Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №300/1056/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1056/25 пров. № А/857/49831/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Валюха В.М.

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (головуючий суддя Боброва Ю.О.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Івано-Франківськ, у справі №300/1056/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

12 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – Управління), в якому просив: про визнання дій протиправними щодо застосування з 02.01.2025 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки при обчисленні пенсії за віком та зобов`язання провести перерахунок пенсії з 02.01.2025 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки..

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший вид, яка призначена саме за цим Законом. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. 02.01.2025 позивачу призначено пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки – 2016-2018 роки. Таким чином, на думку суду відповідач на підставі заяви позивача про призначення пенсій за віком, повинен також здійснити саме призначення пенсії, а не переведення на інший вид пенсії згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Управління подало апеляційну скаргу, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року скасувати та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що показник середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки застосовують під час переведення лише з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (за умови, якщо її призначають вперше) і за наявності в особи 24 місяців страхового стажу, який вона набула після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності незалежно від перерв у роботі. Іншого чинним законодавством не передбачено. Вказує, що пенсія за вислугу років призначена та обрахована позивачу саме за нормами Закону №1058-IV. При цьому, норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначали лише умови, за яких така пенсія може бути призначена. Таким чином, на думку апелянта, право вибору призначення одного з видів пенсійного забезпечення було використано Позивачем 18.06.2019 року при призначенні пенсії за вислугу років вперше. В подальшому, можливе тільки переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до ч. 3 ст.45 Закону №1058, в даному випадку, на пенсію за віком. Оскільки, Позивачу з 18.06.2019 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і він не звертається за призначенням пенсії вперше, то застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення (2022, 2023, 2024), в Управління немає законних підстав.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був, а відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 18.06.2019 призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».

02.01.2025 позивачем подано заяву про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за результатами якої пенсійним органом призначено з 02.01.2024 позивачу пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про застосування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки при призначенні йому пенсії за віком.

Листом від 06.02.2025 Управлінням повідомлено позивача, що з 02.01.2025 йому призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Показник середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки застосовують під час переведення лише з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (за умови, якщо її призначають вперше) і за наявності в особи 24 місяці страхового стажу, який вона набула після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності незалежно від перерв у роботі. Відтак підстав для застосування вказано показника немає.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закону №1788-XII), особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

За Законом №1788-XII призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-ІV). Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення вказаного Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 16 Закону №1058-ІV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Положеннями частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до статті Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.

Згідно з приписами частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що з наведених правових положень чинного законодавства вбачається, що положеннями ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший вид, яка призначена саме за цим Законом. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тому, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, позивачу 18.06.2019 призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV.

02.01.2025 позивачу призначено пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки – 2016-2018 роки.

При цьому відповідно до вищезазначених норм права, у даному випадку має місце призначення позивачу іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону, як про це зазначено відповідачем, про що правильно висновує суд першої інстанції.

За таких умов відповідач на підставі заяви позивача про призначення пенсій за віком, повинен також здійснити саме призначення пенсії, а не переведення на інший вид пенсії згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.

Таким чином, оскільки позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вперше, то має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком), тобто за 2022-2024 роки.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 24.06.2021 року у справі №243/8903/16-а, від 09.06.2021 року у справі №367/1276/17.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем протиправно не застосовано належний показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії з моменту призначення пенсії за віком – 02.01.2025, а тому саме з вказаної дати порушене право підлягає відновленню, про що правильно вказує суд першої інстанції.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Управління здійснити з 02.01.2025 перерахунок та виплату позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосовуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022-2024 роки, з урахуванням виплачених сум.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про протиправність дій Управління щодо застосування позивачу з 02.01.2025 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2016-2018), які передують року призначення йому пенсії за віком, та належним способом захисту є зобов`язання таке право відновити з моменту вчинених протиправних дій.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №300/1056/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді В. М. Валюх

І. І. Запотічний