного медичного обліку з метою визначення ступеня придатності до військової служби до 05.05.2025р. Зазначає, що 10.08.2025 року він потрапив у ДТП, де під час перевірки документів учасників ДТП працівники поліції виявили, що він знаходиться у розшуку та доставили його до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він побув до ранку наступного дня. На момент вищевказаних подій він мав право на відстрочку до 01.03.2026 року на підставі ч. 3 п. 1. ст. 23 ЗУ «Про підготовку та мобілізацію», що підтверджується витягом з додатку Резерв +. 11.08.2025 року вранці представники ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомили позивача, що його оголосили в розшук представники ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з не проходженням повторного медичного огляду (ВЛК) та склали Протокол № 1624 від 11.08.2025 року, згідно з яким він був зобов`язаний з`явитися в ІНФОРМАЦІЯ_4 18.08.2025 року о 10:00 год 00 хв.; зазначає, що ніколи не перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 де і отримав свій перший військово-обліковий документ та проходив ВЛК. Проте, незважаючи на вищевказане, 18.08.2025 року о 10:00год він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де його повідомили, що він у них на обліку не перебуває відтак повинен звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_7 для розгляду справи стосовно порушення правил військового обліку. Того ж дня він з`явився у ІНФОРМАЦІЯ_8 , де йому надали реквізити для сплати штрафу за правопорушення згідно ч. 3 статті 210-1 КУпАП, а саме: «непроходження повторного медичного обліку з метою визначення ступеня придатності до військової служби до 05.05.2025 року», 26.08.2025 року позивач сплатив штраф у розмірі 8500грн, що підтверджує квитанцією від 26.08.2025 року. Однак 23.01.2026 року поштою позивач постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 №1624 від 18.08.2025 року; 19.02.2026 року всі його банківські рахунки були заблоковані та було відкрите виконавче провадження №80286126. Враховуючи вищевказане просить визнати протиправною постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1624 від 18.08.2025 року та визнати виконавче провадження №80286126 таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.

Вказує про те, що суд першої інстанції мав перевірити, на якій саме правовій підставі ІНФОРМАЦІЯ_8 надав реквізити для сплати штрафу, на якій підставі позивача зобов`язали здійснити платіж у сумі 8500 грн, чи існувала постанова або інший процесуальний документ ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також чи не стосувався зазначений платіж того самого адміністративного правопорушення, за яке ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову №1624 від 18.08.2025 року. Проте суд першої інстанції таких обставин не з`ясував, відповідні докази не витребував, зміст квитанції від 26.08.2025 року належним чином не перевірив, а тому безпідставно відмовив у задоволенні позову, хоча відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Крім цього, позивач зазначає, що судом не було враховано, що вінніколи не проживав у місті Самбір або в Самбірському районі, ніколи не подавав заяву до посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 про постановку на військовий облік. Вказує ,що стояв на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 оскільки все життя проживав у селі Підрясне, яке на момент постановки позивача на військовий облік належало до Яворівської територіальної громади. Звертає увагу, що ніколи не подавав заяв до ІНФОРМАЦІЯ_7 про зняття з військового обліку у зв`язку зі зміною місця проживання. Вказує що місця проживання не змінював, заяви про зняття мене з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_7 не подавав.

Вказує, що стаття 61 Конституції України передбачає заборону притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення більше одного разу. Тому суд першої інстанції був зобов`язаний не формально відхилити доводи про недопустимість притягнення особи двічі за одне і те саме правопорушення, а встановити, чи йдеться про один і той самий суб`єкт, один і той самий фактичний склад правопорушення та один і той самий вид юридичної відповідальності.

Позивач звертає увагу суду, що на час апеляційного перегляду він є військовослужбовцем та проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується Довідкою виданою військовою частиною НОМЕР_1 від 03.07.2026 року № 6205, долученою до апеляційної скарги. Проходження військової служби підтверджує відсутність у позивача мети ухилятися від виконання військового обов`язку або ігнорувати військовий облік. Суд першої інстанції фактично не врахував, що позивач не ухилявся від взаємодії з органами військового обліку: 18.08.2025 року він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого був скерований до ІНФОРМАЦІЯ_7 , де сплатив штраф у розмірі 8500 грн. За таких обставин подальше примусове виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 без перевірки правової природи вже здійсненої сплати та без перевірки строків звернення постанови до виконання не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та пропорційності.

Просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2026 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що 11.08.2025 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_10 старшим солдатом ОСОБА_2 , було складено протокол №1624 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 за те, що він будучи визнаним непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.05.2025р., чим порушив вимоги п. 2 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУПАП.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення було надіслано за місцем перебування ОСОБА_1 на військовому обліку до ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду.

18.08.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 на підставі вказаного протоколу було винесено постанову №1624 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Вказана постанова направлена для виконання у Яворівський ВДВС у Яворівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та головним державним виконавцем Пікулою О.Б. відкрито виконавче провадження ВП №80286126 та постановою від 19.02.2026р. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37952 грн.

Позивач із постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та постановою державного виконавця про арешт коштів боржника не погоджується через те, що він на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 не перебував, і коли з`явився за викликом, то його направили до ІНФОРМАЦІЯ_7 для оплати штрафу, який він сплатив в сумі 8500грн на рахунок Яворівської територіальної громади, що підтверджує платіжною інструкцією від 26.08.2025р.

Згідно витягу Резерв + (військо-обліковий документ) ОСОБА_1 станом на 27.02.2026р. перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_12 номер в реєстрі Оберіг 260120239340449400032, дані уточнено 26.08.2025, відстрочка до 01.03.2026 п. 1 ч. 3 ст. 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; дата ВЛК 01.09.2025р.

Представник відповідача зазначив, що на час складання адміністративних матеріалів 18.08.2025р. позивач перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що надав Витяг з облікової картки ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», з якого відомо, що позивача 17.03.2025р. о 15.17год взято на військовий облік на підставі абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають особи, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; 26.08.2025р. позивача знято з військового обліку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач, проігнорувавши виконання обов`язку, покладеного на нього, порушив правила військового обліку, чим вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тому його дії вірно кваліфіковані ІНФОРМАЦІЯ_4 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з такими та зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Диспозиція цієї статті є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 ст. 22 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Оскаржуваною постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №1624 від 18.08.2025 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме позивача притягнуто до відповідальності у зв`язку із не проходженням повторного медичного обліку з метою визначення ступеня придатності до військової служби до 05.05.2025.

Як встановлено із позовної заяви, 11.08.2025 року представники ІНФОРМАЦІЯ_2 склали протокол № 1624 від 11.08.2025 року, згідно з яким позивач був зобов`язаний з`явитися в ІНФОРМАЦІЯ_4 18.08.2025 року о 10:00 год 00 хв.

18.08.2025 року о 10:00 год позивач з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де його повідомили, що він у них на обліку не перебуває відтак повинен звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_7 для розгляду справи стосовно порушення правил військового обліку. Того ж дня він з`явився у ІНФОРМАЦІЯ_8 , де йому надали реквізити для сплати штрафу за правопорушення згідно ч. 3 статті 210-1 КУпАП, а саме: «непроходження повторного медичного обліку з метою визначення ступеня придатності до військової служби до 05.05.2025 року».

Позивач вказує, що ніколи не перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 де і отримав свій перший військово-обліковий документ та проходив ВЛК. Проте, незважаючи на вищевказане, 26.08.2025 року позивач сплатив на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_7 штраф у розмірі 8500грн, що підтверджує квитанцією від 26.08.2025 року та у призначені платежу зазначив «адміністративні штрафи та інші санкції за період серпень 2025».

На противагу цьому, ІНФОРМАЦІЯ_4 у поданому відзиві на позовну заяву зазначає, що ОСОБА_1 , з 17.03.2025 року по 26.08.2025 року перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 згідно аб.5 п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: «військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання» та долучає витяг з Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», згідно якого з 17.03.2025 року по 26.08.2025 року перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Згідно з абз. 1, п. 2, ч. 5, ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання.

Проте позивач вказує, що місця проживання на час оскаржуваної постанови не змінював, заяви про зняття з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_7 не подавав, а відповідачем окрім як посиланням на норми статті 37 Закону Украни «Про військовий обов`язок і військову службу» не обгрунтовано тимчасове перебування позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Крім цього, колегія суддів зазначає, що беручи до уваги витяг з Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», долучений відповідачем, станом на момент звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 із метою сплати штрафу (що підтверджується квитанцією про оплату від 26.08.2025), відповідно до вимог оскаржуваної постанови №1624 від 18.08.2025, ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Враховуючи готовність позивача нести відповідальність за скоєне адміністратвине правопорушення, що підтверджується встановленими обставинами справи, а саме квитанцією про оплату штрафу в розмірі 8500 грн від 26.08.2025 на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_7 , колегія суддів робить висновок про безпідставність повторного притягнення позивача до адміністративної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення.

Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відсутні підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності повторно за одне і те ж саме правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а тому постанова № 1624 від 18 серпня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції розгляд адміністративної справи проведено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків викладених у рішенні суду першої інстанції фактичним обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що у відповідності до вимог статті 317 КАС України є підставою для його скасування та ухвалення вого рішення про задоволення позовних вимог, що підтверджує у цій частині обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2026 року у справі № 452/866/26– скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п.3 ч.1 ст. 210-3 КУпАП.

Визнати протиправною постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1624 від 18 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п.3 ч. 1 чт. 210-3 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді Ю. О. Калмикова

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 10.09.26